Рішення

від 29.07.2013 по справі 905/3831/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.07.2013р. Справа № 905/3831/13

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.,

при секретарі судового засідання Шавкун-Албаковій І.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області,

до відповідача, Комунального підприємства «Редакція Горлівської міської ради «Вечерняя Горловка», м.Горлівка Донецької області,

про стягнення 63399,98 грн.

за участю представників:

від позивача: Требік Т.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: Мавроді Л.Ф. - за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Редакція Горлівської міської ради «Вечерняя Горловка», м.Горлівка Донецької області про стягнення 63399,98 грн., з яких 31577,45 грн. основного боргу, 31577,45 грн. пені, 245,08 грн. 3% річних.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №1449 від 03.08.2010р. щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору №1449 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 03.08.2010р., Додаткової угоди до договору №1449 від 03.08.2010р. від 15.12.2011р., Акту на включення опалення від 15.10.2012р., Рішення Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 03.04.2013р., Платіжних вимог-доручень №1449 від 16.10.2012р., 02.11.2011р., 05.12.2012р., 08.01.2013р., 01.02.2013р., 01.03.2013р., 03.04.2013р., Договору оренди нежитлових приміщень №400005 від 01.01.2005р., Додаткових угод до нього від 18.02.2010р., від 18.08.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України.

04.07.2013р. представником Позивача надано заяву, згідно якої він просить з Відповідача 27500 грн. основного боргу, 31577,45 грн. пені, 245,08 грн. 3% річних, припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4077,45 грн., оскільки Відповідачем після порушення провадження у справі частково погашено суму осевого боргу.

У підтвердження вказаних обставин представником Позивача долучено до матеріалів справи Виписку по рахунку ПАТ «Горлівськтепломережа» з 01.07.2013р. по 01.07.2013р.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого визнає позовні вимоги частково, а саме в частині основного боргу та 3% річних. Відповідачем вказується про тяжке фінансове становище підприємства та неправомірний розрахунок пені Позивачем по справі. Водночас Відповідач зазначає про недоведеність Позивачем факту надання послуг з поставки теплової енергії до орендованого Відповідачем приміщення, невиконання Відповідачем п.1.7., п.4.2.1. договору №1449 від 03.08.2010р. Також Відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги Позивача частково, а позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити виходячи з підрахунку облікової ставки НБУ.

У підтвердження викладених обставин представником Відповідача надано до матеріалів справи копію виписки по особовому рахунку КП Редакція ГМГ «Вечерняя Горловка» з 01.04.2013р. до 31.07.2013р., Плану використання бюджетних коштів на 2013 рік, Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2012р., Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 01.01.2012р., Листу секретаря міської ради №01-16-7403/13 від 10.07.2013р.

04.07.2013р. Позивач надав письмові пояснення по справі, згідно яких заперечує проти зменшення розміру пені за заявою Відповідача по справі та вказує про неправомірність таких вимог і стягнення постачальника природного газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з ПрАТ «Горлівськтепломережа» у судовому порядку заборгованості за природний газ у зв'язку з несвоєчасною сплатою споживачів за послуги з теплопостачання.

У підтвердження вказаних обставин представником Позивача долучено до матеріалів справи Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2012р. у справі №5006/24/103/2012, 14.02.2013р. у справі №5006/17/81/2012, Звітів про фінансові результати за 2010р.- 1 квартал 2013 року, Балансу на 31.12.2011р., 01.07.2012р., 31.12.2012р., 01.04.2013р., Договору про реструктуризацію податкового боргу від 21.11.2006р. №74/24/03337007, з додатковими угодами до нього, Протоколу №63 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, Довідок ПАТ «Горлівськтепломережа».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

01.01.2005р. між Горлівською міською радою (Орендодавець) та КП «Редакція Горлівської міської газети «Вечерняя Горловка» (Орендар) укладений Договір оренди нежитлових приміщень №400005.

За умовами вказаного договору Орендодавець здав, а Орендар прийняв в орендне користування приміщення для розміщення редакції газети по вул.Пушкінській в будинку 29 площею 233,5 кв.м. (п.1.1.)

Термін оренди встановлюється з 01.01.2005р. по 30.11.2005р. (п.3.).

Додатковою угодою від 18.02.2010р. сторони подовжили строк дії означеного договору до 04.03.2013 р.

Додатковою угодою від 18.08.2010р. до Договору №400005 від 01.01.2005р. сторони зокрема домолись про те, що Орендар зобов'язався у місячний термін укласти окремі договори з обслуговуючими організаціями та сплачувати їм витрати по експлуатації майна, та витрати за надані послуги (водо-, тепло-, електро-, газопостачання, водовідведення) (п.4.1.1.6.).

03.08.2010р. між Комунальним підприємством «Редакція Горлівської міської газети «Вечерняя Горловка» (Споживач) та ЗАТ (нині ПАТ) «Горлівськтепломережа» (Постачальник) укладено договір, за яким Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію для теплопостачання вбудованого нежитлового приміщення по вул.. Пушкінській,29 з загальним тепловим навантаженням на опалення Q=0,016 Гкал/год загальною площею 233,5 кв.м., а Споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами та в строки, передбачені Договором (п.1.1).

Сума оплати в місяць опалювального періоду 5609,6 грн. (п.5.1.). У випадку зміни тарифів (системи оплати) Обласною державною адміністрацією чи уповноваженим нею органом місцевого самоврядування, сторони автоматично вводять зміни в розрахунки за послуги теплопостачання з часу введення змін в дію (п.5.2.).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.5.3.).

Оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця згідно платіжній вимозі-дорученню, виставленої Постачальником (п.5.4.). Платіжна вимога-доручення Постачальника вважається пред'явленою Споживачу з моменту її Вручення Споживачу, керівнику, відповідальному представнику, бугалетру (казначею), відповідальному за діловодство Споживача (п.5.5).

Строк дії Договору з 01.10.2010р. по 04.03.2013р., а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного проведення (п.10.1.).

Додатковою угодою від 15.12.2011р. сторонами внесені зміни до Договору №1449 від 03.08.2010р. Пункт 5.1. Договору викладений у наступній редакції: «По об'єктам, які не обладнані приладами комерційного обліку теплової енергії: за опалення загальної площі 233,5 кв.м. за вартості 28,63 грн. за 1 кв.м. на місяць, сума оплати на місяць 6685,11 грн., крім цього ПДВ 20% в сумі 1337,02 грн,, загалом 8022,13 грн. Сума оплати на місяць в опалювальний період 8022,13 грн.

Договір доповнено п.5.9.: «Розрахунок вартості теплової енергії 1 кв.м. опалювальної площі визначається виходячи з тарифу на теплову енергію, прийнятого уповноваженим органом , з врахуванням норм видатків теплової енергії на виробництво послуг опалення, затверджених органами місцевого самоврядування».

Факт постачання Позивачем Відповідачу в спірний період теплової енергії, що не оспорюється самим Відповідачем, підтверджується наданим до матеріалів справи Актом на включення опалення від 15.10.2012р.

До матеріалів справи представником позивача долучено копію Рішення Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 03.04.2013р. №207, яким встановлено терміни закінчення опалювального періоду 2012-2013 років, зокрема для житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури міста - 15.04.2013р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошові зобов'язання Відповідача перед Позивачем у встановлені договором строки в повній мірі не виконані.

Враховуючи виставлені Платіжні-вимоги доручення Позивачем Відповідачу, п.5.1, 5.9 Договору №1449 від 03.08.2010р. у редакції Додаткової угоди від 15.12.2011р., Пат «Горлівськтепломережа» надано послуг з теплопостачання Відповідачу у період з 15.10.2012р. по 15.04.2013р. на загальну суму 48520,95 грн. З урахуванням часткових оплат Відповідача до подання даної позовної заяви до суду (жовтень 2012 року по грудень 2012 року), сума його основного боргу складає 31577,45 грн.

Одночасно, після порушення провадження по даній справі Відповідачем частково сплачено суму боргу у розмірі 4077,45 грн. (Виписка по особовому рахунку ПАТ «Горлівськтепломережа» від 01.07.2013р.), припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення заборгованості за поставлений товар.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке часткове усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі у певній її частині відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція висловлена в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України),

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов'язань містить Господарський кодекс України. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що до основних обов'язків Споживача теплової енергії віднесено, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідач доказів погашення наявної суми боргу суду не представив, обсяг спожитої теплової енергії не спростував.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у залишковій його частині, а саме в розмірі 27500,00грн .

Також Позивачем заявлено до стягнення пені у розмірі 31577,45 грн.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.3. Договору №1449 від 03.08.2010р., за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії Споживач сплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Враховуючи умови п. 5.4.. Договору №1449 від 03.08.2010р., а саме оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця згідно платіжній вимозі-дорученню, виставленій Постачальником.

Таким чином, Відповідачем мала здійснитися проплата за надані послуги в жовтні - до 30.09.2012р., в листопаді 2012р. - до 31.10.2012р., в грудні 2012р. - 30.11.2012р., січні 2013р. - до 31.12.2012р., лютому 2013р. - до 31.01.2013р., березні 2013р. - до 28.02.13р., квітні 2013р. - до 31.03.2013р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок розміру пені Позивачем здійснений на підставі Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», який є спеціальним законом у наведених відносинах, передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу (частина 3 статті 1).

Пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.

Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні суб'єктами підприємницької діяльності плати за комунальні послуги.

Частиною 1 статті 1 цього ж Закону передбачено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки, в тому числі й за відсутності у договорі такої умови. Факт домовленості сторін про неустойку саме у розмірі, встановленому Законом, не перетворює цю неустойку на договірну, що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством та відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, застосування відповідальності до Відповідача, як оплата Постачальнику пені у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу, за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії відповідає чинному законодавству.

Проте, як вбачається з наданого розрахунку пені, Позивачем невірно визначено період її нарахування, а саме єдиний період (з 27.10.2012р. по 21.05.2013р.) за всіма виставленими платіжними вимогами-дорученнями без врахування ч. 6 ст. 232 ГК України, при цьому не враховуючи вірний період початку та закінчення нарахування штрафних санкцій по виставлений платіжній вимозі-дорученню від 16.10.2012р. (який розпочинається з 01.10.2012р. та закінчується 01.05.2013р.)

Здійснивши вірний розрахунок пені, зважаючи на межі позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, а саме в сумі 31577,45 грн.

Водночас Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 245,08 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищевказане, розрахунок Позивача суми 3% річних витрат є таким, що не суперечить законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а вимоги щодо стягнення 245,08 грн. . такими, що підлягають задоволенню.

Посилання Відповідача про завищення суми стягуваної пені господарський суд не приймає, оскільки такий спосіб її нарахування був погоджений сторонами при укладанні Договору №1449 від 03.08.2010р.

Згідно ст. 626 ЦК України, договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Перелік підстав для виникнення цивільних прав та обов' язків окреслено у ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому господарський суд не наділений повноваженнями щодо внесення змін до договорів, укладених між контрагентами. Вимога Відповідача про визначення суми пені на рівні однієї облікової ставки НБУ є фактично вимогою про внесення змін до укладеного між сторонами Договору та не може бути задоволена судом.

Посилання Відповідача на невиконання вимог договору Позивачем, які полягають у не проведенні перевірок щодо якості надання послуг з теплопостачання, не проведення робіт по опресуванню, заміні, капітальному ремонті систем опалення тощо господарським судом також не приймаються враховуючи їх не доведеність, та неналежності до підстав, які спростовують факт постачання теплової енергії. При цьому слід зазначити, що за наявності, на думку Відповідача, порушення з боку Позивача умов спірного договору, Відповідачем не надано суду жодних доказів щодо вжиття заходів з метою усунення вказаних порушень, ініціювання процедури з внесення змін до Договору №1449 від 03.08.2010р. тощо.

Водночас господарський суд зазначає, що пояснення Відповідача суперечать один одному, оскільки останнім вказувалось про недоведеність факту постачання Позивачем теплової енергії, при цьому зазначаючи про визнання позовних вимог в частині основної заборгованості та 3% річних.

Судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до ст.49 ГПК України.

Одночасно, приймаючи до уваги, що часткове припинення провадження зумовлено сплатою Відповідачем частки заборгованості, що є наслідком визнання позовних вимог, і воно не змінює розмір судового збору, який підлягав би сплаті за цих обставин, суд дійшов висновку, що сплачений заявником судовий збір підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас Позивач звертається про повернення надмірно сплаченого судового збору при зверненні з даним позовом до суду. Господарський суд вказує, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, зокрема при зменшенні розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст. 7 Закону).

Враховуючи, що при зверненні з позовом до суду Позивачем сума позову визначена 63399,98 грн., за подання позову з вказаною суму позову мав бути сплачений судовий збір за мінімальною ставкою для позовних заяв майнового характеру, а саме в розмірі 1720,5 грн., Позивачем сплачено 1769,66 грн., господарський суд вважає правомірним повернути Позивачу з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у сумі 49,16 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області до Комунального підприємства «Редакція Горлівської міської ради «Вечерняя Горловка», м.Горлівка Донецької області про стягнення 4077,45 грн. суми основного боргу.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області до Комунального підприємства «Редакція Горлівської міської ради «Вечерняя Горловка», м.Горлівка Донецької області про стягнення 27500 грн. основного боргу, 31577,45 грн. пені, 245,08 грн. 3% річних задовольнити.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Редакція Горлівської міської ради «Вечерняя Горловка» (83027, Донецька область, м.Горлівка, вул.Пушкінська, 29, р/р26000200902420 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 21948588) на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, м. Горлівка Донецької області, вул.. Ак.Павлова, 13 р/р 260022671601 у ПАТ «Міський комерційний Банк» код ЄДРПОУ 03337007, МФО 339339) 27500 грн. основного боргу, 31577,45 грн. пені, 245,08 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 720,5 грн.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, м. Горлівка Донецької області, вул.. Ак.Павлова, 13 р/р 260022671601 у ПАТ «Міський комерційний Банк» код ЄДРПОУ 03337007, МФО 339339) судовий збір у розмірі 49,16 грн., сплачений надмірно згідно платіжного доручення №8256 від 14.05.2013р.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. У судовому засіданні 29.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено 02.08.2013р.

Суддя С.М. Соболєва