Постанова

від 29.08.2013 по справі 908/2038/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2013 р. справа №908/2038/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Лук'янчиков І.В., за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТ ГРУП", м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 10.07.2013 р. (підписано 11.07.2013р.) у справі№ 908/2038/13 (суддя Хуторной В.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДОНТЕП", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТ ГРУП", м. Запоріжжя простягнення суми В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНТЕП", м. Донецьк (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТ ГРУП", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення передоплати за Договором №33/12 від 30.08.2012 р. в сумі 17 000,00 грн.

До початку розгляду справи по суті, 10.07.2013 р. позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зміну підстави позову, за якою просив стягнути з відповідача попередню оплату на підставі ст. 693 ГПК України. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 17 000,00 грн., судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що сторонами чітко не визначено протягом календарних чи робочих днів повинна була відбутись поставка товару, а також посилається на п. 5.2 Договору, яким сторони узгодили відвантаження продукції за заявками позивача, але не пізніше 20 днів з дати отримання заявки.

Також скаржник посилається на неотримання ним вимоги позивача.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 33/12 від 30.08.2012р. (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити продукцію згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Строк дії вищезазначеного Договору встановлений до 31.12.2013 р.

Сторонами було підписано специфікацію № 2 від 30.08.2012р. (далі - Специфікація), у відповідності до якої та на виконання умов Договору позивачем було внесено стовідсоткову передоплату за продукцію двома платежами на загальну суму 17 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку від 27.09.2012р. на суму 10 000,00 грн. та від 02.10.2012р. на суму 7 000,00 грн.

Відповідачем зобов'язання щодо поставки продукції за спірним Договором не виконано.

Листом від 16.11.2012 р. № 12 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити поставку обумовленої у специфікації продукції або повернути грошові кошти, які були сплачені за товар у вигляді передоплати.

Відповідач спірну продукцію не поставив та грошові кошти не повернув.

Предметом даного позову є вимога позивача про повернення сплаченої відповідачу суми передоплати у розмірі 17 000,00 грн.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Вимогами п.п. 3.2, 5.2 Договору передбачені альтернативні строки поставки товару - 3 дні з моменту отримання передоплати, а також 20 днів з моменту отримання заявки, якщо конкретні строки в ній не оговорені.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Іншого порядку визначення вказаних в п.п. 3.2, 5.2 Договору строків, зокрема із застосуванням тільки робочих (банківських) днів, сторонами не передбачено.

Отже з урахуванням дати здійснення позивачем передоплати (27.09.2012р. та 02.10.2012р.) за узгоджений сторонами в специфікації № 2 товар, а також часу відправлення заявки (вимоги) від 16.11.2012р. щодо поставлення товару або повернення передоплати (з урахуванням триденного поштового пробігу - 19.11.2012р.) - право позивача на отримання товару за Договором на момент звернення до суду - є порушеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вимогами п. 7.5 Договору передбачено, що незабезпечені поставкою грошові кошти повинні бути повернені на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги.

Оскільки зміст одночасної заявки-вимоги позивача від 16.11.2012р. (а.с. 12) не протирічить вимогам діючого законодавства, з урахуванням того, що спірний товар взагалі не був поставлений позивачу, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати, який був ним порушений, починаючи з 23.11.2012р.

Доказів наявності обставин неможливості виконання свого обов'язку за Договором, в розумінні п.п. 8.1, 8.2 Договору, відповідачем не надано.

За таких підстав порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 17 000,00 грн. є законним та обґрунтованим.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від повернення зробленої позивачем передоплати.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 року у справі № 908/2038/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТ ГРУП", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 року у справі № 908/2038/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС