Ухвала

від 15.10.2013 по справі 820/4676/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/4676/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 820/4676/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север" (далі по справі -позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області (далі по справі -відповідач) в якому просило суд: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001470223, № 0000310222 та № 0000300222 від 03.06.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року зазначений позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.06.2013 року № 0001470223, № 0000300222 та № 0000310222.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север" (61001, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 35587849) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції , що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, серія АА № 671794, ТОВ "Ювента-Север", ідентифікаційний код юридичної особи 35587849, зареєстровано як суб'єкт господарювання 20.11.2007 року, види діяльності за КВЕД-2010: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах. (т. 1 а.с. 10).

Фахівцями Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 2931/222/35587849 від 21.05.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.4 статті 135, пункту 138.1, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 137687 грн.; пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 126084 грн.; пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, підпункту 6.3.4, пункту 6.3, статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті. (т. 1 а.с. 17-102)

На підставі висновків акту перевірки № 2931/222/35587849 від 21.05.2013 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001470223 від 03.06.2013 року, яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 299512,88 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000300222 від 03.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій приватної власності в розмірі 153782 грн., з яких: основний платіж - 133100 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 20682 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000310222 від 03.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 149957,50 грн., з яких: основний платіж - 126084 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 23873,50 грн. (т. 1 а.с. 11, 12, 14).

Згідно висновків акту перевірки позивачем в порушення підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.4 статті 135, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України занижено суму валового доходу (доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування) у загальній сумі 234709 грн. та в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 46939 грн. по операціям з надання послуг суборенди приміщень фізичним особам-підприємцям у періоді з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області базується на нижче зазначених обставинах.

ТОВ "Ювента-Север" (Орендар) укладено наступні договори оренди приміщень:

- договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2010 року, укладений з ОСОБА_1 (Орендодавець), відповідно до умов якого Орендодавець передає Орендарю нежитлове приміщення літ. "А-1", загальною площею 154,9 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, у строкове платне користування з метою розташування офісу. Згідно п. 6.1. договору орендна плата складає 10100 грн. на місяць (т. 2 а.с. 93-95);

- договір оренди № 26.07/2010-ан від 26.07.2010 року, укладений з орендодавцем ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає на визначений термін у платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 150, 150а, 151, 153-:-160, загальною площею 214,2 кв.м. в літ. АДРЕСА_2 для розміщення офісу та магазину Орендаря. Згідно п. 3.1 договору, орендна плата складає 25750 грн. на місяць (т. 2 а.с. 98-101);

- договір оренди № 10.06/2011-ан від 10.06.2011 року, укладений з ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає на визначений термін у платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 150, 150а, 151, 153-:-160, загальною площею 214,2 кв.м. в АДРЕСА_2 для розміщення офісу та магазину Орендаря. Згідно п. 3.1 договору, орендна плата складає 25750 грн. на місяць (т. 2 а.с. 103-106).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север" (Орендар) укладено договори суборенди частини вказаних нежитлових приміщень, а саме:

- договір суборенди нежитлового приміщення від 01.02.2012 року, укладений з ФОП ОСОБА_4 (Суборендар), відповідно до умов якого Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 70 кв.м., що знаходиться у платному користуванні у Орендаря згідно договору оренди нежитлового приміщення № 10.06/2011-ан від 10.06.11, у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 600 грн. на місяць (т. 2 а.с. 107, 108);

- договір суборенди нежитлового приміщення від 10.06.2011 року, укладений з ФОП ОСОБА_5 (Орендар), відповідно до умов якого, Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 площею 70 кв.м., що знаходиться у платному користуванні у Орендаря згідно договору оренди нежитлового приміщення № 10.06/2011-ан від 10.06.2011 року, у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 600 грн. на місяць (т. 2 а.с. 124, 125);

- договір суборенди нежитлового приміщення від 04.01.2010 року, укладений з ФОП ОСОБА_5 (Орендар), відповідно до умов якого, Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 20 кв.м. у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 420 грн. на місяць;

- договір суборенди нежитлового приміщення від 04.01.2010 року, укладений з ФОП ОСОБА_6 (Суборендар), відповідно до умов якого Орендар передає Суборендарю частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 27,7 кв.м. у строкове платне користування з метою розміщення магазину. Згідно п.6.1 договору орендна плата складає 510 грн. на місяць (т. 2 а.с. 152-153).

Отже, виходячи з вказаних обставин, податковий орган встановив, що позивач надавав послуги суборенди приміщень за ціною нижчою від ціни придбання (оренди) з розрахунку ціни за 1 кв.м, що спричинило зазначені вище порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вищезазначені положення , поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до підпункту 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Згідно підпункту 153.2.3 зазначеної статті положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 пункту 153.2 поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Отже, виходячи з наведених норм, колегія суддів зазначає, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу.

У відповідності до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який застосувався також до 01.01.2013 року - дати набрання чинності статтею 39 Податкового кодексу України згідно Прикінцевих положень цього Кодексу), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.20.8 вказаного Закону встановлено обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оприбуткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього Закону.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 зазначеного Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів (послуг), які є предметом договорів.

При визначенні звичайної ціни на послуги оренди, суборенди об'єкту нерухомості слід враховувати такі умови, як його площу, фізичний стан, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта, а також дату укладання відповідних договорів. Звичайна ціна суборенди об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в основу визначення звичайних цін поклав договори оренди приміщень, укладених позивачем, при цьому до органів статистики чи інших державних органів за одержанням необхідної інформації щодо рівня звичайних цін не звертався.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що при проведенні перевірки платника податку податковий орган запиту щодо обґрунтування договірних цін позивачу не надавав.

Згідно положень підпункту 1.20.10. Законом України "Про оприбуткування прибутку підприємств", донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Господарські відносини між суб'єктами підприємницької діяльності регулюються Господарським кодексом України.

У відповідності до статті 67 Господарським кодексом України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

У відповідності до ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, час виникнення спірних правовідносин законодавством, передбачалось формування вільних цін за згодою сторін.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час проведення перевірки, податковий орган має право звернутись з запитом, а платник податків зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норму абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вказаних приписів закону відповідачем дотримано не було.

Крім того, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються згідно пункту 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. За даною нормою Указу, звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, якими є податкові органи, які використовують їх для нарахування та стягнення податків, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає недоведеним твердження відповідача про заниження позивачем валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ по операціям суборенди приміщень, оскільки відповідачем не вчинено дій, передбачених законом для визначення рівня звичайних цін на послуги оренди нерухомого майна, а метод визначення ціни таких послуг шляхом порівняння договору оренди та суборенди приміщень, до того ж без врахування розміру орендованих площ, строку дії договорів та інших умов, взагалі не передбачений чинним законодавством.

Отже, позовні вимоги про скасування донарахування з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Інтер-Актив", ТОВ "Аскон-груп", АПФ "Ранок", ТОВ "Укрпромбізнес плюс" та ПП "Агрегат-ресурс" правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ювента-Север" (Замовник) та ТОВ "Інтер-Актив" (Виконавець) укладено договори № 1/02 від 01.02.2010 року та № 1/04 від 01.04.2011 року про надання консультаційних послуг та договір послуг по підбору кадрів № 3/05 від 03.05.2011 року.

Виходячи з умов договору № 1/02 від 01.02.2010 року, Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені цим договором консультаційні послуги щодо кадрової політики на підприємстві, логістики на підприємстві та системного адміністрування персональних комп'ютерів, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Відповідно до умов договору № 1/04 від 01.04.2011 року Виконавець приймає на себе обов'язок надати послугу з консультаційних робіт підприємства в підборі кадрів, веденні кадрового обліку на підприємстві Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти таку послугу та оплатити її.

За умовами договору договір послуг по підбору кадрів № 3/05 від 03.05.2011 року, Виконавець приймає на себе обов'язок надати послугу в підборі кадрів підприємстві Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти таку послугу та оплатити її.

З матеріалів справи вбачається, що факт виконання умов зазначених договорів підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами надання послуг та звітами.

Оплата наданих послуг здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ювента-Север" (Замовник) та ТОВ "Аскон-груп" (Виконавець) укладено договір № 25/12 від 01.12.2012 року на надання послуг з просування сайту.

Виходячи з умов договору Замовник доручає та оплачує, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання наступних послуг: послуги з інформатизації URL-адреси Замовника на умовах, передбачених цим Договором.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання умов договору, а саме: податковою накладною № 4840 від 25.12.2012 року та актом надання послуг від 25.12.2012 року.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Між ТОВ "Ювента-Север" (Комітент) та АПФ "Ранок" (Комісіонер) укладено договір комісії № 27-К від 15.07.2011 року, предметом якого є комісійна реалізація нерезидентам України товару.

За умовами договору, Комісіонер від свого імені, за дорученням і за рахунок Комітента приймає на себе зобов'язання з реалізації нерезидентам України товару, що вказаний у специфікаціях до договору. Товар передається Комітентом Комісіонеру по актам приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Олімп" (Продавець) укладено контракт № 12/07-2011, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю товар в номенклатурі, асортименті, кількості, за цінами, передбаченими у специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного контракту.

В межах вказаного контракту сторонами проведені господарські, які оформлені видатковими та податковими накладними, долученими до матеріалів справи.

Оплата вартості придбаного товару позивачем виконана в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На виконання зовнішньоекономічних контрактів, позивач (Комітент) відвантажив, придбаний у ТОВ "Олімп" товар АПФ "Ранок" (Комісіонеру), що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та актами приймання-передачі.

Матеріали справи містять документи первинного та бухгалтерського обліку, а саме: зовнішньоекономічні контракти, податкові накладні, акти надання послуг, звіти про виконання доручення, вантажно-митні декларації та накладні, інвойси, сертифікати якості, з яких вбачається, що АПФ "Ранок" виконано умови договору комісії по реалізації товару належного позивачеві за кордон.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Також, що між ТОВ "Ювента-Север" (Замовник) та ТОВ "Укрпромбізнес плюс" (Виконавець) укладено договір № 3003-11 від 30.03.2011 року.

Відповідно до умов договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати передпродажну підготовку товарів: організація послуг маркування товарів, організація послуг нанесення етикеток та штрих-кодів.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною № 550 від 30.06.2011 року та актом прийому-передачі від 30.06.2011 року.

Оплата наданих послуг здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Висновок відповідача про порушення податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інтер-Актив", ТОВ "Аскон-груп", АПФ "Ранок", ТОВ "Укрпромбізнес плюс" ґрунтується на факті ненадання позивачем документально підтвердження впливу придбаних послуг на результати фінансово-господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Ювента-Север" (Покупець) та ПП "Агрегат-ресурс" (Постачальник) укладено договір поставки № 20 від 20.01.2011 року.

За умовами договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити і передати у власність Покупця обладнання в подальшому товар по цінам, в номенклатурі та кількості згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, оплатити й прийняти товар.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 122 від 25.04.2012 року, № 54 від 11.07.2012 року та № 84 від 16.07.2012 року; видатковими накладними № РН-0000345 від 25.04.2012 року, № РН-0000676 від 13.07.2012 року, № РН-0000709 від 20.07.2012 року.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками за особовим рахунком ТОВ "Ювента-Север".

Висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства базується на обставинах встановлених актом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 09.01.2013 року № 80/227/3431559107.04.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Агрегат-ресурс" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Старт-Д" за квітень, травень, липень 2012 року, ТОВ "Ривс" за вересень 2012 року", за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП "Агрегат-ресурс" операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не відповідності висновків податкового органу дійсності, з огляду на наступне.

У відповідності до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Із системного аналізу вказаних правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що договірні правовідносини між ТОВ "Ювента-Север" та його контрагентами оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм закону при вчинені господарських відносин з контрагентами.

Посилання податкового органу на акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 09.01.2013 року № 80/227/3431559107.04.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Агрегат-ресурс" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Старт-Д" за квітень, травень, липень 2012 року, ТОВ "Ривс" за вересень 2012 року", за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП "Агрегат-ресурс" операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями, колегія суддів не приймає до уваги.

Колегія суддів вважає, що висновки податкового органу були зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Виходячи з положень ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з його контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Стосовно підтвердження впливу придбаних послуг на результати господарської діяльності підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, маючи на меті отримання прибутку, самостійно визначається з видом та об'ємом придбання відповідних послуг, виходячи з виду своєї господарської діяльності. Зі змісту досліджених спірних правочинів, суд не вбачає суперечність чи їх невідповідність нормам цивільного права.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині донарахувань податку на прибуток та ПДВ по операціям з ТОВ "Інтер-Актив", ТОВ "Аскон-груп", АПФ "Ранок", ТОВ "Укрпромбізнес плюс" та ПП "Агрегат-ресурс".

Крім того, в акті перевірки встановлено, що в порушення пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті, ТОВ "Ювента-Север" допущено перевищення ліміту залишку готівки в касі з 12.03.2010 року по 15.03.2010 року на суму 10044,10 грн. за кожен день, з 30.03.2010 року по 31.03.2010 року на 726,68 грн. за кожен день, з 21.12.2012 року по 24.12.2012 року на 26850 грн. за кожен день.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Ювента-Север" у перевіряємому періоді здійснювались видачі готівкових коштів із каси підприємства на нецільову благодійну допомогу, господарчі потреби та відрядження співробітникам підприємства (працівникам підприємства) за відомостями на виплату грошей, а саме:

- згідно відомості на виплату грошей № юс-000000008 від 12.03.2010 року (видатковий касовий ордер від 12.03.2010 року № 18 на виплату грошей на господарчі треби по відомості) грошові кошти у сумі 10214,10 грн. виплачені 16.03.2010 року;

- згідно відомості на виплату грошей № юс-000000011 від 30.03.2010 року (видатковий касовий ордер від 30.03.2010 року № 27 на виплату грошей на відрядження по відомості) грошові кошти у сумі 896,68 грн. виплачені 01.04.2010 року;

- згідно відомості на виплату грошей № 44 від 21.12.2012 року (видатковий касовий ордер від 21.12.2012 року № 7 на виплату грошей на виплату нецільової благодійної допомоги по відомості) грошові кошти у сумі 27000 грн. виплачені 25.12.2012 року.

У відповідності до п. 2.8. Положення про ведення касових операцій в національній валюті, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Штраф, визначений наведеною статтею, за своєю природою являється адміністративно-господарською санкцією, в зв'язку з чим такий штраф може бути застосований в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що встановлені статтею 250 Господарського кодексу України строки, виключають можливість застосування штрафу до позивача за перевищення ліміту залишку готівки в касі з 12.03.2010 року по 15.03.2010 року на суму 10044,10 грн. за кожен день та з 30.03.2010 року по 31.03.2010 року на 726,68 грн. за кожен день.

Стосовно перевищення ліміту залишку готівки в касі з 21.12.2012 року по 24.12.2012 року на 26850 грн. колегія суддів зазначає, що докази наявні в матеріалах справи свідчать про відсутність факту перевищення ліміту залишку готівки.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2012 року складено видатковий касовий ордер на отримання гр. ОСОБА_7 нецільової благодійної допомоги в розмірі 27000 грн.

Вказана сума коштів була одержана отримувачем 21.12.2012 року, про що свідчить власноручний підпис фізичної особи на видатковому касовому ордері.

Наявна в матеріалах справи відомість на виплату грошей № 44 за грудень 2012 року свідчить про виплату готівкових коштів в такій же сумі 27000 грн. вісімнадцяти працівникам підприємства по 1500 грн. кожному у період з 21.12.2012 року по 25.12.2012 року.

Таким чином твердження податкового органу про перевищення ліміту каси підприємства в зв'язку з отриманням керівником підприємства ОСОБА_7 нецільової благодійної допомоги в розмірі 27000 грн. не підтверджено матеріалами справи.

В зв'язку з наведеним податкове повідомлення-рішення № 0001470223 від 03.06.2013 року, яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 299512,88 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не виконав процесуальний обов'язок стосовно спірних податкових повідомлень-рішень.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 820/4676/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П’янова Я.В. Чалий І.С.