Рішення

від 22.08.2013 по справі 920/737/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2013 Справа № 920/737/13

За позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо", м. Кролевець, Сумська область

про стягнення 351 720грн. 82 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Кириченко - Шелест А.Г.

Представники сторін:

від позивача: Онищенко І.П.

від відповідача: Однорог В.М.

Суть спору: позивач,згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 351 720 грн. 82 коп., з яких: 300 194 грн. 02 коп. - сума основного боргу за поставлений природний газ, відповідно до умов договору № 06/10-2600БО-29 про закупівлю природного газу за державні кошти, укладеного між сторонами 20.12.2010 року, 7679 грн. 42 коп. - інфляційних збитків, 19043 грн. 10 коп. - 3% річних та 24804 грн. 28 коп. пені.

28.05.2013р. відповідач подав відзив на позовну заяву №237 від 24.05.2013р., в якому зазначає, що борг відповідача перед позивачем становить 141 875,02 грн., сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів становить 1665,62 грн., 3% річних - 8983,44 грн., а сума пені складає 10670,85 грн. Крім того, відповідачем у відзиві зазначено, що КП «КРКП «Акватермо» є збитковим підприємством, тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

22.07.2013р. позивач подав заперечення на відзив відповідача №31/10-3299 від 18.07.2013р., з обґрунтуванням своєї позиції, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

20.12.2010р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач) та Комунальним підприємством «Кролевецьке районне комунальне підприємство «Акватермо» (відповідач) був укладений договір на постачання природного газу №06/10-2600 БО-29.

В пункті 1 договору зазначено, що позивач зобовязався передати відповідачу протягом січня-квітня 2011року природний газ, а відповідач повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав умови договору та передав відповідачу протягом січня-квітня 2011р. природний газ на загальну суму 503 344,75 грн., що підтверджується актами приймому-передачі природного газу.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 300 194,02 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010р., підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідач за поставлений природний газ з позивачем не розрахувався, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 300 194,02 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідач доказів сплати основного боргу не подав, не подав і аргументованих заперечень, тому вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 300 194,02 грн. за поставлений природний газ визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

При цьому, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 24804,28 грн.. пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань відповідно п.7.3.1 договору, згідно якого, у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач за кожен день прострочення виконання зобов'язань сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, у відповідності до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло внаслідок поважних причин та обставин, зокрема, тяжкого фінансового стану, так як підприємство є збитковим, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2011-2012р., які містяться в матеріалах справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50%.

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12 402,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19043,10 грн. - 3 % річних та 7679,42 грн. інфляційних збитків є правомірними.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 7035,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Кролевецьке районне комунальне підприємство «Акватермо» (41300, Сумська область, м.Кролевець, вул. Спортивна, 17, код 35148802) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Полуденка, 1, код 31301827) 300 194,02 грн. - основного боргу, 12 402,14 грн. - пені, 7679,42 грн. - інфляційних збитків, 19043,10 грн. - 3% річних та 7035,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3.В частині стягнення пені в розмірі 12 402,14 грн. - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 27.08.2013 року.

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО