Рішення

від 29.12.2006 по справі 3/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "29" грудня 2006 р.Справа №  3/26

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 3/26

за позовом:  Відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор" с.Куцівка  Новгородківського району  Кіровоградської  області   

до відповідача: Аграрного фонду   м.Київ

про переддоговірний спір.

Представники:

від позивача – участі не брали, в судовому засіданні 18.12.2006 року був присутній Марухевич В.Є, довіреність № 01/2006 від 25.01.2006 р.;

від відповідача – участі не брали, в судовому засіданні 18.12.206 року були присутні Базальчук О.М., довіреність № 73 від 26.10.2006р та Глущенко Н.І., довіреність № 72 від 19.10.2006 р.

В судових  засіданнях  04.12.2006  року  оголошувалась  перерва  до   12 год. 18.12.2006  року  та   18.12.2006  року  до  10  год.  29.12.2006 р.

Суть  спору:

Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) "Куцівський елеватор" переданий на вирішення господарського суду спір, що виник при укладанні з Аграрним фондом договору  № 120 від 18.12.05 "Складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна".

Заслухавши  представників  сторін  та  проаналізувавши  фактичні  обставини  справи, господарський  суд  встановив  наступне.

У лютому 2006 року Відкрите акціонерне товариство “Куцівський елеватор” звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Аграрного фонду, в якому просило  суд:

- залишити пункти 1.4, 2.3, 2.4, 3.4, 3.6, 4.1.3, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.8 - 4.2.11, 5.1, 5.4, 5.6, 5.7, 6.2, 6.4, 6.5, 7.1 –7.4 та назву розділу “Строк зберігання” в редакції договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Куцівський елеватор” та Аграрним фондом, та визнати їх такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України;

- змінити пункт 1.1 договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Куцівський елеватор” та Аграрним фондом, виклавши його в наступній редакції “Поклажодавець зобов'язаний передати зерно пшениці 3 класу, яке фізично знаходиться у зерновому складі на зберіганні та яке було раніше передано іншим поклажодавцям, по заліковій вазі у кількості 180, 475 т, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його та зберігати в знеособленому виді на умовах, визначених цим договором”;

-  змінити  пункт 5.2 договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Куцівський елеватор” та Аграрним фондом, виклавши його в наступній редакції “Тариф на послугу по зберіганню пшениці 3 класу складає 3, 45 грн. за одну тону на місяць. Тариф на послугу по відвантаженню однієї тони пшениці 3 класу складає 19, 00 грн.”;

- змінити пункт 5.5 договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Куцівський елеватор” та Аграрним фондом, виклавши його в наступній редакції “Відвантаження зерна, а також його переоформлення, проводиться після повного відшкодування витрат зернового складу, включаючи надзвичайні. Такі витрати включають, але не обмежуються витратами по фумігації, додатковій підробці, крім тієї, що є складовою частиною послуги зберігання, по супроводженню, оформленню, додатковому зважуванню чи додатковим лабораторним аналізам та інші витрати. Якщо вартість таких витрат не узгоджена з поклажедавцем, такі витрати сплачуються по собівартості для зернового складу”;

- виключити з договору № 120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Куцівський елеватор” та Аграрним фондом, пункт 1.3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що редакція певних пунктів договору №120 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 19.12.2005 року, на якій наполягає відповідач, не може бути прийнятною для позивача та частково не відповідає вимогам діючого законодавства.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.05.2006 року по  даній  справі    відмовлено Відкритому акціонерному товариству "Куцівський елеватор" у задоволенні позовних вимог по зміну пунктів  1.1,  5.2 договору №120 від 19.12.05, виключення із такого договору п.  1.3, залишення п. 4.2.5 у редакції "Зернового складу". Пункт 1.4 договору № 120 від 19.12.05 прийнято у редакції: "В цьому договорі   під  терміном   "залікова  вага"   або   "залікова  кількість"  розуміються кількість продукції, що вирахувана з фактичної (зваженої) кількості продукції та фактичної   (визначеної)   лабораторією   Зернового   складу)   якості   шляхом   її перерахунку на залікову якість, визначену в цьому Договорі". Пункт 2.3 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключено. Пункт 2.4 договору № 120 від 19.12.05 прийнято у редакції: "Повернення зерна Поклажодавцю зі зберігання шляхом відвантаження здійснюється у фактичній вазі, що розраховується на основі залікової ваги, залікової якості та фактичної якості зерна. Відвантаження зерна, відповідно до письмового клопотання Поклажодавця, здійснюється при умові повного розрахунку Поклажодавцем за послуги по зберіганню, надані Зерновим складом на дату відвантаження, а також послуги по відвантаженню зерна. Фактична якість зерна, що відвантажується повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів. Повернення зерна Поклажодавцю шляхом переоформлення з особової картки або на особову картку Поклажодавця проводиться в заліковій вазі". Пункт 3.4 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключено. Пункт 3.6 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключено. Пункт 4.1.3 договору № 120 від 19.12.05 прийнято у редакції: "Зерновий склад при відпуску або переоформленні зерна надає Поклажодавцеві акт-розрахунок розміру зменшення або збільшення кількості ваги зерна, утвореної за рахунок різниці між заліковою та фактичною якістю зерна і природною втратою при зберігання, з зазначенням фактичної кількості і якості зерна, що підлягає відпуску "Поклажодавцю". Пункт 4.2.2 договору № 120 від 19.12.05 прийнято у редакції: "Поклажодавець визнає природне зменшення зерна у відповідності з діючими "Нормами естественной убыли зерна, продуктов его переработки и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР" (зі змінами і доповненнями), а також зміни кількості зерна, викликаної покращенням/погіршенням якості зерна". Пункт 4.2.1 договору № 120 від 19.12.05 прийнято у редакції Аграрного фонду: "Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватися за надані йому

послуги по зберіганню за договором". Пункти   4.2.4,   4.2.8,  4.2.9   із  тексту  договору №120 від 19.12.05 виключено. Пункт 4.2.10 прийнято у редакції відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор": "Інформувати зерновий склад про передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами, у т. ч. державними організаціями та установами". Пункт 4.2.11 прийнято у редакції відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор": "Не вимагати і не здійснювати отримання переданого на зберігання  зерна протягом  розумного  строку,  під час якого  зерновий  склад здійснює профілактичні та/або ремонті роботи технологічного обладнання, про які поклажодавця було проінформовано у порядку, визначеному у Договорі". Пункт 5.1 договору № 120 від 19.12.05 викладено у редакції Аграрного фонду: "Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться у грошовій формі (в гривнях України) з урахуванням податку на додану вартість". Пункт 5.4 договору № 120 від 19.12.05 прийнято у редакції Аграрного фонду: "Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться на підставі виставлених    рахунків не пізніше 10 робочих днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт". Пункти 5.5, 5.6, 5.7, 6.4, 6.5 із тексту договору №120 від 19.12.05 виключено. Пункт 6.2 прийнято у редакції відкритого акціонерного товариства “Куцівський елеватор”:  "У разі невиконання пунктів 4.2.2 і 5.3 цього договору поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від виконання грошових зобов'язань". Розділ 7 "Строк зберігання" договору №120 від 19.12.05 прийнято у редакції Аграрного фонду: "Зерно   передається   на   зберігання   до   подання Поклажодавцем вимоги про його переоформлення ("до запитання")". Вказане  рішення   господарського суду  Кіровоградської  області  скасоване  Постановою  Дніпропетровського апеляційного   господарського   суду   від  29.06.2006  року  та  припинено  провадження у  справі , оскільки зроблено  висновок що між сторонами   відсутній  предмет  спору.

Постановою  Вищого  господарського суду   від 17.10. 2006  року   Постанову Дніпропетровського апеляційного  господарського суду  від  29.06.2006 року  та  рішення  господарського  суду  Кіровоградської  області від  04.05.2006  року скасовані, справу  направлено на  новий розгляд до  господарського  суду   Кіровоградської  області.  Підставою для скасування вказаних  судових  рішень  слугувало те, що  судами не встановлено, у який строк були надіслані другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору,   заснованого   на  державному  замовленні  або  такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону,  або сторона -  виконавець  за  договором,  що  в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку  товарів  (робіт,  послуг), яка  одержала  протокол  розбіжностей,  не  передасть у зазначений двадцятиденний  строк   до   суду   розбіжності,   що   залишилися неврегульованими,   то   пропозиції   другої   сторони  вважаються прийнятими.

Однак, судами не встановлено коли саме позивачем були отримані  два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором та, відповідно, у який строк розбіжності, що залишилися неврегульованими були передані до суду.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що він отримав від відповідача підписаний та скріплений печаткою екземпляр договору та протокол розбіжностей від 29.12. 2005 року –16 січня 2006 року.

При  новому  розгляді  справи  господарський  суд виходить з  того, що   згідно до припису  ст. 111-12 Господарського  процесуального  кодексу України вказівки, що  містяться  у  постанові  касаційної  інстанції  є  обов'язковими для  суду  першої інстанції під  час  нового  розгляду   справи.

Як встановлено під  час  нового  розгляду  справи  та  фактично  не оспорюється    сторонами,     позивачем  та відповідачем  виконано  умови загального  порядку укладання  господарських   договорів, передбачений   ст. 181  Господарського кодексу України. Так,  пропозицію укласти  договір складського  зберігання пшениці 3 класу в  кількості  648,975 тонн  позивач   отримав   16.12. 2005  року (а.с.16  т.1). 19.12.2005 позивачем на  адресу  відповідача направлено 2  примірники Договору №120 складського  зберігання, приймання,  сушки, очистки  та  відпуску  зерна. Враховуючи, що місцем  знаходження  Аграрного  Фонду є  місто Київ, протокол розбіжностей відповідача датований  29.12.2005  року   не міг  бути  отриманий і не  був  отриманий позивачем  в  той же  день. 16.01.2006  року   після   вихідних  та  св'яткових  днів,  за  пропозицією начальника Кіровоградського регіонального відділення   Аграрного  фонду Глущенко Н.І., представник   позивача Костяний  Ю.Ф.  отримав від  відповідача два  примірники протоколу  розбіжностей відповідача та  підписаний Договір №120  складського  зберігання, приймання,  сушки, очистки  та  відпуску  зерна. Таким  чином, господарський  суд вважає, що   визначення  дати  16.01.2006  року  як  такої, з  якої  почався відлік строку, впродовж якого  розбіжності щодо  умов  договору можуть  бути    передані  до  суду  є  обгрунтований  та  підлягає  врахуванню при  розгляді  спору  по  суті. Представник   відповідача  в  поясненні  від  30.11.2006  року  №41-07/191 повністю   визнає   вказані  факти  та  погоджується  з  позицією  позивача  щодо   відрахування терміну  отримання    протоколу  розбіжностей  16.01. 2006  року , тобто  через 18  днів , які  відраховуються  з  29.12.2006 року, тобто у  відсутності  порушення  строків, визначених  п.4 ст. 181   Господарського  кодексу  України.

Оскільки  умови  договору, викладені  в редакції  Протоколу розбіжностей від  29.12.2005  року не  були  прийняті позивачем  та   на його  думку  частково   не  відповідали  вимогам   діючого  законодавства, розбіжності , що  не  були  врегульовані, 03.02.2006    року  були передані  позивачем  до суду (а.с.3 т.1)                      Відповідач  не  оскаржує висновку  суду  про  те, що спір  підлягає  вирішенню в судовому  порядку.

В судовому  засіданні  04.12.2006  року  позивач  уточнив  свої    позовні  вимоги  та  обґрунтував  їх наступним.

В процесі розгляду справи по суті, сторони дійшли згоди щодо внесення змін до Договору. Сторони не позбавленні права у встановленому статтями 187, 188 Господарського кодексу України порядку, вносити зміни до умов договору до набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору. 04 квітня 2006 року сторони уклали Протокол узгодження розбіжностей до Договору, виклавши пункти 1.1, 1.3, 1.4, 2.3, 2.4, 3.4, 3.6, 4.1.3, 4.2.2, 5.2, 8.7 в наступній редакції:

пункт 1.1 Договору: "Поклажодавець зобов'язаний передати зерно пшениці 3 класу,  яке на момент укладання Договору фізично знаходиться у Зерновому складі на зберіганні та яке було раніше передано іншими поклажодавцями, по заліковій вазі у кількості 648,975 тон (далі "зерно"), а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його та зберігати в знеособленому виді на умовах, визначених цим Договором."; —  пункт 1.3 виключити з  Договору;

пункт 1.4 Договору: "В цьому Договорі під терміном "залікова вага" або "залікова     ,  кількість" розуміється кількість продукції, що вирахувана з фактичної (зваженої) кількості  , продукції та фактичної (визначеної лабораторією Зернового  складу) якості  шляхом її перерахунку на залікову якість, визначену в цьому Договорі.";

пункт 2.3 виключити з Договору;

пункт 2.4 Договору: "Повернення зерна Поклажодавцю зі зберігання здійснюється у  фактичній вазі, що розраховується на основі залікової ваги, залікової якості та фактичної   /, якості зерна. Відвантаження зерна відповідно до письмового клопотання Поклажодавця,     / здійснюється при умові повного розрахунку Поклажодавцем за послуги по зберіганню,   надані Зерновим складом на дату відвантаження, а також послуги по відвантаженню зерна. Фактична якість зерна, що відвантажується повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів. Повернення зерна Поклажодавцю шляхом переоформлення з особової картки або на особову картку Поклажодавця проводиться в заліковій вазі."

пункт 3.4 виключити з Договору;

пункт 3.6 виключити з Договору;

пункт 4.1.3 Договору: "Зерновий склад при відпуску або переоформленні зерна надає  Поклажодавцеві акт-розрахунок розміру зменшення або збільшення кількості ваги зерна, Н утвореної за рахунок різниці між заліковою та фактичною якістю зерна і природною втратою при зберіганні, з зазначенням фактичної кількості і якості зерна, що підлягає відпуску Поклажодавцю.";

пункт   4.2.2   Договору:   "Поклажодавець   визнає   природне   зменшення   зерна   у  відповідності з діючими "Нормами естественной убыли зерна, продуктов его переработки и  семян   масличных   культур   при   хранении   на   предприятиях   системи   Министерства     хлебопродуктов СССР" (зі змінами та доповненнями), а також зміни кількості зерна, викликані покращенням/погіршенням якості зерна.";

пункт 5.2 Договору: "Тариф на послугу по зберіганню зерна складає 3,45 гривень,  (враховуючи ПДВ) за одну тону на місяць. Тариф на послугу по відвантаженню однієї тони    зерна складає 19,00 гривень (враховуючи ПДВ), за умови попереднього замовлення   цієї послуги Поклажодавцем без якого відвантаження зерна Поклажодавцю не здійснюється.";

пункт 8.7 Договору: "Поклажодавець здійснює неприбуткову діяльність."

Відкрите акціонерне товариство "Куцівський елеватор" є зерновим складом. Згідно статті 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Згідно статті згідно частини 1 статті 26 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні",  пункту 2 статті 957 ЦК України, договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 4 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою КМУ від 11.04.2003р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових  складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно" затверджено типову форму договору складського зберігання. Публічний договір - це договір, яким забезпечуються потреби широкого кола споживачів послуги. Згідно пункту 2 статті 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Законодавством України Аграрний фонд не визначений як суб'єкт отримання пільг, тому умови договору зберігання, суб'єктом якого він є, не можуть докорінно відрізнятися від умов публічного договору, встановленого для інших поклажодавців. У відповідності до статті 4 ЗУ "Про ціни та ціноутворення", підпункту 14.2.4 пункту 14.2 статті 14 ЗУ "Про державну підтримку сільського господарства України", єдиним обмеженням для умов такого договору є лише вартість зберігання зерна, яка не може перевищувати 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної його ціни за календарний місяць (що позивачем і не оспорюється).

Згідно статті 5 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Аграрний фонд  є суб'єктом ринку зерна. Згідно пункту 2 Постанови КМУ від 06.07.2005р. № 543 "Про Аграрний фонд", у своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Законом України "Про держану підтримку сільського господарства", іншими законами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Згідно пункту 8 статті 18 Закону України "Про держану підтримку сільського господарства", норми інших правових актів діють в частинах, що не суперечать нормам цього Закону. Постанова КМУ від 11.04.2003р. № 510 "Про  забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", в тому числі і в частині затвердження Типового договору, не суперечить нормам цього Закону. Таким чином:

-укладання Договору №120 складського зберігання, приймання, очистки, сушки та відпуску зерна від 19.12.05р. є обов'язковим для сторін на підставі закону, а саме положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Закону України "Про держану підтримку сільського господарства", Постанови КМУ від 06.07.2005р. № 543 "Про Аграрний   фонд". За статтею 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні   господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших  випадках, встановлених законом, розглядаються судом;

-з   метою   недопущення   порушення   принципу   публічності,   умови   договору   зберігання зерна, суб'єктом якого є Агарний фонд, мають відповідати умовам публічного   договору, встановленого для інших поклажодавців;

- на діяльність Аграрного фонду розповсюджуються положення Постанови КМУ від  11.04.2003р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг   із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на   зерно", в тому числі і в частині затвердження Типового договору.

Пропозиції відповідача щодо зміни та/або виключення умов Договору, викладені в  редакції Протоколу розбіжностей від 29.12.2005 року, не відповідають вищенаведеним вимогам діючого законодавства щодо публічних договорів, та не можуть бути прийняті позивачем з огляду на наступне:

-Стосовно зміни редакції пункту 4.2.1. Договору: "Поклажодавець зобов'язаний своєчасно   розраховуватися за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання    додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна."

Положення пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про держану підтримку—  сільського господарства" не містить норми, яка би забороняла, або обмежувала Аграрний фонд у можливості змінити місце зберігання зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання, шляхом його відвантаження та перевезення (наприклад на інший елеватор). Положення підпунктів 14.2.2 та 14.2.3 пункту 14.2 статті 14 ЗУ "Про державну підтримку сільського господарства України" передбачають таку можливість. Крім того, сам лише факт відсутності в Державному бюджеті джерела фінансування послуг по відвантаженню зерна, не може бути підставою для несплати вартості такої послуги у випадку її надання елеватором (позивачем), а тому умови договору складського зберігання зерна можуть передбачати таку оплату, у випадку надання зерновим складом послуги по відвантаженню зерна.

Пункт 4.2.1. Договору дослівно повторює пункт 10 типового договору,  затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р. № 510, і не потребує зміни, оскільки у випадку відсутності надання позивачем будь-яких з перелічених послуг, у відповідача -відсутній обов'язок розраховуватись за них. Викладення цього пункт в редакції Протоколу розбіжностей відповідача від 29.12.2005 року буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 4.2.4. Договору: "По закінчені терміну зберігання забрати   зерно з зернового складу. Допускається дострокове повернення зерна на першу вимогу   поклажодавця."

Пункт  4.2.4.  Договору  базується  на  пункті   11   типового  договору,  затвердженого    постановою КМУ від 11.04.2003р. № 510, та додатково закріплює за відповідачем право дострокового   витребування   зерна  зі   зберігання.   Викладення   цього   пункт  в  редакції.  Протоколу розбіжностей відповідача від 29.12.2005 року буде мати наслідком порушення  принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 4.2.7. Договору: "У разі отримання зерна залізничним транспортом,  своєчасно  надавати  залізничні  вагони,  придатні  для  перевезення  зерна,  виходячи з кількості зерна, що отримується зі зберігання."          

Цей пункт базується на пунктах 4.2.5 "Не менш як за 10 днів до отримання переданого  на зберігання зерна погодити строки, спосіб, асортимент та об'єми отримуваного із зберігання зерна." та 4.2.6 "В погоджені із зерновим складом строки надати транспортні засоби (залізничні вагони чи автотранспорт) для відвантаження зерна, що підлягає поверненню" Договору та встановлює привила відвантаження (повернення зі збереження) зерна залізничним транспортом. Оскільки технічні можливості елеватора по відвантаженню залізничним транспортом обмежені, що обумовлюється необхідністю припинення відвантаження зерна іншим поклажодавцям, переналадки устаткування та механізмів, зачистки конвеєрів тощо, таке відвантаження можливе лише за умови своєчасної (заздалегідь погодженої) подачі поклажодавцем залізничних вагонів. Відповідальність за затримку відвантаження зерна, яка є наслідком несвоєчасної подачі відповідачем вагонів, має нести винна сторона. У випадку виключення пункту 4.2.7 Договору, відповідальність за можливу затримку відвантаження зерна залізничним транспортом перекладається на позивача, навіть при наявності вини з  боку відповідача, та носить дискримінаційний характер по відношенню до позивача. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту Договору.

Стосовно виключення пункту 4.2.8. Договору: "Визнавати зміни договірних тарифів на послуги у разі зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші ресурси".

Сам лише факт відсутності в Державному бюджеті джерела компенсації

збільшення вартості енергетичних, матеріальних та інших ресурсів, не може бути підставою для несплати їх вартості. Цей   пункт   базується   на   пункті   16   типового   договору,   затвердженого постановою КМУ від  11.04.2003р. №  510:  "Зерновий склад залишає за собою право змінювати розрахунки за надані послуги у разі зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші  ресурси. У такому разі зерновий склад попереджає поклажодавця про зміни не пізніше ніж за днів до підвищення тарифів і надає документально підтверджене обгрунтування змін    у витратах." Викладення цього пункт в редакції Протоколу розбіжностей відповідача від 29.12.2005 року буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 4.2.9. Договору: "У разі незгоди із зміненими договірними   тарифами на послуги, у десятиденний строк після повідомлення про їх зміну, отримати зерно   зі зберігання або переоформити на іншого поклажодавця."

Цей пункт базується на пункті 4.2.8 Договору та пункті 16 типового договору та  встановлює для поклажодавця варіанти дій у випадку незгоди із зміною тарифів. Такий пункт не може бути виключений з Договору, оскільки таке виключення позбавить позивача можливості уникнути збитків від зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші ресурси. Крім того, викладення цього пункт в редакції Протоколу розбіжностей відповідача від 29.12.2005 року буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно  виключення  пункту 4.2.10.  Договору:   "Інформувати  зерновий  склад  про  передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також   щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами, у т.ч. державними організаціями та   установами".

Наявність в Договорі цього пункту викликана покладеними на позивача Законом України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", N2286-IV від 23.12.2004, обов'язками. Так, згідно частини 1 статті 18 зазначеного закону,  сертифікований склад має право письмово відмовити пред'явнику складського свідоцтва у видачі товару також у разі, якщо така операція не відповідає закону або товар є заставленим, або діють інші передбачені законом обмеження. Крім того, згідно частини 1 статті 19 цього закону, сертифікований склад зобов'язаний вживати всіх заходів, передбачених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, щодо зберігання товару, переданого йому на зберігання. Виконання цих приписів можливе лише за наявності у позивача достовірної та вчасної інформації про передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами. Позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 4.2.11. Договору: "Не вимагати та не здійснювати отримання   переданого на зберігання зерна протягом строку, під час якого зерновий склад здійснює   профілактичні та/або ремонтні роботи технологічного обладнання, про які поклажодавця   було проінформовано у порядку, визначеному у цьому Договорі."

Цей пункт базується на пункті 4.1.7 Договору, який відповідач не оспорює. Наявність в Договорі цього пункту обумовлена специфікою проведення профілактичних та ремонтних робіт. Проведення відвантаження зерна в цей період заборонено протипожежними нормами, законодавством по охороні праці та техніці безпеки.  Крім   того, в цей час здійснювати відвантаження технічно неможливо, оскільки проводиться ремонт вантажних механізмів, терезів, іншого допоміжного устаткування, здійснюються зварювальні   роботи.

За таких обставин, виключення пункту 4.2.11 — неможливе. Позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.          

Стосовно зміни редакції пункту 5.1. Договору: "Розрахунки за надані послуги  проводяться   в грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість. Розрахунки  проводяться шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок зернового складу або внесення готівки в касу зернового складу.   При згоді зернового складу оплата послуг може бути проведена бартером на продукцію, що зберігається, по погодженим складом та поклажедавцем цінам".

Відповідач  наполягає  на  залишенні  лише   першого  речення  цього  пункту,  яке встановлює форму розрахунку. Але друге і третє речення цього пункту встановлює три різні засоби розрахунку, без вказівки на пріоритет будь-якого одного з них над іншим. Тому, на думку позивача, цей пункт необхідно залишити в редакції Договору. Позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно   зміни   редакції   пункту   5.4   Договору:   "У   випадку   невідвантаження   та   непереоформлення партії продукції протягом 3 (трьох) місяців з дня останньої оплати послуг  по такій партії чи з дня зарахування такої партії на особовий рахунок поклажодавця,   зерновий   склад   матиме   право   по   закінченні   зазначеного   строку   вимагати   сплати  накопиченних та несплаченних за період послуг. У випадку невиконання такої вимоги

протягом 10 (десяти) календарних днів, зерновий склад має право, негайно повідомивши про

це поклажодавця, реалізувати необхідну для погашення накопиченних послуг кількість  продукції у якості задоволення своїх вимог у безспірному порядку, або задовольнити свої   вимоги за рахунок продукції виходячи з ринкових цін, що склалися на біржових торгах.  Зерновий склад інформує поклажодавця про проведення такого розрахунку, а поклажодавець   зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів надати зерновому складу видаткову та   податкову накладну на відпуск зерна в рахунок погашення заборгованості."

Запропонована відповідачем редакція Договору протирічить пункту 5.3 Договору (який   не оспорюється), який, в свою чергу, відповідає пункту 15 типового договору, затвердженого  постановою КМУ від 11.04.2003р. № 510: "Відвантаження зерна проводиться після повного  відшкодування витрат зернового складу" та не містить прив'язки до дати складання акту виконаних робіт.

Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 5.5. Договору: "Відвантаження зерна, а також його   переоформлення, проводиться після повного відшкодування витрат зернового складу,   передбачених цим договором, включаючи вартість додаткових послуг, що їх надано   поклажедавцеві зерновим складом. Такі послуги включають, але не обмежуються,   фумігацієй, додатковою підробкою, крім тієї, що є складовой частиною послуги зберігання, супроводженням, оформленням, додатковим зважуванням чи додатковими лабораторними   аналізами та іншими послугами, що не є складовою частиною послуги зберігання згідно   визначення у пункті 1.3. цього договору. Якщо вартість таких додаткових послуг не  узгоджена з поклажодавцем, такі послуги сплачуються по собівартості для зернового   складу".          

Згідно статті 30 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", витрати, які  сторони не могли передбачити при укладенні договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна.

Згідно пункту 15 типового договору, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р.  № 510, відвантаження зерна проводиться після повного відшкодування витрат зернового складу.

Враховуючи вищенаведене, викладення цього пункт в редакції Протоколу  розбіжностей відповідача від 29.12.2005 року буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 5.6. Договору: Зерновий склад залишає за собою право змінювати розрахунки за надані послуги у разі зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші

ресурси. У такому разі зерновий склад попереджає поклажодавця про зміни не пізніше ніж за  20 (двадцять) календарних днів до підвищення тарифів і надає документально підтверджене   обґрунтування змін у витратах.

Сам лише факт відсутності в Державному бюджеті джерела компенсації

збільшення вартості енергетичних, матеріальних та інших ресурсів, не може бути підставою  для несплати їх вартості.          

Цей пункт дослівно повторює пункт 16 типового договору, затвердженого  постановою КМУ від 11.04.2003р. № 510: "Зерновий склад залишає за собою право змінювати розрахунки за надані послуги у разі зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші ресурси. У такому разі зерновий склад попереджає поклажодавця про зміни не пізніше ніж за             днів до підвищення тарифів і надає документально підтверджене обгрунтування змін     у витратах".

Викладення цього пункт в  редакції Протоколу розбіжностей відповідача від 29.12.2005 року буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 5.7. Договору: "Якщо поклажодавець не вибирає зерно по   закінченню останньої з двох дат:  дати закінчення терміну зберігання або закінчення   семиденного терміну з моменту повідомлення поклажодавця про це у відповідності з п. 7.1.  та п. 7.3. договору, зерновий склад може в односторонньому порядку підняти тариф на  зберігання в 10 (десять) раз з останньої дати без додаткового повідомлення поклажодавця".

Закріплена в цьому пункті санкція за перевищення терміну зберігання базується на  вимогах  статті   31   Закону  України   "Про  зерно  та  ринок  зерна  в  Україні"   а  саме     "Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення  строку зберігання зерна. Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна." Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.       Стосовно виключення 6.2. пункту Договору: "У разі невиконання пунктів 4.2.2. і 5.3. цього договору поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не    звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань".

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових  коштів, незалежно від форм власності та господарювання щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Згідно статей 1,4 цього закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми прострочення платежу та не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Цей пункт базується на пункті 20 типового договору, затвердженого  постановою КМУ від 11.04.2003р. № 510: "У разі невиконання пунктів 10 і 14 цього   договору поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі           відсотків суми   прострочення платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань", та не може бути виключений з Договору.

Виключення цього пункту з Договору буде мати наслідком порушення положення    закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та   принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні   цього пункту в редакції Договору.                   

Стосовно виключення пункту 6.4. Договору: "Зерновий склад не несе відповідальності за невиконання своїх зобов'язань по відвантаженню та прийомці зерна в період профілактичних та ремонтних робіт технологічного обладнання згідно затвердженого план-графіка".

Проведення відвантаження зерна в період проведення профілактичних та ремонтних робіт технологічного обладнання заборонено протипожежними нормами, законодавством по охороні труда та техніці безпеки.

За таких обставин, виключення пункту 6.4 - неможливе. Позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 6.5. Договору: "Зерновий склад не несе відповідальності за    виявлені   під   час   перевезення   нестачу,   або   пошкодження,   зниження   якості   зерна,  відвантаженого поклажодавцеві".          

Оскільки позивач не надає відповідачеві послуг по перевезенню зерна, він не може    нести відповідальність за нестачу, пошкодження, або погіршення якості зерна, після його    відвантаження. Таку відповідальність, у відповідності до діючого законодавства України,   несе перевізник.          

За таких обставин, виключення пункту 6.5 — неможливе. Позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно заміни розділу "Строк зберігання" Договору пунктом Протоколу "Зерно   передається  на  зберігання  до   подання  Поклажодацем  вимоги  про  його  повернення,

переоформлення ("до запитання")", та виключення пункту 7.1. Договору: "Строк зберігання   зерна - до 15 травня 2006 року. Відлік строку зберігання починається з дня передачі зерна  зерновому складові на зберігання, а при переоформленні зерна - з дня зарахування зерна на особовий рахунок поклажодавця".

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2005р  №399 "Про затвердження Методики встановлення мінімальної закупівельної ціни на окремі об'єкти державного цінового регулювання і переліку таких об'єктів на 2005-2006 маркетинговий рік" для пшениці і суміші пшениці та жита період державного цінового регулювання встановлено з 01 липня 2005р до 30 червня 2006р.

Крім того пунктом 3.3.2 статті 3 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України" визначено, що повний перелік об'єктів державного цінового регулювання встановлюється Кабінетом Міністрів України на початку маркетингового періоду. Згідно пункту 2.7 статті 2 зазначеного закону, маркетинговий період - періоду у якому починає поставлятися (продаватися) окремий вид продукції рослинництва відповідного врожаю, та закінчується останнім числом місяця, що передує місяцю, в якому починає поставлятися (продаватися) такий самий вид продукції рослинництва наступного врожаю. Відповідно до пункту 3.3.3 статті 3 цього ж закону періодом державного цінового регулювання є період часу, який не може бути меншим за один календарний місяць та не може бути більшим за один маркетинговий період, встановлений для окремого виду сільськогосподарської продукції.

Щорічно збір врожаю пшениці починається у червні місяці що свідчить про  закінчення маркетингового періоду для пшениці саме 31 травня у зв'язку з чим позивачем і було встановлено строк дії договору до 01 червня 2006р.

Крім того,  сторони, при укладанні договору, мають керуватися загальними засадами цивільного законодавства, закріпленими підпунктом 6 пункту 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Виходячи з цих засад, сторони договору повинні враховувати розумні інтереси одна одної. Усі умови такого договору мають інтерпретуватися відповідно до принципів справедливості та розумності. Позивач вважає, що відповідач, змінюючи пункт 7.1 та назву розділу "Строк зберігання" в редакції Протоколу, якими фактично встановлюється обов'язок для позивача безстроково зберігати зерно, намагається грубо порушити ці принципи.

Пункт 7.1. Договору відповідає пункту 23 типового договору, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р. № 510, який передбачає обумовлення закінчення терміну зберігання певною датою, а не "до запитання". Виключення пункту 7.1. Договору та викладення розділу "Строк зберігання" в редакції Протоколу розбіжностей відповідача від 29.12.2005 року буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна.

Тому позивач наполягає на залишенні пункту 7.1. Договору та назви розділу "Строк зберігання" в редакції Договору.

Стосовно   виключення   пункту   7.2.   Договору:   "Зберігання   зерна   понад   строк-,

встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін."

Зазначена умова Договору базується на пункті 24 Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р. та не суперечить йому.

Виключення пункту 7.2 Договору буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно виключення пункту 7.3. Договору: "Зерновий склад зобов'язаний письмово не   пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця   зерна про закінчення його строку і визначити строк, протягом якого поклажодавець повинен  забрати зерно".

Зазначена умова Договору базується на пункті 25 Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р. та не суперечить йому.

Виключення пункту 7.3 Договору буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

Стосовно   виключення   пункту   7.4.   Договору:   "У   разі   коли   поклажодавець   у  запропонований зерновим складом   строк не забрав зерно, та строк не було продовжено згідно пункту 7.2, зерновий склад має право продати його на конкурсних засадах за ринковими цінами. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю за  вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі пов'язаних з його продажем".

Зазначена умова Договору базується на пункті 26 Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р. та не суперечить йому.

Виключення пункту 7.4 Договору буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Тому позивач наполягає на залишенні цього пункту в редакції Договору.

В судовому  засіданні   18.12.2006  року   позивач  уточнив   обгрунтованість   позовних  вимог у   зв'язку з  внесенням Постановою Кабінету Міністрів  України від  08.12.2006  року  №1699 змін  до   Постанови Кабінету Міністрів України  №510  від 11.04.2003  року “Про  забезпечення   сертифікації зернових  складів на  відповідність послуг  із зберіганням  зерна та  продуктів   його  переробки, запровадження складських  документів  на зерно” та  вважає  повністю   обгрунтованими  раніше  заявлені    вимоги, оскільки   положення  цих  нормативних  актів мають    положення, що   повністю   узгоджуються  з   положеннями   акту  який був  чинним  на   час    виникнення  спірних  правовідносин.

В судовому  засіданні  18.12.2006  року   відповідач  надав   заяву №41-07/203 від 12.12.2006  року  про  припинення  провадження  у  справі у зв'язку з внесеними  змінами  до   Постанови  Кабінету  Міністрів України №510 від  11.04.2003 року  Постановою  Кабінету Міністрів  України  №1699 від  08.12.2006  року  та  відповідністю цієї   Постанови   положенням  п.4 ст.4  Цивільного  кодексу  України. Позивач  проти   припинення  провадження у  справі  заперечує  та  вважає, що  спір  підлягає  до  розгляду  по суті  господарським  судом, оскільки   підстави  для  припинення  провадження у  справі, передбачені   законом  відсутні.

Позицію   відповідача   щодо  необхідності  припинити  провадження   у зв'язку  з   відсутністю  предмету  спору позивач  вважає  помилковою, оскільки  на його думку сам факт внесення   змін  до   Постанови  Кабінету  Міністрів України №510 від  11.04.2003 року  Постановою  Кабінету Міністрів  України  №1699 від  08.12.2006  року  не має  наслідком автоматичне   узгодження всіх  умов  договору, а  також  не не  скасовує вимоги  закону  щодо  обов'язковості  укладення  договору складського  зберігання  зерна та   принципу    публічності  такого  договору. Не скасовується  також вимога  ст.187 Господарського   кодексу  України, за  якою спори, що   виникають при укладенні  господарських  договорів, укладення  яких є обов'язковим  на  підставі  закону, розглядаються  судом.

В судовому  засіданні   18.12.2006  року  сторонами  досягнуто  домовленості   про врегулювання   спору  шляхом  викладення  пунктів 1.1, 1.3, 1.4, 2.3, 2.4, 3.4, 3.6, 4.1.3, 4.2.2, 5.2, 8.7 в наступній редакції:

пункт 1.1 Договору: "Поклажодавець зобов'язаний передати зерно пшениці 3 класу,  яке на момент укладання Договору фізично знаходиться у Зерновому складі на зберіганні та яке було раніше передано іншими поклажодавцями, по заліковій вазі у кількості 648,975 тон (далі "зерно"), а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його та зберігати в знеособленому виді на умовах, визначених цим Договором."; —  пункт 1.3 виключити з* Договору;

пункт 1.4 Договору: "В цьому Договорі під терміном "залікова вага" або "залікова     ,  кількість" розуміється кількість продукції, що вирахувана з фактичної (зваженої) кількості   /г, продукції та фактичної (визначеної лабораторією Зернового  складу) якості  шляхом її перерахунку на залікову якість, визначену в цьому Договорі.";

пункт 2.3 виключити з Договору;

пункт 2.4 Договору: "Повернення зерна Поклажодавцю зі зберігання здійснюється у  фактичній вазі, що розраховується на основі залікової ваги, залікової якості та фактичної   /, якості зерна. Відвантаження зерна відповідно до письмового клопотання Поклажодавця,     / здійснюється при умові повного розрахунку Поклажодавцем за послуги по зберіганню,   надані Зерновим складом на дату відвантаження, а також послуги по відвантаженню зерна. Фактична якість зерна, що відвантажується повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів. Повернення зерна Поклажодавцю шляхом переоформлення з особової картки або на особову картку Поклажодавця проводиться в заліковій вазі."

пункт 3.4 виключити з Договору;

пункт 3.6 виключити з Договору;

пункт 4.1.3 Договору: "Зерновий склад при відпуску або переоформленні зерна надає  Поклажодавцеві акт-розрахунок розміру зменшення або збільшення кількості ваги зерна,  утвореної за рахунок різниці між заліковою та фактичною якістю зерна і природною втратою при зберіганні, з зазначенням фактичної кількості і якості зерна, що підлягає відпуску Поклажодавцю.";

пункт   4.2.2   Договору:   "Поклажодавець   визнає   природне   зменшення   зерна   у  відповідності з діючими "Нормами естественной убыли зерна, продуктов его переработки и   , семян   масличных   культур   при   хранении   на   Предприятиях   системи   Министерства     хлебопродуктов СССР" (зі змінами та доповненнями), а також зміни кількості зерна, викликані покращенням/погіршенням якості зерна.";

пункт 5.2 Договору: "Тариф на послугу по зберіганню зерна складає 3,45 гривень    ,  (враховуючи ПДВ) за одну тону на місяць. Тариф на послугу по відвантаженню однієї тони    зерна складає 19,00 гривень (враховуючи ПДВ), за умови попереднього замовлення   цієї послуги Поклажодавцем без якого відвантаження зерна Поклажодавцю не здійснюється.";

пункт 8.7 Договору: "Поклажодавець здійснює неприбуткову діяльність.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне:

ВАТ "Куцівський елеватор" надіслав Аграрному фонду проект договору № 120 від 19.12.05 "складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна", який останнім повернутий підписаним із протоколом розбіжностей від 29.12.05.

Господарський суд прийшов до висновку про те, що договір, про який йдеться, є таким, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону - ст. 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні",  Закону України "Про державну підтримку сільського господарства  в Україні, "Положення про Аграрний фонд", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.05 № 543.

За ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом, і день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У протоколі розбіжностей відсутня пропозиція відповідача стосовно редакції п. 1.3 договору № 120 від 19.12.05, тобто він не оспорював редакції, запропонованої позивачем. Пункт 1.3, з-за відсутності  розбіжностей при укладанні договору, вважається прийнятим у редакції ВАТ "Куцівський елеватор".

12.04.06 сторонами наданий господарському суду протокол узгодження розбіжностей від 04.04.06, у якому ними узгоджена редакція пунктів 1.1, 1.3, 5.2 договору.

Так як таке узгодження відбувалося не у порядку і строки, встановлені ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, то у господарського суду відсутні підстави вважати, що відбулося узгодження розбіжностей щодо п. п. 1.1, 1.3, 5.2 при укладанні договору № 120 від 19.12.05.

Фактично сторонами, з урахуванням того, що п. п. 1.1., 5.2 були прийнятими у редакції Аграрного Фонду, а п. 1.3 - у редакції ВАТ "Куцівський елеватор", про що зазначено вище, складанням протоколу розбіжностей внесли зміни до умов ще неукладеного  договору.

Пункт 5.5 залишається узгодженим у редакції Аграрного фонду.

Враховуючи те, що як  було зазначено вище, спір щодо редакції п. п. 1.1, 1.3, 5.2, 5.5 договору № 120 від 19.12.05 на вирішення суду не передавався, підстави для прийняття рішення про викладення редакції таких пунктів, узгодженої у протоколі узгодження розбіжностей від 04.04.06, у господарського суду відсутні.

Сторони не позбавлені права у встановленому порядку внести зміни до умов укладеного ними договору в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

У судовому процесі сторони досягли згоди щодо редакції пунктів 1.4, 2.3, 2.4, 3.4, 3.6, 4.1.3, 4.2.2, 5.2, 8.7 договору  № 120 від 19.12.05.

Господарський суд вважає, що сторони не позбавлені права досягти примирення щодо редакції умов договору, переданих на вирішення суду, у судовому провадженні, і при відсутності порушень норм законодавства України у викладеній узгодженій редакції умов договору, а також відповідності правовідносин сторін такій редакції, тому приймає рішення про затвердження саме узгодженої сторонами редакції спірних пунктів договору № 120 від 19.12.05 - 1.4, 2.3, 2.4, 3.4, 3.6, 4.1.3, 4.2.2, 5.2, 8.7.

Пункт 1.4 договору № 120 від 19.12.05 викладається у такій редакції: "В цьому договорі під терміном "залікова вага" або "залікова кількість" розуміються кількість продукції, що вирахувана з фактичної (зваженої) кількості продукції та фактичної (визначеної) лабораторією Зернового складу якості шляхом її перерахунку на залікову якість, визначену в цьому Договорі".

Пункт 2.3 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.

Пункт 2.4 договору № 120 від 19.12.05 викладається у такій редакції: "Повернення зерна Поклажодавцю зі зберігання шляхом відвантаження здійснюється у фактичній вазі, що розраховується на основі залікової ваги, залікової якості та фактичної якості зерна. Відвантаження зерна, відповідно до письмового клопотання Поклажодавця, здійснюється при умові повного розрахунку Поклажодавцем за послуги по зберіганню, надані Зерновим складом на дату відвантаження, а також послуги по відвантаженню зерна. Фактична якість зерна, що відвантажується повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів. Повернення зерна Поклажодавцю шляхом переоформлення з особової картки або на особову картку Поклажодавця проводиться в заліковій вазі".

Пункт 3.4 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.

Пункт 3.6 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.  

Пункт 4.1.3 договору № 120 від 19.12.05 викладається у такій редакції: "Зерновий склад при відпуску або переоформленні зерна надає Поклажодавцеві акт-розрахунок розміру зменшення або збільшення кількості ваги зерна, утвореної за рахунок різниці між заліковою та фактичною якістю зерна і природною втратою при зберігання, з зазначенням фактичної кількості і якості зерна, що підлягає відпуску "Поклажодавцю".

Пункт 4.2.2 договору № 120 від 19.12.05 викладається у такій редакції: "Поклажодавець визнає природнє зменшення зерна у відповідності з діючими "Нормами естественной убыли зерна, продуктов его переработки и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР" (зі змінами і доповненнями), а також зміни кількості зерна, викликаної покращенням/погіршенням якості зерна".

пункт 5.2 Договору: "Тариф на послугу по зберіганню зерна складає 3,45 гривень    ,  (враховуючи ПДВ) за одну тону на місяць. Тариф на послугу по відвантаженню однієї тони    зерна складає 19,00 гривень (враховуючи ПДВ), за умови попереднього замовлення   цієї послуги Поклажодавцем без якого відвантаження зерна Поклажодавцю не здійснюється.";

пункт 8.7 Договору: "Поклажодавець здійснює неприбуткову діяльність.

Щодо редакції інших спірних пунктів при укладанні договору сторони згоди не досягли, тому спір в цій частині підлягає вирішенню господарським  судом по суті.

Редакція п. 4.2.1 проекту договору викладена позивачем наступним чином: "Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватися за послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна".

В обгрунтування такої редакції ВАТ "Куцівський елеватор" посилається на те, що вона є дослівним відтворенням п. 10 Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510 і не потребує зміни, оскільки у випадку відсутності надання позивачем будь-яких з перелічених послуг, у відповідача відсутній обов'язок розраховуватися за них.

У протоколі розбіжностей Аграрний фонд пропонує викласти п. 4.2.1 в редакції: "Поклажодавець зобов'язаний розраховуватися за надані послуги по зберіганню зерна за договором".

Позиція відповідача грунтується на тих обставинах, що запропонований позивачем договір розроблений на підставі Типового договору складського зберігання зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510,  і регулює відносини, суб'єктами яких є товаровиробник сільськогосподарської продукції та елеватор (зерносховище, зерновий склад); об'єктом правовідносин сторін за договором № 120 від 19.12.05 є товар - зерно, який не підпадає під визначення Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", а зберігання такого об'єкта, відповідно до норм чинного законодавства регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.03, однак Типовий договір не визначає порядок складського зберігання зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання.

Господарський суд вважає, що Типовий договір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510, не може бути єдиною підставою для визначення зобов'язань сторін за договором № 120 від 19.12.05, правового положення у таких зобов'язаннях Аграрного фонду.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно" видана на виконання Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Аграрний фонд, який є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки, утворений і Положення про нього затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.05 № 543 "Про Аграрний фонд" відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства".

Так як постанова Кабінету Міністрів України  № 510 від 11.04.03 видана на виконання лише Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", тому її положення не можна розповсюджувати на правовідносини Аграрного фонду, про який йдеться у Законі України "Про державну підтримку сільського господарства" від 24.06.04,  постанові Кабінету Міністрів України від 06.07.05 № 543 "Про Аграрний фонд", із зберігачами зерна, придбаного Аграрним фондом  за рахунок коштів державного бюджету.

За визначенням термінів, що містить п. 10 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна.

Аграрним фондом не здійснюється відвантаження зерна, так як зерно, що ним закупається шляхом укладання біржової угоди, вже знаходиться на зерновому складі, і передача такого зерна від товаровиробника проводиться шляхом переформлення зерна, оформлення відповідних складський документів.

Таке зерно, продане Аграрним фондом іншій особі, передається також шляхом переоформлення відповідних документів без відвантаження відповідно до п. 9.2 ст. 9  Закону України "Про державну підтримку сільського господарства".

Крім того, витрати на відвантаження зерна для Аграрного фонду не передбачені законами України "Про державну підтримку сільського господарства", "Про Державний бюджет України на 2006 рік".    

Враховуючи вищевикладені норми, господарський суд прийшов до висновку про правомірність і обгрунтованість п. 4.2.1 договору, у редакції викладеної Аграрним фондом .

Пункт 4.2.1 договору № 120 від 19.12.05 визнається господарським судом  в редакції протоколу розбіжностей.

У п. 4.2.4 в редакції, що містить проект договору зазначено, що по закінченні терміну зберігання "Поклажодавець" має забрати зерно з зернового складу, допускається дострокове повернення зерна на першу вимогу "Поклажодавця".

ВАТ "Куцівський елеватор" наполягає на такій редакції, вважаючи, що вона базується на п. 11 Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510 та додатково закріплює за відповідачем право дострокового витребуванні зерна зі зберігання.

У протоколі розбіжностей Аграрний фонд виключає такий пункт із тексту проекту договору. У відзиві на позов свою редакцію спірного пункту відповідач обгрунтовує тим, що  проводить закупівлю об'єктів державного цінового регулювання, яким є товар, визначений у підп. 3.3.1 п. 3.3. ст. 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства", до державного продовольчого резерву з метою здійснення в подальшому товарних інтервенцій для встановлення ціни рівноваги за ст. 6 названого Закону, однак точно визначити, коли саме складуться достатні умови для проведення товарних інтервенцій неможливо, тому строк зберігання зерна не може бути іншим, ніж "до запитання".

Позиція Аграного фонду не суперечить ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст. 938 Цивільного кодексу України і є обгрунтованою з урахуванням залежності строку зберігання зерна, придбаного за рахунок коштів державного бюджету для цілей проведення товарних інтервенцій, до часу (дати) проведення таких інтервенцій, які провадяться не за волею самого Аграрного фонду.

Згідно ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

З урахуванням доводів Аграрного фонду господарський суд приходить  до висновку про  необхідність виключення із проекту договору п. 4.2.4.

Позивач   наполягає на редакції п. п. 4.2.8, 4.2.9 договору № 120 від 29.12.05, за якими "Поклажодавець" зобов'язаний визнавати зміни договірних тарифів на послуги у  разі зміни ціни за електричні, матеріальні та інші ресурси; у разі незгоди із зміненими договірними тарифами на послуги  у десятиденний строк після повідомлення про їх зміну, зобов'язани отримати зерно зі зберігання або переоформити на іншого поклажодавця.

Позовні вимоги, які стосуються таких пунктів договору заявник обгрунтовує посиланням на п. 16 Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.03 та зазначає, що виключення цих пунктів із тексту договору, як то пропонує відповідач у протоколі розбіжностей, позбавить його можливості уникнути збитків від зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші ресурси.

Аграрний фонд наполягає на виключенні таких пунктів із проекту договору, тому що встановлення і зміна тарифу за зберігання окремого об'єкта державного цінового регулювання знаходиться поза межею компетенції сторін, які укладають договір, і є  компетенцією Кабінету Міністрів України за підп. 14.2.4 п. 14.2 ст. 14 Закону України  "Про державну підтримку сільського господарства України", п. 5 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.05 № 399, іншими нормативно-правовими атами.

Господарський суд при вирішення переддоговірного спору визнає обгрунтованими заперечення Аграрного фонду на позов в цій частині та правомірним виключення із проекту договору № 120 від 19.12.05 пунктів 4.2.8, 4.2.9.

Частиною 3 ст. 189, ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін; державні фіксовані те регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення, перелік зазначених ресурсів, продукції послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Така редакція викладених норм Господарського кодексу узгоджується із ст. ст. 4, 6, 8, 9, 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення".   

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.05 № 399 затверджена "Методика встановлення максимальної закупівельної ціни на окремі об'єкти державного цінового регулювання і перелік таких об'єктів на 2005/06 маркетинговий рік".

За п. 5 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" Кабінет Міністрів України встановлює граничний рівень плати (тариф) за зберігання зерна, що придбане за кошти державного бюджету.

Відповідно до підп. 14.2.4 п. 14.2 ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", якщо елеватор (зерновий склад, зерносховище) зберігає товар, який підпадає під визначення об'єкта державного цінового регулювання згідно із цим Законом, то тариф (ціна) на вартість такого зберігання не може перевищувати 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної ціни відповідного об'єкта цінового регулювання (за календарний місяць такого зберігання), якщо менша вартість не встановлюється постановою Кабінету Міністрів України.

З викладених підстав редакція пунктів 4.2.8, 4.2.9 ВАТ "Куцівський елеватор" не відповідає нормам законодавства України, тому виключення таких пунктів із проекту договору запропоновано Аграрним фондом у протоколі розбіжностей судом  визнається правомірним.

Господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про прийняття п.п. 4.2.8, 4.2.9 у його редакції.

У п. 4.2.10 проекту договору позивач  виклав редакцію про зобов'язання "Поклажодавцем" інформувати зерновий склад про передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами, у т. ч. державними організаціями та установами.

У протоколі розбіжностей такий пункт зазначений таким, що виключається Аграрним фондом із тексу договору.

Однак у поясненнях, наданих господарському суду 18.12.2006  року в судовому  засіданні відповідач не заперечує проти редакції п. 4.2.10 договору № 120 від 19.12.05 ВАТ "Куцівський елеватор".

Враховуючи обгрунтування редакції такого пункту проекту договору № 120 від 19.12.05 у позовній заяві, відсутність заперечень відповідача, господарський суд приймає рішення про задоволення позову про викладення п. 4.2.10 договору в редакції ВАТ "Куцівський елеватор":  "Інформувати  зерновий  склад  про  передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також   щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами, у т.ч. державними організаціями та   установами".  Обгрунтованість  вимог  позивача   визначається  тим, що   н аявність в Договорі цього пункту викликана покладеними на позивача Законом України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", N2286-IV від 23.12.2004, обов'язками. Так, згідно частини 1 статті 18 зазначеного закону,  сертифікований склад має право письмово відмовити пред'явнику складського свідоцтва у видачі товару також у разі, якщо така операція не відповідає закону або товар є заставленим, або діють інші передбачені законом обмеження. Крім того, згідно частини 1 статті 19 цього закону, сертифікований склад зобов'язаний вживати всіх заходів, передбачених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, щодо зберігання товару, переданого йому на зберігання. Виконання цих приписів можливе лише за наявності у позивача достовірної та вчасної інформації про передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами.

За редакцією п. 4.2.11, запропонованою у проекті договору № 120 від 19.12.05 позивачем, поклажодавець зобов'язаний не вимагати і не здійснювати отримання переданого на зберігання зерна протягом розумного строку, під час якого зерновий склад здійснює профілактичні та/або ремонті роботи технологічного обладнання, про які поклажодавця було проінформовано у порядку, визначеному у договорі.

Свою редакцію п. 4.2.11 ВАТ "Куцівський елеватор" грунтує на умовах п. 4.1.7 договору, заперечення проти яких у протоколі розбіжностей відсутні, та специфікою проведення профілактичних і ремонтних робіт, під час яких відвантаження зерна заборонено протипожежними нормами, законодавством по охороні праці, техніки безпеки, проводиться ремонт вантажних механізмів, терезів, іншого допоміжного устаткування, здійснюються зварювальні роботи.

У протоколі розбіжностей Аграрний фонд вимагає виключення такого пункту із тексту договору.

ВАТ "Куцівський елеватор" запропонована наступна редакція п. 5.1 договору: "Розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі (гривнях) з урахуванням податку на додану вартість. Розрахунки проводяться шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок зернового складу або  внесення готівки в касу зернового складу. При згоді зернового складу оплата послуг може бути проведена бартером на продукцію, що зберігається, по погодженим складом та поклажодавцем цінам".

Аграрний фонд у протоколі розбіжностей виклав редакцію п. 5.1 договору таким чином: " "Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться в грошовій формі (гривнях) з урахуванням податку на додану вартість"

Господарський, приймає до уваги те, що Аграрний фонд є державною спеціалізованою бюджетною установою, має рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, згідно з Законом України "Про державну підтримку  сільського господарства України", Положенням про Аграрний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.05; право проведення Аграрним фондом розрахунків із контрагентами по договорах, укладених щодо зберігання товару, який підпадає під визначення об'єкта державного цінового регулювання, готівкою або бартером (міною) не передбачено законодавством України, норми якого регулюють діяльність такої юридичної особи; Аграний фонд не є особою, що має право самостійно розпоряджатися зерном, що знаходиться на зберіганні і закуплене за кошти державного бюджету, в тому числі і проводити розрахунки  оплати послуг зернового складу таким зерном. (товаром, продукцією).

Редакція п. 5.1 договору № 120 від 19.12.05, запропонована відповідачем у протоколі розбіжностей, грунтується на нормах законодавства України і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Пункт 5.1 приймається господарським судом в редакції Аграрного фонду.

Позивач вважає, що п. 5.4 проекту договору № 120 від 19.12.05 відповідає п. 15 Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510, тому наполягає на викладенні його у редакції: "У випадку невідвантаження  та непереоформлення партії продукції протягом 3 (трьох) місяців з дня останньої оплати послуг по такій партії чи з дня зарахування такої партії на особовий рахунок поклажодавця, зерновий склад матиме право по закінченні зазначеного строку вимагати сплати накопичених та несплачених за період послуг. У випадку невиконання такої вимоги протягом 10 (десяти) календарних днів, зерновий склад має право, негайно повідомивши про це поклажодавця, реалізувати необхідну для погашення накопичених послуг кількість продукції у якості задоволення своїх вимог у безспірному порядку, або задовольнити свої вимоги за рахунок продукції, виходячи із ринкових цін, що склалися на біржових торгах. Зерновий склад інформує поклажодавця про проведення такого розрахунку, а поклажодавець зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів надати зерновому складу видаткову та податкову накладну на відпуск зерна в рахунок погашення заборгованості".

У протоколі розбіжностей Аграрний фонд виклав п. 5.4 договору у такій редакції: "Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться на підставі виставлених рахунків не пізніше 10 робочих днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт".

Враховуючи те, що відповідач, як і позивач, не наділений законодавством правом розпоряджатися об'єктами державного цінового регулювання на власний розсуд, або за погодженням сторін за цивільним (господарським) договором, а також те, що зерно, щодо зберігання якого сторонами укладається договір № 120 від 19.12.05 є власністю держави, знаходиться у державному продовольчому резерві з метою здійснення товарних і фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку і може вилучатися лише у випадку, встановленому ст. 6 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", господарський суд прийшов до висновку про необхідність прийняття п. 5.4 договору у редакції Аграрного фонду, викладеній у протоколі розбіжностей.

Така редакція не буде протирічити редакції п. 5.3 договору, яка сторонами узгоджена.

У проекті договору № 120 від 19.12.05 редакція п. 5.5. викладена наступним чином: "Відвантаження зерна, а також його переоформлення, проводиться після повного відшкодування втрат зернового складу, передбачених цим договором, включаючи вартість додаткових послуг, що їх надано поклажодавцеві зерновим складом. Такі послуги включають, але не обмежуються, фумігацією, додатковою переробкою, крім тієї, що є складовою частиною послуги зберігання, супроводженням, оформленням, додатковим зважуванням чи додатковими лабораторними аналізами та іншими послугами, що є складовою частиною послуги зберігання згідно визначення у п. 1.3 цього договору. Якщо вартість таких додаткових послуг не узгоджена з поклажодавцем, такі послуги оплачуються по собівартості для зернового складу".

ВАТ "Куцівський елеватор" наполягає на залишенні таких умов договору, посилаючись на те, що згідно ст. 30 Закону України "Про зерно та ринок в Україні", витрати, які сторони не могли передбачити при укладанні договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати) відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна, а також - вимоги п. 15 Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510, за умови виключення п. 1.3 із договору.  

Такий пункт проекту договору виключається Аграрним фондом за протоколом розбіжностей. У відзиві на позов в обгрунтування своєї позиції така особа вважає, що позивач не звернув уваги на ту обставину, що "Поклажодавець" оплачує лише послуги зі зберігання (підп. 14.2.4 п. 14.2 ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства  України") і не має права брати на себе інші зобов'язання, тому що кошти, визначені окремою статтею Державного бюджету (Паспорту бюджетної програми на відповідний рік, додаток 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік") передбачені тільки на зберігання.

Господарський суд приймає до уваги те, що у п. 1.3 договору № 120 від 19.12.03, редакція якого не оспорювалася відповідачем, а вимоги позивача про виключення такого пункту із тексу договору визнані поданими безпідставно, під терміном "послуга зберігання" розуміється комплекс заходів, які включають приймання, доробку, сушку, зберігання та відвантаження зерна.

Ці послуги оплачуються Аграрним фондом згідно підп. 14.2.4 п. 14.2 ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", постанови Кабінету Міністрів України № 399 від 26.05.05.  

Право Аграрного фонду приймати інші забов'язання ніж оплачувати послуги, на які із Державного бюджету виділяються кошти, законодавством України не передбачено.

Тому ні у позивача, ні у господарського суду немає правових підстав для зобов'язання Аграрного фонду оплачувати ті додаткові послуги, надання яких  сторонами не узгоджувалися.

У ВАТ "Куцівський елеватор" також відсутні зобов'язання надавати додаткові послуги, його обов'язком є забезпечення кількісного і якісного зберігання зерна відповідно до  ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна", п. 2 ст. 10, п. 1 пт. 19 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та простої і подвійні складські свідоцтва", п. 3.5 "Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання", затвердженої  наказом Мінагрополітики від 11.07.05 № 310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.05 за № 819/11099.

При викладених обставинах господарський суд відмовляє у задоволенні вимог ВАТ "Куцівський елеватор" у залишенні  п. 5.5. у тексті договору № 120 від 19.12.05. Такий пункт підлягає виключенню із тексту договору.

Відповідач, у протоколі розбіжностей, виключає із проекту договору редакцію п. 5.6: "Зерновий склад залишає за собою право  змінювати розрахунки за надані послуги у разі зміни цін на енергетичні, матеріальні  та інші ресурси. У такому разі зерновий склад попереджає поклажодавця про зміни не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до підвищення тарифів і надає документи підтверджуючі обгрунтування змін у витратах".

Господарський суд вважає редакцію п. 5.6 проекту договору, такою що не відповідає законодавству України,    тому вона підлягає виключенню із тексту договору № 120 від 19.12.05.  Такий  висновок  господарський  суд  робить  на  підставі  аналізу  законодавства, що  регулює  спірні  правовідносини.  Так,  за  приписом  ч.3 ст. 189, ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін; державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення, перелік зазначених ресурсів, продукції послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Така редакція викладених норм Господарського кодексу  повністю узгоджується із ст. ст. 4, 6, 8, 9, 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення".   

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.05 № 399 затверджена "Методика встановлення максимальної закупівельної ціни на окремі об'єкти державного цінового регулювання і перелік таких об'єктів на 2005/06 маркетинговий рік".

За п. 5 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" Кабінет Міністрів України встановлює граничний рівень плати (тариф) за зберігання зерна, що придбане за кошти державного бюджету.

Відповідно до підп. 14.2.4 п. 14.2 ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", якщо елеватор (зерновий склад, зерносховище) зберігає товар, який підпадає під визначення об'єкта державного цінового регулювання згідно із цим Законом, то тариф (ціна) на вартість такого зберігання не може перевищувати 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної ціни відповідного об'єкта цінового регулювання (за календарний місяць такого зберігання), якщо менша вартість не встановлюється постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідач також наполягає на виключенні із договору редакції  п. 5.7, запропонованої  позивачем: "Якщо поклажожавець не вибирає зерно по закінченню останньої з двох дат: дати закінчення терміну зберігання або закінчення семиденного терміну з моменту повідомлення поклажодавця про це у відповідності до  п. 7.1 та п. 7.3 договору, зерновий склад може в односторонньому порядку підняти тариф на зберігання у 10 (десять) раз з останньої дати без додаткового повідомлення поклажодавця".

Підвищення вартості послуг, щодо надання яких сторонами укладається договір № 120 від 19.12.05, не є можливим з підстав викладених господарським судом при вирішенні спору щодо умов пунктів 4.2.8, 4.2.9, 5.4 договору. Збільшення (підняття) тарифу, який регулюється на державному рівні, не є правом зернового складу відповідно до норм законодавства України, що регулює спірні правовідносини.  Щодо строку зберігання, то господарський суд визначився із умовами договору про такі строки при розгляді спору стосовно редакції п. 4.2.4 договору  від 19.12.05. Враховуючи  викладене,  господарський суд приймає рішення про виключення із тексту проекту договору п. 5.7.

ВАТ "Куцівський елеватор" просить залишити у його редакції п. 6.2 договору № 120 від 19.12.05: "У разі невиконання пунктів 4.2.2. і п. 5.3 цього договору поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від виконання грошових зобов'язань".

У протоколі розбіжностей Аграрний фонд виключає такий пункт із тексту договору, однак в  судовому  засіданні 18.12.2006  року   відповідач  фактично  визнав  обгрунтованість   позовних вимог  та  не  надав  доказів  про  невідповідність  таких  вимог позивача   закону.

Господарський суд вважає, що умова договору про відповідальність "Поклажодавця" за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не протирічить закону.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Цивільного кодексу встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів, незалежно від їх форм власності та господарювання, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтями 1, 2 такого Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З викладених підстав, при відсутності обгрунтованих заперечень відповідача, господарський суд вважає, що порушення законодавства при включенні до тексту договору умови про відповідальність Аграрного фонду за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань немає, тому задовольняє позов про включення до тексту договору № 120 від 19.12.05 п. 6.2 у редакції ВАТ "Куцівський елеватор".

Протоколом розбіжностей Аграрний фонд виключає із тексту проекту договору редакцію п. 6.4: "Зерновий склад не несе відповідальності за невиконання своїх зобов'язань  по відвантаженню та прийомці зерна в період профілактичних робіт та ремонтних робіт технологічного обладнання згідно затвердженого план-гарфіку".

Аграрний фонд також наполягає на виключенні їх з  договору редакції п. 6.5: "Зерновий склад не несе відповідальності за виявлені під час перевезення нестачу, або пошкодження, зниження якості зерна, відвантаженого поклажодавцю".

ВАТ "Куцівський елеватор наполягає на залишення п. п. 6.4, 6.5 у його редакції, посилаючись на те, що редакція п. 6.4 базується на умовах п. 4.2.11 договору № 120 від 19.12.05, а п. 6.5 - на тих обставинах, що скільки позивач не надає відповідачеві послуг по перевезенню зерна, він не може нести відповідальність за нестачу, пошкодження або погіршення якості зерна після його відвантаження, тому таку відповідальність несе перевізник.

Господарський суд враховує те, що зерновий склад не здійснює відвантаження та прийомку зерна за розпорядженням Аграрного фонду та фактично не відвантажує зерно останньому.

Правовідносини сторін виникають у момент доставки зерна як об'єкта  цінового регулювання на зерновий склад і припиняються при продажу такого об'єкта шляхом документального переоформлення його на іншого власника на умовах біржової угоди, де однією з умов поставки за п. 2.10 ст. 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" є умови, визначені відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" чинної редакції, тому відносини по  відвантаження і перевезенню не виникають  між сторонами договору № 120 від 19.12.05, тобто регулювання у договорі дій, про які йдеться у п. 6.4, 6.5 і які насправді не здійснюються, є недоцільним.

Позов про залишення п. п. 6.4, 6.5 договору № 120 від 19.12.05 в редакції ВАТ "Куцівський елеватор" задоволенню не підлягає.

На вирішення господарського суду передані також всі пункти проекту договору, що містяться у розділі  7 "Строк зберігання".

В редакції зернового складу умови розділу 7 проекту договору № 120 від 19.12.06 викладені у такій редакції: "7.1. Строк зберігання зерна - до 1 червня 2006 року. Відлік строку зберігання починається з дня передачі зерна зерновому складові на зберігання, а при переоформленні зерна - з дня зарахування зерна на особовий рахунок поклажодавця.

7.2 Зберігання зерна понад встановлений строк можливо лише за взаємною домовленістю сторін.

7.3 Зерновий склад зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення його строку і визначити строк, протягом якого поклажодавець зобов'язаний забрати зерно.

7.4 У разі, коли поклажодавець у запропонований зерновим складом строк не забрав зерно та строк не було продовжено згідно 7.2, зерновий склад має право продати його на конкурсних засадах за ринковими цінами.Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі пов'язаних з його продажем".

ВАТ "Куцівський елеватор", наполягаючи на залишенні розділу  7 проекту договору № 120 від 19.12.05 у його редакції, посилається на те, що умови п. п. 7.1, 72, 7.3. 74 грунтуються на п. п. 23, 24, 25, 26 Типового договору. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.03 № 510, а також на те, що максимальний термін зберігання, на протязі якого він може гарантувати збереження якісних показників зерна пшениці та недопущення його псування шкідниками, визначається кінцевою датою - 15.05.06, у період з 01.06.06 по 15.06.06 будуть проведені роботи по підготовці елеватора до прийому зерна нового врожаю - дезінфекція, фумігація, зачищення всіх без винятку приміщень, ремонтні та зварювальні роботи.   

У протоколі розбіжностей Аграрний фонд пропонує виключити із тексту договору № 120 від 19.12.05 пункти 7.1, 7.3 і викладає розділ "Строк зберігання" у редакції: "Зерно передається на зберігання до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, переоформлення (до "запитання").

Тобто, зазначаючи про виключення із тексту розділу 7 проекту договору лише двох пунктів із чотирьох, фактично Аграрний фонд у протоколі розбіжностей змінює повністю редакцію такого розділу.

Господарський суд звертає увагу на ту обставину, що укладання договору з Аграрним фондом не може базувати лише на умовах Типового договору, на який посилається позивач. Законодавство, що регулює діяльність Аграрного фонду, не обмежується Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні”, на виконання якого Кабінетом Міністрів України винесена постанова № 510 від 11.004.03, тому посилання ВАТ "Куцівський елеватор" на відповідність його редакції спірних пунктів розділу 7 проекту договору редакції п. п. 23, 24, 25, 26 Типового договору, затвердженого названою постановою Кабінету Міністрів України не є доведеністю відповідності спірних умов законодавству України.

Позивач не надав жодного доказу та розрахунку в підтвердження того, що він може гарантувати збереження якісних показників зерна пшениці, яке є предметом договору № 120 від 19.12.05, та недопущення його псування шкідниками лише до 15.05.06,  доказів проведення з 01.06.06 по 15.05.06 робіт.

Крім того, за умовами п. 4.1.7, не оспорених відповідачем, п. 4.2.11, прийнятими у редакції позивача станом на теперішній час, зерновий склад заздалегідь, але не менш ніж за два тижні інформує поклажодавця про початок проведення профілактичних та/або ремонтних робіт технологічного обладнання згідно графіка затвердженого керівництвом зернового складу; поклажодавець зобов'язаний не вимагати та не здійснювати отримання переданого на зберігання зерна протягом строку, під час якого зерновий склад здійснює профілактичні та/або ремонті роботи технологічного обладнання, про які поклажодавця було проінформовано у порядку, визначені у цьому договорі.

Тобто, роботи, про які зазначає ВАТ "Куцівський еклеватор" у позовній заяві, він може проводити і при знаходженні у нього зерна.

Як зазначалося господарським судом вище при розгляді спору стосовно редакції п. 4.2.4 договору № 120 від 19.12.05, позиція Аграрного фонду щодо строку зберігання зерна не суперечить ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст. 938 Цивільного кодексу України і є обгрунтованою з урахуванням залежності строку зберігання зерна, придбаного за рахунок коштів державного бюджету для цілей проведення товарних інтервенцій, до часу (дати) проведення таких інтервенцій, які провадяться не за волею самого Аграрного фонду.

При викладених обставинах редакція розділу 7 "Строк зберігання" договору, викладена Аграрним фондом у протоколі розбіжностей, відповідає нормам законодавства і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів ВАТ "Куцівський елеватор".

Редакція пункту 7.1 розділу 7 "Строк зберігання", викладена позивачем, визнана такою, обгрунтованість і правомірність якої не доведена.

Позов про залишення п. п. 7.2, 7.3, 7.4 в редакції ВАТ "Куцівський елеватор"  підлягає  до  задоволення  та не оспорюється  Аграрним  фондом..

Зазначені умови Договору базуються на пункті 24 Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р. та не суперечать йому.

Виключення пункту 7.2 Договору буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна. Зазначена умова Договору базується на пункті 25 Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003р. та не суперечить йому.

Виключення пункту 7.3 Договору буде мати наслідком порушення принципу публічності договору зберігання зерна.

Господарським   судом не  приймається  до  уваги  та  розцінюється  як необрунтоване посилання   позивача  на  порушення  принципу   публічності окремих  пунктів вказаного Договору  складського зберігання, приймання, сушки, очистки та  відпуску  зерна, оскільки   посилання   позивача  на   укладені  договори №70 від  21.07.2005  року та  №121  від  20.12.2005  року  не  стосуються  предмету  спору та  не  регулюють  відносини   позивача   з  відповідачем  щодо  зберігання  зерна, придбаного за  кошти  державного  бюджету. При цьому  судом  приймається  до  уваги, що   Постановою Кабінету  Міністрів  України №1699 від  08.12.2006  року (яка  чинна   на  час  розгляду  справи  судом) внесено  зміни до  Постанови  Кабінету  Міністрів України  №510  від  11.04.2003  року (яка була чинною на  час  виникнення  спірних   правовідносин) та  затверджено Типовий  договір складського  зберігання  зерна. Зокрема  ст.26 Типового договору складського  зберігання  зерна  визначено  особливий  статус прав та  обов'язків  сторін  щодо  укладення  договору  зберігання  зерна, придбаного  за кошти державного  бюджету: “Зерновий  склад зобов'язаний зберігати  зерно, придбане  за кошти  державного  бюджету, до  пред'явлення  поклажедавцем вимоги  про його  повернення.”

Враховуючи  викладене, господарський  суд  вважає, що  позовні  вимоги  підлягають  до  часткового  задоволення.

На підставі  ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу  покладаються на  сторони  порівну, оскільки  суд прийшов  до  висновку  задовольнити  позовні  вимоги  частково.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                              В И Р І Ш И В :

1. Відмовити відкритому акціонерному товариству "Куцівський елеватор" у задоволенні позовних вимог по зміну пунктів 1.1., 5.2 договору № 120 від 19.12.05, виключення із такого договору п. 1.3, залишення п. 4.2.5 у редакції "Зернового складу".

2. Пункт 1.4 договору № 120 від 19.12.05 прийняти у редакції: "В цьому договорі під терміном "залікова вага" або "залікова кількість" розуміються кількість продукції, що вирахувана з фактичної (зваженої) кількості продукції та фактичної (визначеної) лабораторією Зернового складу) якості шляхом її перерахунку на залікову якість, визначену в цьому Договорі".

Пункт 2.3 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.

Пункт 2.4 договору № 120 від 19.12.05 прийняти у редакції: "Повернення зерна Поклажодавцю зі зберігання шляхом відвантаження здійснюється у фактичній вазі, що розраховується на основі залікової ваги, залікової якості та фактичної якості зерна. Відвантаження зерна, відповідно до письмового клопотання Поклажодавця, здійснюється при умові повного розрахунку Поклажодавцем за послуги по зберіганню, надані Зерновим складом на дату відвантаження, а також послуги по відвантаженню зерна. Фактична якість зерна, що відвантажується повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів. Повернення зерна Поклажодавцю шляхом переоформлення з особової картки або на особову картку Поклажодавця проводиться в заліковій вазі".

Пункт 3.4 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.

Пункт 3.6 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.  

Пункт 4.1.3 договору № 120 від 19.12.05 прийняти у редакції: "Зерновий склад при відпуску або переоформленні зерна надає Поклажодавцеві акт-розрахунок розміру зменшення або збільшення кількості ваги зерна, утвореної за рахунок різниці між заліковою та фактичною якістю зерна і природною втратою при зберігання, з зазначенням фактичної кількості і якості зерна, що підлягає відпуску "Поклажодавцю".

Пункт 4.2.2 договору № 120 від 19.12.05 прийняти у редакції: "Поклажодавець визнає природнє зменшення зерна у відповідності з діючими "Нормами естественной убыли зерна, продуктов его переработки и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР" (зі змінами і доповненнями), а також зміни кількості зерна, викликаної покращенням/погіршенням якості зерна".

3. Пункт 4.2.1 договору № 120 від 19.12.05 прийняти у редакції Аграрного фонду: "Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги по зберіганню за договором".

4. Пункти 4.2.4, 4.2.8, 4.2.9 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.

5. Пункт 4.2.10 прийняти у редакції відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор": "Інформувати зерновий склад про передачу третій стороні прав володіння, користування та/або розпорядження зерном, а також щодо будь-яких обмежень таких прав третіми сторонами, у т. ч. державними організаціями та установами".

6. Пункт 4.2.11 прийняти у редакції відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор": "Не вимагати і не здійснювати отримання переданого на зберігання зерна протягом розумного строку, під час якого зерновий склад здійснює профілактичні та/або ремонті роботи технологічного обладнання, про які поклажодавця було проінформовано у порядку, визначеному у Договорі"

7. Пункт 5.1 договору № 120 від 19.12.05 викласти у редакції Аграрного фонду: "Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться у грошовій формі (в гривнях України) з урахуванням податку на додану вартість".

8. Пункт 5.4 договору № 120 від 19.12.05 прийняти у редакції Аграрного фонду: "Розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться на підставі виставлених рахунків не пізніше 10 робочих днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт".

9. Пункти 5.5, 5.6, 5.7, 6.4, 6.5 із тексту договору № 120 від 19.12.05 виключити.

10. Пункт 6.2  прийняти у редакції відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор": "У разі невиконання пунктів 4.2.2. і п. 5.3 цього договору поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від виконання грошових зобов'язань".

11.Пункт  7.1 Розділу  7 "Строк зберігання" договору № 120 від 19.12.05 прийняти у редакції Аграрного фонду: "Зерно передається на зберігання до подання Поклажодавцем вимоги про його переоформлення ("до запитання")".

1.Пункти  7.2, 7.3  та  7.4  прийняти у   редакції  відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор":   "Зберігання   зерна   понад   строк-, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін."  п.7.3 Договору  "Зерновий склад зобов'язаний письмово не   пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця   зерна про закінчення його строку і визначити строк, протягом якого поклажодавець повинен  забрати зерно".

Пункт   7.4.   Договору:   "У   разі   коли   поклажодавець   у  запропонований зерновим складом   строк не забрав зерно, та строк не було продовжено згідно пункту 7.2, зерновий склад має право продати його на конкурсних засадах за ринковими цінами. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю за  вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі пов'язаних з його продажем".

13. Стягнути з Аграрного фонду  01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1 код 33642855; р/р 35210004003207 в УДК м. Києва, МФО 820019  на користь відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор" адреса: 28227, Кіровоградська обл., Новгородківський р-н, с. Куцівка, вул. Привокзальна, 5;  код 00954751; р/р 260072011 в КОД АППБ "Аваль", МФО 323538 суму  сплаченого  державного  мита в  розмірі   42  грн.50  коп.  та   59 грн. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   Ю. І. Хилько