Постанова

від 04.11.2014 по справі 804/8819/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/12147/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року

у справі № 804/8819/13-а

за позовом Приватного підприємства «С-Груп»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «С-Груп» (далі по тексту - позивач, ПП «С-Груп») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «С-Груп», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2013 року начальником ДПІ видано наказ № 419 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «С-Груп» з питань вимог дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «С-Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2013 року №1466/22-2/31858207.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.27, ст. 134 , пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 , пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , у зв'язку з чим встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «С-ГРУП» по ланцюгу постачання від ТОВ «С.Т.Б.» в частині придбання товару та відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом-покупцем, а саме - ТОВ «ЕККОМ» LTD в частині реалізації товару за перевіряємий період.

На підставі висновків викладених в акті перевірки ДПІ проведено коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, визнав протиправними такі дії відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо частини задоволених позовних вимог ПП «С-Груп», з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до вимог п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ направлено ПП «С-Груп» запит № 9699/10/22-5 від 18.04.2013 року з вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин з ТОВ «С.Т.Б.» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо).

07.05.2013 року ПП «С-Груп» на адресу відповідача було направлено відповідь на вищевказаний запит, проте, не надано обґрунтованого пояснення та його документального підтвердження, оскільки, документи, які витребовувалися податковим органом, надано позивачем не в повному обсязі.

Таким чином, наказ ДПІ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «С-Груп» є правомірним.

В свою чергу, щодо позовних вимог ПП «С-Груп» про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення перевірки за результатами якої складено акт, а також, визнання протиправними висновків ДПІ викладених в акті перевірки, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги ПП «С-Груп» в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за результатами якої було складено акт від 04.06.2013 року №1466/22-2/31858207 та визнання протиправними висновків ДПІ викладених в акті перевірки від 04.06.2013 року №1466/22-2/31858207, щодо встановлення порушень пп. 14.1.27, ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «С-ГРУП» по ланцюгу постачання від ТОВ «С.Т.Б.» в частині придбання товару та відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом-покупцем, а саме ТОВ «ЕККОМ» LTD в частині реалізації товару за перевіряємий період, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Підпунктом 62.1.3 п. 6.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

В свою чергу, також слід зазначити, що дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

За відсутності подальших дій контролюючого органу із використання результатів перевірки наслідки відсутні, оскільки, саме собою проведення перевірки не породжує жодних правових наслідків у вигляді у платника податків певних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В адміністративному суді можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у певних осіб.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто, в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов'язку.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки. Водночас, таке право виникає на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України в зв'язку із самим фактом складення акту безвідносно до його конкретного змісту.

Таким чином, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків.

Діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах. В зв'язку з цим, у суду відсутні підстави для задоволення позову платнику податків, якщо змістом позовних вимог є визнання протиправним акту перевірки та/або дій контролюючого органу зі складання таких актів чи включення до їх змісту певних висновків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ за наслідками перевірки здійснено коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Статтею 74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Підпунктом 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також, дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи.

При розгляді спорів, пов'язаних із оскарженням формування облікових даних щодо платника податків суд повинен виходити з того, що обробка відповідних даних є формальним рівнем податкового контролю. На цьому етапі органи доходів і зборів не повинні робити висновків про достовірність даних податкового обліку, задекларованих платником податків.

Дані інформаційних баз органів доходів і зборів можуть безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків платників податків. Так, відповідно до пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПК України право на автоматичне відшкодування ПДВ з бюджету має той платник податку, у якого, зокрема, загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

При цьому органи доходів і зборів використовують інформаційні бази даних для визначення відповідної суми розбіжностей. Виходячи з викладеного, для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ платник податку може вимагати від контролюючого органу достовірності даних інформаційних баз. Тому до інформаційних баз даних органів доходів і зборів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені) або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Дані інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем безпідставно проведено коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по взаємовідносинам позивача з контрагентами, оскільки за наслідками вищевказаної перевірки не приймались податкові повідомлення-рішення, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались.

Отже, позовні вимоги в цій частині та, вимоги про зобов'язання ДПІ відновити показники податкової звітності ПП «С-Груп» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних АІС Податковий блок у «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ПП «С-Груп» та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанції досліджено повно, але суди порушили та невірно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні в частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року - скасувати в частині визнання противоправним та скасування наказу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.05.2013 року № 419, визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за результатами якої було складено акт від 04.06.2013 року №1466/22-2/31858207 та визнання протиправними висновків ДПІ викладених в акті перевірки від 04.06.2013 року №1466/22-2/31858207, щодо встановлення порушень пп. 14.1.27, ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «С-ГРУП» по ланцюгу постачання від ТОВ «С.Т.Б.» в частині придбання товару та відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом-покупцем, а саме ТОВ «ЕККОМ» LTD в частині реалізації товару за перевіряємий період.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «С-Груп» відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов