Постанова

від 07.08.2013 по справі 826/7858/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року 12:25 № 826/7858/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Плотникова Є.С., Венецької М.В., відповідача - Уголькова Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІГ-РІТЕЙЛ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2013 року № 0001102220, № 0001092220, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 травня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БРІГ-РІТЕЙЛ» (далі - ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2013 року № 0001102220, № 0001092220, прийнятих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на запит податкового органу щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин платника податку з контрагентами за певні звітні періоди, ним була надана відповідь з переліком документів по даних взаємовідносинах.

На думку позивача, надання відповіді у встановлений законом строк виключає право податкового органу на проведення перевірки за обставин, зазначених у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що відповідач, грубо порушивши вказані вище норми, неправомірно виніс наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 10.01.2013 р. № 33.

Також позивач вважає, що винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів інших податкових органів, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїми контрагентами платник податку декларував з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На думку позивача, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Також, позивач звертає увагу на те, що на даний час жоден із договорів, що були укладені платником податку за весь час діяльності, не віднесені законом до нікчемних, як і відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Крім того, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено відповідальності однієї особи за дії (бездіяльність) іншої особи, а тому в разі порушення законодавства контрагентами, негативні наслідки юридичної відповідальності мають наступати саме для цих контрагентів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що актами перевірки встановлена відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» та постачальниками (ТОВ «Сільвертел», ТОВ «Медіамастерс»), а також, не підтверджено формування податкових зобов'язань по контрагентам-постачальникам (ТОВ «Інфостіл 2008», ТОВ «Айсберг Пром») в результаті взаємовідносин з ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРІГ-РІТЕЙЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33935026) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 14 лютого 2006 року за № 10681070005009993 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 215782). Вказане товариство розташоване за адресою: 03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 88.

ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15 лютого 2006 року за № 14573 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 100298892 від 29 серпня 2010 року ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 339350226504).

10 січня 2013 року в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) прийнято Наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» № 33 (далі - Наказ № 33), на підставі якого, начальнику управління податкового контролю необхідно було забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» (код за ЄДРПОУ 33935026) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сільвертел» код за ЄДРПОУ 36755832 за період з 01.12.2011 р. по 31.03.2012 р., з ТОВ «Айсберг Пром» код за ЄДРПОУ 38037429 за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., з ТОВ «Інфостіл 2008» код за ЄДРПОУ 35678045 за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., з ТОВ «Медіамастерс» код за ЄДРПОУ 36050983 за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р., тривалістю 5 робочих днів з 15.01.2013 р.

В період з 15 січня 2013 року по 21 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІГ-РІТЕЙЛ» код ЄДРПОУ 33935026 з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сільвертел», код за ЄДРПОУ 36755832 за період з 01.12.2011 р. по 31.02.2012 р., з ТОВ «Айсберг Пром» код за ЄДРПОУ 38037429 за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., з ТОВ «Інфостіл 2008» код за ЄДРПОУ 35678045 за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., з ТОВ «Медіамастерс» код за ЄДРПОУ 36050983 за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт № 31/1/22-20/33935026 від 23 січня 2013 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 533 792 грн., у тому числі у 3 кв. 2011 р. у сумі 48 875 грн., 4 кв. 2011 р. у сумі 484 917 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, всього в сумі 872 368 грн., в тому числі за грудень 2011 р. на суму 421 667 грн., за лютий 2012 р. на суму 37 900 грн., за квітень 2012 р. на суму 292 024 грн., за травень 2012 р. на суму 75 237 грн., за червень 2012 р. на суму 45 540 грн.

06 лютого 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 31/1/22-20/33935026 від 23 січня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001092220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та з урахуванням попереднього акту перевірки від 29.06.2011 р. № 322/1-23-30 та ППР № 0000872330 від 08.07.2011 р. за порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 308 552,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 872 368,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 436 184,00 грн.

06 лютого 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 31/1/22-20/33935026 від 23 січня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001102220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 533 792,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 533 792,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІГ-РІТЕЙЛ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як то, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

В п. 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» стали Наказ № 33 та повідомлення № 56/10/22-20 від 10.01.2013 р.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що позивачем наводяться обставини, які на його думку свідчать про протиправність винесення відповідачем вищевказаного наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 10.01.2013 р. № 33, однак, таке рішення суб'єкта владних повноважень не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням викладеного, а також вимог ч. 1 ст. 69 КАС України, фактичні дані, які стосуються підстав проведення перевірки не можуть бути враховані під час вирішення вказаної адміністративної справи.

Окрім цього, приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

В п. 201.10 ст. 201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» мало взаємовідносини з контрагентами: з ТОВ «Сільвертел», код за ЄДРПОУ 36755832 за період з 01.12.2011 р. по 31.02.2012 р., з ТОВ «Айсберг Пром» код за ЄДРПОУ 38037429 за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., з ТОВ «Інфостіл 2008» код за ЄДРПОУ 35678045 за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., з ТОВ «Медіамастерс» код за ЄДРПОУ 36050983 за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р.

Під час проведення перевірки позивача відповідачем були використані дані актів перевірок контрагентів позивача: ТОВ «Айсберг Пром», отриманих від Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, а саме Акти «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг Пром» (код ЄДРПОУ 38037429) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2012 року» № 641/1520/38037429 від 17.09.2012 р. (далі - Акт № 641/1520/38037429), «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг Пром» (код ЄДРПОУ 38037429) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень та червень 2012 року» № 670/1520/38037429 від 21.09.2012 р. (далі - Акт № 670/1520/38037429).

Відповідно до актів № № 641/1520/38037429, 670/1520/38037429, ТОВ «Айсберг Пром» сформувало суму податкового зобов'язання за рахунок підприємства позивача у квітні, травні, червні 2012 року на загальну суму взаємовідносин 2 064 002 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 412 801 грн.).

За результатами перевірок ТОВ «Айсберг Пром» (акти № № 641/1520/38037429, 670/1520/38037429), Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС визначено, що господарські операції між ТОВ «Айсберг Пром» (ЄДРПОУ 38037429) та контрагентами-постачальниками не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

За наслідками визначеного, Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС встановлено факт безпідставного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Айсберг Пром» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, серед яких є підприємство позивача, за період квітень-червень 2012 року.

Також, відповідачем були використані дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача: ТОВ «Інфостіл 2008», отриманого від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інфостіл 2008» (код ЄДРПОУ 35678045) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за жовтень 2009 року - січень 2012 року; червень 2012 року; вересень 2012 року» № 1974/2240/35678045 від 23.11.2012 р. (далі - Акт № 1974/2240/35678045).

У вказаному акті, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС зазначила, що згідно бази ДПС підприємство має стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, за юридичною адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, кв. 2 та за фактичною адресою: м. Київ, пр-т Московський, буд. 11 посадові особи ТОВ «Інфостіл 2008» не знаходяться.

В своєму акті № 1974/2240/35678045, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС встановила факт безпідставного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Інфостіл 2008» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, серед яких є підприємство позивача, за період лютий 2012 року.

Висновки Акту № 1974/2240/35678045 були сформовані з урахуванням висновку спеціаліста Білоцерківського МВ при ГУ МВС України в Київській області № 639 від 21.11.2012 року, в якому відзначено, що реєстраційну заявку платника ПДВ та свідоцтво платника ПДВ в графі «Директор» підписав не гр. ОСОБА_5, який, відповідно до установчих та інших документів, є директором. Підписи у зазначених документах здійснено іншою особою.

Як наслідок, актом № 1974/2240/35678045 встановлена відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Також, під час проведення перевірки позивача відповідачем були використані дані довідки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача: ТОВ «Сільвертел», отриманої від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, а саме Довідка «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сільвертел» (код ЄДРПОУ 36755832) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р.» № 2352/22-3/36755832 від 11.07.2012 р. (далі - Довідка № 2352/22-3/36755832).

В своїй довідці № 2352/22-3/36755832, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначила, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в своїй Довідці № 2352/22-3/36755832 дійшла висновку, що ТОВ «Сільвертел» (код ЄДРПОУ 36755832) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

В своїй довідці № 2352/22-3/36755832, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС встановила непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Сільвертел» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, серед яких є підприємство позивача, за період грудень 2011 року.

Також, відповідачем були використані дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача: ТОВ «Медіамастерс», отриманого від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Медіамастерс» (код ЄДРПОУ 36050983) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з червень, серпень 2011 року» № 1692/2220/36050983 від 19.10.2012 р. (далі - Акт № 1692/2220/36050983).

В Акті № 1692/2220/36050983 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС зазначила, що зустрічну звірку з ТОВ «Медіамастерс» провести неможливо в зв'язку з тим, що товариство не знаходиться за податковою адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; стан платника: направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В своєму акті № 1692/2220/36050983, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС встановила непідтвердження фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Медіамастерс» за період серпень 2011 року.

Аналізом вищевказаних актів № № 641/1520/38037429, 670/1520/38037429, 1974/2240/35678045, 1692/2220/36050983 та Довідки № 2352/22-3/36755832, податковим органом було встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та постачальниками (ТОВ «Сільвертел», ТОВ «Медіамастерс»), а також не підтверджено формування податкових зобов'язань по контрагентам-постачальникам (ТОВ «Інфостіл 2008», ТОВ «Айсберг Пром») в результаті взаємовідносин з ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ».

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми права, суд приходить до висновку, що посадовою особою контролюючого органу під час проведення перевірки були правомірно використані дані Актів № № 641/1520/38037429, 670/1520/38037429, 1974/2240/35678045, 1692/2220/36050983 та Довідки № 2352/22-3/36755832.

Досліджені докази, а саме: договори про надання консалтингових послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані саме цими контрагентами.

Також, податковими органами в актах № № 641/1520/38037429, 670/1520/38037429, 1974/2240/35678045, 1692/2220/36050983 та Довідці № 2352/22-3/36755832 зроблені висновки про нікчемність та недійсність угод між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, серед яких є підприємство позивача.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податкові органи та їх посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формах документальних позапланових невиїзних перевірок, зустрічних звірок вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовими особами органів державних податкових служб певних фактів та відомостей.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року № 0001102220, № 0001092220 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІГ-РІТЕЙЛ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.08.2013 р.