Постанова

від 27.08.2013 по справі 919/455/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 919/455/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився (Приватне підприємство "Омар");

відповідача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш");

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 23 травня 2013 року у справі № 919/455/13

за позовом приватного підприємства "Омар" (вул. М. Геловані, буд. 26, кв. 62, м. Севастополь, 99040)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" (вул. Шостака, 9, м. Севастополь, 99045; вул. Луначарського, 23, кв. 3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 137424,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Омар" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" про стягнення 137424,00 грн., з яких: 128190,15 грн. - частина основної заборгованості, 7715,28 грн. - 3 % річних, 1519,22 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача своїх зобов'язань щодо належної та своєчасної оплати отриманого за видатковою накладною №РН-000355 від 06 травня 2010 року товару.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 травня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" на користь приватного підприємства "Омар" заборгованість у розмірі 137315,52 грн., з яких 128190,15 грн. - частина основної заборгованості, 7715,28 грн. - 3 % річних, 1410,09 грн. - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2746,31 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що факт наявності частини заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 128190,15 грн. встановлений судовим рішенням у справі №5020-704/2012, яке набрало законної сили, а тому не підлягає повторному доведенню при розгляді даної справи.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що оригінал видаткової накладної №РН-000355 від 06 травня 2010 року, яка є підставою для стягнення з відповідача заборгованості, був втрачений, а суд не може приймати в якості належного доказу її копію, тому позовні вимоги є недоведеними.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Черткова І.В., Видашенко Т.С.

За розпорядженням секретаря судової палати від 27 серпня 2013 року суддя Черткова І.В. у зв'язку з відпусткою була замінена на суддю Гоголя Ю.М.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Позивач про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал апеляційного суду, надісланих відповідачу, про прийняття скарги до провадження та призначення справи до розгляду від 13 серпня 2013 року з відмітками „за зазначеною адресою не проживає", „із зазначеної адреси вибув".

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку за адресою, яка співпадає з даними, що містяться в інформаційно-ресурсному центрі - пошук в ЄДР (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9), а також за адресою, вказаною ним самим в апеляційній скарзі (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 23 кв. 3). Таким чином, про час та місце розгляду справи він був сповіщений належним чином.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та їх явка обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності учасників процесу.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2010 року приватне підприємство "Омар" (продавець) передало товариству з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" (покупець) за видатковою накладною №РН-000355 дизельне паливо у кількості 40890 літрів на загальну суму 256380,30 грн. (арк. с. 23).

Вказана накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками останніх.

Як стверджує позивач, відповідач оплатив отриманий товар лише частково.

Листом від 06 квітня 2011 року за вих. №17 (в редакції листа за вих. №36 від 12 травня 2011 року) позивач звернувся до відповідача з проханням сплатити суму заборгованості у розмірі 256380,30 грн., проте відповіді на зазначені листи не отримав.

Частина заборгованості за дизельне паливо у розмірі 134591,00 грн. стягнута з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 квітня 2012 року у справі № 5020-704/2012.

Несплата решти заборгованості за дизельне паливо стала причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення частини заборгованості за отриманий відповідачем товар за видатковою накладною №РН-000355 від 06 травня 2010 року, а саме 128190,15 грн. суми основної заборгованості, 7715,28 грн. 3% річних, 1519,22 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 липня 2012 року у справі № 5020-704/2012 за позовом приватного підприємства „Омар" до товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш" про стягнення заборгованості встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу товару - дизельного палива у кількості 40890 літрів у формі обміну письмовими документами та встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 256380,30 грн.

Оскільки позивачем з метою зменшення судових витрат у справі № 5020-704/2012 було заявлено позовні вимоги про стягнення половини основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, судом було прийнято рішення в межах заявлених позовних вимог та стягнуто з відповідача на користь позивача 134591,00 грн.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 липня 2012 року у справі № 5020-704/2012 залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року, а також постановою Вищого господарського суду України від 13 березня 2013 року, та набрало законної сили.

За приписами частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт наявності частини заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 128190,15 грн. встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не підлягає доведенню.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Доказів сплати заборгованості у встановленому розмірі відповідачем суду не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно були задоволені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 128190,15 грн.

Позивачем також були заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 7715,28 грн. та 1519,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 137315,52 грн., з яких 128190,15 грн. - частина основної заборгованості, 7715,28 грн. - 3 % річних, 1410,09 грн. - інфляційні втрати.

Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог у зв'язку з відсутністю оригіналу видаткової накладної №РН-000355 від 06 травня 2010 року, яка є підставою для стягнення з відповідача заборгованості, судова колегія вважає їх неспроможними, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за видатковою накладною №РН-000355 від 06 травня 2010 року встановлено судовим рішенням у справі № 5020-704/2012, яке набрало законної сили, а тому позивач звільнений в силу частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України від доказування цього факту при вирішенні даної справи.

Крім того, частинами першою та другою статті 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Таким чином, законодавством чітко встановлена можливість надання сторонами належним чином засвідчених копій письмових доказів.

Судова колегія також відхиляє твердження апелянта про однобічність розгляду справи судом першої інстанції та про ненадання йому можливості надати свої докази та заперечення, оскільки відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку за адресою, яка співпадає з даними, що містяться в інформаційно-ресурсному центрі - пошук в ЄДР (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9), а також за адресою, яка міститься в матеріалах справи (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 23 кв. 3).

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 травня 2013 року у справі № 919/455/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Ю.М. Гоголь

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Приватне підприємство "Омар"

(вул. М. Геловані, буд. 26, кв. 62, м. Севастополь, 99040)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш"

(вул. Шостака, 9, м. Севастополь, 99045; вул. Луначарського, 23, кв. 3, м. Севастополь, 99011)