Рішення

від 28.08.2013 по справі 913/1961/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 серпня 2013 року Справа № 913/1961/13

Провадження №9/913/1961/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" , м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля" , м. Луганськ

про стягнення 645 461 грн. 82 коп.

Суддя Ворожцов А.Г

секретар судового засідання Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - Юрченко Є.О ., директор, витяг з ЄДР № 16761276 від 05.07.13,

від відповідача - Батюшина Т.С , пом. директора, дов. 03/5-690 від 28.12.12

в с т а н о в и в:

суть спору : позивач, ТОВ " ДВК", звернувся з позовом про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період прострочки в розмірі 364945,86 грн. та 3% річних в розмірі 288135,90 грн. за договором про відступлення права вимоги № 633/04 від 29.04.11.

Заявою від 22.08.13 № 22/08 позивач, враховуючи виявлену ним арифметичну помилку, зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму в розмірі 645 461,82 грн.

Оскільки позивач скористався своїм правом щодо зменшення розміру позовних вимог, наданим йому статтею 22 ГПК України, а заява про зменшення розміру позову відповідає вимогам процесуального закону, суд розглядаючи цей спір, виходить з розміру позову, зазначеному в цій заяві.

В обґрунтування вимог позивач посилається на укладений між ПрАТ "Луганська вугільна компанія" та ТОВ "Донбаська вугільна компанія" договір про відступлення права вимоги від 29.04.11, згідно з яким первісний кредитор - ПрАТ "Луганська вугільна компанія", передав новому кредитору - ТОВ "Донбаська вугільна компанія" документи, пов'язані з відступленням права вимоги, у т.ч. договір на переробку давальницької сировини № 103 від 22.07.08, укладений між первісним кредитором та відповідачем, а новий кредитор прийняв право вимоги, яка належала первинному кредитору, та став кредитором боржника - ДП "Луганськвугілля".

За додатковою угодою № 3 від 07.12.09 до договору № 103 відповідач зобов'язався сплатити первісному кредитору вартість послуг зі збагачення вугілля до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Виставлені первісним кредитором рахунки відповідачем не були сплачені, тому рішенням господарського суду Луганської області № 1/193/2011 з боржника було стягнуто 3195673,10 грн. боргу та 24846,21 грн. пені.

Однак до цього часу грошові зобов'язання за договором на переробку вугілля відповідачем не виконані, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач , ДП "Луганськвугілля", відзивом на позовну заяву за № 09/614 вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, на його думку, сума заборгованості за роками не підтверджена документально, крім того, відповідач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яка встановлює річний строк позовної давності щодо стягнення неустойки.

У судовому засіданні 28.08.13 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю перевірити наявні в матеріалах справи документи та правильність розрахунку заявлених сум.

Суд вважає, що це клопотання не підлягає задоволенню, оскільки справа містить необхідні докази та наданий розрахунок нарахованих сум інфляції та 3% річних, який має перевірити суд.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку .

Інтерес позивача, як нового кредитора, полягає у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за прострочку оплати наданих послуг зі збагачення рядового вугілля.

Судом встановлено, що між ПрАТ "Луганська вугільна компанія" та позивачем, ТОВ "Донбаська вугільна компанія", був укладений договір про відступлення права вимоги № 633/04 від 29.04.11 (а.с. 40 - 41), згідно з яким первісний кредитор - ПрАТ "Луганська вугільна компанія", передав новому кредитору - ТОВ "Донбаська вугільна компанія" документи, пов'язані з відступленням права вимоги, у т.ч. договір на переробку давальницької сировини № 103 від 22.07.08 (а.с. 33 - 38), укладений між первісним кредитором та відповідачем, а новий кредитор прийняв право вимоги, яка належала первинному кредитору, та став кредитором боржника - ДП "Луганськвугілля".

За додатковою угодою № 3 від 07.12.09 до договору № 103 (а.с. 39) відповідач зобов'язався сплатити первісному кредитору вартість послуг зі збагачення вугілля до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Виставлені первісним кредитором рахунки відповідачем не були сплачені, тому рішенням господарського суду Луганської області № 1/193/2011 від 10.01.12 (а.с. 9 - 12) з боржника було стягнуто 3195673,10 грн. боргу та 24846,21 грн. пені.

Спір за цією справою стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 6 серпня 2010 року по 31 березня 2012 року в розмірі 364 504,81 грн. та 3% річних за період з 6 серпня 2010 року по 10 липня 2013 року в розмірі 280 951,01 грн., загалом - 645 461,82 грн ., які нараховані на суму боргу, що підтверджений судовим рішенням по справі № 1/193/2011 та спростовує доводи відповідача про недоведеність позивачем наявність суми боргу за роками.

Вирішуючи цей спір, суд враховує, що:

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 1 договору про відступлення права вимоги від 29.04.11 позивач за цією справою, ТОВ "Донбаська вугільна компанія", прийняв на себе права кредитора за договором про переробку давальницької вугільної сировини від 22.07.08.

Згідно з п. 5.1 договору про переробку давальницької вугільної сировини сторони обумовили, що оплата з послуг по збагаченню рядового вугілля сплачується замовником виконавцю шляхом перерахування грошових коштів до 5-го числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування інфляційних втрат та річних відсотків здійснено за заявлений позивачем період внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань за актами здачі-приймання робіт, які підписані сторонами договору з 31 серпня 2008 року по 1 серпня 2010 року (перелік наданий до заяви про зменшення позову), які мали бути сплаченими з урахуванням п. 5.1 договору.

З огляду на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання тощо, враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання в частині оплати вартості отриманих послуг за договором про переробку давальницької вугільної сировини від 22.07.08, а приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливості звернення стягнення кредитора (у т.ч. й нового за договором цесії) з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема, за період, що утворився після прийняття судом відповідних рішень, суд вважає правомірним застосування позивачем вимог ст. 625 ЦК України при подачі цього позову.

Відповідач безпідставно посилається на норму п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яка встановлює річний строк позовної давності щодо стягнення неустойки, оскільки ані інфляційні втрати, ані річні відсотки не є різновидом неустойки, а є складової боргу, щодо якого розповсюджується позовна давність у три роки.

Більш того, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений в межах трирічного строку позовної давності, оскільки останній акт здачі прийняття робіт підписаний за виконання робіт у серпні 2010 року, строк давності за яким спливає у вересні 2013 року, а позов подано до суду 22 серпня 2013 року.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність заявленого боргу відповідача з інфляційних нарахувань та 3% річних в загальному розмірі 645 461,82 грн., натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, Державного підприємства "Луганськвугілля" , 91056, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, код 324733323 , на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" , 91019, м. Луганськ. вул. Кірова, буд. 49, код 37523588 , суму інфляційних нарахувань та 3% річних в загальному розмірі 645 461,82 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в сумі 12909,24 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 30.08.13 .

Суддя А.Г. Ворожцов