Постанова

від 16.10.2013 по справі 910/11554/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 910/11554/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Іванові О.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури - Мірошніченко І.С. (посв. №015641);

від позивача -1 - не з'явились;

від позивача -2 - не з'явились;

від відповідача - Крутенко Ю.В. (дов. №4 від 17.06.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія», м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року

у справі №910/11554/13 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Прокурора міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ

2. Державного підприємства «Смоли», Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія», м. Київ,

про стягнення 1 993 868,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року Прокурор міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ДП «Смоли» подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Придніпровська інвестиційна компанія» про стягнення 1 993 868,80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/11554/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Придніпровська інвестиційна компанія» на користь ДП «Смоли» 500 000,00 грн. суми боргу. В частині стягнення з ТОВ «Придніпровська інвестиційна компанія» на користь ДП «Смоли» суми боргу в розмірі 1 493 868,80 грн. провадження припинено. Присуджено до стягнення з ТОВ «Придніпровська інвестиційна компанія» в доход державного бюджету України 39 877, 38 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Придніпровська інвестиційна компанія» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/11554/13 в частині стягнення 39 877,38 грн. судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ«Придніпровська інвестиційна компанія» 10 000,00 грн. судового збору.

Позивач -1 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Позивач-2 у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/11554/13 без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року у справі №910/11554/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/11554/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.10.2013 року.

До початку судового засідання 15.10.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд без уповноваженого представника.

В судовому засіданні 16.10.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити. Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд спірне судове рішення залишити без змін.

Представники позивачів - 1 та 2 в судове засідання 16.10.2013 року не з'явилися, позивач -1 про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, проте належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.01.2013 року між ДП «Смоли» (надалі - виконавець) та ТОВ «Придніпровська інвестиційна компанія» (надалі - замовник) було укладено Договір на виготовлення продукту № 38-03/2 від 03.01.2013 року (надалі - договір) (а.с. 17-19).

Згідно з п. 1.1 договору, замовник доручив, а виконавець зобов'язався виготовити продукт (виконати роботи з виготовлення продукту) із сировини замовника з частковим використанням власної сировини, допоміжних матеріалів та енергоресурсів. Замовник зобов'язався прийняти продукт та оплатити виконавцю вартість продукту, у яку включена вартість робіт виконавця з виготовлення продукту, вартість сировини виконавця, вартість допоміжних матеріалів та енергоресурсів виконавця.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що кількість сировини, яка поставляється замовником для виготовлення продукту вказується в специфікаціях та додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2 договору, ціна за тону сухої маси продукту, виготовленого виконавцем із сировини замовника з частковим використанням власної сировини, допоміжних матеріалів та енергоресурсів, вказується в специфікаціях та додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.3 договору, ціна виготовленого виконавцем продукту вказується з урахуванням: вартості робіт виконавця з виготовлення продукту, вартості сировини виконавця, вартості допоміжних матеріалів та енергоресурсів виконавця.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що платежі за товар, який поставляється згідно з даним контрактом, мають бути здійснені шляхом перерахування оплати вартості відвантаженого товару на розрахунковий рахунок виконавця. Процедура здійснення оплати змінюється за взаємною згодою сторін з оформленням відповідних угод, додатків до даного Договору. За згодою сторін можлива передоплата від замовника в рахунок майбутніх замовлень.

Специфікацією № 1 до Договору, сторони встановили вимоги щодо якості продукту - Іонообмінної смоли АМ-п в кількості 117,96 куб. м.

Умови щодо кількості, строків та порядку поставки, а також ціни продукту визначені сторонами в Специфікації № 2 від 23.01.2013 р. до Договору.

Згідно із Специфікацією №2 найменування продукту, що виготовляється - іонообмінна смола АМ-п кількістю 117,96 куб. м.; строк відвантаження - лютий 2013 року; ціна продукту (у т. ч. вартість робіт, сировини і матеріалів виконавця) становить 29 280,00 грн. за кубічний метр з урахуванням ПДВ на умовах FCA ст.Правда; загальна вартість продукту за даною Специфікацією 3 453 868,80 грн. з урахуванням ПДВ; умови оплати - не пізніше 30 днів з дати відвантаження.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обставин, подання позову Прокурора міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області спрямовані на захист інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та позивача, який є стороною в зобов'язанні.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Прокуратури міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області виконанням відповідачем грошового зобов'язання по договору, у зв'язку з чим прокурор вказує на існування заборгованості у розмірі 1 993 868,80 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши договір № 38-03/2 на виготовлення продукту від 03.01.2013 року суд приходить до висновку, що останній містить елементи договору підряду та договору поставки.

Договір № 38-03/2 на виготовлення продукту від 03.01.2013 року є змішаним та містить елементи підряду та поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в т.ч. глави 54, 61 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.6.1. договору, приймання сировини та/або продукту здійснюється вантажоотримувачем у відповідності з діючими інструкціями по прийманню продукції виробничо-технічного призначення по кількості та якості, у відповідності до супровідних документів.

Відповідно до п. 3.11. договору, продукт, що поставляється, повинен супроводжуватися оригіналами документів, а саме: рахунком-фактурою, сертифікатом якості, залізничною або автомобільною накладною, податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу продукт, обумовлений Специфікаціями № 1 (а.с. 21) та № 2 (а.с. 22) до договору та документи, передбачені п. 3.11. Договору, а саме видаткову накладну № СМ-0011 від 19.02.2013 року (а.с. 27), рахунок-фактури №СМ-0092 від 19.02.2013 року (а.с. 28), Сертифікат якості №1,2,3,4,5,6,7 (а.с. 110-115) залізничні накладні від 20.02.13 року (а.с. 116-117) та податкову накладну від 20.02.13 року (а.с. 118).

З матеріалів справи вбачається, що відповідача факт отримання продукту на загальну суму 3 453 868,80 грн. не заперечував.

Відповідно до Специфікації № 2 від 23.01.2013 року (а.с. 22) до Договору строк оплати продукту - 30 днів з дати відвантаження.

В матеріалах справи містяться Додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 від 20.02.2013 року до Договору (а.с. 23-26), якими встановлено інші умови оплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу не прийняття їх до уваги, оскільки предметом укладених сторонами додаткових угод є виготовлення нових партій продукту.

Як свідчать матеріали справи, а саме залізничні накладні та податкова накладна, якими підтверджується відвантаження продукту, які датовані 20.02.13 року, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції з приводу того, що відповідач, з врахуванням умов Специфікації № 2 від 23.01.2013 року, зобов'язаний був сплатити позивачу вартість поставленого продукту в розмірі 3 453 868,80 грн. не пізніше 22.03.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору було сплачено позивачу 20.02.2013 року - 100 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 8 (а.с. 29); 20.03.2013 року - 60 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 23 (а.с. 30); 29.03.2013 року - 200 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 28 (а.с 31а); 29.03.2013 року - 500 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1 (а.с. 30); 16.05.2013 року - 200 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 74 (а.с 32); 16.05.2013 року - 300 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 11 (а.с 33); 28.05.2013 року - 100 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 76 (а.с. 34).

Таким чином, загальна сума сплачена відповідачем позивачу становить 1 460 000,00 грн., у зв'язку з чим, на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію склала 1 993 868,80 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати переданого позивачем продукту у строк, визначений Специфікацією № 2, що призвело до виникнення заборгованості, яка на момент звернення прокурора з позовом до суду, а саме станом на 12.06.2013 року становила 1 993 868,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після звернення прокуратури з позовом до суду 13.06.2013 року платіжним дорученням № 19 сплатив відповідачу 1 000 000,00 грн. (а.с. 60), 12.07.2013 року платіжним дорученням № 36 - 93 868,80 грн. (а.с.59), 16.07.2013 року платіжним дорученням № 38 - 100 000,00 грн. (а.с. 57), 30.07.2013 року платіжним дорученням № 44 - 300 000,00 грн. (а.с. 58), тобто на загальну суму 1 493 868,80 грн.

Таким чином, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем склала 500 000,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами було підписано та скріплено печатками останніх, Графік погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.) (а.с. 70).

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач листом № 58/01-866 від 22.07.2013 року (а.с. 69) надіслав відповідачу для підписання графік погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.).

Зі змісту листа № 58/01-866 від 22.07.2013 року та графіку погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.) вбачається, що позивач надіслав відповідачу пропозицію щодо укладення договору про порядок погашення заборгованості у спрощений спосіб.

Підписання сторонами Графіка погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.), вказує на те, що пропозиція позивача була прийнята відповідачем.

Таким чином, Графік погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.) є укладеним у спрощений спосіб господарським договором, яким сторони врегулювали порядок погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

Враховуючи дату надіслання позивачем пропозиції - 22.07.2013 року та з огляду на відсутність в Графіку погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.) зазначення дати його підписання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що останній було підписано сторонами не раніше 22.07.2013 року, тобто після звернення прокурора з позовом до суду (12.07.2013 року).

Згідно з Графіком погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.) встановлено наступний порядок погашення заборгованості: до 31.07.2013 року - 300 000,00 грн.; до 19.08.2013 року - 500 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2013 р. платіжним дорученням № 44 від 30.07.2013 р. відповідач сплатив позивачу 300 000,00 грн., що відповідає умовам Графіка погашення заборгованості (по рахунку № СМ-0092 на суму 3 453 868,80 грн.).

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до господарського суду міста Києва 12.06.2013 року (а.с. 50), що підтверджується з відтиску штемпеля поштового відділення зв'язку на конверті, яким надіслано позовну заяву до суду.

Як було встановлено судом, відповідач після звернення прокурора з позовом до суду частково розрахувався з позивачем за поставлений продукт, сплативши позивачу: 13.06.2013 року платіжним дорученням № 19 сплатив відповідачу 1 000 000,00 грн. (а.с. 60), 12.07.2013 року платіжним дорученням № 36 - 93 868,80 грн. (а.с.59), 16.07.2013 року платіжним дорученням № 38 - 100 000,00 грн. (а.с. 57), 30.07.2013 року платіжним дорученням № 44 - 300 000,00 грн. (а.с. 58), у зв'язку з чим, в частині стягнення з відповідача 1 493 868,80 грн. заборгованості предмет спору відсутній.

Згідно з ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв'язку з тим, що сплата відповідачем позивачу частини заборгованості в розмірі 1 493 868,80 грн. мала місце після звернення прокурора з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 493 868,80 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів не приймає заперечення відповідача викладених у апеляційній скарзі, стосовно неправомірного присудження до стягнення судового збору у розмірі 39 877, 38 грн., та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми та враховуючи те, що звернення прокурора з позовом до господарського суду м. Києва мало місце 12.06.2013 року та передувало частковому погашенню відповідачем заборгованості перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у зв'язку з чим, судовий збір, в частині вимог, що підлягають задоволенню та вимог, провадження по яким припиняється, підлягає стягненню в повному обсязі з відповідача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/11554/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/11554/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/11554/13 залишити без змін.

3. Справу №910/11554/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.