Постанова

від 05.08.2013 по справі 820/4676/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 р. № 820/4676/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Соловйова С.І.,

представника відповідача - Яришкіної Н.О. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001470223, № 0000310222 та № 0000300222 від 03.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2931/222/35587849 від 21.05.2013 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі. (т. 3 а.с. 5-12).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 671794, ТОВ "Ювента-Север", ідентифікаційний код юридичної особи 35587849, зареєстровано як суб'єкт господарювання 20.11.2007 року, види діяльності за КВЕД-2010: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах. (т. 1 а.с. 10)

Фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ювента-Север" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 2931/222/35587849 від 21.05.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.4 статті 135, пункту 138.1, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 137687 грн.; пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 126084 грн.; пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, підпункту 6.3.4, пункту 6.3, статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті. (т. 1 а.с. 17-102)

На підставі висновків акту перевірки № 2931/222/35587849 від 21.05.2013 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001470223 від 03.06.2013 року, яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 299512,88 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000300222 від 03.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій приватної власності в розмірі 153782 грн., з яких: основний платіж - 133100 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 20682 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000310222 від 03.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 149957,50 грн., з яких: основний платіж - 126084 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 23873,50 грн. (т. 1 а.с. 11, 12, 14).

Згідно висновків акту перевірки позивачем в порушення підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 135.1, 135.4 статті 135, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України занижено суму валового доходу (доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування) у загальній сумі 234709 грн. та в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 46939 грн. по операціям з надання послуг суборенди приміщень фізичним особам-підприємцям у періоді з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Висновок податкового органу базується на зазначених нижче обставинах.

ТОВ "Ювента-Север" (Орендар) укладено наступні договори оренди приміщень:

- договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2010 року, укладений з ОСОБА_3 (Орендодавець), відповідно до умов якого Орендодавець передає Орендарю нежитлове приміщення літ. "А-1", загальною площею 154,9 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, у строкове платне користування з метою розташування офісу. Згідно п. 6.1. договору орендна плата складає 10100 грн. на місяць (т. 2 а.с. 93-95);

- договір оренди № 26.07/2010-ан від 26.07.2010 року, укладений з орендодавцем ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає на визначений термін у платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 150, 150а, 151, 153-:-160, загальною площею 214,2 кв.м. в літ. "А-12-16" за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення офісу та магазину Орендаря. Згідно п. 3.1 договору, орендна плата складає 25750 грн. на місяць (т. 2 а.с. 98-101);

- договір оренди № 10.06/2011-ан від 10.06.2011 року, укладений з ФОП ОСОБА_5 (Орендодавець), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає на визначений термін у платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 150, 150а, 151, 153-:-160, загальною площею 214,2 кв.м. в літ. "А-12-16" за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення офісу та магазину Орендаря. Згідно п. 3.1 договору, орендна плата складає 25750 грн. на місяць (т. 2 а.с. 103-106).

ТОВ "Ювента-Север" (Орендар) укладено договори суборенди частини вказаних нежитлових приміщень, а саме:

- договір суборенди нежитлового приміщення від 01.02.2012 року, укладений з ФОП ОСОБА_6 (Суборендар), відповідно до умов якого Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 70 кв.м., що знаходиться у платному користуванні у Орендаря згідно договору оренди нежитлового приміщення № 10.06/2011-ан від 10.06.11, у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 600 грн. на місяць (т. 2 а.с. 107, 108);

- договір суборенди нежитлового приміщення від 10.06.2011 року, укладений з ФОП ОСОБА_7 (Орендар), відповідно до умов якого, Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 площею 70 кв.м., що знаходиться у платному користуванні у Орендаря згідно договору оренди нежитлового приміщення № 10.06/2011-ан від 10.06.2011 року, у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 600 грн. на місяць (т. 2 а.с. 124, 125);

- договір суборенди нежитлового приміщення від 04.01.2010 року, укладений з ФОП ОСОБА_7 (Орендар), відповідно до умов якого, Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 20 кв.м. у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 420 грн. на місяць;

- договір суборенди нежитлового приміщення від 04.01.2010 року, укладений з ФОП ОСОБА_8 (Суборендар), відповідно до умов якого Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 27,7 кв.м. у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 510 грн. на місяць (т. 2 а.с. 152-153).

За вказаних обставин податковий орган встановив, що позивач надавав послуги суборенди приміщень за ціною нижчою від ціни придбання (оренди) з розрахунку ціни за 1 кв.м, що спричинило зазначені вище порушення податкового законодавства.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення цього пункту, згідно із пунктом 7.4.3, поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Згідно підпункту 153.2.3 зазначеної статті положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 пункту 153.2 поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який застосувався також до 01.01.2013 року - дати набрання чинності статтею 39 Податкового кодексу України згідно Прикінцевих положень цього Кодексу) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів (послуг), які є предметом договорів.

При визначенні звичайної ціни на послуги оренди, суборенди об'єкту нерухомості слід враховувати такі умови, як його площу, фізичний стан, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта, а також дату укладання відповідних договорів. Звичайна ціна суборенди об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в основу визначення звичайних цін поклав договори оренди приміщень, укладених позивачем, при цьому до органів статистики чи інших державних органів за одержанням необхідної інформації щодо рівня звичайних цін не звертався.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що при проведенні перевірки платника податку податковий орган запиту щодо обґрунтування договірних цін позивачу не надавав.

Згідно положень підпункту 1.20.10. зазначеного Закону, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Господарські відносини між суб'єктами підприємницької діяльності регулюються Господарським кодексом України.

Згідно статтею 67 цього Кодексу відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Положення статті 189 Господарського кодексу України передбачають що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Приписи статті 190 ГК України встановлюють, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

З вищенаведеного вбачається, що діючим час виникнення спірних правовідносин законодавством, передбачалось формування вільних цін за згодою сторін.

Слід також зазначити, що під час проведення перевірки, податковий орган має право звернутись з запитом, а платник податків зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норму абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вказаних приписів закону відповідачем дотримано не було.

Крім того, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються згідно пункту 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. За даною нормою Указу, звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, якими є податкові органи, які використовують їх для нарахування та стягнення податків, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним твердження відповідача про заниження позивачем валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ по операціям суборенди приміщень, оскільки відповідачем не вчинено дій, передбачених законом для визначення рівня звичайних цін на послуги оренди нерухомого майна, а метод визначення ціни таких послуг шляхом порівняння договору оренди та суборенди приміщень, до того ж без врахування розміру орендованих площ, строку дії договорів та інших умов, взагалі не передбачений чинним законодавством.

Такими, що підлягають задоволенню суд вважає позовні вимоги про скасування донарахування з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Інтер-Актив", ТОВ "Аскон-груп", АПФ "Ранок", ТОВ "Укрпромбізнес плюс" та ПП "Агрегат-ресурс".

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ "Ювента-Север" (Замовник) та ТОВ "Інтер-Актив" (Виконавець) укладено договори № 1/02 від 01.02.2010 року та № 1/04 від 01.04.2011 року про надання консультаційних послуг та договір послуг по підбору кадрів № 3/05 від 03.05.2011 року.

За умовами договору № 1/02 від 01.02.2010 року, Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені цим договором консультаційні послуги щодо кадрової політики на підприємстві, логістики на підприємстві та системного адміністрування персональних комп'ютерів, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Відповідно до умов договору № 1/04 від 01.04.2011 року Виконавець приймає на себе обов'язок надати послугу з консультаційних робіт підприємства в підборі кадрів, веденні кадрового обліку на підприємстві Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти таку послугу та оплатити її.

За умовами договору договір послуг по підбору кадрів № 3/05 від 03.05.2011 року, Виконавець приймає на себе обов'язок надати послугу в підборі кадрів підприємстві Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти таку послугу та оплатити її.

Факт виконання умов зазначених договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами надання послуг та звітами.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ювента-Север" (Замовник) та ТОВ "Аскон-груп" (Виконавець) укладено договір № 25/12 від 01.12.2012 року на надання послуг з просування сайту.

Відповідно до умов договору Замовник доручає та оплачує, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання наступних послуг: послуги з інформатизації URL-адреси Замовника на умовах, передбачених цим Договором.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною № 4840 від 25.12.2012 року та актом надання послуг від 25.12.2012 року.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Також судом встановлено, що між ТОВ "Ювента-Север" (Комітент) та АПФ "Ранок" (Комісіонер) укладено договір комісії № 27-К від 15.07.2011 року, предметом якого э комісійна реалізація нерезидентам України товару.

Відповідно до умов договору, Комісіонер від свого імені, за дорученням і за рахунок Комітента приймає на себе зобов'язання з реалізації нерезидентам України товару, що вказаний у специфікаціях до договору. Товар передається Комітентом Комісіонеру по актам приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Олімп" (Продавець) укладено контракт № 12/07-2011, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю товар в номенклатурі, асортименті, кількості, за цінами, передбаченими у специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного контракту.

В межах вказаного контракту сторонами проведені господарські, які оформлені видатковими та податковими накладними, долученими до матеріалів справи.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару позивачем виконані в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На виконання зовнішньоекономічних контрактів, позивач (Комітент) відвантажив, придбаний у ТОВ "Олімп" товар АПФ "Ранок" (Комісіонеру), що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та актами приймання-передачі.

До матеріалів справи залучено документи первинного та бухгалтерського обліку, а саме: зовнішньоекономічні контракти, податкові накладні, акти надання послуг, звіти про виконання доручення, вантажно-митні декларації та накладні, інвойси, сертифікати якості, з яких вбачається, що АПФ "Ранок" виконано умови договору комісії по реалізації товару належного позивачеві за кордон.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ "Ювента-Север" (Замовник) та ТОВ "Укрпромбізнес плюс" (Виконавець) укладено договір № 3003-11 від 30.03.2011 року.

Відповідно до умов договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати передпродажну підготовку товарів: організація послуг маркування товарів, організація послуг нанесення етикеток та штрих-кодів.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною № 550 від 30.06.2011 року та актом прийому-передачі від 30.06.2011 року.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Висновок відповідача про порушення податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інтер-Актив", ТОВ "Аскон-груп", АПФ "Ранок", ТОВ "Укрпромбізнес плюс" ґрунтується на факті ненадання позивачем документально підтвердження впливу придбаних послуг на результати фінансово-господарської діяльності.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "Ювента-Север" (Покупець) та ПП "Агрегат-ресурс" (Постачальник) укладено договір поставки № 20 від 20.01.2011 року.

За умовами договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити і передати у власність Покупця обладнання в подальшому товар по цінам, в номенклатурі та кількості згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, оплатити й прийняти товар.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 122 від 25.04.2012 року, № 54 від 11.07.2012 року та № 84 від 16.07.2012 року; видатковими накладними № РН-0000345 від 25.04.2012 року, № РН-0000676 від 13.07.2012 року, № РН-0000709 від 20.07.2012 року.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства базується на обставинах встановлених актом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 09.01.2013 року № 80/227/3431559107.04.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Агрегат-ресурс" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Старт-Д" за квітень, травень, липень 2012 року, ТОВ "Ривс" за вересень 2012 року", за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП "Агрегат-ресурс" операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Суд не погоджується з вищевикладеними висновками податкового органу та зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "Ювента-Север" та його контрагентами оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм закону при вчинені господарських відносин з контрагентами.

Суд не приймає посилання податкового органу на акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 09.01.2013 року № 80/227/3431559107.04.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Агрегат-ресурс" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Старт-Д" за квітень, травень, липень 2012 року, ТОВ "Ривс" за вересень 2012 року", за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП "Агрегат-ресурс" операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Суд вважає, що зазначені висновки зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 КАС України не виявлено.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з його контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Щодо підтвердження впливу придбаних послуг на результати господарської діяльності підприємства, суд зазначає, що позивач, маючи на меті отримання прибутку, самостійно визначається з видом та об'ємом придбання відповідних послуг, виходячи з виду своєї господарської діяльності. Зі змісту досліджених спірних правочинів, суд не вбачає суперечність чи їх невідповідність нормам цивільного права.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині донарахувань податку на прибуток та ПДВ по операціям з ТОВ "Інтер-Актив", ТОВ "Аскон-груп", АПФ "Ранок", ТОВ "Укрпромбізнес плюс" та ПП "Агрегат-ресурс".

Крім того, в акті перевірки встановлено, що в порушення пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті, ТОВ "Ювента-Север" допущено перевищення ліміту залишку готівки в касі з 12.03.2010 року по 15.03.2010 року на суму 10044,10 грн. за кожен день, з 30.03.2010 року по 31.03.2010 року на 726,68 грн. за кожен день, з 21.12.2012 року по 24.12.2012 року на 26850 грн. за кожен день.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Ювента-Север" у перевіряємому періоді здійснювались видачі готівкових коштів із каси підприємства на нецільову благодійну допомогу, господарчі потреби та відрядження співробітникам підприємства (працівникам підприємства) за відомостями на виплату грошей, а саме:

згідно відомості на виплату грошей № юс-000000008 від 12.03.2010 року (видатковий касовий ордер від 12.03.2010 року № 18 на виплату грошей на господарчі треби по відомості) грошові кошти у сумі 10214,10 грн. виплачені 16.03.2010 року;

згідно відомості на виплату грошей № юс-000000011 від 30.03.2010 року (видатковий касовий ордер від 30.03.2010 року № 27 на виплату грошей на відрядження по відомості) грошові кошти у сумі 896,68 грн. виплачені 01.04.2010 року;

згідно відомості на виплату грошей № 44 від 21.12.2012 року (видатковий касовий ордер від 21.12.2012 року № 7 на виплату грошей на виплату нецільової благодійної допомоги по відомості) грошові кошти у сумі 27000 грн. виплачені 25.12.2012 року.

Згідно з пунктом 2.8. Положення про ведення касових операцій в національній валюті, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її

зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Штраф, визначений наведеною статтею, за своєю природою являється адміністративно-господарською санкцією, в зв'язку з чим такий штраф може бути застосований в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що встановлені статтею 250 Господарського кодексу України строки, виключають можливість застосування штрафу до позивача за перевищення ліміту залишку готівки в касі з 12.03.2010 року по 15.03.2010 року на суму 10044,10 грн. за кожен день та з 30.03.2010 року по 31.03.2010 року на 726,68 грн. за кожен день.

Щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі з 21.12.2012 року по 24.12.2012 року на 26850 грн. суд зазначає, що докази наявні в матеріалах справи свідчать про відсутність факту перевищення ліміту залишку готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2012 року складено видатковий касовий ордер на отримання гр. ОСОБА_9 нецільової благодійної допомоги в розмірі 27000 грн.

Вказана сума коштів була одержана отримувачем 21.12.2012 року, про що свідчить власноручний підпис фізичної особи на видатковому касовому ордері.

Наявна в матеріалах справи відомість на виплату грошей № 44 за грудень 2012 року свідчить про виплату готівкових коштів в такій же сумі 27000 грн. вісімнадцяти працівникам підприємства по 1500 грн. кожному у період з 21.12.2012 року по 25.12.2012 року.

Таким чином твердження податкового органу про перевищення ліміту каси підприємства в зв'язку з отриманням керівником підприємства ОСОБА_9 нецільової благодійної допомоги в розмірі 27000 грн. не підтверджено матеріалами справи.

В зв'язку з наведеним податкове повідомлення-рішення № 0001470223 від 03.06.2013 року, яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 299512,88 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірних податкових повідомлень-рішень не виконано, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.06.2013 року № 0001470223, № 0000300222 та № 0000310222.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север" (61001, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 35587849) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12.08.2013 року.

Суддя А.С. Мороко