Рішення

від 27.08.2013 по справі 913/1941/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 серпня 2013 року Справа № 913/1941/13

Провадження №8пд/913/1941/13

За позовом Родаківської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області, смт Родакове Слов'яносербського району Луганської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Родаківський трубний завод", смт Родакове Слов'яносербського району Луганської області, -

про стягнення 377646 грн. 93 коп. та зобов'язання поновити договори оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Лук'яновій Н.Ф.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Шевкун Н.О. - заступник селищного голови, - довіреність №б/н від 02.01.2013; Панченко І.С. - спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №б/н від 14.05.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача боргу з орендної плати за землю за період з 01.01.2011 по 23.07.2013 у сумі 5462,84 грн., нарахованого з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 23.07.2007, державна реєстрація від 23.07.2007 №55900/040742500610;

стягнення з відповідача боргу з орендної плати за землю за період з 01.01.2011 по 23.07.2013 у сумі 3350,41 грн., нарахованого з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 23.07.2007, державна реєстрація від 23.07.2007 №55900/040742500611;

стягнення з відповідача боргу з орендної плати за землю за період з 01.01.2011 по 23.07.2013 у сумі 368835,68 грн., нарахованого з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 23.07.2007, державна реєстрація від 23.07.2007 №55900/040742500612;

зобов'язання відповідача поновити договори оренди землі, укладені між сторонами 23.07.2007, державна реєстрація яких: від 23.07.2007 №55900/040742500610, від 23.07.2007 №55900/040742500611 та від 23.07.2007 №55900/040742500612, - у зв'язку з фактичним продовженням користування земельними ділянками.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1941/13 та призначено її до слухання.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 01.08.2013 до 15.08.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в частині надання витребуваних документів; з 15.08.2013 до 27.08.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

01.08.2013 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №800 від 25.07.2013), якою поставив суд до відома про те, що припустився описки при викладенні позовних вимог, а саме: при визначенні загальної суми боргу у розмірі 368835,68 грн. за договором оренди землі, укладеного між сторонами 23.07.2007, державна реєстрація від 23.07.2007 №55900/040742500612, він вказав її у розмірі 368835,68 грн., - в той час, як правильною сумою боргу за вказаним договором слід вважати - 368833,68 грн. ; інші позовні вимоги залишив незмінними (а.с.66-67).

З огляду на те, що ця заява відповідає приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв її та врахував при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 27.08.2013 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги (з урахуванням їх уточнення) підтримав у повному обсязі.

Відповідач до жодного судового засідання не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;59;111-112;127-128; та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача: 25.07.2013 - ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.59); 20.08.2013 - ухвали про відкладення її розгляду, - що надає суду підстави для висновку, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Згідно відзиву на позовну заяву від 30.07.2013 за вих. №02-01/54, поданому відповідачем через канцелярію суду 31.07.2013, він позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду від 09.12.2009 порушено провадження у справі №21/106б - про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Родаківський трубний завод" (далі - ТОВ "Родаківський трубний завод; завод); на даний час триває процедура санації, але на засіданнях комітету кредиторів було вирішено звернутися до господарського суду Луганської області з клопотанням про дострокове припинення даної процедури, визнання ТОВ "Родаківський трубний завод" банкрутом та розпочати ліквідаційну процедуру. Спірна заборгованість виникла у період процедури розпорядження майном та процедури санації, що, на його думку, є свідченням того, що позивач не вжив належних заходів для своєчасного звернення до керуючого санацією з вимогами про наявність боргу з орендної плати за землю, - чим порушив вимоги законодавства (а.с.71-73).

Оцінку позову в частині вимог зобов'язати завод поновити договори оренди землі відповідач не надав.

Позивач не заперечив проти розгляду спору за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

1. 23.07.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 5 років (п.8) земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (п.1) площею 0,0770 га (п.2) для розміщення будівлі крамниці з прилягаючими надвірними побудовами (п.16), яка знаходиться за адресою: селище Родакове, кв. Леніна, 16-б (п.1).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3222,00 грн. на рік або 268,50 грн. на місяць.

У разі підвищення коефіцієнту інфляції розмір орендної плати автоматично збільшується на коефіцієнт індексації (п.10).

Орендна плата за земельну ділянку сплачується щомісячно впродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.11).

Розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік за умов, визначених у п.13 договору.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.21).

До числа обов'язків орендаря віднесено, зокрема, своєчасне внесення орендну плату відповідно до пункту 11 договору (абз.5 п.31).

Сторони домовилися, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку (п.36).

Пункт 37 договору містить підстави припинення його дії, серед яких - закінчення строку, на який його було укладено (абз.2).

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п.39).

Державна реєстрація договору здійснена 23.07.2007 за №55900/040742500610 (а.с.11-12;13).

Земельна ділянка передана орендареві 23.07.2007, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.13).

23.07.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі укладено аналогічний за змістом договір, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 5 років (п.8) земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (п.1) площею 0,0556 га (п.2) для розміщення будівлі крамниці з прилягаючими надвірними побудовами (п.16), яка знаходиться за адресою: село Красний Луч, вул. Молодіжна, 1а (п.1).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 566,80 грн. на рік або 47,23 грн. на місяць.

Державна реєстрація договору здійснена 23.07.2007 за №55900/040742500611 (а.с.15-17).

Земельна ділянка передана орендареві 23.07.2007, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.18).

23.07.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі укладено аналогічний за змістом договір, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 5 років (п.8) земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (п.1) площею 6,3340 га (п.2) для розміщення будівлі виробничого цеху (п.16), яка знаходиться за адресою: селище Родакове, вул. Ворошилова, 1-б (п.1).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8160,00 грн. на рік або 680,00 грн. на місяць.

Державна реєстрація договору здійснена 23.07.2007 за №55900/040742500612 (а.с.19-20;21).

Земельна ділянка передана орендареві 23.07.2007, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.22).

Отже, відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України право користування кожною з вищезгаданих земельних ділянок у відповідача виникло 23.07.2007.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач на виконання умов п.10 договору письмово повідомив відповідача про прийняття Родаківською селищною радою рішення №16/12 від 02.03.2012 "Про диференціацію та затвердження ставок земельного податку на 2012 рік" (а.с.31).

Додаткові угоди до договорів не укладалися.

Термін дії кожного з них закінчився 23 липня 2012 року.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином поставився до виконання умов пункту 11 кожного з 3-х договорів, у зв'язку з чим у період з 01.01.2011 по 23.07.2012 утворився борг з орендної плати за кожним з договорів, який у розрізі окремих договорів становить:

договір про оренду земельної ділянки площею 0,0770 га , наданої для розміщення будівлі крамниці з прилягаючими надвірними побудовами, яка знаходиться за адресою: селище Родакове, кв. Леніна, 16-б (державна реєстрація від 23.07.2007 №55900/040742500610), - у сумі 5462,84 грн. (розрахунок на а.с.23);

договір про оренду земельної ділянки площею 0,0556 га , наданої для розміщення будівлі крамниці з прилягаючими надвірними побудовами, яка знаходиться за адресою: село Красний Луч, вул. Молодіжна, 1а (державна реєстрація від 23.07.2007 №55900/040742500611), - у сумі 3350,41 грн. (розрахунок на а.с.24);

договір про оренду земельної ділянки площею 6,3340 га , наданої для розміщення будівлі виробничого цеху, яка знаходиться за адресою: селище Родакове, вул. Ворошилова, 1-б (державна реєстрація від 23.07.2007 №55900/040742500612), - у сумі 368833,68 грн. (розрахунок на а.с.25).

Суд погоджується з розрахунком суми боргу за кожним з договорів.

З метою спонукання відповідача до погашення боргу 14.02.2013 за вих. №179 позивач спрямував на його адресу претензію №28 на суму 38407,58 грн. (за 3-ма договорами), з вимогою сплатити його у встановлений законом строк (а.с.34-35), - яку відповідач отримав 12.03.2013 (а.с.36), але (як видно з матеріалів справи) залишив без відповіді та задоволення.

Факт ухилення відповідача від сплати боргу став підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Керуючись чинним законодавством та умовами договору, він за кожним з договорів склав розрахунок суми основного боргу (а.с.23-25) та просить стягнути його з відповідача.

Останній позов в частині стягнення боргу не визнав, посилаючись на наступне.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.12.2009 порушено провадження у справі №21/106б за заявою Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ТОВ "Родаківський трубний завод" - про порушення провадження у справі про банкрутство, - пунктом 3 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.79-81).

06.01.2010 господарський суд виніс ухвалу у цій справі, пунктом 4 якої зобов'язав кредитора - Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" у 10-денний строк з дня її винесення подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, у т.ч. про введення мораторію (а.с.82-91).

Посилаючись на цю обставину та ч.1 ст.14 Закону України від 30.06.1999 №784-ХІУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на 06.01.2010), якою встановлено, що впродовж 30-ти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, - відповідач вважає, що вимоги позивача є такими, що погашені відповідно до приписів цього Закону.

Такий висновок, на його думку, підтверджується частиною 2 ст.14 останнього, згідно якій вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оцінивши вищевикладені доводи відповідача, суд не погоджується з ними та відзначає, що відповідач, вірно процитувавши частини 1 та 2 ст. 14 Закону та заперечуючи проти позову у його майновій частині, не врахував наступне.

Так, провадження у вищезгаданій справі №20/106б порушено 09.12.2009; обов'язок здійснити публікацію про її порушення покладено на ініціюючого кредитора ухвалою суду від 06.01.2010.

Зазначену публікацію ініціюючий кредитор здійснив 23.01.2010 у №11(4761) газети "Голос України" (а.с.100).

Позивач просить стягнути борг з орендної плати за кожним з 3-х договорів за період з 01.01.2011 по 23.07.2012 , - тобто за період, який мав місце після порушення провадження у справі та введення мораторію.

За таких обставин ці вимоги позивача не належать до категорії конкурсних, а є поточними вимогами.

Такий висновок підтверджується визначеннями конкурсного та поточного кредиторів, наданими у абз. 6 ч.1 ст.1 Закону №784-ХІУ (у редакції, чинній на час порушення провадження у справі №20/106б), а саме: конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Межі дії мораторію чітко визначені частинами 4-6 ст. 12 Закону №784-ХІУ, у яких зазначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Як вбачається з вищевикладеного, Закон не містив на час порушення провадження у справі №20/106б та не містить на даний час (у нині чинній редакції) заборони юридичній особі, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство, бути відповідачем у справі господарського судочинства, предметом якої є вимога поточного кредитора про стягнення боргу, у т.ч. з орендної плати за користування земельними ділянками.

Даний висновок також підтверджується тим, що з 19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 №4212-УІ, яким частину першу ст. 12 ГПК України доповнено пунктом 7, де зазначено, що господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у т.ч. справи у спорах про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів).

Отже, позивач правомірно звернувся до суду з цим позовом у його майновій та немайновій частинах.

2.Що стосується немайнової частини позову, а саме: вимоги позивача зобов'язати відповідача поновити 3 вищезгадані договори, то судом встановлено, що підставою для нього стала сукупність наступних обставин.

Згідно пункту 8 кожного зі спірних договорів вони укладені терміном на 5 років; їх державна реєстрація здійснена в день укладення, - тобто 23.07.2007; термін дії договорів скінчився 23.07.2012.

У п.8 договорів зазначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В ході розгляду спору судом встановлено, що орендар по жодному з договорів не звертався до орендодавця з пропозицією про їх поновлення на новий строк.

19.07.2012 (тобто за 4 дні до закінчення терміну дії договорів) за вих. №843 орендодавець (позивач) спрямував на адресу відповідача листа, яким повідомив його про те, що 23.07.2012 вищезгадані терміни спливають, та нагадав йому про необхідність відповідно до пункту 31 договорів повернути вказані у них земельні ділянки до попереднього стану (а.с.30).

Позивач заперечив наявність будь-якого іншого службового листування з відповідачем за вказаними договорами після закінчення терміну їх дії, - у т.ч. - з приводу того, чи не заперечує він проти подальшого користування відповідачем орендованими земельними ділянками.

Він (позивач) пояснив суду, що будь-яке рішення про подальшу долю земельних ділянок, які є предметом спірних договорів (після закінчення терміну їх дії), Родаківською селищною радою не приймалося.

Відповідач не заперечив та не спростував, що після закінчення терміну дії кожного з договорів до цього часу продовжує користуватися вказаними у них земельними ділянками.

Позивач в ході розгляду спору по суті підтвердив, що він не звертався до відповідача з пропозицією про укладення додаткової угоди до кожного з договорів про їх поновлення, проект таких угод не складав та на адресу відповідача не спрямовував.

Підставою для його звернення до суду з позовом у цій частині стало те, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками, ухиляючись від укладення додаткової угоди про поновлення договорів їх оренди.

Відповідач позов у цій частині не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення суми боргу з орендної плати підлягає задоволенню у повному обсязі, а в частині зобов'язання відповідача поновити дію 3-х спірних договорів - не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Щодо стягнення боргу з орендної плати за землю.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданих договорів оренди є земельні ділянки комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді селища Родакове Слов'яносербського району Луганської області, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Родаківська селищна рада.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1992 №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Згадувані у цьому рішенні орендні правовідносини виникли під час дії Закону України "Про плату за землю" та продовжують мати місце після 01.01.2011 - дати набрання чинності Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.2011 Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обов'язок орендарів земельних ділянок вносити плату за їх користування.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 01.01.2011 по 23.07.2012 не вносив орендну плату за користування вищезгаданими земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (ст. 11 ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Відповідно до ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є відплатним (ст.21 вищеназваного Закону).

Статтею 36 останнього встановлено, що у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Уклавши вищезгадані договори оренди землі, їх сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі, а відповідно до ст. 526 Кодексу, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договорів не виконав, що доведено доказами, долученими до матеріалів справи.

По справі належним чином доведено, що термін внесення орендної плати за кожним з договорів оренди землі є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язань за договорами.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин, а тому відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач просить стягнути з відповідача тільки суму основного боргу, що відповідає фактичним обставинам справи.

Спосіб захисту свого права, обраний позивачем, відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що позивач довів законність та обґрунтованість заявлених майнових вимог, позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі на загальну суму 377646,93 грн. (5462,84 грн. + 3350,41 грн. + 368833,68 грн.).

2.При вирішенні позову в частині зобов'язання відповідача поновити дію 3-х спірних договорів суд виходить з наступного.

У справі встановлено, що відповідач за 30 днів до закінчення строку дії кожного з 3-х договорів (припис п.8 договорів) не звертався до позивача з письмовим повідомленням про намір продовжити їх дію, - хоча після закінчення строку їх дії він продовжує користуватися вказаними у них земельними ділянками.

Спірні правовідносини по кожному з договорів виникли 23.07.2012.

За таких обставин суд при вирішенні спору у цій частині керується приписами ст. 33 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 17.02.2011 №3038-УІ, який набрав чинності з 12.03.2011).

Так, частинами 1-3 цієї статті встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

З обставин справи відомо, що орендар не дотримався ані згаданих приписів Закону, ані договору.

З огляду на те, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками, вказаними у кожному з 3-х договорів, суд при вирішенні спору керується частинами 6-9 ст. 33 Закону "Про оренду землі".

Як вбачається з обставин справи, позивач, будучи достеменно обізнаним з приводу закінчення терміну дії кожного з договорів (23.07.2012) (а.с.30), а також з приводу того, що орендар продовжує користуватися зазначеними в них земельними ділянками, не вжив заходів, спрямованих на виконання вищецитованих приписів частин 6-9 ст. 33 Закону, - оскільки не надав суду доказів направлення Родаківською селищною радою на адресу відповідача протягом одного місяця після закінчення строку договорів, тобто в строк до 23.08.2012, листів-повідомлень про заперечення у поновленні договору.

Відповідно частин 6, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Загальний порядок зміни господарських договорів передбачено ст. 188 ГК України.

Частинами 2 - 4 цієї статті визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом ч. 1 ст. 654 Цивільного України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки саме позивач зацікавлений в поновленні строку дії договорів оренди землі від 23.07.2007, він зобов'язаний був вжити заходів до укладення додаткових угод до кожного з них в термін, визначений ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: направити на адресу відповідача підписані та скріплені печаткою Родаківської селищної ради проекти додаткових угод до вищезгаданих договорів.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що він направляв на адресу ТОВ "Родаківський трубний завод" для підписання такі проекти додаткових угод до вищезгаданих договорів оренди землі від 23.07.2007, тобто позивачем не дотримано порядок зміни договору, визначений ст. 188 Господарського кодексу України.

Частиною 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в суді може бути оскаржено відмову, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.

Оскільки позивачем не було направлено на адресу відповідача додаткові угоди, на укладенні яких він сам наполягає, відсутні підстави стверджувати, що відповідач відмовив позивачу в укладенні таких угод чи ухилявся від їх укладення.

За таких обставин позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору розподіляє наступним чином:

сплату судового збору за майнову частину позову у сумі 7552,94 грн. він покладає на відповідача;

сплату судового збору у немайновій частині позову у сумі 1147,00 грн. суд покладає на позивача, оскільки у його задоволенні відмовлено.

На підставі викладеного, ст.ст. 1,12,83,125 Земельного кодексу України; ст.ст.13,21,33 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст.ст.109,287,288 Податкового кодексу України, керуючись ст.4 3 ,4 7 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Родаківської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родаківський трубний завод" - в частині стягнення 377646 грн. 93 коп. - задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родаківський трубний завод", ідентифікаційний код 34201875, яке знаходиться за адресою: смт Родакове, вул. Ворошилова, 1Б Слов'яносербського району Луганської області, - на користь Родаківської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області, ідентифікаційний код 04335720, яка знаходиться за адресою: смт Родакове, кв. Леніна, 15А Слов'яносербського району Луганської області, - заборгованість з орендної плати за користування земельними ділянками у загальній сумі 377646 (триста сімдесят сім тисяч шістсот сорок шість) грн. 93 коп., а також судовий збір у сумі 7552 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 94 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позову Родаківської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родаківський трубний завод" - в частині зобов'язання поновити договори оренди землі - відмовити.

4.Сплату судового збору у сумі 1147 грн. 00 коп. за подання Родаківською селищною радою Слов'яносербського району Луганської області позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родаківський трубний завод" - про зобов'язання поновити договори оренди землі - покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 27.08.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 30 серпня 2013 року.

Суддя А.П.Середа