Рішення

від 22.08.2013 по справі 910/11554/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/11554/13 22.08.13 За позовом: Прокурора міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України позивач:       Державне підприємство "Смоли" відповідач:     Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інвестиційна                        компанія"                                 про                       стягнення 1 993 868,80 грн.                                                                                                     Суддя  Капцова Т.П.   Представники : від позивача                               не з'явився від відповідача                не з'явився прокурор                     Краковецька Д.В. – посвідчення №019576 від 13.08.13р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Прокурор міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства "Смоли" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська інвестиційна компанія" про стягнення 1 993 868,80 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що  позивачем на підставі Договору на виготовлення продукту № 38-03/2 від 03.01.2013 р., укладеного з  відповідачем, виготовлено продукт, який відповідачем в повному обсязі не оплачено,  у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі  1     993     868,80 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.13р. порушено провадження у справі №910/11554/13 та призначено розгляд справи на 05.08.13р. У судове засідання 05.08.13р. з'явився прокурор та представник відповідача. Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що звернення позивача до суду  є передчасним, оскільки, сторонами було підписано  Графік погашення заборгованості  по рахунку «СМ-0092 від 19.02.2013р.», яким сторонами обумовлено строк оплати заборгованості до 19.08.2013р. Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду від  позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та клопотання, в якому позивач зазначив  про неможливість забезпечити явку представника позивача для участі у розгляді даної справи. У судовому засіданні 05.08.13р. прокурор та представник відповідача надали пояснення по справі та заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/11554/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи  на 22.08.2013р. У судове засідання, призначене на 22.08.13р., прокурор з'явився, представники сторін не з'явились. 22.08.13р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник відповідача не має можливості бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 22.08.13р., оскільки буде перебувати за межами м.Києва та брати участь в проведенні слідчих дій. Відповідно до ч. 1 ст.  69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 05.08.13р. та розписка представника відповідача, які свідчать про те, що відповідач був повідомлений та обізнаний  про дату та час  розгляду справи судом. Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. У зв'язку зі спливом строку розгляду спору, визначеного ч. 1 ст. 69 ГПК України, та, з огляду на те, що відповідач був повідомлений та обізнаний про розгляд справи судом   і не був позбавлений можливості забезпечити участь у розгляді справи іншого представника, а також, враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення  про час та місце судового засідання, а також, враховуючи, що в матеріалах справи міститься відзив відповідача, суд вважає за можливе  розглядати справу  за  відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів. У судовому засіданні 22.08.13р. прокурором заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1     493     868, 80 грн., у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми заборгованості. Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. У судовому засіданні 22.08.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті. Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК  України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд,- ВСТАНОВИВ: 03 січня 2013 року між Державним підприємством «Смоли» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія» (замовник) було укладено Договір на виготовлення продукту № 38-03/2 від 03.01.2013 р. (далі – Договір). Згідно з п. 1.1 Договору, замовник доручив, а виконавець зобов'язався  виготовити продукт (виконати роботи з виготовлення продукту) із сировини замовника з частковим використанням власної сировини, допоміжних матеріалів та енергоресурсів. Замовник зобов'язався прийняти продукт та оплатити виконавцю вартість продукту, у яку включена вартість робіт виконавця з виготовлення продукту, вартість сировини виконавця, вартість допоміжних матеріалів та енергоресурсів виконавця. Пунктом 2.1 Договору встановлено, що кількість сировини, яка поставляється замовником для виготовлення продукту вказується в специфікаціях та додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до п. 4.2 Договору, ціна за тону сухої маси продукту, виготовленого виконавцем із сировини замовника  з частковим використанням власної сировини, допоміжних матеріалів та енергоресурсів, вказується в специфікаціях та додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з п. 4.3 Договору, ціна виготовленого виконавцем продукту вказується з урахуванням: вартості робіт виконавця з виготовлення продукту, вартості сировини виконавця, вартості допоміжних матеріалів та енергоресурсів виконавця. Пунктом 5.1 Договору встановлено, що платежі за товар, який поставляється згідно з даним контрактом, мають бути здійснені шляхом перерахування оплати  вартості відвантаженого товару на розрахунковий рахунок виконавця. Процедура здійснення оплати змінюється за взаємною згодою сторін з оформленням відповідних угод, додатків до даного Договору. За згодою сторін можлива передоплата від замовника в рахунок майбутніх замовлень. Специфікацією № 1 до Договору, сторони встановили вимоги щодо якості продукту – Іонообмінної смоли АМ-п в кількості 117,96 куб. м. Умови щодо кількості, строків та порядку поставки, а також ціни продукту визначені сторонами в Специфікації № 2 від 23.01.2013 р. до Договору.   Згідно із Специфікацією №2 найменування продукту, що виготовляється – іонообмінна смола АМ-п кількістю 117,96 куб. м.; строк відвантаження – лютий 2013 року; ціна продукту (у т. ч. вартість робіт, сировини і матеріалів виконавця) становить 29     280,00 грн. за кубічний метр з урахуванням ПДВ на умовах FCA ст.Правда; загальна вартість продукту за даною Специфікацією 3     453     868,80 грн. з урахуванням ПДВ; умови оплати – не пізніше 30 днів з дати відвантаження.     Однак, як  вказує прокурор в позовній заяві у строк, встановлений Договором, вартість продукту відповідачем оплачено не було. В обґрунтування необхідності звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,  Державного підприємства "Смоли", прокурор зазначає, що Державне підприємство  «СМОЛИ» засноване на державній формі власності відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства енергетики України від 17.08.1998 № 139/1622 «Про створення державного підприємства «Смоли», наказу Міністерства енергетики України від 25.08.1998 № 144 «Про забезпечення виконання спільного наказу Міненерго і Фонду державного майна від 17.08.1998 № 139/1622 на базі частини виробничих потужностей Виробничого об'єднання «Придніпровський хімічний завод» і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Відповідно до Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №382/2011 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України(надалі - Міненерговугілля України) є центральним органом виконавчої влади та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно- промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах. Відповідно до Статуту Державне підприємство «СМОЛИ» є учасником Державного концерну «Ядерне паливо України», утвореного розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 650-о «Деякі питання ліквідації та утворення державних господарських об'єднань в атомній промисловості». Підприємство створене з метою забезпечення потреб народного господарства України в іонообмінних матеріалах, виробництві інших речовин промислово-технічного призначення та іншої продукції та послуг, отримання прибутку від провадження всіх видів господарської діяльності, задоволення економічних і соціальних потреб трудового колективу. Підприємство, як учасник Концерну приймає учать у створенні виробництва ядерного палива в Україні та виконанні Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України». Прокурор вказує, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, а саме матеріальні та фінансові ресурси, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві оперативного управління. До джерел формування майна, серед іншого, відноситься і доходи, одержані від інших видів господарської діяльності, передбаченої Статутом. Таким чином, як зазначає прокурор, Державне підприємство  «СМОЛИ» знаходиться у власності держави, і все майно, яке обліковується на його балансі також є власністю держави. За таких обставин,  подання позову спрямоване на захист інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та  позивача, який є стороною в зобов'язанні, оскільки порушення іншою стороною зобов'язань, встановлених договором та законом, призводить до невиконання позивачем промислових завдань, негативно впливає на можливість його стабільної роботи та участі у реалізації державних цільових економічних програм та призводить до зростання соціальної напруги у трудовому колективі і, як наслідок, завдає шкоди державі. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема,  є договір. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Дослідивши Договір № 38-03/2 на виготовлення продукту від 03.01.2013 р. суд приходить до висновку, що останній містить елементи договору підряду та договору поставки. Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з п.6.1. Договору, приймання сировини та/або продукту здійснюється вантажоотримувачем у відповідності з діючими інструкціями по прийманню продукції виробничо-технічного призначення по кількості та якості, у відповідності до супровідних документів. Відповідно до п.3.11. Договору, продукт, що поставляється, повинен супроводжуватися оригіналами документів, а саме: рахунком-фактурою, сертифікатом якості, залізничною або автомобільною накладною, податковою накладною. Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу продукт, обумовлений Специфікаціями № 1 та № 2 до Договору та документи, передбачені п.3.11. Договору, а саме видаткову накладну № СМ-0011 від 19.02.2013 року, рахунок-фактури №СМ-0092 від 19.02.2013р., Сертифікат якості №1,2,3,4,5,6,7, залізничні накладні від 20.02.13р. та податкову накладну від 20.02.13р. В судовому засіданні 05.08.13р. представник відповідача факт отримання продукту на загальну суму 3     453     868,80 грн. не заперечував. Відповідно до Специфікації № 2 від 23.01.2013 р. до Договору  строк оплати продукту – 30 днів з дати відвантаження. В матеріалах справи містяться Додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 від 20.02.2013 року до Договору, якими встановлено інші умови оплати, однак, вказані додатковими угодами умови оплати судом до уваги не приймаються, оскільки предметом укладених сторонами додаткових угод є виготовлення нових партій продукту. З огляду на те, що залізничні накладні та податкова накладна, якими підтверджується відвантаження продукту, датовані 20.02.13р., суд приходить до висновку, що відповідач, з врахуванням умов Специфікації № 2 від 23.01.2013 р.,  зобов'язаний був сплатити позивачу вартість поставленого продукту в розмірі 3     453     868,80 грн. не пізніше 22 березня 2013 року. На виконання умов Договору відповідачем було сплачено позивачу 20.02.2013 р. – 100     000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 8 від 20.02.2013 р.; 20.03.2013 р. – 60     000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 23 від 19.03.2013 р.; 29.03.2013 р. – 200     000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 28 від 29.03.2013 р.; 29.03.2013 р. – 500     000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1 від 29.03.2013 р.; 16.05.2013 р. – 200     000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 74 від 16.05.2013 р.; 16.05.2013 р. – 300     000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 11 від 16.05.2013 р.; 28.05.2013 р. – 100     000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 76 від 28.05.2013 р. Всього відповідачем сплачено позивачу 1     460     000,00 грн., у зв'язку з чим, на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію склала 1     993     868,80 грн. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Судом встановлено, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати переданого позивачем продукту у строк, визначений Специфікацією № 2, що призвело до виникнення заборгованості, яка на момент звернення прокурора з позовом до суду, а саме станом на  12.06.2013 року становила 1     993     868,80 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 13.06.2013 р. платіжним дорученням № 19 від 13.06.2013 року сплатив відповідачу 1     000     000,00 грн., 12.07.2013 р. платіжним дорученням № 36 від 12.07.2013 р. – 93     868,80 грн.,  16.07.2013 р. платіжним дорученням № 38 від 16.07.2013 р. – 100     000,00 грн., 30.07.2013 р. платіжним дорученням № 44 від 30.07.2013 р. – 300     000,00 грн., разом 1     493     868,80 грн. Таким чином,  станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем склала 500     000,00 грн. Судом встановлено, що сторонами було підписано та скріплено печатками останніх Графік погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3     453     868,80 грн.). Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Матеріали справи свідчать про те, що позивач листом № 58/01-866 від 22.07.2013 року надіслав відповідачу для підписання графік погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3     453     868,80 грн.). Зі змісту листа № 58/01-866 від 22.07.2013 року та графіку погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3     453     868,80 грн.) вбачається, що позивач надіслав відповідачу пропозицію щодо укладення договору про порядок погашення заборгованості у спрощений спосіб. Підписання сторонами Графіка погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3     453     868,80 грн.), вказує на те, що пропозиція позивача була прийнята відповідачем. Таким чином, Графік погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3     453     868,80 грн.) є укладеним у спрощений спосіб господарським договором, яким сторони врегулювали порядок погашення заборгованості відповідача перед позивачем. Враховуючи дату надіслання позивачем пропозиції – 22.07.2013 р. та з огляду на відсутність в Графіку погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3     453     868,80 грн.) зазначення дати його підписання, суд приходить до висновку, що останній було підписано сторонами не раніше 22.07.2013 р., тобто після звернення прокурора з позовом до суду. Згідно з Графіком погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.) встановлено наступний порядок погашення заборгованості: до 31.07.2013 р. -  300     000,00 грн.; до 19.08.2013 р. - 500     000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2013 р. платіжним дорученням № 44 від 30.07.2013 р. відповідач сплатив позивачу 300     000,00 грн., що відповідає умовам Графіка погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.). Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що строк оплати заборгованості в розмірі 500     000,00 грн., передбачений підписаним сторонами Графіком погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3     453     868,80 грн.), не настав. Однак, як вбачається з Графіка погашення заборгованості, відповідач зобов'язаний був здійснити погашення заборгованості в повному обсязі  до 19.08.2013 року. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем у зазначений термін, у зв'язку з чим, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 500     000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   З огляду на те, що відповідачем в порядку ст. 3-4, 33 ГПК України не надано доказів виконання в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого продукту, чи припинення такого зобов'язання у будь-який інший встановлений законодавством спосіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500     000,00 грн. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача  заборгованості в розмірі 1     493     868,80 грн. суд зазначає наступне. Судом встановлено, що прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва 12.06.2013 року, що вбачається з  відтиску штемпеля поштового відділення зв'язку на конверті, яким надіслано позовну заяву до суду. Як було встановлено судом, відповідач після звернення прокурора  з позовом до суду  частково розрахувався з позивачем за поставлений продукт, сплативши позивачу: 13.06.2013р. - 1     000     000,00 грн., 12.07.2013р. – 93     868,80 грн.,  16.07.2013р. – 100     000,00 грн., 30.07.2013р. – 300     000,00 грн., разом протягом червня – липня 2013 року 1     493     868,80 грн., у зв'язку з чим, в частині стягнення з відповідача 1     493     868,80 грн. заборгованості предмет спору відсутній. Згідно з ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. З огляду на те, що сплата відповідачем позивачу частини заборгованості в розмірі 1     493     868,80 грн. мала місце після звернення прокурора з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1     493     868,80 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. З огляду на викладене та враховуючи те, що звернення прокурора з позовом до Господарського суду м.Києва мало місце 12.06.2013 р. та передувало частковому погашенню відповідачем заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у зв'язку з чим, судовий збір, в частині вимог, що підлягають задоволенню та вимог, провадження по яким припиняється, підлягає стягненню в повному обсязі з відповідача. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково.           2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія» (04050, м.Київ, вул.Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 37994001) на користь Державного підприємства «Смоли» (51917, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, просп.Аношкіна, 179 код ЄДРПОУ 30168850)  500     000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. суми боргу. 3. Провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія» на користь Державного підприємства «Смоли» суми боргу в розмірі 1     493     868 (один мільйон чотириста дев'яносто три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп.– припинити. 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 37994001) в доход державного бюджету України 39     877 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 38 коп. судового збору. 5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено: 27.08.2013 р. Суддя                                                                                                               Капцова Т. П.