Постанова

від 30.07.2013 по справі 801/1390/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2013 р. (14:33) Справа №801/1390/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Джаббарова Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000062200 від 22.01.2013 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 19/22-00/35692824 від 04.01.2013 року, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Під час проведення перевірки підприємством були надані всі документи, які підтверджують взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні та інші). Фінансово-господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ "Дженерал-Консалтинг" відповідно до вимог діючого законодавства. Проте відповідач з надуманих підстав робить висновок про завищення товариством валових витрат та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 30.07.2013 року не з'явився, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у матеріалах справи документами, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п..41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг" є юридичною особою, яка 25.06.2008 р. зареєстрована Красногвардійською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 515959 (а.с. 50).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг" взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість.

Позивач відповідно до видів діяльності за КВЕД має право на здійснення наступних видів діяльності: 73.11 рекламні агентства; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у; 73.20 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 66.21 оцінювання ризиків та завданої шкоди; 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність , н.в.і.у., 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.ш.у.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що 29.12.2012 р. Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП "Строитель-плюс" за грудень 2009 року, квітень 2010 року, з ПП "Ротонда торг" за вересень, грудень 2009 року, січень, квітень 2010 року, за результатами якої складений акт №19/22-00/35692824 від 04.01.2013р. ( а. с. 11-18)

За наслідками проведеної перевірки відповідачем, серед іншого, зроблений висновок про порушення ТОВ "Дженерал-Консалтинг" п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит, відображений в деклараціях з ПДВ на суму 5508,34 грн., у тому числі за вересень 2009 року у сумі 916,67 грн., за грудень 2009 року у сумі 2675,00 грн., за січень 2010 року у сумі 583,33 грн., за квітень 2010 року у сумі 1333,34 грн.

22.01.2013р. на підставі вищевказаного акта перевірки Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062200 про донарахування податку на додану вартість у сумі 4591,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1148,00 грн., правомірність винесення якого є предметом розгляду у цій справі ( а. с. 7).

Не погодившись з зазначеним вище рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000062200 від 22.01.2013 р.

Оцінюючи правомірність рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано: 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо: 7) 3 дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії. не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише, встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії: безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно: досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000062200 від 22.01.2013 р., суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

На час проведення позивачем господарської діяльності у періоді, який перевірявся, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені Законом України "Про податок на додану вартість". З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що у період, що перевірявся позивачем були укладені договори з ПП "Ротонда Торг" та БВП "Строитель-плюс".

Так, матеріали справи свідчать, що в охоплений перевіркою період позивачем отримані від контрагентів наступні товари, роботи, послуги, вартість яких була віднесена до складу податкового кредиту:

30.09.2009 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з розробки веб-сайтів на загальну суму 5500,00 грн., у тому числі ПДВ 916,67 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) №1383 від 30.09.2009 р., податковою накладною №1383 від 30.09.2009 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується фіскальним чеком від 15.10.2009 р.;

25.12.2009 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з широкоформатного друку на загальну суму 5800,00 грн., у тому числі ПДВ 966,67 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 25.12.2009 р., податковою накладною №1886 від 25.12.2009 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідними фіскальними чеками;

29.12.2009 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з виготовлення поліграфічної продукції на загальну суму 3750,00 грн., у тому числі ПДВ 625 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 29.12.2009 р., податковою накладною №1910 від 29.12.2009 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідними фіскальними чеками;

30.12.2009 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з друку на тканині на загальну суму 4500,00 грн., у тому числі ПДВ 750,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 30.12.2009 р., податковою накладною №1936 від 30.12.2009 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідними фіскальними чеками.;

28.01.2010 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з поліграфічного друку на загальну суму 3500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 28.01.2010 р., податковою накладною №37 від 28.01.2010 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 15.02.2010 р.;

23.04.2010 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з широкоформатного друку на загальну суму 2500,00 грн., у тому числі ПДВ 416,67 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 23.04.2010 р., податковою накладною №882 від 23.04.2010 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 12.05.2010;

27.04.2010 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з друку на тканині на загальну суму 1750,00 грн., у тому числі ПДВ 291,67 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 27.04.2010 р., податковою накладною №892 від 27.04.2010 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 12.05.2010;

29.04.2010 р. ПП "Ротонда Торг" виконані роботи (надані послуги) з друку на сувенірній продукції на загальну суму 1750,00 грн., у тому числі ПДВ 291,67 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 29.04.2010 р., податковою накладною №901 від 29.04.2010 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 15.02.2010 р.;

30.12.2009 р. БВП "Строитель-плюс" надані транспортні послуги на загальну суму 2000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 30.12.2009 р., податковою накладною №6217 від 30.12.2009 р. ; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 10.02.2010 р.;

30.04.2010 р. БВП "Строитель-плюс" надані транспортні послуги на загальну суму 2000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 30.04.2010 р., податковою накладною №1653/1 від 30.04.2010 р.; вартість робіт (наданих послуг) оплачена готівкою, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 31.05.2010 р.

Матеріали справи свідчать, що висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість був зроблений на підставі тверджень про фіктивність та безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Ротонда Торг" та БВП "Строитель-плюс", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Однак, наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

При цьому, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 71 КАС України, зокрема, обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч цьому, відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази того, що господарські операції позивача з контрагентом ПП "Ротонда Торг" не пов'язані з господарською діяльністю або взагалі не були виконані.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем вищевказаних правочинів з ПП "Ротонда Торг" та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту за результатом виконання цих угод неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Посилання податкового органу на матеріали досудового слідства в кримінальній справі суд не може прийняти до уваги як належного та допустимого доказу, оскільки вони не мають наперед встановленої сили до ухвалення вироку в кримінальній справі.

При цьому, суд звертає увагу на ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПП "Ротонда Торг" відомості стосовно підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з вищевказаним контрагентом, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Судом встановлено, що надані ПП "Ротонда Торг" послуги по розробці веб-сайту пов'язані з діяльністю підприємства, оскільки були направлені на просування власних проектів - www.gco.com.ua, www.titanclub.com.ua. Отже, веб-сайт є інформаційним джерелом, використання якого в процесі здійснення господарської діяльність надає можливість розповсюдження даних щодо діяльності підприємства, пошуку контрагентів, проведення дослідження кон'юнктури ринку тощо.

Так, за укладеним з ПП "Стандарт Сервіс" (Партнер) договором №ДК-ТС-01 про співробітництво в рамках дисконтної програми "Titan Club" позивач (Організатор) зобов'язався розміщувати інформацію про Партнера, серед іншого, на офіційному сайті в Інтернеті (п. 3.1.2).

На підтвердження фактичного розміщення веб-сайтів позивачем надані роздруковані скріншоти.

Отримання послуг з веб-хостінгу, наданих ТОВ "Інтернет Інвест", підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), наявними в матеріалах справи. На підтвердження оплати послу з хостінгу позивачем надане платіжне доручення №764 від 11.01.2010 р.

Отримання від ПП "Ротонда Торг" за актом від 25.10.2009 р. послуг з широкоформатного друку згідно з поясненнями позивача пов'язані з виконанням договору №10 від 12.10.2009 р., укладеним з ТОВ "Барс".

Так, пунктом 1.2 вказаного договору закріплений обов'язок позивача, як Виконавця, надавати рекламні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Перелік робіт був визначений Додатком 1 до цього договору, фактична передача робіт з розміщення рекламного зображення підтверджується актом №ОУ-0000511, загальна вартість яких перевищує вартість послуг ПП "Ротонда Торг" з друку, тобто вбачається економічний ефект.

Отримані від ПП "Ротонда Торг" за актом від 29.12.2009 р. послуги (роботи) з виготовлення поліграфічної продукції на загальну суму 3750,00 грн., за твердженням позивача, пов'язані з власною господарською діяльності, а саме: виготовленням буклетів-анкет для дисконтних карт власної дисконтної програми "Titan Club", для чого були надані екземпляри відповідних буклетів.

На підтвердження фактичного проведення вказаної дисконтної програми позивачем був наданий вказаний вище укладений з ПП "Стандарт Сервіс" (Партнер) договір №ДК-ТС-01 про співробітництво в рамках дисконтної програми "Titan Club".

Послуги з друку на тканині, отримані від ПП "Ротонда Торг" за актом від 30.12.2009 р., за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг", були замовлені з метою виготовлення прапорів та екрану для проведення корпоративного заходу на замовлення Укрпромінвест ПКП.

На виконання своїх обов'язків перед контрагентом Укрпромінвест ПКП з організації проведення зборів персоналу підприємства позивачем надані акти виконаних робіт (наданих послуг) від 29.12.2009 р. та від 30.04.2010 р.

Отримання від ПП "Ротонда Торг" послуг (робіт) з поліграфічного друку за актом від 28.01.2010 р., за твердженням позивача, пов'язано з виконанням власних договірних зобов'язань перед Виробничо-комерційним підприємством "Укрпромінвест" за договором №ДК-08-01 від 01.09.2008 р.

Так, за умовами вказаного договору позивач, як Виконавець, зобов'язався надавати консалтингові послуги клієнту (ВКП "Укрпромінвест"), перелік яких наведений в пункті 1.2 договору.

Як зазначає позивач, ПП "Ротонда Торг" були виконані роботи з друку каталогів продукції Bi-Force, які в подальшому були передані ВКП "Укрпромінвест" за видатковою накладною №0000000006 від 12.02.2010 р. належність знаку для товарів та послуг "Bi-Force" саме ВКП "Укрпромінвест" підтверджується відповідним свідоцтвом та випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг

Вартість продукції перевищує вартість наданих ПП "Ротонда Торг" послуг (робіт), тобто вбачається економічна ефективність операції.

Надані ПП "Ротонда Торг" послуги (виконані роботи) за актом від 27.04.2010 р. з друку на тканині, згідно з поясненнями позивача, також пов'язані з виконанням своїх зобов'язань перед Виробничо-комерційним підприємством "Укрпромінвест" за договором №ДК-08-01 від 01.09.2008 р. у вигляді здійснення рекламної кампанії замовника - виробника акумуляторних батарей марки "Bi-Force".

Послуги з широкоформатного друку та друку на сувенірній продукції, отримані від ПП "Ротонда Торг" за актами від 23.04.2010 р. та від 29.04.2010 р., за твердженнями позивача, пов'язані з власною господарською діяльністю, а саме: просування проекту експертних послуг "DEKRA".

Так, за укладеним між позивачем (Ліцензійний партнер) та ТОВ "Українсько-німецьке підприємство "Декра Експерт" (Декра) позивачеві був переданий для здійснення підприємницької діяльності комплекс належних Декрі прав, перелік та порядок використання яких обумовлений в цьому договорі.

За цим договором позивачеві були передані права використання в оціночній та експертній діяльності найменування "Ліцензійний партнер Декра" та системи організації бізнесу Декра цих галузей, зокрема, право на розміщення інформації про себе, як Ліцензійного партнера Декра, в рекламних та інших інформаційних матеріалах.

В свою чергу, стосовно наданих БВП "Строитель-плюс" транспортних послуг за актами від 30.12.2009 р. та від 30.04.2010 р. на загальну суму 4000,00 грн., у тому числі ПДВ 666,66 грн., вартість яких була віднесена до вкладу податкового кредиту відповідного звітного періоду, суд зазначає наступне.

Так, документальне оформлення транспортних послуг було здійснено шляхом складання актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачеві неодноразово повідомлялося про необхідність надання документальних доказів надання контрагентом транспортних послуг, якими є товарно-транспортні накладні та які позивачем надані не були.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до пункту 14.4 Правил остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207, водій, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинен мати, зокрема, товарно-транспортну накладну.

Аналіз наведених документів дозволяє суду зробити висновок, що підприємство, яке сплатило кошти за вартість послуг з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток та для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів. При цьому, розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів здійснюються саме на підставі товарно-транспортної накладної та її заміна будь-яким іншим документом довільної форми не допускається. Аналогічна думка викладена в Листі Державної адміністрації автомобільного транспорту України від 10.08.2010 р. N 3845-01/09/19-10 та в Листі Держкомпідприємництва від 08.08.2006 N 6197.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортної накладної, сплачені за такі послуги суми коштів не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Отже, враховуючи, що здійснення операцій з придбання послуг з перевезення вантажів має підтверджуватися товарно-транспортною накладною, відсутність зазначеного документа не надає платнику податків права на віднесення суми ПДВ за такими операціями до складу податкового кредиту.

З урахуванням цього, враховуючи ненадання позивачем товарно-транспортної накладної на підтвердження отримання транспортних послуг від БВП "Строитель-плюс", віднесення цих сум до складу податкового кредиту було здійснено позивачем безпідставно, а тому донарахування відповідачем податку на додану вартість на вказану суму, та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі в розмірі 167,00 грн. (25% від суми донарахувань відповідно до положень статті 123 Податкового кодексу України) суд визнає обґрунтованим.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 0000062200 від 22.01.2013 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 3924,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 981,00 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судовий збір в розмірі 97,00 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.07.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 05.08.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 0000062200 від 22.01.2013 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг" податку на додану вартість в сумі 3924,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 981,00 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал-Консалтинг" (ідентифікаційний код 35692824) 97,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.