Постанова

від 22.11.2013 по справі 920/737/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 920/737/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мицько Р.М. за дорученням № 273/10 від 14.12.2012 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 3275С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо", м. Кролевець, Сумська область,

про стягнення 351720,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Дочірня компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з КП "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо" основний борг за поствлений природний газ у розмірі 300194,02 коп., інфляційні збитки у розмірі 7679,42 грн., 3% річних у розмірі 19043,10 грн. та пені у розмірі 24804,28 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 300194,02 грн., пеню у розмірі 12402,14 грн., інфляційних збитків у розмірі 7679,42 грн., 3% річних у розмірі 19043,10 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7035,00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 12402,14 грн. відмовлено (а.с.121-124).

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сумської області від 22 серпня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням обставин, викладених у апеляційній скарзі. Вказує на те, що господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що борг відповідача перед позивачем становить 141875,02 грн., сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів становить 1665,62 грн., 3% річних - 8983,44 грн., а сума пені складає 10670,85 грн. Крім того, посилається на те, що при винесенні рішення господарським судом не розподілено судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. просить рішення господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що відповідач борг за поставлений природний газ сплатив у розмірі 203150,73 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення. Твердження відповідача про те, що сума заборгованості складає 141875,02 грн., а не 300194,02 грн. є необґрунтованими, оскільки в підтвердження відповідачем надані платіжні доручення про сплату поставки за іншим договором.

Відповідач у судове засідання не з'явився, 18 листопада 2013 року надіслав через канцелярію суду клопотання (вх.№ 10872) про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на те, що у штаті підприємства відсутня посада юриста, а керівник підприємства перебуває на лікарняному.

Розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку представника позивача, який заперечував проти відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача у зв'язку з необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Кролевецьке районне комунальне підприємство "Акватермо" (покупець) укладено Договір на постачання природного газу №06/10-2600 БО-29 (а.с.10-14).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 502,0 тис.куб.м., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 числа місяця поставки.Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.4.3. Договору сторони передбачили, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим Договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до п.п.6.1.1., 6.1.2 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ. Підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки.

Згідно з п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

З наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог Актів приймому-передачі природного газу, які підписані посадовими особами та скріплені печатками підприємств, вбачається, що позивач за Договором № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року передав відповідачу протягом січня-квітня 2011року природний газ на загальну суму 503344,75 грн. (а.с.18-21).

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідач сплатив поставлений природний газ частково у сумі 203150,73 грн. (а.с.66-70, 72-74).

З розрахунку, наданого позивачем до суду вбачається, що на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року становить 300194,02 грн.(а.с.28).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати основного боргу за Договором № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року у розмірі 300194,02 грн.

Посилання позивача на те, що його заборгованість перед позивачем за Договором № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року складає 141875,02 грн., колегія суддів сприймає критично, оскільки в обґрунтування своєї позиції відповідачем надано платіжні доручення про сплату за поставлений природний газ за іншими Договорами (а.с.64,65, 71,75-79).

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року не виконав обов'язки щодо своєчасної оплати орендної плати, колегія суддів вважає, що господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення основного за Договором № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року боргу у розмірі 300194,02 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3.1 Договору № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року сторони передбачили, що у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач за кожен день прострочення виконання зобов'язань сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що прострочення сплати основного за Договором № 06/10-2600БО-29 від 20.12.2010 року боргу у розмірі 300194,02 грн. позивачем у відповідності до чинного законодавства та умов договору обґрунтовано нараховано пеню у розмірі 24804,28 грн. (а.с.4,5).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно з ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло внаслідок поважних причин та обставин, зокрема, тяжкого фінансового стану, так як підприємство є збитковим, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2011-2012 року, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12402,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що передбачене чинним законодавством право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 19043,10 грн. та інфляційних збитків у розмірі 7679,42 грн.

Відповідно до 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивач з урахуванням всіх обставин справи подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позовні вимоги, у зв'язку з чим господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на те, що господарським судом невірно розподілено судовий збір, колегія суддів сприймає критично, оскільки матеріалами справи доведено вину позивача і позовні вимоги підлягали задоволенню у повному обсязі, а зменшення пені господарським судом здійснено лише у зв'язку з посиланням відповідача на скрутне фінансове становище.

Приймаючи до уваги, що питання зменшення стягнення судового збору судом першої інстанції не розглядалось, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відповідно до Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовував витрати по сплаті судового збору у розмірі 7035,00 грн.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року у справі № 920/737/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 22.11.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шепітько І.І.