Ухвала

від 15.08.2013 по справі 825/1338/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1338/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова О.Є. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року за позовом Приватного підприємства "Колос Ч" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0004922320 та від 10.12.2012 року № 0004932320..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Колос Ч» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2011 року та податку на прибуток за відповідний період при проведенні господарських операцій з ПП «Еліс Транс Сервіс», за результатами якої складено акт від 26.10.2012 року № 2226/22/30380981.

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби від 10.12.2012 року № 0004922320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 33816,00 грн. за основним платежем та від 10.12.2012 року № 0004932320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 29405,00 грн. за основним платежем та 14703,00 грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішенням Державної податкової служби у Чернігівській області від 28.02.2013 року № 461/10/10-215 та рішенням Державної податкової служби України від 22.03.2013 року № 4545/6/10-2115, вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 29405,00 грн., пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 33816,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним, таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові є протиправними та підлягають скасуванню.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «Еліс Транс Сервіс» укладено договір від 01.11.2010 року № 506 про надання товарно-експедиційних послуг.

Відповідно до умов вказаного договору ПП «Колос Ч» (замовник) зобов'язаний залучати вантажі для завантаження автомобілів ПП «Еліс Транс Сервіс» (експедитора), своєчасно проводити розрахунки з експедитором, забезпечувати оформлення CMR, TIR-CARNET, TTH та іншої необхідної документації тощо, а ПП «Еліс Транс Сервіс» зобов'язується надавати для завантаження автотранспорт в налагодженому стані.

Згідно з п. 4.1 - 4.3 Договору, розрахунки по перевезеннях проводяться за договірними цінами. Експедитор пред'являє замовнику рахунок для сплати та оригінал CMR,TTH з відміткою отримувача вантажу.

Надання товарно-експедиційних послуг підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП «Колос Ч» отримало від контрагента належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Оплата по даних договорах за отриманий позивачем товар здійснювалась на підставі виставлених ПП «Еліс Транс Сервіс» рахунків-фактур, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи

Крім того, на підтвердження виконання умов договору позивачем було надано копії договору, податкових накладних, платіжних доручень, актів звірки, рахунків-фактур, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, видаткові накладні, довіреностей на отримання товару.

Вказані господарські операції з отримання транспортно-експедиційних послуг у ПП «Еліс Транс Сервіс» відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується журналами-ордерами по рахунку 631 та по рахунку 361 за грудень 2011 року.

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Так, за результатами дослідження всіх первинних документів, судом першої інстанції було встановлено, що вони підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Колегія суддів погоджується із зазначеним вище висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Стосовно висновку податкового органу щодо нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «Еліс Транс Сервіс», колегія суддів зазначає, що оскільки вказаний висновок відповідачем зроблено на підставі акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.09.2012 року № 3688/22-9/34691070 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еліс Транс Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за період грудень 2011 року, яким встановлено відсутність у ПП «Еліс Транс Сервіс» майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, видається обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у ПП «Еліс Транс Сервіс» не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарських операцій.

Крім іншого, колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому, враховуючи положення додатку 3 до Методичних рекомендацій наголошує на тому, що в зразку «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки» взагалі не передбачено викладення інформації про реальність господарських операцій та укладених угод. Крім того, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення такої звірки (довідка), не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи.

Також, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі первинні документи, надані ПП «Колос Ч» до перевірки, відповідають вимогам, встановленим законодавством України та підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом щодо отримання товарно-експедиційних послуг, а доводи відповідача про порушення ПП «Колос Ч» норм ПК України, наведені в акті перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року за позовом Приватного підприємства "Колос Ч" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя І.О. Грибан

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.