Рішення

від 22.08.2013 по справі 901/1794/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2013 Справа № 901/1794/13 За позовом Заступника Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Євпаторійського квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства Оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО»

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя А.Ю. Пукас

Представники:

Від прокуратури Реднікін М.В., прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 012228.

Від позивача Міністерства оборони України Лебедков В.В., юрисконсульт, довіреність № 220/942/д від 11.12.2012.

Від позивача Євпаторійського квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства Оборони України Лебедков В.В., представник за довіреністю № 9/120 від 15.01.2013.

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Заступник Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» та просить суд: визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно - комплекс будівель колишнього військового містечка № 77, розташований по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія, АР Крим (складається з: літ. «№1» дитячий садочок загальною площею 425,5 кв. м, у підвалі прим. 1-4; на 1 поверсі прим. 1-11; І - дробинів проліт; на 2 поверсі прим. 1-10; II - дробинів проліт; у літ. № 12 - склад загальною площею 37,2 кв. м, прим. 1, 2 у літ. № 3 - кухня загальною площею 96 кв. м - прим. 1-4; пральня - прим. 1 - 7) загальною вартістю 215 849 грн.; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» нерухоме державне майно - комплекс будівель колишнього військового містечка № 77, розташований по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія АР Крим, загальною вартістю 215 849 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Соколовою І.А. та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 09.07.2013 розгляд справи відкладений на 24.07.2013.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 № 410, справа № 901/1794/13 у зв'язку із відпусткою судді Соколової І.А. передана до провадження судді Пукаса А.Ю.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 справу прийнято до провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно володіє спірним нерухомим майном, оскільки це майно вибуло з державної власності на підставі недійсного правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель колишнього військового містечка № 77, розташований по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія, АР Крим, що встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011 у справі № 2-1/673-2010.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився. Витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», на якому відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та відсутність документів, що підтверджують неможливість його прибуття в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та думку прокурора, який підтримав позовні вимоги, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 14.09.2000 по цивільній справі № 2-3505/2000 задоволено позов військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі МО України, Євпаторійської КЕЧ району до Євпаторійського міського виконавчого комітету АР Крим про встановлення юридичного факту. Встановлений факт володіння на праві власності Міністерством оборони України в особі КЕЧ Євпаторійського району домоволодінням № 7 по проспекту Леніна в м. Євпаторії (а.с. 9).

На підставі зазначеного судового рішення, Євпаторійським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації з 23.03.2004 зареєстровано право власності на комплекс споруд (будівлю № 1 - дитячий садочок загальною площею 425,5 кв. м., будівлю № 3 - кухня-пральня загальною площею 96 кв. м., будівлю № 12 - склад загальною площею 37,2 кв.м.) військового містечка № 77, розташованих по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія АР Крим, за Міністерством оборони України в особі КЕЧ Євпаторійського району (а.с. 13).

Згідно з додатковим переліком № 6 нерухомого військового майна Збройних Сил України, яке пропонується до відчуження, затвердженим 19.07.2002 рішенням Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності. Міністерству оборони України наданий дозвіл на організацію відчуження зазначених будівель військового містечка № 77 по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія АР Крим (а.с.19-20).

30.12.2004 між Міністерством оборони України та Державною національною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» укладено договір комісії про порядок відчуження та реалізації нерухомого військового майна № 258/18, відповідно до пункту 1.1 якого останньому доручено за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору та виконати від свого імені, в інтересах Міністерства оборони України та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію військового нерухомого майна - будівлі дитячого садочку, загальною площею 425,5 кв.м., розташованого по вул Леніна, 7 у м. Євпаторія (а.с. 30-33).

Так, 22.03.2005 між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних торгів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО», укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній придбав зазначений вище об'єкт нерухомості, що належав Міністерству оборони України на праві державної власності (пункт 1.2 договору) (а.с. 23-27).

З урахуванням зазначеного, Євпаторійським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації з 20.04.2005 зареєстровано право власності на комплекс споруд військового містечка № 77 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО» (а.с. 28).

На підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО», останній придбав зазначений вище об'єкт нерухомості колишнього військового містечка № 77 (а.с. 35) та Євпаторійським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації з 28.11.2008 зареєстровано право власності на комплекс споруд військового містечка № 77 вартістю 215 849,00 грн. за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» (а.с. 28).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2009 у справі № 2-1/1564-2008- 50/402, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2010, задоволено позов Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІССО», Міністерства оборони України, ДАК «Національна мережа аукціонних центрів», Головного експлуатаційного управління Збройних Сил України про визнання недійсним договору. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22.03.2005, укладений на Першій Євпаторійській товарній біржі між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО» з купівлі-продажу майна (будівлі № 1 - дитячий садочок, будівлі № 3 - кухня-пральня, будівлі № 12 - склад) колишнього військового містечка № 77, розташованих по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія АР Крим (а.с. 38)

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2009 у справі № 2-1/1564-2008-50/402 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено (а.с. 41-44).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 у справі № 2-1/1564- 2008-50/402 задоволено заяву Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2010 у справі № 2-1/1564-2008-50/402 за нововиявленими обставинами. Постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2010 у справі № 2-1/1564-2008-50/402 скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2010р. з цієї ж справи залишено без змін (а.с. 45-46).

Таким чином, договір купівлі-продажу від 22.03.2005, укладений на Першій Євпаторійській товарній біржі між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО» з купівлі-продажу майна (будівлі № 1 - дитячий садочок, будівлі № 3 - кухня-пральня, будівлі № 12 - склад) колишнього військового містечка № 77, розташованих по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія АР Крим визнано недійсним.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2011 (а.с. 48-49), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 (а.с. 50) та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011) по справі № 2-1/673-2010 (а.с. 51) задоволено позов прокурора м. Євпаторія в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІССО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО», Кримського Республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій. Визнано недійсним укладений 19.11.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» договір купівлі - продажу нерухомого майна - комплексу, розташованого по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія, що складається з: у літ. «№1» дитячий садочок загальною площею 425,5 кв. м, у підвалі прим. 1-4; на 1 поверсі прим. 1-11; І - дробинів проліт; на 2 поверсі прим. 1-10; II - дробинів проліт; у літ. № 12 - склад загальною площею 37,2 кв. м, прим. 1, 2 у літ. № 3 - кухня загальною площею 96 кв. м - прим. 1-4; пральня - прим. 1-7. Зобов'язано Кримське Республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» на зазначений об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, вищезазначеними рішеннями по справам № 2-1/1564-2008-50/402 та № 2-1/673-2010 визнано недійсними договори, на підставі яких право власності на спірний об'єкт було зареєстровано з 20.04.2005 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО», а з 21.11.2008 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО».

За твердженням прокурора, під час проведеної ним перевірки встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційної служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим, станом на 16.05.2013 право власності на зазначене нерухоме майно на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО».

Посилаючись на те, що на даний час договір купівлі-продажу від 19.11.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІССО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» є неукладеним та не створив жодних юридичних наслідків щодо виникнення права власності на спірний об'єкт у останнього, заступник Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Судом встановлено, що спірне майно є військовим майном.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Нормами чинного законодавства України закріплено принцип презумпції правомірності набуття права власності на певне майно.

Так, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, власник не зобов'язаний у кожному конкретному випадку доводити іншим особам правомірність набуття ним права власності на належне йому майно.

Заявляючи вимоги про визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі Міністерства оборони України, прокурор посилається на рішення Євпаторійського міського суду від 14.09.2000 у справі № 2-3505, який встановлений факт володіння на праві власності Міністерством оборони України в особі КЕЧ Євпаторійського району домоволодінням № 7 по проспекту Леніна в м. Євпаторії.

В матеріалах даної справи відсутні докази скасування зазначеного рішення у встановленому законом порядку, а отже воно є таким, що набрало законної сили, та в силу вимог чинного законодавства є обов'язковим для виконання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, спірний об'єкт нерухомості державного майна - комплекс будівель колишнього військового містечка № 77, розташований по пр. Леніна, 7 у м. Євпаторії, вибув із права власності держави, про що свідчить Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якої, станом на 16.05.2013 право власності на об'єкт нерухомості, - комплекс, розташований по пр. Леніна, 7 у м. Євпаторії, загальною вартістю 215 849,00 грн., зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» (а.с. 55).

Держава згідно з частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону та іншим правовим актам, не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням, повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.

Так, одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційним позовом є позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Як встановлено судом, відповідач є особою, яка не знала і не могла знати про те, що особа, у якої річ придбано, не має права її відчужувати, тобто є добросовісним набувачем у силу частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даній справі є договір купівлі-продажу від 19.11.2008, укладений між ТОВ «ІССО» та ТОВ «ЕЛАЙО», права відчужувати це майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з пунктом 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

З огляду на викладене, розмір судового збору, виходячи з вартості спірного майна, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

В судовому засіданні 22.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.08.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно - комплекс будівель колишнього військового містечка № 77, розташований по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія, АР Крим (складається з: літ. «№1» дитячий садочок загальною площею 425,5 кв. м, у підвалі прим. 1-4; на 1 поверсі прим. 1-11; І - дробинів проліт; на 2 поверсі прим. 1-10; II - дробинів проліт; у літ. № 12 - склад загальною площею 37,2 кв. м, прим. 1, 2 у літ. № 3 - кухня загальною площею 96 кв.м - прим. 1-4; пральня - прим. 1-7) загальною вартістю 215 849,00 грн.

3. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 31905382) нерухоме державне майно - комплекс будівель колишнього військового містечка № 77, розташований по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія АР Крим, загальною вартістю 215 849,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАЙО» (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 31905382) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 4316,98 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас