Постанова

від 12.08.2013 по справі 826/11892/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2013 року 16:29 № 826/11892/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Горбатенко О.М., Петренко А.В., представника відповідача Мильнікової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства Фірма - мале підприємство «Київоргтех»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень від 19.07.2013 №00008222230, №0000832230.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Колективне підприємство Фірма - мале підприємство «Київоргтех» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.07.2013 №00008222230, №0000832230.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП Фірма-мале підприємство «Київоргтех» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за придбані товари (роботи, послуги) у ТОВ «Ретро Бізнес» (код ЄДРПОУ 38354152) за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №314/22-30/13674272 від 11.07.2013р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 139.1., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження сплати по податку на прибуток за 2012 рік на суму 18938,00 грн.;

- п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за період з 01.10.12 по 31.12.12 рік на загальну суму 18036 грн., а саме: в жовтні 2012 року на суму 6012 грн., в листопаді 2012 року на суму 6012 грн. та в грудні 2012 року на суму 6012 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.07.2013р.:

- № 0000822230, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28 407 грн., в т.ч. 18938 грн. - основного платежу, та 9469 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0000832230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 27 054 грн., в т.ч. 18 036 грн. - основний платіж, 9018 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колективне підприємство Фірма - мале підприємство «Київоргтех», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що між КП Фірма мале підприємство «Київоргтех» та ТОВ «Ретро Бізнес» (код ЄДРПОУ 38354152) було укладено договір №21 від 01.10.2012р. предметом даного договору є постачання смоли феноло-формальдегідної партіями 900 кг.

На виконання даного договору були оформлені первинні документи, а саме податкові накладні від 10.10.2012р. №4, від 06.11.2012 №12, від 07.12.12 №18, видаткові накладні від 10.10.12р. №4, від 06.11.2012р. №150, від 07.12.2012 №223 та платіжні доручення від 09.10.2012 №109, від 05.11.2012 №124, від 19.12.2012 №145.

В акті перевірки зазначено, що актом від 14.03.2013 №504/22.8-17/38354152 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ретро Бізнес» (код ЄДРПОУ 38354152) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Корнес Груп» (код ЄДРПОУ 38353997) за жовтень, листопад, грудень 2012 року та ТОВ «Сан Ленд» (код ЄДРПОУ 36552314) за жовтень 2012 року, в якому значиться, що «Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою».

Згідно висновку акту встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Ретро Бізнес» (код за ЄДРПОУ 34352743) та контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що КП Фірма-мале підприємство «Київоргтех»фактично не здійснювало придбання товару ( феноло - формальдегідну смолу) у ТОВ «Ретро Бізнес», та укладення правочину було здійснено лише на папері.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 01.08.2013р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявні кримінальні справи, всі документи, на підставі яких було призначено та проведено перевірку. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання товару підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними та відповідними розрахунковими документами.

Також, позивачем на вимогу суду були надані докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема, договір оренди від 20.09.2007р. №08-2007, угода №1 від 30.12.208р. про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2007р. №08-2007 та контракт №103-32С/485 від 29.04.2010, згідно якого вироблена продукція - модифікатор кобальтовмісний МКС-1 була реалізована замовнику ЗАТ «Росава», на виконання даного контракту були оформлені видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам КП Фірма - мале підприємство «Київоргтех» з ТОВ «Ретро Бізнес» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції.

Позивач стверджує, що проведення рекламних заходів призвело до збільшення його доходу.

Судом вбачається підтвердженою матеріалами справи обставина безпосереднього зв'язку господарських операцій з друку рекламної продукції щодо товарів, імпортованих позивачем, з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначена податкова накладна, видана позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ТОВ «Ретро Бізнес», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 11.07.2013 № 314/22-30/13674272 на факт нікчемності угоди між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ретро Бізнес», з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Колективного підприємства "Фірма-мале підприємство "Київоргтех" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби № 00008222230, №0000832230 від 19.07.2013

Судові витрати в сумі 555 грн. присудити на користь Колективного підприємства "Фірма-мале підприємство "Київоргтех" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян