Постанова

від 13.08.2013 по справі 814/3329/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем   України 13 серпня 2013 р.                                                                        Справа № 814/3329/13-а   м. Миколаїв           Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання  Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Югпромбуд",   до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції  Миколаївської області Державної податкової служби,   про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Підприємство звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача про визначення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83995 гривень та податку на прибуток в сумі 61955 гривень. Свій позов підприємство обґрунтувало тим, що має всі необхідні первинні документи по взаємовідносинам з ПП «Промкомплект-Україна», але податкова служба безпідставно не визнає ці витрати належними для податкового обліку. Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, обґрунтував свою позицію тим, що ПП «Промкомплект-Україна» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, його правочини визнані нікчемними, а тому у позивача немає права на віднесення сплачених йому коштів до валових витрат та податкового кредиту. Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне. ПП «Югпромбуд» зареєстровано в якості юридичної особи 25.07.08 виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради. Основним видом діяльності ПП «Югпромбуд» є будівництво будівель, електромонтажні роботи та ін. 27.04.12 ПП «Югпромбуд» уклав договір №14 з ПП «Промкомплект Україна» на постачання будівельних матеріалів (арк.спр.37). За вказаним договором позивач сплатив постачальнику 440000 гривень (арк.спр.56, 57). В свою чергу, ПП «Промкомплект Україна» поставив на адресу позивача суміші бетону, цвяхи, керосин, фарбу, шурупи, оліфу та інші будівельні матеріали на цю суму, на підтвердження чого надав товарні накладні (арк.спр.38-46) та податкові накладні (арк.спр.47-55). Сплату зазначених коштів позивач врахував у власному податкового обліку, збільшив за їх рахунок податковий кредит та валові витрати. 25.06.13 Южноукраїнська ОДПІ склала Акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Югпромбуд» №23/22-01/3153780. Під час перевірки податківці дійшли висновку про те, що позивач не має права на зниження об'єктів оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Промкомплект Україна», оскільки правочини, укладені з цим контрагентом є нікчемними, без мети настання реальних наслідків (арк.спр.26). 10.07.13 уповноваженою особою Южноукраїнської ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000322201 про визначення ПП «Югпромбуд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83995 гривень (арк.спр.27), а також №0000302201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 61955 гривень (арк.спр.29). Суд не може погодитися з такою аргументацією відповідача для позбавлення підприємства права на врахування сплачених коштів ПП «Промкомплект Україна» у складі валових витрат та податкового кредиту. Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту. Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналогічне регулювання має і податок на прибуток підприємств у ст. 138 ПК України. Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до валових витрат та податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України,  викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цими господарськими операціям будь-яких інших документів, ніж ті, які були надані позивачем (договори, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення), бути не може. Крім того, подальше використання зазначених будівельних матеріалів підтверджується наявними договорами підряду з ТОВ «Южноукраїнське ремонтно-будівельне підприємство» та ДП «МОУ « 102» підприємство електричних мереж» (арк.спр.70, 87). У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України обов'язок доказування обставин безтоварності та нереальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків. На думку суду, відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є волюнтаризськими та бездоказовими. Суд не може погодитись з позицією податкового органу, відповідно до якої він за надуманими підставами взагалі заперечує цивільну правоздатність постачальника позивача, вважає укладені угоди нікчемними та не визнає з цього приводу право на податковий кредит та валові витрати. Постачальник  позивача у першому ланцюгу мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтва платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба зареєструвала ПП «Промкомплект Україна» платником ПДВ, видала йому Свідоцтво, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цього підприємства.   Ті обставини, що у ПП «Промкомплект Україна» недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат. На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та валовим витратам тим, що на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.   Також, відповідач перебільшує значення власних Актів податкового органу про перевірку. Сам по собі акт перевірки не є юридичним фактом. Також він не є преюдицією недійсності правочинів. Акт перевірки ПП «Промкомплект Україна» Західної міжрайонної державної податкової інспекції №422/22-417/35477839, яким відповідач обґрунтував нікчемність правочинів з ПП «Югпромбуд» взагалі визнаний протиправним постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.12 (арк.спр.63). Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний  правочин). Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір поставки будівельних матеріалів за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а тому не можуть бути визнані нікчемними відповідно до ст.228 ЦК України. Податковим кодексом України, не передбачається солідарної відповідальності для всіх учасників господарської діяльності по всім ланцюгам постачальників. З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі, внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов'язань зі сплати податків. Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії. Аналогічна позиція висловлена Одеським апеляційним адміністративним судом у справах №2а-6110/12/1470, №2а-6549/11/1470, №2а-10055/11/1470, №2а-2883/12/1470 та ін. Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права. За наявності всіх необхідних відповідно до Податкового кодексу України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит, валові витрати і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та валові витрати.           Позов задовольнити у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ від 10.07.13 №0000322201, №0000312201 про визначення ПП «Югпромбуд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000302201 про визначення ПП «Югпромбуд» грошового зобов'язання з податку на прибуток.           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В:             1. Позов задовольнити у повному обсязі.    2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ від 10.07.13 №0000322201, №0000312201 про визначення ПП «Югпромбуд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000302201 про визначення ПП «Югпромбуд» грошового зобов'язання з податку на прибуток.          3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі. Суддя                                                                                      В. В. Біоносенко