Постанова

від 19.08.2013 по справі 805/9575/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2013 р. Справа №805/9575/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Дзюбі А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Курилової О.А. (дов.)

Кавуна І.О. (дов.)

відповідача: Зімбіль Ю.І. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Приватного підприємства «Феєрія»

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м.Маріуполя

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Феєрія» (надалі - позивач, ПП «Феєрія») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013:

- №0000181501, відповідно до якого Приватному підприємству «Феєрія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 18 360,00 грн., у тому числі за основним платежем 14 688,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 672,00 грн.;

- №0000191501, відповідно до якого Приватному підприємству «Феєрія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 687,50 грн., у тому числі за основним платежем 11 750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 937,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 19.02.2013 №429/15/25096739, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Ухвалою суду від 15.08.2013 замінено неналежного відповідача - Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби в порядку правонаступництва на належного відповідача - Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м.Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач, Жовтнева ОДПІ м.Маріуполя).

В судовому засіданні від 19.08.2013 представники позивача позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Жовтнева ОДПІ надала до суду письмові заперечення (вих.№16519/10/10 від 14.08.2013) на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.

В судовому засіданні від 19.08.2013 представники відповідача проти позовної заяви заперечували та просили суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Феєрія» зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 25096739, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Бахчиванджи, буд.15, кв.42).

Відповідно до свідоцтва №8482509 від 22.09.1997 позивача зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

Жовтневою ОДПІ м.Маріуполя була проведена планова невиїзна документальна перевірка ПП «Феєрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 та податком на прибуток за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, ТОВ «Гранд 2009» за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 та податок на прибуток за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, по закінченню якої було складено відповідний акт перевірки від 19.02.2013 №429/15/25096739.

Згідно висновків вказаного акту за результатами перевірки встановлено порушення ведення бухгалтерського обліку, а саме нереальність здійснення господарських операцій за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 щодо придбання товару ТОВ «Феєрія» від ТОВ «Донтрансторг»:

1. в порушення п.5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток всього у сумі 14 688,00 грн., у тому числі по періодам:

- за півріччя 2010 року - у сумі 11 146,00 грн.;

- за 3 квартали 2010 року - у сумі 3 542,00 грн.;

2. в порушення п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість у сумі 11 750,00 грн., у тому числі по періодам:

- за 2 квартал 2010 року - у сумі 8 917,00 грн.;

- за 3 квартал 2010 року - у сумі 2 833,00 грн.;

На підставі акту перевірки від 19.02.2013 були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013:

- №0000181501, відповідно до якого Приватному підприємству «Феєрія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 18 360,00 грн., у тому числі за основним платежем 14 688,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 672,00 грн.;

- №0000191501, відповідно до якого Приватному підприємству «Феєрія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 687,50 грн., у тому числі за основним платежем 11 750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 937,50 грн.

Із акту перевірки від 19.02.2013 судом було встановлено.

Між ТОВ «Феєрія» (покупець) і ТОВ «Донтрансторг» (продавець) укладено угоду за №2/03 від 25.03.2010, відповідно до якої Продавець зобов'язаний передати товар, а покупець прийняти та сплатити за товар. Номенклатура та вартість товару зазначається в видатковій накладній. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок з максимальною відстрочкою 30 днів. Документом, підтверджуючим факт отримання товару - є накладна, завірена печаткою та підписом.

Згідно додаткової угоди до вказаного договору змінюються реквізити продавця.

На виконання умов договору ТОВ «Феєрія» отримало такі накладні та податкові накладні на надані послуги від ТОВ «Донтрансторг»:

- видаткові накладні №290423 від 29.04.2010, №060509 від 06.05.2010, №250508 від 25.05.2010, №160607 від 17.06.2010, №270703 від 27.07.2010;

- податкові накладні №290423 від 29.04.2010, №060509 від 06.05.2010, №250508 від 25.05.2010, №160607 від 15.06.2010, №170608 від 17.06.2010, №270703 від 27.07.2010.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за 2 квартал 2010 року та 3 квартал 2010 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги згідно наданих податкових накладних проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за надані послуги ТОВ «Феєрія» перераховано грошових коштів на суму 70 500,00 грн., відповідно до платіжних доручень №2 від 17.05.2010, №5 від 25.05.2010, №9 від 16.06.2010, №10 від 17.06.2010, №20 від 27.07.2010.

До перевірки були надані акти списання шарів, згідно яких вартість придбання товарів була віднесена на собівартість реалізованих покупних запасів, у зв'язку з використанням у фінансово-господарчої діяльності.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за 2 квартал 2010 року на загальну суму ПДВ 8 916,67 грн. від реалізації товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Донтрансторг», за 3 квартал 2010 року - на загальну суму ПДВ 2 833,33 грн. від реалізації товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Донтрансторг».

Податковий орган зазначає, що в ході перевірки не підтверджено факт отримання шарів згідно договору №2/03 від 25.03.2010 від постачальника ТОВ «Донтрансторг» за період 01.07.2009 по 31.07.2012, що свідчить про те, що праовични між ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Феєрія» здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, вини є нікчемними.

ПП «Феєрія» в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати понесені при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Донтрансторг».

В акті перевірки зазначено, що при перевірці використано матеріали акту перевірки від 27.08.2012 №1811/15-4/36061529.

Згідно акту від 27.08.2012р. №1810/22-4/36560901 складеного ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС, що надійшов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 та податку на прибуток за період 01.07.2009 по 30.06.2012» встановлено, що за даними декларації з податку на прибуток за 2009 рік (наданої від 05.05.2010 за №199293) дохід від продажу товарів (послуг) складав 161 768,8 тис.грн. Додатки К1 до декларацій з податку на прибуток підприємств не подавались. В рядку 7 «Сума амортизаційних відрахувань» підприємством зазначено прочерк, що свідчить про відсутність у підприємства основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що використовуються у фінансово-господарській діяльності. Декларації з податку на прибуток за 2010-2012 роки не надавались.

За даними податкового розрахунку з комунального податку середня кількість працюючих за період з 16.07.2009р. по 20.10.2010 складала 1 особу (директор ТОВ «Донтрансторг» - Рудь О.В.), що свідчить про відсутність трудових ресурсів. За період з 21.10.2010 по 14.08.2012 звітність не надавалась.

Відповідно до бази даних «Best Zvit» встановлено, що уся податкова звітність за перевіряємий період, яка надана ТОВ «Донтрансторг» до ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС, підписані директором ТОВ «Донтрансторг», тобто Рудь Олексієм Васильовичем.

Як вбачається із висновків акту перевірки від 27.08.2012 №1811/15-4/36061529, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, господарські операції ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт,послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

ДПІ у Київському районі м.Донецька під час проведення перевірок були встановлені факти неподання ТОВ «Донтранстрой» податкової звітності з податку на додану вартість та несплати податків за господарськими операціями з ПП «Феєрія».

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких старшим слідчим з ОВС управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України підполковником податкової міліції Мойсеєнко В.В., за результатами дослідчої перевірки №1047/0-6218 від 05.04.2012, була винесена постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 12.04.2012.

Відповідно до вказаної постанови для функціонування злочинної схеми ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 створили суб'єкти підприємницької діяльності: ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Укрспецбудтранс», ТОВ «Східдон Маркет», ТОВ «Гранд-2009», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Укроптторг-9», ТОВ «Бугпром», ТОВ «Оптпоставка-2000», за допомогою яких вони здійснювали прикриття незаконної діяльності.

Як вбачається і з наданих документів та пояснень представника відповідача, кримінальна справа не передана до суду та перебуває на стадії розслідування.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».

У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрован платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення у ході проведення перевірки факту відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентом та факту оформлення операцій з придбання та продажу товарів (послуг), що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентом набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Фактичне використання у своїй господарській діяльності придбаних позивачем товарів підтверджується реалізацією вказаних товарів під час виконання наступних договорів.

Між Державним підприємством «Донецька залізниця» (замовник) та ПП «Феєрія» (виконавець) було укладено договір від 01.06.2010, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати організацію та запуск феєрверків в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку «Буревісник». На підтвердження виконання вказаного договору сторони договору підписали акт виконаних робіт від 20.06.2010.

Між профкомом Маріупольського порту (замовник) та ПП «Феєрія» (виконавець) було укладено договори від 25.05.2010 та 25.07.2010, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати організацію та запуск феєрверків 30.05.2010 та 30.07.2010 відповідно. На підтвердження виконання вказаних договорів сторони підписали акти виконаних робіт від 30.05.2010 та від 30.07.2010.

Також, в матеріалах справи наявні копії актів списання товарно-матеріальних цінностей від 30.05.2010, від 17.06.2010, від 30.07.2010.

Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами наданими до матеріалів справи.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не належать до документів суворої звітності.

Тобто, відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт придбання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч.1, 4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань.

Крім того, суд зазначає, що законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податного обліку.

Тобто, позивач не повинен нести відповідальність за дії або бездіяльність його контрагента.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують виконання у повному обсязі зазначених вище договорів по придбанню шарів між ПП «Феєрія» та ТОВ «Донтрансторг».

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Феєрія» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби 05.03.2013 №0000181501, відповідно до якого Приватному підприємству «Феєрія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, в загальному розмірі 18 360,00 грн., у тому числі за основним платежем 14 688,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 672,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби 05.03.2013 №0000191501, відповідно до якого Приватному підприємству «Феєрія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, в загальному розмірі 14 687,50 грн., у тому числі за основним платежем 11 750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 937,50 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Феєрія» (ЄДРПОУ 25096739, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Бахчіванджи, буд.15, кв.42) судовий збір у розмірі 330 (триста тридцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 19 серпня 2013 року, повний текст виготовлено 23 серпня 2013 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.