Постанова

від 28.10.2013 по справі 906/623/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа № 906/623/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прокат" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.08.2013 року у справі № 906/623/13

за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Прокат"

про стягнення 16816,16 грн.

За участю представників:

прокурора - Данилюка О.С.;

позивача 1- Кімак З.К.;

позивача 2- не з'явився;

відповідача - Дмитрієвої Ж.А., Свінціцького А.С., Свинцицького С.П.;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради, комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернувся до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прокат" про стягнення 16816,16 грн. заборгованості за теплопостачання.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.08.2013 року (суддя Вельмакіна Т.М.) вказаний позов задоволено повністю.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що жодних актів, якими було б зафіксовано факт неналежного теплопостачання приміщень відповідача за адресою м. Житомир, вул. Шевченка, 35А не надано, доказів відключення таких приміщень від мереж централізованого теплопостачання, матеріали справи не містять, дію договору від 01.10.2009 року станом на лютий 2013 року не припинено, з огляду на що у позивача відсутні підстави для не нарахування відповідачу чи зменшення вартості наданих у спірному періоді послуг.

Суд встановив, що позивачем за період з жовтня 2011 року по лютий 2013 рік було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 25336,98грн., які останній оплатив частково в сумі 8520,82грн., допустивши 16816,16грн. заборгованості за отримані послуги з теплопостачання. Проаналізувавши в сукупності умови договору та приписи законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, а тому задоволив його в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зокрема зазначає, що п. 7.2 договору сторони передбачили право споживача на його дострокове розірвання в односторонньому порядку, про що останній повинен лише попередити постачальника за місяць. Зауважує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Правил користування тепловою енергією та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, оскільки постачальник з урахуванням розміщення приміщень ТОВ "Прокат" мав усі технічні можливості припинити постачання теплової енергії.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні. У відзиві зазначає про те, що погодження із споживачем теплової енергії або підписання додаткової угоди на зміну тарифів, умовами договору від 01.10.2009 року не передбачено. Крім того, зауважує, що за весь спірний період відповідачу надавались послуги з теплопостачання. Ніяких документів, які б підтвердили факт відключення ТОВ "Прокат" від централізованого теплопостачання відповідачем не подано, при цьому останній не заперечує факту отримання послуг з теплопостачання.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у ній.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні просили залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як правильно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 року КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (теплопостачальна організація) та ТОВ "Прокат" (споживач) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії №286, згідно п.1 якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (далі - договір) (а.с. 11-14).

Відповідно до п.4.8 договору всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника.

Підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція) (п. 5.2 договору).

У п.5.4 договору сторони дійшли домовленості, що при наявності заборгованості по даному договору, будь які платежі, незалежно від зазначення періоду за який здійснюється платіж, зараховуються в погашення заборгованості починаючи з початку її виникнення.

В силу приписів п. 7.1 цей договір був укладений строком на один рік і вступив в силу після його підписання обома сторонами.

При цьому, згідно із п. 7.2 договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи споживача останній повинен, за місяць попередити про це постачальника.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач з посиланням на п. 7.2 договору вказує, що з 10.02.2012 року договір було розірвано, внаслідок відмови споживача від отримання послуг з теплопостачання, про що КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради було повідомлено листами №1 від 06.01.2012 року та № 19 від 14.11.2012 року.

Проте, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, встановивши, що договір від 01.10.2009 року відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 188 ГК України, ч.1. ст. 651 ЦК України та з дотриманням вимог ст. 654 ЦК України розірвано не було, такий договір недійсним не визнано, згідно приписів першого речення п. 7.2 договору у 2012-2013 роки свою дію договір не припиняв, з огляду на що суд обґрунтовано спростував твердження відповідача про відсутність в останнього зобов'язання по оплаті вартості наданої позивачем комунальної послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору у період з жовтня 2011 року по лютий 2013 року позивач постачав відповідачу теплову енергію в приміщення, що знаходиться у м. Житомир, вул.Шевченка, 35-А та виставив для оплати рахунки за жовтень 2011 року на суму 504,88 грн., листопад 2011 року - 2115,86 грн., грудень 2011 року - 2546,54 грн., січень 2012 року - 2546,54 грн., лютий 2012 року - 2546,54 грн., березень 2012 року - 2546,54 грн., квітень 2012 року - 1358,16 грн., жовтень 2012 року - 985,76 грн., листопад 2012 року - 2546,54 грн., грудень 2012 року - 2546,54 грн., січень 2013 року - 2546,54 грн., лютий 2013 року - 2546,54 грн., а всього на загальну суму 25336,98грн. (а.с. 17-28).

При цьому, згідно апеляційної скарги до лютого 2012 року рахунки на оплату представник ТОВ "Прокат" одержував безпосередньо в КП "Житомиртеплокомуненерго". У подальшому, як вказує апелянт, жодного рахунку за адресою м. Житомир, вул. Шевченка, 35-", він не отримував, а в наявних у матеріалах справи рахунках зазначена інша адреса.

Судова колегія зауважує, що вказані доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки у кожному із наявних у матеріалах справи рахунках зазначена правильна адреса та найменування відповідача - ТОВ "Прокат", вул. Шевченка, 35А.

Крім того, у листопаді, грудні 2012 року та січні, лютому, березні 2013 року від підпису про отримання рахунків за спожиті у відповідному місяці послуги, бухгалтер ТОВ "Прокат" відмовлялась, про що комісією КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради складено відповідні акти.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про виконання позивачем обов'язку вручити відповідачу платіжну вимогу (рахунок) на оплату вартості спожитої теплової енергії.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, вартість спожитої теплової енергії оплатив частково в сумі 8520,82грн., внаслідок чого його борг складає 16816,16грн. (25336,98грн.-8520,82грн.).

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України «Про господарські товариства», інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

З огляду на відсутність доказів повної або часткової оплати вказаної заборгованості, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з ТОВ "Прокат" 16816,16 грн. боргу є правомірним та обґрунтованим.

Стосовно твердження апелянта про те, що КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради неправомірно та без погодження відповідача збільшено тарифи на послуги з теплопостачання, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно із п. 5.3 договору вартість наданих постачальником послуг нараховується на підставі чинного законодавства та цього договору та залежить від розміру тарифів установлених в порядку визначеному законодавством .

Таким чином, сторонами погоджено можливу зміну вартості послуг у зв'язку зі змінами тарифів, установлених в порядку визначеному законодавством.

Колегією суддів встановлено, що позивачем виставлялись рахунки на оплату вартості теплової енергії за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради №918 від 28.12.2010 року та № 673 від 17.11.2011 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на житлово - комунальні послуги відповідно до закону.

За статтею 30 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється, зокрема, шляхом нормативного регулювання надання житлово - комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Загальні засади формування тарифів на теплопостачання передбачено також ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", згідно якої тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими та затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Колегія суддів зауважує, що позивач мотивуючи відключення ТОВ "Прокат" від теплової енергії у листі №1 від 06.01.2012 року посилається на подорожчання вартості теплової енергії.

Таким чином, апеляційним судом безспірно встановлено факт обізнаності відповідача із встановленими тарифами на теплопостачання.

При чому, доказів скасування рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради про затвердження тарифів, на підставі яких позивачем проводилося нарахування вартості послуг, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що плата за теплову енергію розрахована позивачем за тарифами, що встановлені відповідно до чинного законодавства та не суперечать положенням укладеного договору.

Доводи відповідача в частині неналежної якості наданих позивачем послуг не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Отже, Законом визначено спеціальну процедуру доказування факту ненадання послуг.

Таким чином, у виконання приписів ст. 33, 34 ГПК України та ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", саме відповідач у підтвердження своїх заперечень зобов'язаний був подати до суду докази надання позивачем послуг не в повному обсязі чи неналежної якості, при чому у даній справі таким доказом мав бути акт-претензія споживача.

Враховуючи, що відповідач не реалізував свого права на виклик представника позивача для складання акта-претензії, апеляційний суд не бере до уваги відповідні твердження ТОВ "Прокат".

Крім того, як обґрунтовано зауважено місцевим господарським судом відповідачем не дотримано приписів Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. № 4 та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, які регулюють процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у разі відмови споживача від отримання таких послуг.

При цьому, судом не встановлено, а матеріали справи не містять належних доказів відключення приміщення відповідача від центрального опалення та дотримання останнім, при цьому, встановленої процедури відключення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 21.08.2013 р. у справі №906/623/13 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прокат" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №906/623/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.