Постанова

від 19.08.2013 по справі 826/9926/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2013 року № 826/9926/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Куб Контур» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем не правомірно застосовано до ТОВ «Куб Контур» штрафні (фінансові) санкції, які визначені у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Окрім того, позивач вважає, що акт перевірки є необґрунтований та такий, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, а саму перевірку такою, що проведена без відповідних на те підстав, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати дії працівників ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, які проводили перевірку та склали акт перевірки №495/22-7/36622318 від 07.12.2012року протиправними; скасувати податкові повідомлення-рішення №0001122207, №0001132207 винесені ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 22 лютого 2013 року на підставі складеного акту перевірки №495/22-7/36622318 від 07.12.2012.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи, був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, в період з 25.01.13р. по 31.01.2013р., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Куб Контур», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з приватним підприємством «Агро Ойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Червона Хвиля-Плюс», за період з 01.01.10 року по 30.09.12 року, за результатами якої складено акт перевірки №495/22-7/36622318 від 07.12.2012р.

В ході перевірки встановлені порушення ТОВ «Куб Контур»: підпункту 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24. 05. 95 р. №88 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 05.06.95р. за №168/704 та п.9 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено розмір податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 59 160.00; пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за №168/704 та ст. 9 Закону України від 16.07.99 р №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено розмір податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67 836.00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт №495/22-7/36622318 від 07.12.2012р. 19 лютого 2013 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва розглянула заперечення посадових осіб ТОВ «Куб Контур» та винесло рішення, яким висновки Акта перевірки . №495/22-7/36622318 від 07.12.2012р. були залишені без змін.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки, відповідачем винесено: податкове повідомлення-рішення від 22.02.12р №0001122207, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 73 950 грн., з яких за основним платежем - 59 160грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 790 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.02.12р №0001132207, за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 68360грн., з яких за основним платежем - 67 836грн., за штрафними фінансовими) санкціями - 524грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС. 16 травня 2013 р. ТОВ «Куб Контур» отримало від Державної податкової служби м. Києва Рішення №3922/10/12-1-03 від 25.04.2013 р. про результати розгляду первинної скарги відповідно до якої податкові повідомлення - рішення №0001122207 від 22 лютого 2013 р. та податкові повідомлення - рішення № 0001132207 від 22 лютого 2013 р. були залишені без змін, а первину скаргу директора ТОВ «Куб Контур» без задоволення.

Позивачем оскаржено Рішення №3922/10/12-1-03 від 25.04.2013р. до Міністерства доходів і зборів України. 12 червня 2013 р. ТОВ «Куб Контур» отримало від Міністерства доходів і зборів України Рішення № 4554/6/88-88-10-01-11 від 10.06.2013 р. про результати розгляду скарги відповідно до якої податкове повідомлення - рішення №0001122207 від 22 лютого 2013 р. та податкове повідомлення - рішення № 0001132207 від 22 лютого 2013 р. було залишене без змін, а скаргу директора ТОВ «Куб Контур» без задоволення.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити документальні - планові або позапланові; виїзні або невиїзні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин,визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.79.1. ст.79 Кодексу, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2.ст.79 Кодексу).

Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу, документальна позапланова виїзна (невиїзна) перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання (п.86.4. ст.86 Кодексу).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС, на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 розділу І та відповідно до п.73.3 ст.73 розділу II Податкового кодексу у зв'язку з надходженням завдання ДПС у м. Києві від 29.10.12 №5011/7/07-0415, щодо проведення перевірки та з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства до ОВ «Куб Контур» надіслано лист-запит №27862/10/22-709 від 24.12.12, щодо надання документального підтвердження (належним чином завірених копій) здійснення фінансово - господарських операцій з ПП "Агро Ойл" (код ЄДРПОУ 36845632), ТОВ "БК "Рембудтранс" (код ЄДРПОУ 33051125), ТОВ "Торговий Дім "Агросвіг 3000" (код ЄДРПОУ 36309333 СТОВ Мрія», (код ЄДРПОУ 05267280). ТОВ "Перший Український "Правочин" (код ЄДРПОУ 36346972) ТОВ»Альянс Регіон" (код ЄДРГІОУ 36534887), ТОВ "Червона Хвиля-Плюс (код ЄДРПОУ 31025093), В "Перемога" (код ЄДРПОУ 30756715), ТОВ "Торгівельно-будівельна компанія «ОБС-Групп» (ЄДРПОУ 35460610). ТОВ "ОНІКС" (код ЄДРПОУ), ТОВ "Торгоптіндустрія (код ЄДР ПОУ 37507325) ТОВ "Стронг Інг Плюс" (код ЄДРПОУ 37770631), ПП "Промислово-матеріальний- комплекс Радомишлі» (код ЄДРГІОУ 33394452). ТОВ "Лідер-2011" (код ЄДРПОУ 37883836) та пояснень щодо відображення в додатках №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та - додаткового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з податку на додану вартість, сум ПДВпо податковим накладним, виписаних вищезазначеними контрагентами, та про включення (не включення) до складу витрат (валових витрат) сум сформованих за рахунок вищезазначених контрагентів.

Судом встановлено, що перевірка проводилась на підставі наказу про проведення перевірки від 24.01.13р. №138, виданого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, згідно пп. 18.1.1 п.78.1 ст.78, п.75.1 ст.75 т п. 79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС завдання ДПС у м. Києві №5011/7/07-0415 від 29.10.12р. щодо проведення перевірки. Копія наказу від 24.01.13р. №138 та письмове повідомлення про проведення перевірки від 24.01.13р. №34/22-7, вручено 24.01.13р. під розписку директору ТОВ «Куб Контур» Корецькому А.В.

Зазначене свідчить про те, що відповідачем вчинені всі необхідні дії, визначені діючим податковим законодавством України, які передують (є обов'язковими) початку проведення відповідної перевірки. Окрім того, відповідачем здійснено фіксування фактів, встановлених в ході перевірки, відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ «Куб Контур» мав господарські відносини з ПП «Агро Ойл» та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс».

ТОВ «Куб Контур» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ отримані від ПП «Агро Ойл» та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларації) за грудень 2011 року (від 8 01 12 №9013737173) в сумі ПДВ 52 650,00 грн. та суми ПДВ отримані від ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», які відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість (додатки 5 до Декларацій) за грудень 2011 року (від 18.01.12 №9013737173) в сумі ПДВ 4 515 00 грн. за лютий 2012 року (від 16.03.12 №9012236497) в сумі ПДВ 1 433,00 грн., за березень 2012 року (від19.04.12 №9020466414) в сумі ПДВ 562,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що в провадженні СВ ДПІ інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС, перебуває кримінальна справа №77-00199 порушена за фактом фіктивного підприємництва, серед яких і ТОВ «Червона хвиля-плюс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Окрім того, порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ТОВ «Торгоптіндустрія», ПП «ПМК «Радомишьль», ПП «Агро Ойл», СТОВ «Перемога», СТОВ «Мрія», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене організованою групою, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, та об'єднано в одне кримінальне провадження з кримінальною справою №77-00199.

Актом перевірки «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Агро Ойл», з питань своєчасності, достовірності, про повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з підприємствами-контрагентами за період з 01.01.10р. по 31.05.12р.» від 30.05.12р. №255/22-01/36845632., встановлено порушення:ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених итей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Агро Ойл» (код за ЄДРПОУ 36845632) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; Відсутність об 'єктів оподаткування при придбанні та продані товарів (послуг) за період . 01.01.2010 року по 31.05.2012 року, які підпадають під визначення ст.З, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст. 185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями). Таким чином задекларовані за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року податкові зобов'язання в сумі 11 240 947 грн. (рядок 9 декларацій з ПДВ) за результатами перевірки зменшені до 0 грн., та задекларований податковий кредит в сумі 11 307 852 грн. (рядок 17 - декларацій з ПДВ) за результатами перевірки зменшено до 0 грн».

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи по ТОв Куб Контур» взаєморозрахунки з контрагентами здійснювались поза межами правового поля.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що контрагенти ПП «Агро Ойл» та ТОВ « Червона Хвиля-плюс» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки. Окрім того, суд зазначає, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважаєпозовні вимоги безпідставними.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю» Куб Контур» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов