Постанова

від 29.08.2013 по справі 913/1535/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2013 р. справа №913/1535/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Чернота Л.Ф. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:Пушкаренко О.О.- предст. за дов. №03/5-248 від 01.07.2013р. від відповідача:Бакулін Д.О. - предст. за дов. б/н від 03.05.2013р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» смт.Білоріченський, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2013 року у справі№913/1535/13 (суддя Василенко Т.А.) за позовомДержавного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв»язку» Державного підприємства «Луганськвугілля» м.Луганськ до відповідача Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» смт.Білоріченський, Луганської області простягнення 45990,32грн. ВСТАНОВИВ:

03.06.2013 року Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв»язку» Державного підприємства «Луганськвугілля» м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» смт.Білоріченський, Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 45990,32грн. (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2013р. позовні вимоги Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління виробничо-технологічного зв»язку» Державного підприємства «Луганськвугілля» м.Луганськ були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» на користь позивача заборгованість у розмірі 45990,32грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн. (а.с.120-121).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору про надання послуг зв»язку по відомчим мережам Міністерства вугільної промисловості №211270 від 01.08.2006р. в частині надання послуг телефонно-телеграфного зв»язку, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден, просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2013р. (а.с. 129-131).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що позивачем порушені умови договору, а саме п.2.1.1, оскільки телефони не працюють на підприємстві з 2009 року.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що позовні вимоги не підтверджені відповідними первісними документами, а саме актами виконаних робіт, підписаними з обох сторін, які б підтверджували надання якісних послуг за договором.

Апелянт зауважує, що позивачем не було повідомлено про зміну назви підприємства.

Крім того, скаржник наполягає на пропущені позивачем строку позовної давності.

12.08.2013р. позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2013р. по справі №913/1535/13 без змін, який судом розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі, а саме скасувати судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Державне підприємство «Луганськвугілля» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32473323), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (а.с. 45-53, 54).

Згідно п.3.3 Статуту ДП «Луганськвугілля» є правонаступником прав та обов»язків ДП «Луганськвуглезв»язок» (а.с.48).

Управління виробничо-технологічного зв»язку Державного підприємства «Луганськвугілля» (скорочена назва ВП «УВТЗ»), як відокремлений підрозділ підприємства позивача, не є юридичною особою та діє відповідно до Положення про відокремлений підрозділ «Управління виробнично-технологічного зв»язку», що підтверджено також Довідкою із ЄДРПОУ та витягом з ЄДР (а.с.71-81, 83-85).

З матеріалів справи вбачається, наказом Міністерства вугільної промисловості України №531 від 25.11.2009р. «Про припинення діяльності Державне підприємство «Луганськзв»язок» припинено діяльність ДП «Луганськзв»язок» шляхом реорганізації - приєднання до Державного підприємства «Луганськвугілля» (а.с. 56-58).

Наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості України Державне підприємство «Луганськвугілля» №158 від 03.04.2013р. «Про реорганізацію ВП «Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв»язку» ДП «Луганськвугілля» реорганізоване відокремлений підрозділ «Управління інформаційних технологій і виробничо-технічного зв»язку» Державного підприємства «Луганськвугілля» шляхом виключення з його складу виробничих структурних підрозділів, пов»язаних з інформаційно-обчислювальними роботами, обслуговуванням комп»ютерних систем і техніки, відділу друку, тиражування та оформлення документів і перейменування його в відокремлений підрозділ «Управління виробничо-технологічного зв»язку» з місцем знаходження: 91055, м.Луганськ, вул.Лермонтова,1-г (а.с 86-87)

Наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості України Державного підприємства «Луганськвугілля» №190 від 15.04.2013р. «Зміни до наказу ДП «Луганськвугілля» від 03.04.2013р. №158» внесені зміни до вказаного наказу: у назві наказу замінено слово «реорганізацію» на «перейменування» та виключено зі складу ВП «Управління інформаційних технологій і виробничо-технологічного зв»язку» і перейменоване в відокремлений підрозділ «Управління виробничо-технологічного зв»язку» з цим же місцем розташування (а.с. 88).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» є юридичною особою (ЄДРПОУ 32441307), що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.61-62).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2006р. між Державним підприємством «Луганськвуглезв»язок» (за договором - підприємство, далі - позивач) та Закритим акціонерним товариством Групова Збагачувальна фабрика «Луганська», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» (за договором - споживач, далі - відповідач) було укладено договір про надання послуг зв»язку по відомчим мережам Міністерства вугільної промисловості №2112270, за умовами якого, підприємство надає, а споживач приймає та оплачує надані його послуги зв»язку, перераховані в Додатку №1 та міжміські переговори, телеграфні послуги виробничо-технологічного зв»язку по відомчим мережам (а.с. 7-8).

Підприємство зобов»язане забезпечувати безперебійне надання послуг телефонно-телеграфного зв»язку по відомчим мережам (п.2.1.1).

Згідно п. 3.2.7 договору споживач зобов'язаний щомісячно отримувати в абонентному відділі підприємства рахунки і документи, що підтверджують вартість виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2.8 договору споживач повинен своєчасно і самостійно звіряти відповідність розрахункових документів фактично наданим послугам і оплачувати рахунки.

Розділом 4 договору сторони визначили терміни та порядок проведення розрахунків.

Згідно п. 4.1 договору плата за послуги зв'язку визначаються на підставі тарифів та за договірними цінами.

Розрахунки споживача за послуги виробничо-технологічного зв»язку за авансовою системою (п.4.2 договору).

Споживач повинен оплатити рахунок підприємства до 20 числа поточного місяця. У разі затримки або часткової сплати рахунка підприємство має право призупинити надання послуг. У разі неотримання рахунку на сплату послуг підприємства до 10 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, споживач повинен звернутися до абонентського відділу підприємства за роз»ясненням щодо суми заборгованості та для отримання рахунку (п.4.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами діє протягом п»яти років (п.7.1 договору).

Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на майбутній період (п.7.2 договору).

Додатки, оформлені в письмові формі та підписані сторонами з метою належного виконання договору, а також додаткові угоди, укладені у період дії договору, є невід»ємними частинами цього договору (п.7.5).

Договір не дійсний без додатку №1 (п.7.6)

У матеріалах справи доказів припинення договору не має, у зв»язку з чим договір є продовженим.

Додатком №1 до договору №211270 від 01.08.2006р. визначений список телефонів на 01.08.2006 року (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про невиконання умов договору №211270 від 01.08.2006р. в період з 31 грудня 2011р. по 31 грудня 2012р. у вигляді надання послуг зв»язку на суму 45990грн.32коп.

За надані послуги зв»язку, з метою отримання плати, позивачем були виставлені відповідачу до оплати відповідні рахунки, які були направлені останньому, що підтверджується списком поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 18-30).

Позивач 29.03.2013 року направив на адресу відповідача претензію №01/12-178, в якій просив сплатити заборгованість за послуги зв»язку у розмірі 45990,32грн., яка була залишена відповідачем без задоволення (а.с.31).

Відповідач умови договору належним чином не виконав, вартість послуг зв»язку за період з 31 грудня 2011р. по 31 грудня 2012р. не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги зв»язку у розмірі 45990,32грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг зв»язку.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Як вже було встановлено, 01.08.2006р. між Державним підприємством «Луганськвуглезв»язок» та Закритим акціонерним товариством Групова Збагачувальна фабрика «Луганська» був укладений договір про надання послуг зв»язку по відомчим мережам Міністерства вугільної промисловості №2112270.

За своєю правовою природою договір про надання послуг зв»язку по відомчим мережам Міністерства вугільної промисловості є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України згаданого кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.4 договору споживач повинен оплатити рахунок підприємства до 20 числа поточного місяця. У разі затримки або часткової сплати рахунка підприємство має право призупинити надання послуг. У разі неотримання рахунку на сплату послуг підприємства до 10 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, споживач повинен звернутися до абонентського відділу підприємства за роз»ясненням щодо суми заборгованості та для отримання рахунку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки щодо оплати за отримані послуги не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зв»язку у розмірі 45990,32грн. за період з 31 грудня 2011р. по 31 грудня 2012р., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення позивачем п.2.1.1 договору колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, по-перше, відповідачем не надано суду доказів неотримання відповідних рахунків на оплату та певних послуг зв»язку; по-друге, умовами договору не передбачено складання актів виконаних робіт, а передбачений обов»язок відповідача здійснювати оплату послуг зв»язку, самостійно звертатися до абонементного відділу за рахунками та здійснювати звірення розрахунків з позивачем

Твердження апелянта про пропуск строку позовної давності також колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем заявлена до стягнення заборгованість за послуги зв»язку за період з грудень 2011р - грудень 2012р., а встановлений законом загальний строк для звернення до суду про поновлення порушеного права та інтересу ще не сплинув.

Посилання апелянта на те, що відповідача не було повідомлено про зміну підприємства позивача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці дані жодним чином не впливають на факт порушення відповідачем зобов»язань за договором.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, належного виконання згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов»язань, передбачених договором №211270 від 01.08.2006р., судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» заборгованість за надані послуги зв»язку за період з грудня 2011р. по грудень 2012р. у розмірі 45990,32 грн.

Колегія суддів відхиляє клопотання апелянта щодо зупинення провадження у даній справі у зв»язку з порушенням справи за позовом ПАТ Групова збагачувальна фабрика «Луганська» о ДП «Луганськвугілля» в особі ВП «Управління виробничо-технологічного зв»язку» про визнання договору недійсним, оскільки вважає його таким, що зумовлено зловживанням стороною своїми процесуальними правами, що невиправдано затягує процес розгляду даної справи.

З урахуванням вищевикладеного, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування господарським судом Луганської області норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Луганської області.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» смт.Білоріченський, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2013 року у справі №913/1535/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2013 року у справі №913/1535/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

О.А.Марченко

Л.Ф.Чернота

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.