Ухвала

від 28.08.2013 по справі 1570/6401/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 р.Справа № 1570/6401/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермел" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ермел" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на момент складання та надання позивачу податкових накладних ПП «ОТГ-ГРУП» перебувало у Єдиному державному реєстрі підприємств України та було зареєстровано платником податку на додану вартість, анульоване свідоцтво платника ПДВ 31.03.2011 р. за причиною «особа реєструється як платник єдиного податку», підстава «за ініціативою платника», а твердження відповідача щодо відсутності у ПП «ОТГ-ГРУП» на балансі основних фондів, складських приміщень, виробничих активів не є підставою для визнання укладеної між сторонами угоди нікчемною.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року №0001652240.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень та до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермел" про розгляд справи за їх відсутності, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА № 091290 (а.с.27 т. 1) ТОВ «Ермел» здійснює такі види діяльності за КВЕД: оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям; інші види оптової торгівлі; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; технічні випробування та дослідження.

Згідно зі статутом ТОВ «Ермел», затвердженим рішенням засновника № 1 від 17.01.2006 року та зареєстрованим 30.01.2006 р. за № 15561020000016962 у виконавчому комітеті Одеської міської ради (а.с.135-144 т. 2) основними напрямками діяльності товариства, зокрема, є: оптова торгівля побутовою технікою, закупівля, реалізація, ремонт, сервісне обслуговування, комплектація запасними частинами та агрегатами до них побутових та промислових приладів, комп'ютерів, оргтехніки; оптова та роздрібна торгівля продовольчими та промисловими товарами, в т.ч. лікеро-горілчаними та коньячними, а також тютюновими виробами, торгово-посередницька, закупівельна, збутова діяльність, створення оптово-роздрібних торгових підрозділів та підприємств у відповідності з чинним законодавством, торгівля продовольчими та промисловими товарами з лотків, кіосків, павільйонів.

У період з 20.09.2012 р. по 26.09.2012 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ермел» (код ЄДРПОУ - 34108093) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «ОТГ-ГРУП» (код ЄДРПОУ - 37351695) за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 03.10.2012 р. № 5843/22-4/34108093 (а.с.20-26 т. 1).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Ермел» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35867 грн., у т.ч. за лютий 2011 р. - на 17200 грн., за березень 2011 р. - на 18667 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0001652240, яким визначено ТОВ «Ермел» розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 35867,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 грн. (а.с.18 т. 1).

Слід зазначити, що ДПІ в апеляційній скарзі наголошує на тому, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними, а позивач є вигодонабувачем, з чим судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Між позивачем (ТОВ «Ермел» - покупець) та ТОВ «ОТГ-ГРУП» (постачальник) було укладено договір поставки від 10.01.2011 р. № 5, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю запчастини для вантажних автомобілів, причепів і автобусів європейського виробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, кількість, ціна за одиницю товару, його вартість зазначені у специфікаціях, які оформлюються на підставі замовлень покупця (а.с.29-31 т. 1). Загальна сума даного договору складає 215200,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

До даного договору надані специфікації № 1 на загальну суму 103200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17200,00 грн.) та № 2 на загальну суму 112000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18666,67 грн.) (а.с.32-37 т. 1), які є невід'ємними його частинами (п. 1.3 договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані накладні № 010208-11 від 01.02.2011 р. на загальну суму 103200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17200,00 грн.) (а.с.49-51 т. 1), № 010305-11 від 01.03.2011 р. на загальну суму 112000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18666,67 грн.) (а.с.58-60 т. 1), які відповідно до п. 3.7 договору поставки від 10.01.2011 р. № 5 підтверджують факт прийому-передачі товару покупцю від постачальника; виписка по рахунку позивача акціонерного банку «Південний», з якої вбачається факт сплати позивачем товарних цінностей ПП «ОТГ-ГРУП» (а.с.38-48 т. 1).

По факту поставки контрагентом позивача були виписані податкові накладні від 01.02.2011 р. № 17 на загальну суму 103200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17200,00 грн.) (а.с.52-57 т. 1) та від 01.03.2011 р. № 5 на загальну суму 112000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18666,67 грн.) (а.с.61-69 т. 1).

Таким чином, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.