Постанова

від 06.08.2013 по справі 801/6962/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2013 р. (11:26) Справа №801/6962/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Агенство М.В.М." до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Приватне підприємство "Агенство М.В.М." звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0001572203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, внаслідок чого воно підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, на підставі висновків відповідача в акті перевірки про неможливість реального проведення господарських операцій позивача з контрагентом внаслідок ненадання до перевірки документів, що свідчать про доставку товарів від постачальника до покупця, не ґрунтується на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що його правовідносини з ТОВ "будівельно-торгова компанія "Євробуд" на момент укладення та виконання договорів поставки відповідали положенням норм чинного цивільного законодавства України, підтверджені документально, а результат цих правовідносин існує у вигляді виконання підрядних робот у відносинах з третіми особами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 серпня 2013 року замінено первісного відповідача Державну податкову інспекцію у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного відповідача Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача Притуленко Є.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача Бабаян А.Ю. адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечив відповідно до підстав та обставин, викладених у письмових запереченнях. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив про проведення перевірки, в ході якої виявлено обставини фактично нездійснення господарських операцій, а відповідно надані документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому, надані первинні документи оформлені неналежним чином, а документів та пояснень щодо транспортування придбаних товарів взагалі не надано. Проведеною перевіркою не можливо підтвердити реальність проведених господарських операцій ПП "Агентство М.В.М." з контрагентом-постачальником ТОВ "БТК "Євробуд" у вересні 2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Агентство "М.В.М." є юридичною особою, зареєстрованою 27.03.2002 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.9), довідкою з ЄДРПОУ (а.с.10), статутом підприємства (а.с.12-14), у перевіряємому періоді було зареєстровано платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.06.2006 № 00340815 серії НБ № 143490, індивідуальний податковий номер 317723101064 (а.с.11).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство "Агентство "М.В.М." є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що з 14.06.13 року по 17.06.13 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Агентство М.В.М." (код за ЄДРПОУ 31772319) з питання достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "БТК "Євробуд" (код за ЄДРПОУ 33499358) за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 890/22.3/31772319 від 17.06.13 року (а.с.17-21).

Відповідно до висновків акту перевірки № 890/22.3/31772319 від 17.06.13 року відповідачем встановлено наступні порушення:

- відсутність поставок товарів на адресу ПП "Агентство М.В.М." (код за ЄДРПОУ 31772319) безпосередньо від ТОВ "БТК "Євробуд" (код за ЄДРПОУ 33499358) та відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що угоди поставки та реалізації є нереальними при взаємовідносинах ПП "Агентство М.В.М." з ТОВ "БТК "Євробуд" у вересні 2011 року.

- порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у 3 кварталі 2011 року на загальну суму ПДВ 32 582,1 грн., у зв'язку з чим занижено ПДВ на суму 32 582,00 грн.

Так, актом перевірки № 890/22.3/31772319 від 17.06.13 року ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд".

Відповідно зазначеного акта перевірки, з урахуванням отриманої податкової інформації, неможливо підтвердити придбання ПП "Агентство "М.В.М." товарно-матеріальних цінностей від контрагента-постачальника ТОВ "БТК "Євробуд" та прийняти до обліку первинні документи, які неправомірно складені ТОВ "БТК Євробуд". Перевіркою не можливо підтвердити реальність проведених господарських операцій ПП "Агентство М.В.М." з контрагентом-постачальником ТОВ "БТК "Євробуд" у вересні 2011 року.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Фактичне здійснення господарської операції між ПП "Агентством М.В.М." та ТОВ "БТК "Євробуд" відсутнє, а тому відповідні документи, надані позивачем, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку, навіть при наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Формування ПП "Агентством М.В.М." податкового кредиту за податковими накладними, що підписані неустановленими особами від імені осіб, що заперечують свою участь в створенні і діяльності відповідних платників податків (контрагентів постачальників), зокрема у підписанні яких-небудь первинних документів. Таким чином, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належним чином оформленими уповноваженими особами звітними документами, що засвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредиту необґрунтовано.

Отже, відповідач, зазначаючи про нікчемність правочинів позивача з зазначеним контрагентом, наголошує на необґрунтованому завищенні податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі названого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0001572203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 40 727,50 грн., з яких 32 582,00 грн., за основним платежем та 8 145,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем перевірялось питання достовірності визначення показників податкової звітності за вересень 2011 року, то у даному випадку підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, яким встановлено порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість.

У відповідності з нормами п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при здійсненні операцій по придбанню або виготовленню товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 192 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд".

Судом встановлено, що 01.09.2011 між ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" та ПП "Агентство "М.В.М." укладено договори поставки 01.09.2011 № 0109-4 та 30.09.2011 № 3009-2, предметом яких є обов'язок продавця (ТОВ "БТК "Євробуд") передати, а обов'язок покупця (ПП "Агентство "М.В.М.") прийняти та оплатити товар, перелік, ціна та якість якого оговорені в накладній, специфікації, що є невід'ємною частиною договору. За умовами поставки, визначених у розділі 3 названого Договору, є доставка товару за юридичною адресою Покупця (а.с.25,30).

На виконання умов укладеного договору поставки від 01.09.2011 № 0109-4 ТОВ "БТК "Євробуд" відповідно до видаткової накладної від 06 вересня 2011 року № 6/09-03 поставило ПП "Агентство "М.В.М." товар за переліком на загальну суму 71 644,78 грн., у тому числі ПДВ сумою 11 940,80 грн. (а.с.27), а також виписало податкову накладну від 06.09.2011 року № 83 на загальну суму 71 644,78 грн., у тому числі ПДВ сумою 11 940,80 грн. (а.с.26).

Судом встановлено, що загалом за договором поставки 01.09.2011 № 0109-4 отримано товарів на загальну суму 71 644,78 грн., у тому числі ПДВ сумою 11 940,80 грн., оплата придбаного товару здійснена в повному обсязі відповідно до умов договору в безготівковій формі, що підтверджується випискою за особовим рахунком за 08.09.2011 року (а.с.29).

На виконання умов укладеного договору поставки від 30.09.2011 № 3009-2 ТОВ "БТК "Євробуд" відповідно до видаткової накладної від 30 вересня 2011 року № 30/09-17 поставило ПП "Агентство "М.В.М." товар за переліком на загальну суму 123 847,80 грн., у тому числі ПДВ сумою 20 641,30 грн. (а.с.32), а також виписало податкову накладну від 30.09.2011 року № 750 на загальну суму 123 847,80 грн., у тому числі ПДВ сумою 20 461,30 грн. (а.с.31).

Судом встановлено, що загалом за договором поставки 30.09.2011 № 3009-2 отримано товарів на загальну суму 123 847,80 грн., у тому числі ПДВ сумою 20 461,30 грн., оплата придбаного товару здійснена в повному обсязі відповідно до умов договору в безготівковій формі, що підтверджується випискою за особовим рахунком за 13.10.2011 року (а.с.34).

Господарська мета в укладенні зазначених договорів між ПП "Агентство "М.В.М." та ТОВ "БТК "Євробуд" обумовлена наявністю зобов'язань позивача в якості підрядника за договором підряду від 09 березня 2011 року № 09/03, укладеного з ТОВ "Алгеал"; за договором підряду від 05 вересня 2011 року № 3, укладеного з Кримським республіканським професійно-технічним учбовим закладом "Керченське вище морське професійне училище"; а також за договорами підряду, укладеними з: Кримським республіканським професійно-технічним учбовим закладом "Керченське вище морське професійне училище" 03 жовтня 2011 року за № 5; Зональною спеціалізованою державною лабораторією ветеринарної медицини з хвороб риб та інших гідро біонтів 12 грудня 2011 року № 40.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "БТК "Євробуд" товарів, ПП "Агентство "М.В.М." надало суду, окрім копій названих договорів з контрагентами, узгоджені сторонами довідки про вартість виконаних робіт будівельних, акти виконаних будівельних робіт, виписані позивачем за вказаними договорами контрагентам податкові накладні, а також акти списання зі складу сировини та матеріалів (а.с.35-62).

Також, судом встановлено, що постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість, за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua) і мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "БТК "Євробуд" був юридичною особою, зареєстрований як платник податків на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано документів, які б спростовували твердження позивача щодо отримання товару ТОВ "БТК "Євробуд" та його подальше використовування.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які, водночас, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги, які мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, між ТОВ "БТК "Євробуд" та ПП "Агентство "М.В.М." були вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальником були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства із посиланням на лист ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012 № 14405/7/07-30/17, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, суд вважає необґрунтованими, оскільки посилання на обставини викладені в листі та акті є припущенням податкового органу про відсутність реальних операцій без надання належних доказів, у тому числі без надання належної копії обвинувального вироку, яким би відносно посадових осіб ТОВ "БТК "Євробуд" було б встановлено обставини скоєння злочину, замаху на злочин або готування до злочину, що тягне за собою відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України, на момент укладання угод з ПП "Агентство "М.В.М.".

Також, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо неможливості підтвердити реальність проведених господарських операцій ПП "Агентство "М.В.М." з контрагентом-постачальником ТОВ "БТК "Євробуд" у вересні 2011 року внаслідок ненадання позивачем товарно-супровідних документів, оскільки, як убачається з умов укладених з ТОВ "БТК "Євробуд" договорів, постачання товарів відбувається за юридичною адресою покупця - ПП "Агентство "М.В.М.", у зв'язку із чим останній не укладає додаткових угод на транспортування придбаного товару, не несе додаткових витрат щодо його транспортування, а тому і не повинен мати первинних товарно-супровідних документів, що підтверджують факт транспортування товару на його юридичну адресу.

Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між ПП "Агентство "М.В.М." та ТОВ "БТК "Євробуд" у вересні 2011 року, у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними, направленими на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ТОВ "БТК "Євробуд", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту відповідно до сум ПДВ, визначених в отриманих податкових накладних, відповідачем не спростовані.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, а тому доводи відповідача в частині завищення ПП "Агентство "М.В.М." податкового кредиту, внаслідок встановлення розбіжностей між податковим кредитом ПП "Агентство "М.В.М." та податковими зобов'язаннями ТОВ "БТК "Євробуд", є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 890/22.3/31772319 від 17.06.13 не підтверджуються матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 06 серпня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 09 серпня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001572203 від 25 червня 2013 року, відповідно до якого ПП "Агентство М.В.М." має сплатити до бюджету грошові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 32 582,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 8 145,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агентство М.В.М." (ЄДРПОУ 31772319) судовий збір у сумі 407 (чотириста сім) грн. 27 коп., шляхом його безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Т.В.Пакет