Постанова

від 27.08.2013 по справі 2а/2570/3836/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3836/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Смрінова О.Є.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Завод металоконструкцій та металооснастки» (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 року № 0003002320, № 0003022320, № 0003012320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень та відповідно до наказу від 26.06.2012 року № 1620, згідно із ст. 77 , ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.08.2012 року № 1521/22/01267930 (а.с. 41-72 т. 1).

В акті перевірки від 16.08.2012 року № 1521/22/01267930 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства: пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 , п.135.2 ст. 135 , пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 , п. 187.1. ст. 187 , п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п. 200.2, ст. 200 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові заперечення від 21.08.2012 року № 577 та отримано відповідь, в якій податковий орган погодився з пунктом 3 заперечень (а.с. 32-38, 39-40 т. 1).

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення: № 0003012320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 414 625,00 грн. (а.с. 30 т. 1); № 0003002320, яким збільшено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 252261,00 грн. (а.с. 29 т. 1); № 0003022320, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 302282,00 грн., штрафні санкції 75 571,00 грн., на загальну суму 377850,00 грн. (а.с. 31 т. 1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Чернігівській області про результати розгляду скарги від 05.11.2012 року № 1575/10/10-25 та рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 04.12.2012 року № 6576/0/61-12/10-2115 відмовлено в задоволенні скарг позивача, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Виходячи із норм чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Так, між ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» укладено договір поставки від 16.02.2011 року № 160502 (а.с. 117-121 т. 1).

За Договором поставки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» зобов'язується поставити, а ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію (товар), асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною, або у Специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами.

Кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах або Специфікаціях до договору.

Колегія суддів приходить до висновку, що, враховуючи вимоги п.1, п.2 ст.9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.1 та п.п.2.4 п.2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, надані Позивачем для перевірки документи не можуть свідчити про передачу товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» Публічному акціонерному товариству «Завод металоконструкцій та металооснастки (такі документи не є первинними документами та не підлягають проведенню по рахунках бухгалтерського обліку Позивача).

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність.

Для дослідження аналізу зазначених видів діяльності потрібно дослідити адміністративно-господарські можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань перед контрагентами.

Зазначену позицію підтримує Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1 та п.2 ст. 9 Закону України №996-ХГУ від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.1 та п.п.2.4 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції; та для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до Податкового кодексу України, ст. 138.2, ст. 138.8, ст.138.8.1 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит.

Як на підставу безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Транс Агентство Сервіс», представники відповідача посилаються на акти Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 року № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 року № 345/236-36713483, якими встановлено що контрагент позивача ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не має нерухомого майна, транспортних засобів, відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень (а.с. 4-14 т. 2).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року по адміністративній справі № 2а\1270\1874\2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 30.05.2012 року змінено в частині визнання протиправними дій Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС щодо проведення перевірок на підставі наказів від 12.01.2012 № 41 та від 18.01.2012 № 63, а також в частині зобов'язання відповідача утриматись від використання актів перевірок від 10.02.2012 № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 року

№ 345/236-36713483, у цій частині провадження у справі закрито.

Даний висновок, Вищий адміністративний суд обґрунтував тим, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості подання позову про спонукання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення дій у майбутньому, що виключає можливість розгляду в судовому порядку і позовної вимоги відносно зобов'язання відповідача утриматись від використання зазначених актів перевірок.

Таким чином, при проведенні перевірок не підтверджено формування ТОВ «Транс Агентство Сервіс» податкових зобов'язань, (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, в тому числі ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення винесені правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.