Постанова

від 04.02.2014 по справі 826/9926/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9926/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Куб Контур» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Куб Контур» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Куб Контур» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл». Апелянт вважає, що оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 січня 2013 року по 31 січня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Куб Контур» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «Агро Ойл» та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 лютого 2013 року №495/22-7/36622318, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 59160,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року - 4515,00 грн., грудень 2011 року - 52650,00 грн., лютий 2012 року - 1433,00 грн., березень 2012 року - 562,00 грн.; порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67836,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року - 65740,00 грн., І квартал 2012 року - 2096,00 грн.

Позивач не погодившись з висновками вищевказаного акту, подав до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС заперечення на акт №495/22-7/36622318 від 07 лютого 2013 року, за результатом розгляду яких рішенням від 19 лютого 2013 року висновки оскаржуваного акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки №495/22-7/36622318 від 07 лютого 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року №0001122207, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 73950,00 грн., у тому числі 59160,00 грн. за основним платежем та 14790,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0001132207, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 68360,00 грн., у тому числі 67836,00 грн. за основним платежем та 524,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем на вищевказані податкові повідомлення-рішення було подано скарги до ДПС м.Києва та Міністерства доходів і зборів України, за результатом розгляду яких рішеннями ДПС м.Києва №3922/10/12-1-03 від 25 квітня 2013 року про результати розгляду первинної скарги та Міністерства доходів і зборів України №4554/6/88-88-10-01-15 від 10 червня 2013 року про результати розгляду скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, а дії посадових осіб при проведенні перевірки та складання акту перевірки, відповідають нормам чинного законодавства.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла наступних висновків:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП «Агро Ойл» (виконавець) було укладено договори: договір про надання послуг №03/01/11 від 03 січня 2011 року, відповідно до умов якого замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати замовникові клірингові послуги (прибирання приміщень) за адресою: м.Київ, вул.Глибочицька, 33/37, оф.106, за плату; договір про надання послуг №02/12/11 від 01 грудня 2011 року, відповідно до умов якого замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати замовникові відповідно до його завдання послуги з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ «Куб Контур», за плату. Крім того, згідно видаткових накладних №РН-0000105 від 10 грудня 2011 року та №РН-00128 від 14 грудня 2011 року ПП «Агро Ойл» поставило позивачеві товар (сенсорно релейний модуль, датчик температури, датчик вологості, датчик перемінної напруги, вінчестер, кабель, відеорегістратор спостереження та інше).

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано акти про надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують перерахунок коштів на надані послуги та поставлений товар. Позивачем надано договір оренди та акт приймання-передачі орендованого приміщення за адресою: м.Київ, вул.Глибочицька, 33/37, яке позивач зобов'язується утримувати у належному санітарному стані (п.7.1 договору оренди). Крім того, позивачем, основним видом діяльності якого є оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устатковуванням, деталями до нього, надано докази подальшої реалізації придбаного у ПП «Агро Ойл» товару.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» було укладено договори про надання послуг №01/08/11 від 01 серпня 2011 року та №05/01/12 від 05 січня 2012 року, відповідно до умов яких замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати замовникові відповідно до його завдання послуги з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ «Куб Контур» за плату. Крім того, згідно видаткової накладної №Ч-000001 від 01 березня 2012 року ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» поставило позивачеві товар (демонстраційний комплект).

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано акти про надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджує перерахунок коштів на рахунок контрагента, а також докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» товару.

Відповідачем не доведено, що всі, або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, є підробними тощо, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Куб Контур».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки №255/22-01/36845632 від 30 липня 2012 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Агро Ойл» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з підприємствами-контрагентами за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2012 року», з якого вбачається, що товар (послуги) по укладених правочинах не передавався, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період, що перевірявся, що вказує про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені такими правочинами, здійснених ПП «Агро Ойл» при придбанні та продажу товарів (послуг).

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що в провадженні СВ ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС, перебуває кримінальна справа №77-00199, порушена за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Також порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене організованою групою, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, та об'єднано в одне кримінальне провадження з кримінальною справою №77-00199.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, прийнявши до уваги акт перевірки №255/22-01/36845632 від 30 липня 2012 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Агро Ойл», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл». Укладені між позивачем та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл» договори виконані сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсним.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (наданих послуг) та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року №0001122207, №0001132207, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки та складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки №495/22-7/36622318 від 07 лютого 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проведена на підставі наказу №138 від 24 січня 2013 року згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту), про що повідомлено позивача до проведення перевірки (повідомлення №34/22-7 від 24 січня 2013 року).

У відповідності до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Куб Контур» вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, після вручення до проведення перевірки директору позивача наказу на проведення перевірки №138 від 24 січня 2013 року та повідомлення про проведення перевірки, дії відповідача щодо відображення в акті перевірки висновків, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, не порушують прав останнього, а процедурні дії відповідача щодо визначення та відображення висновків інспектора в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Куб Контур» є його функціональним обов'язком за процедурою оформлення результатів перевірки, однак, оцінку таким висновкам надає суд при розгляді питання щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого відповідачем на підставі цих висновків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 серпня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Куб Контур» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 серпня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Куб Контур» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби від 22 лютого 2013 року №0001122207 та №0001132207.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.