Ухвала

від 13.08.2013 по справі 826/5626/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5626/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0006562220 від 19.11.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Службовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 29.10.2012 № 407/1-22-20-21672206, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58 576, 67 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 № 0006562220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 73 220, 84 грн., в тому числі 58 576, 67 грн. основного платежу та 14 644, 17 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відомості в податкових накладних, виписаних контрагентом позивача недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод, враховуючи сумнівність ведення господарської діяльності ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» в рамках правового поля, неможливість ведення господарської діяльності з надання послуг позивачу та виконання для інших контрагентів будівництва одночасно, а також те, що проведення робіт по підготовці до семінарів та тематичних зустрічей не є основним видом діяльності ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс». Таким чином, зважаючи на протиправне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, позов задоволенню не підлягає.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних. Висновки відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов'язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, банківські виписки, надані суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Фондова біржа ПФТС» та ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» мали фінансові взаємовідносини на підставі договору від 14.09.2011 № 14109, на виконання умов якого ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» бере на себе обов'язки щодо надання послуг з організації проведення тематичних семінарів та «круглих столів» в межах Міжнародного Форуму учасників ринку капіталу, що проводиться ПАТ «Фондова біржа ПФТС» 22-25 вересня 2011 року, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги.

На основі вищезазначеного договору були виписані податкові накладні на загальну суму 58 576, 67 грн. Суми ПДВ по накладних включені ПАТ «Фондова Біржа ПФТС» до складу податкового кредиту у вересні 2011 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкової накладної з ПДВ за вересень 2011 року.

Також, представником позивача на підтвердження виконання договору надано до суду першої інстанції рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, а також банківські виписки, які свідчать про оплату послуг.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до інформаційно-пошукової системи ДПС засновником, головним бухгалтером, директором та взагалі єдиним працівником ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) (а.с. 191). А відповідно до документів, наданих ПАТ «Фондова Біржа ПФТС» на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з TOB «Валідея-Трейд-Люкс» у графі «директор» зазначено «ОСОБА_3», договір та податкові накладні підписані ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення позивачем відображених у таких податкових накладних сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як свідчать матеріали податкової перевірки, відповідачем було встановлено, що ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» не знаходиться за місцем реєстрації, про що складено довідку від 13.01.2012 за № 23/7/26 ВПМ Ізмаїльської ОДПІ про не встановлення місцезнаходження платника податків.

При проведенні перевірки податковим органом було встановлено, що за податковою адресою ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» (м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 54) мешкає громадянин ОСОБА_4, у якого 13.01.2012 оперуповноваженим Ізмаїльської ОДПІ старшим лейтенантом ВПМ Ізмаїльської ОДПІ Сивоконем В.К. було взято пояснення, згідно якого ОСОБА_4 повідомив, що жодної інформації щодо ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» йому невідомо, за адресою: м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 54 ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» ніколи не знаходилося, договір оренди приміщення ніколи не складався.

Крім того, згідно інформаційно-пошукової системи ДПС встановлено, що основний вид діяльності ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс»: оптова торгівля будівельними матеріалами (КВЕД: 51.53.2), а відповідно, послуги з організації проведення тематичних семінарів та «круглих столів» не могли бути проведені, оскільки вищезазначений вид діяльності не відноситься до компетенції ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс».

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс» здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Валідея-Трейд-Люкс», а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0006562220 від 19.11.2012 є правомірним, що вірно встановлено судом першої інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 19.08.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.