Постанова

від 18.07.2013 по справі 804/8819/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 р. Справа № 804/8819/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Піскової А.В., Сущенко Н.В. Хоміч Ю.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "С-Груп" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «С-Груп» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

1) визнати противоправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.05.13р. №419;

2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за результатами якої було складено акт №1466/22- 2/31858207 від 04.06.2013р.;

3) скасувати висновки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська викладені в Акті перевірки №1466/22-2/31858207 від 04.06.2013р.;

4) зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відновити показники податкової звітності ПП «С-Груп» за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ПП «С-Груп» та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги пп.78.1.1 п.78.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з чим незаконно винесено наказ №419 від 08.05.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «С-Груп». Крім того, у зв'язку з тим, що на думку позивача, наказ на перевірку є незаконним, дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «С-Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року є протиправними.

Також, Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «С-Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2013 року №1466/22-2/31858207. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби під час винесення та вручення оскаржуваного наказу, проведення перевірки Приватного підприємства «С-Груп» діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Відповідачем на адресу позивача направлений запит від 18.04.13р. №9699/10/22-5 про надання у десятиденний термін пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин позивача із ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р.

Запит ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 18.04.13р. №9699/10/22-5 отримано особисто директором ПП «С-Груп» 19.04.13р.

Листом від 07.05.13р., позивачем була надана відповідачу запитувана інформація з документальним підтвердженням.

Відповідачем 08.05.13р. прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «С-Груп» з питань взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р., яке оформлене наказом №419. Юридичною підставою для прийняття такого рішення зазначений п.п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України, а фактичною - встановлення факту, що свідчать про можливі порушення ПП «С-Груп» податкового та іншого законодавства.

Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «С-Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

пп. 14.1.27, ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП „С-ГРУП" (код ЄДРПОУ 31858207) по ланцюгу постачання від ТОВ „С.Т.Б." (код ЄДРПОУ 37211425) в частині придбання товару та відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом-покупцем, а саме ТОВ «ЕККОМ» LTD (код ЄДРПОУ 19436711) в частині реалізації товару за перевіряємий період.

За результатами перевірки складено Акт від 04.06.2013 року №1466/22-2/31858207.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача зазначено, що податковим органом проведено коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 20 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 73.3 статті 73 ПКУ визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

у разі проведення зустрічної звірки;

в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст..79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєчасно, тобто протягом 10 робочих днів (з урахуванням святкових днів) з дня отримання запиту від 18.04.13р. №9699/10/22-5, надав відповідь - лист від 07.05.13р. До відповіді позивачем додано документальне підтвердження викладеної інформації.

З огляду на викладене, законодавцем чітко передбачено, що право податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки наступає тільки за умови не надання відповіді на письмовий запит або не надання запитуваних документів, а тому наказ Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.05.13р. №419 та дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за результатами якої було складено акт №1466/22-2/31858207 від 04.06.2013р. є протиправними.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при перевірці використано акт від 26.11.2012р. №4531/225/32860217 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „С.Т.Б." (код ЄДРПОУ 32860217) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року, яким встановлено порушення:

ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „С.Т.Б." при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення cm. 662, 655 та 656 ЦК України по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) за квітень-липень 2012р.;

перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року, та ст.185, ст.188 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

Проте, 04 січня 2012р. між ПП «С-Груп» та ТОВ «С.Т.Б.» укладено договір комісії №3 відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Комісіонер (ПП «С-Груп») зобов'язується за дорученням Комітента (ТОВ «С.Т.Б.») за комісійну винагороду здійснювати продаж продукції, передбаченої цим договором та укласти за рахунок Комітента, але від свого імені, договори щодо продажу продукції з третьою особою. Конкретні умови договору щодо кількості, якості та мінімальної ціни продажу продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наводяться у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.6.1. Договору комісії, комісійна винагорода Комісіонерові у розмірі 2,38% від суми (з урахуванням ПДВ») проданої продукції третій особі сплачується після перерахування в повному обсязі Комісіонером належних Комітенту сум грошових коштів. Які надійшли до Комісіонера для Комітента за договором купівлі-продажу із третьою особою, шляхом перерахування грошових коштів Комітентом на поточний рахунок Комісіонера протягом 10-ти (десяти) днів з моменту підписання акта комісійної винагороди за місяць, в якому Комісіонером була продана продукція.

Господарські операції між ПП «С-Груп» та ТОВ «С.Т.Б.» підтверджується первинними документами, а саме:

актами прийому передачі-продукції;

актами комісійної винагороди;

податковими накладними;

здійсненими ПП «С-Груп» оплатами на користь ТОВ «С.Т.Б.» за реалізовану продукцію;

здійсненими ТОВ «С.Т.Б.» оплатами комісійної винагороди на користь ПП «С-Груп».

Між ТОВ «Екком» LTD та ПП «С-Груп» укладено договір поставки №120104-1Д від 04.01.12р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Замовнику продукцію в кількості, асортименті, по цінам і стандартам, вказаних у додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договорів поставки, Постачальником здійснено поставку продукції (олія соняшникова), що підтверджується накладними, а Замовником проведено розрахунок, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, банківськими виписками.

Товарно-матеріальні цінності отримувались ТОВ «Екком» LTD через уповноважених представників на підставі виданих довіреностей.

Пунктом 2.4. договорів поставки передбачено, що зобов'язання постачальника по поставці вважаються виконаними в момент передачі продукції замовнику чи перевізнику, про що свідчить дата відмітки залізничної транспортної накладної на станції відправника, дата виписки автомобільної транспортної накладної чи дата акта здачі- приймання товару (накладної).

В свою чергу, моментом отримання продукції є дата відмітки залізничної накладної на станції призначення або дата накладної (п.2.6 договору поставки)

Поставка продукції відбувається на умовах: базис поставки - СРТ (Інкотермс 2010), відповідно до якого постачальник здійснює поставку продукції за адресою вказаною замовником: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 189.4 ст.189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, суми податку підтверджені належними документами, які складені відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Також, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок з посиланням на норми Цивільного кодексу України, а саме - з урахуванням норм ч.4, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України позивач не має право на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по зазначеним операціям.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Отже, відповідач без достатніх на то підстав прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, що було наслідком встановлення податківцями відсутності здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період.

Суд вважає, що висновкі, які зроблені державним податковим ревізором-інспектором за наслідками перевірки, що викладені в акті, мали певні юридичні наслідки для позивача, а саме здійснення коригування показників податкової звітності ПП «С-Груп» в електронній базі даних АІС Податковий блок у «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», які визначені ПП «С-Груп» та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р.. А коригування певних показників позивача за певний період може потягнути інші юридичні наслідки - такі як необхідність коригування показників податкової звітності наступних податкових періодів, що в свою чергу може призвести до нарахування штрафних санкцій за порушення в частині формування показників податкової звітності (заниження або завищення показників за рахунок скориговіних податковою службою показників)

Крім того, перелік інформаційних баз, а також, форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (ч. 74.2 ст. 74 ПК України).

Податкова інформація, є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (п. 62.1.2 ПК України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також, дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи.

"Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", як спосіб податкового контролю, введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто, податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5. Прийняття податкової декларації, є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби створюються відповідні інформаційні бази, перелік яких визначається Державною податковою адміністрацією України. Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності. Викладене свідчить, що "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України "Про інформацію", вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Виходячи із змісту положень п. 1.1 Методичних рекомендацій, інформація, викладена в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" може бути використана при перевірці ДПІ контрагента постачальника платника податку.

При цьому, суд зазначає, що нормами матеріального права, не передбачено право податкового органу проводити коригування задекларованих платником податків показників, на підставі висновків акту перевірки без винесення податкових повідомлень-рішень.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю, відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару, викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

Самостійна зміна ДПІ в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем, з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності, тощо.

Суд зауважує, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам відображеним в електронній базі, може мати негативні наслідки, як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Таким чином, податковим органом безпідставно проведено коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.05.13р. №419.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за результатами якої було складено акт №1466/22-2/31858207 від 04.06.2013р.

Визнати протиправними висновки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська викладені в Акті перевірки №1466/22-2/31858207 від 04.06.2013р. щодо встановлення порушень п.п.14.1.27, ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «С-ГРУП» (код ЄДРПОУ 31858207) по ланцюгу постачання від ТОВ «С.Т.Б.» (код ЄДРПОУ 37211425) в частині придбання товару та відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом-покупцем, а саме ТОВ «ЕККОМ» LTD (код ЄДРПОУ 19436711) в частині реалізації товару за перевіряємий період .

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відновити показники податкової звітності ПП «С-Груп» за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних АІС Податковий блок у «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ПП «С-Груп» та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 липня 2013 року

Суддя О.В. Єфанова