Постанова

від 23.08.2013 по справі 812/6925/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2013 року Справа № 812/6925/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Анікіна В.В. (довіреність від 23.08.2013 № 21)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 295358,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 288774,63 грн. та пені у розмірі 6583,50 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2012 році на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» працювало 17 інвалідів при нормативі 26 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 288774,63 грн. за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 6583,50 грн.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (том 1, арк. справи 16, 21). Клопотанням від 13 серпня 2013 року № б/н Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить розглянути справу без участі його представника та підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі (том 1, арк. справи 22).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення проти позову від 23 серпня 2013 року № 275 (том 1, арк. справи 89-92). В запереченнях проти позову відповідач зазначив, що відповідно до звіту форми № 10-ПІ, затвердженого наказом Мінпраці України від 10 лютого 2007 року № 42, за 2012 рік середньостатистична чисельність штатних працівників особового складу у звітному періоді на підприємстві становила 639 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до вимог Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має становити 26 осіб, а фактично в товаристві з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» середньостатистична чисельність працюючих інвалідів протягом звітного періоду склала 17 осіб. Позивач розцінив даний факт як невиконання нормативу і нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.

За змістом частини 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно частини 3 статті 18-1 зазначеного Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зазначив відповідач, вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність форми № 3-ПН, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» упродовж 2012 року щомісяця надавало звіти про вільні вакансії за формою 3-ПН, інформувало Краснодонський міськрайцентр зайнятості про наявність вільних робочих місць, розміщувало оголошенні в газеті «Слава Краснодона» про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, виділило робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується затвердженням з 01 січня 2012 року змін до штатного розпису, в якому передбачено виділення 26 робочих місць для працевлаштування інвалідів, в подальшому неодноразово вносились зміни до штатного розкладу та збільшувалась кількість місць, виділених для працевлаштування інвалідів. Випадків безпідставної відмови у прийнятті на роботу в товаристві з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» інвалідів не зафіксовано.

На думку товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь», відповідачем виділено та створено робочі місця для інвалідів у повному обсязі відповідно до положень та вимог Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і виконано всі залежні від нього заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому, зауважив відповідач, постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджено «Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю». Зазначений Порядок визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, у тому числі з питань виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Проведення такої перевірки є доцільним, оскільки форма звітності 10-ПІ не дає можливості зробити висновок, чи були виділені на підприємстві протягом звітного періоду місця для працевлаштування інвалідів, а лише надає інформацію щодо кількості вже працюючих інвалідів та необхідної кількості. Це, в свою чергу, свідчить про безпідставні та необґрунтовані висновки позивача щодо невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У судовому засіданні представник відповідача доводи заперечень проти позову підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях проти позову.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Відповідно до покладених завдань (пункт 5 цього Положення) цей Фонд, серед іншого, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26 травня 2011 року № 81 (надалі - Положення від 26 травня 2011 року № 81), Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів (надалі Фонду) (том 1, арк. справи 7-10).

Згідно з пунктом 4 Положення від 26 травня 2011 року № 81 основними завданнями відділення Фонду є: 1) участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території Луганської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; 2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, у тому числі, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (підпункт 1 пункту 5 зазначеного Положення).

Частина перша статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частина дев'ята цієї статті визначає, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом або в судовому порядку.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3, пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» зареєстровано з 22 липня 2010 року юридичною особою, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, технічним адміністратором якого є державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр (том 1, арк. справи 15).

28 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік - 639 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 17 осіб (том 1, арк. справи 6).

В ході судового розгляду судом встановлено, що згідно наказу від 03 січня 2012 року № 24 на товаристві з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» затверджено штатний розклад на 2012 рік з чисельністю 670 чоловік в межах розрахункового фонду оплати праці та виділено 26 робочих місць для працевлаштування інвалідів на січень 2012 року (том 1, арк. справи 208, 209-210).

Згідно штатного розкладу по товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» та щомісячних списків працюючих на підприємстві інвалідів станом на останній день відповідного місяця, фактично на підприємстві працювало: у січні 2012 року 652 особи, з яких 13 інвалідів, у лютому 2012 року 649 осіб, з яких 12 інвалідів, у березні 2012 року 644 особи, з яких 13 інвалідів, у квітні 2012 року 641 особа, з яких 16 інвалідів, у травні 2012 року 639 осіб, з яких 19 інвалідів, у червні 2012 року 641 особа, з яких 21 інвалід, у липні 2012 року 638 осіб, з яких 20 інвалідів, у серпні 2012 року 637 осіб, з яких 21 інвалід, у вересні 2012 року 634 особи, з яких 24 інваліди, у жовтні 2012 року 632 особи, з яких 23 інваліди, у листопаді 2012 року 633 особи, з яких 22 інваліди, у грудні 2012 року 628 осіб, з яких 21 інвалід, що також підтверджується наказами (розпорядженнями) про прийняття на роботу інвалідів, довідками до акта огляду МСЕК та пенсійними посвідченнями (том 1, арк. справи 110-207, 209-210, 212-213, 215-216, 218-219, 221-222, 224-225, 227-228, 230-231, 233-234, 236-237, 238-239, 240-241, 242-250; том 2, арк. справи 1-10).

У відповідності з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722, та поданим звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у відповідача за 2012 рік складає 639 осіб.

На виконання вимог пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» протягом 2012 року у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, подавало до Краснодонського міськрайцентру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначало про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, у тому числі: у січні-березні 2012 року - по 14 осіб, у квітні 2012 року - 18 осіб, у травні 2012 року - 11 осіб, у червні-вересні 2012 року - по 21 особі, у жовтні-листопаді 2012 року - по 19 осіб, у грудні 2012 року - 20 осіб (том 1, арк. справи 26-86).

Вищезазначене свідчить, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Листами від 21 серпня 2013 року № 6/3-1184 та № 6/3-1186 Краснодонський міськрайцентр зайнятості повідомив, що товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» щомісячно надавалися звіти за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» з інформацією про наявність вільних робочих місць для інвалідів за 2012 рік. Зокрема, протягом 2012 року підприємством надавалося від 13 до 21 вакансії щомісячно. За рік підприємством надано 212 вакансій. Для підбору кадрів на вакансії товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» центром зайнятості організовано та проведено 2 «Ярмарки вакансій» безпосередньо за участю роботодавця для осіб з обмеженими фізичними можливостями. У ході проведення заходів 7 осіб з інвалідністю виявили бажання щодо працевлаштування та погодилися на більш детальну співбесіду з роботодавцем підприємства. Протягом 2012 року вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями висвітлювалися в засобах масової інформації, на сайтах служби зайнятості та Краснодонської міської ради. Центром зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю на заявлені підприємством робочі місця було направлено 30 осіб, з них працевлаштовано 10 осіб, двом особам підприємство відмовило у прийнятті на роботу із зазначенням причини у корінці направлення «не відповідає вимогам», 18 осіб самостійно відмовилися від працевлаштування (том 1, арк. справи 23, том 2, арк. справи 12).

В ході судового розгляду судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» у березні 2012 року у звіті за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» станом на 27 березня 2012 року надало інформацію про наявність вакантного місця за професією диспетчер, характер роботи змінний: 1 зміна - з 07:00 до 19:00, 2 зміна - з 19:00 по 07:00, основними вимогами до претендента на вказану вакансію є: стаж роботи за професією до 3-х років, наявність вищої середньої освіти, місце проживання населенні пункти Краснодонського району Луганської області, робота з комп'ютером, інвалід ІІ-ІІІ групи (том 1, арк. справи 32).

Згідно корінця направлення на працевлаштування від 27 березня 2012 року № 12061203270007001 направлена Краснодонським міськрайцентром зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» на працевлаштування інвалід - ОСОБА_2, не відповідала вимогам, оскільки не працює з комп'ютером, не може працювати в нічні зміни з комп'ютером (том 1, арк. справи 24).

Згідно корінця направлення на працевлаштування від 28 березня 2012 року № 12061203270007002 направлений Краснодонським міськрайцентром зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» на працевлаштування інвалід - ОСОБА_3, не відповідав вимогам, оскільки не має досвіду роботи диспетчером, не працює з комп'ютером (том 1, арк. справи 25).

Тобто, факти відмови у працевлаштуванні інвалідів, - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які направлені Краснодонським міськрайцентром зайнятості до підприємства відповідача без дотримання основних вимог до претендента на вакансію, є обґрунтованими, інших фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 288774,63 грн. за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 6583,50 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 28 серпня 2013 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Уголь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 295358,13 грн. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28 серпня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська