Рішення

від 20.08.2013 по справі 2603/7655/12

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2603/7655/12

Провадження № 2-198/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Пархоменко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.04.2010 року позивач передав відповідачу, як позику, грошові кошти в розмірі 1125000, 00 грн. із строком повернення до 20.05.2011 року. На підтвердження передачі грошових коштів відповідач ОСОБА_2 написав розписку про отримання грошових коштів. Частину грошових коштів в розмірі 400000, 00 грн. відповідач повернув позивачу, але частина коштів в розмірі 725000, 00 грн. залишилася неповернутою. У зв"язку з невиконанням відповідачем грошового зобов"язання, починаючи з 01.09.2011 року, він повинен сплатити позивачу 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань в розмірі 16327, 40 грн. та індекс інфляції в розмірі 7990, 24 грн. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в розмірі 725000, 00 грн., 3 % річних в розмірі 16327, 40 грн. та індекс інфляції в розмірі 7990, 24 грн., а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість за Договором позики в розмірі 725000, 00 грн., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 126152, 74 грн., індекс інфляції в розмірі 16825, 00 грн. та 3 % річних за прострочення виконання зобов"язання в розмірі 49801, 00 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що грошові кошти, зазначені в розписці, відповідач ніколи від позивача не отримував, розписку про отримання грошових коштів від 30.04.2010 року ніколи не писав. На підставі викладеного представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.04.2010 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в розмірі 1125000, 00 грн.

На підтвердження отримання грошових коштів відповідач ОСОБА_2 написав розписку від 30.04.2010 року (а.с.4), відповідно до якої зобов"язався повернути отримані грошові кошти в строк до 20.05.2011 року.

На момент звернення позивача до суду відповідач ОСОБА_2 частину грошових коштів в розмірі 400000, 00 грн. повернув.

Але частина коштів в розмірі 725000, 00 грн. станом на момент розгляду справи залишилася неповернутою.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Сторонами у зобов"язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з написаної відповідачем розписки від 30.04.2010 року, грошові кошти в розмірі 1.125.000 грн. останній зобов"язувався повернути в строк до 20.05.2011 року, але до цього часу гроші в повному обсязі не повернув.

В своїх запереченнях представник відповідача вказує про те, що гроші від позивача відповідач не отримував, розписку про отримання коштів не писав.

За клопотанням представника відповідача судом була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 20.06.2013 року (а.с.136-140) підпис від імені ОСОБА_2, розміщений у рядку "П.И.Ковита" нижче основного тексту розписки від 30.04.2010 року, що складена від імені ОСОБА_2, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів; рукописні зразки (буквені та цифрові) у розписці від 30.04.2010 року, складеної від імені ОСОБА_2, виконані ОСОБА_2; підпис від імені ОСОБА_2, розміщений у рядку "П.И.Ковита" нижче основного тексту розписки від 30.04.2010 року, складеної від імені ОСОБА_2, виконано ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Твердження відповідача щодо того, що він не отримував грошові кошти та не писав розписку від 30.04.2010 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, були спростовані належними письмовими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 добровільно не виконує прийняті на себе зобовязання за Договором позики, в зазначений у розписці строк грошові кошти не повернув, а тому неповернута сума боргу в розмірі 725000, 00 грн. підлягає стягненню з нього в судовому порядку у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування грошовими коштами, 3 % річних та інфляційних втрат, то судом встановлено наступне.

Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов"язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов"язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено при розгляді справи, розпискою від 30.04.2010 року не було визначено розмір процентів, який відповідач повинен сплатити за користування грошовими коштами, а тому суд вважає, що цей розмір повинен визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, загальний розмір процентів за період з 20.05.2011 року по 25.07.2013 року становить 126152, 74 грн. (а.с.163), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, 3 % річних за прострочення виконання зобов"язань за період з 20.05.2011 року по 25.07.2013 року становить 49801, 00 грн., а інфляційні втрати за період з 20.05.2011 року по 30.06.2013 року становить 16825, 00 грн.

З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства, суд вважає, що вказані суми інфляційних втрат та 3 % річних також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3441, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 509, 510, 525, 526, 527, 625, 1046, 1048, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 борг за Договором позики на загальну суму 917778 грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3441, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий: