Ухвала

від 27.08.2013 по справі 2а-11792/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11792/12/0170/15

27.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Щепанської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 02.07.13 у справі № 2а-11792/12/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАБ 07" (пр-т. Кірова/вул. Леніна, 29/1, кімн. 313, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАБ-07» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005652204 від 16.10.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 231800,50 грн., у тому числі за основним платежем - 199034,00 грн. та за штрафними санкціями - 32766,50 грн. та № 0005642204 від 16.10.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 263725,75 грн., у тому числі за основним платежем - 246232 грн. та за штрафними санкціями - 17493,75 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАБ 07» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012:№ 0005652204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 231800,50 грн., у тому числі за основним платежем - 199034,00 грн. та за штрафними санкціями - 32766,50 грн. та № 0005642204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 263725,75 грн., у тому числі за основним платежем - 246232 грн. та за штрафними санкціями - 17493,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 16.10.2012 були прийняти податкові повідомлення-рішення:№ 0005652204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 231800,50 грн., у тому числі за основним платежем - 199034,00 грн. та за штрафними санкціями - 32766,50 грн. та № 0005642204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 263725,75 грн., у тому числі за основним платежем - 246232 грн. та за штрафними санкціями - 17493,75 грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 08.10.2012 №7084/22-7/35650576 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 44, пункту 138.1., пункту 138.2., пункту 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України: у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за перевіряємий період внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт(послуг) у контрагентів: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 246232,00 грн.; підпункту7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту198.1, пункту 198.3., пункту198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів, робіт(послуг) у контрагентів: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" за перевіряємий період, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 199034,00 грн.

Витрати по операціях з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" були сформовані позивачем у період 2009, 2010 та 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З 01.04.2011порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Згідно підпункту14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування 2009-2011 роках, включені витрати по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" за період з 01.07.2009по 30.06.2012.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що витрати у сумі 1032341,29грн. по взаємовідносинам з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, понесених позивачем у 2009-2011 роках.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про нікчемність укладених позивачем з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу, через наступне.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів відповідачем в акті перевірки не наведено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі К/9991/50772/12, відповідно до якої суд касаційної інстанції наголошує на тому, що жодний закон не надає права органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та данні, вказані платником у податкових деклараціях, доки інше не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки необхідно дотримуватись принципу презумпції правомірності правочину, визначеного в частині першої статті 204 Господарського кодексу України.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статею 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша статті 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано. Отже, посилання в апеляційній скарзі про нікчемність укладених позивачем з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу, не приймаються судовою колегією у зв'язку з недоведеністю.

В даному випадку позивачем та: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" булі вчинені господарські операції з придбання робіт (послуг). Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю, отже господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Основними видами діяльності позивача є діяльність протипожежного призначення, проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що роботи(послуги), які були придбані у ПП "Кримспецтехнолоджи", були використані позивачем у господарській діяльності для інформування населення про надання позивачем послуг з монтажу та технічного обслуговування засобів протипожежного захисту, у зв'язку з чим, відповідно до вимог підпункту11.2.1 пункту11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані робіт (послуг) у ПП "Кримспецтехнолоджи" до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді на суму 266175,65 грн.

Так, для забезпечення безперебійного функціонування автоматичного протипожежного устаткування на зазначених вище об'єктах, позивачем були замовні послуги у контрагента ТОВ "ВТК "Окнополь".

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи, проведеної в межах зазначеної справи. Отже, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД за статутом позивача, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 14190,00 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на обслуговування протипожежного устаткування, встановленого ТОВ "КРАБ 07"), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, для забезпечення безперебійного функціонування автоматичного протипожежного устаткування на зазначених вище об'єктах, позивачем були замовні послуги у контрагента КП "Альянс".

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи, проведеної в межах зазначеної справи.

Отже, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД та статутні документи позивача, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 8666,67 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на обслуговування протипожежного устаткування, встановленого ТОВ "КРАБ 07"), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, роботи(послуги), які були придбані у ПП "Визит Торг" були використані ТОВ "КРАБ 07" у господарській діяльності для безперебійного функціонування автоматичного протипожежного устаткування, встановленого на об'єктах замовників, у зв'язку з чим, відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані робіт(послуг) у ПП "Визит Торг" до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді на суму 88250,00 грн.

Отже, роботи(послуги), які були придбані у ПП "Комманд" були використані ТОВ "КРАБ 07" у господарській діяльності для інформування населення про надання позивачем послуг з монтажу та технічного обслуговування засобів протипожежного захисту, у зв'язку з чим, відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані робіт (послуг) у ПП "Комманд" до складу витрат,що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді на суму 79516,67 грн.

Отже, роботи(послуги), які були придбані у ПП "Укрторгпартнер" були використані ТОВ "КРАБ 07" у господарській діяльності для забезпечення безперебійної роботи систем пожежної безпеки, у зв'язку з чим, відповідно до вимог підпункту 11.2.1 пункту11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані робіт (послуг) у ПП "Укрторгпартнер" до складу валових витрат та витрат, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді на суму 340691,66 грн.

Отже, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД та статутними документами, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 73350,64 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на рекламу надання ТОВ "КРАБ 07" послуг монтажу на технічного обслуговування протипожежного устаткування), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, послуги з оренди приміщень, отримані від БВП "Строитель-Плюс" були використані ним у господарській діяльності для зберігання протипожежного устаткування та матеріалів, у зв'язку з чим, відповідно до вимог підпункту11.2.1 пункту11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані послуг з оренди приміщень у БВП "Строитель-Плюс" до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді на суму 161500,00 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, витрат, пов'язаних з придбанням робіт(послуг) у: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" на суму 1032341,29 грн.

Як свідчать матеріали справи податковий кредит по операціям з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" був сформований позивачем у періоді 2009, 2010, 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Відповідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно приписів Податкового кодексу України до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо безпідставності нарахування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання робіт(послуг) у: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" за період з 01.07.2009по 30.06.2012 у розмірі 199034,00 грн. через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що формування податкового кредиту позивачем по операціям з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" у липні-серпні 2009року на загальну суму податку на додану вартість- 4233,33 грн. не повинно досліджуватись у межах вказаної адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів. Крім того, з акту перевірки вбачається, що по взаємовідносинам позивача з ПП "Кримспецтехнолоджи" податковий орган не приймав до уваги податок на додану вартість у розмірі 3200,00 грн. сформований позивачем у січні 2011року, оскільки згідно акту перевірки вказана сума була знята з податкового кредиту у січні 2011року, у зв'язку з чим, правомірність формування податкового кредиту у цієї суми судом не оцінювалась, тому досліджуються документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", на підставі яких був сформований кредит у розмірі 199034,94 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт(послуг)(по даті отримання робіт(послуг), що підтверджено податковими накладними)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт(послуг) відповідно до підпункту7.5.1. пункту7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з ПП "Кримспецтехнолоджи" в сумі 50035,14 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Слід зазначити, що по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт(послуг)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт(послуг) відповідно до підпункту 7.5.1. пункту7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ТОВ "ВТК "Окнополь" в сумі 2838,00 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що по даті отримання робіт(послуг), що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт(послуг) відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП "Визит Торг" в сумі 17650,00 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

По даті отримання робіт(послуг), що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт(послуг) відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП "Комманд" в сумі 15903,33 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

По даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт(послуг)(по даті отримання товарів(робіт), що підтверджено податковими накладними)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт(послуг) відповідно до підпункту 7.5.1. пункту7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з ПП "Укрторгпартнер" в сумі 68138,34 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

По даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт(послуг)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт(послуг) відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2009-2010 р. по взаємовідносинах з ПП "Базис Торг" в сумі 12170,13 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

По даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку послуг(по даті отримання послуг, що підтверджено податковими накладними)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату послуг відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з БВП "Строитель-Плюс" в сумі 32300,00 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "КРАБ 07" по взаємовідносинах з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", господарські операції з переліченими контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі. А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт(послуг) від: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс". Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт (послуг) від: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 199034,94 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відсутність постачальників: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів, оскільки транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила). Аналогічна думка викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 01.03.2012 по справі №К/9991/76143/11,в ухвалі від 08.12.2011 по справі №К/9991/50633/11).

Судова колегія зазначає, що у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт (послуг) від: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 199034,94 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Слід зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 по справі № 123/3318/13-к, яким встановлено, що засновником ряду юридичних осіб, а саме: КП "Альянс", БВП "Строитель плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджі" було вчинено пособництво службовим особам ТОВ "Союз КДС", ПАТ "Крименерго", ТОВ "Південна будівельна компанія", ТОВ "Кримкомплекс" та ТОВ "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків, оскільки вироком суду від 10.04.2013 по справі № 123/3318/13-к не встановлені обставини безпосередньо щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАБ 07", а саме фіктивності укладених угод між позивачем та: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", вирок суду не містить обставин, які є мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту. У вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

За відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс", вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт (послуг) від: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" (зокрема доказів отримання вказаних робіт (послуг) від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" та їх використання в господарської діяльності позивачем, відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди, отже, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту та виключення валових витрат по операціям з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" знаходяться поза межами вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування підприємств" та Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності,оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права. Отже, збільшення відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 263725,75 грн., у тому числі: основний платіж-246232,00 грн.та штрафні санкції-17493,75 грн. є протиправним.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 199034,00грн.та з податку на прибуток в сумі 246232,00грн. за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань взаємовідносин з: ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель Плюс", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Визит Торг", ПП "Базис Торг" та КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції (в сумі 32766,50грн. та в сумі 17493,75грн.)слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв не на підставі Законів України, тому відповідачем неправомірно були збільшені позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 231800,50 грн. та з податку на прибуток підприємств у розмірі 263725,75 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2013 у справі № 2а-11792/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко