Постанова

від 13.02.2014 по справі 826/7858/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7858/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг-Рітейл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг-Рітейл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 15 січня 2013 року по 21 січня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІГ-РІТЕЙЛ» код ЄДРПОУ 33935026 з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сільвертел», код за ЄДРПОУ 36755832 за період з 01.12.2011 р. по 31.02.2012 р., з ТОВ «Айсберг Пром» код за ЄДРПОУ 38037429 за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., з ТОВ «Інфостіл 2008» код за ЄДРПОУ 35678045 за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., з ТОВ «Медіамастерс» код за ЄДРПОУ 36050983 за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт № 31/1/22-20/33935026 від 23 січня 2013 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 533 792 грн., у тому числі у 3 кв. 2011 р. у сумі 48 875 грн., 4 кв. 2011 р. у сумі 484 917 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, всього в сумі 872 368 грн., в тому числі за грудень 2011 р. на суму 421 667 грн., за лютий 2012 р. на суму 37 900 грн., за квітень 2012 р. на суму 292 024 грн., за травень 2012 р. на суму 75 237 грн., за червень 2012 р. на суму 45 540 грн.

06 лютого 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 31/1/22-20/33935026 від 23 січня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001092220, яким, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), та з урахуванням попереднього акту перевірки від 29.06.2011 р. № 322/1-23-30 та ППР № 0000872330 від 08.07.2011 р. за порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 308 552,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 872 368,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 436 184,00 грн.

06 лютого 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 31/1/22-20/33935026 від 23 січня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001102220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 533 792,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 533 792,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» мало взаємовідносини з контрагентами: з ТОВ «Сільвертел», код за ЄДРПОУ 36755832 за період з 01.12.2011 р. по 31.02.2012 р., з ТОВ «Айсберг Пром» код за ЄДРПОУ 38037429 за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., з ТОВ «Інфостіл 2008» код за ЄДРПОУ 35678045 за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., з ТОВ «Медіамастерс» код за ЄДРПОУ 36050983 за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р.

Встановлено, що між ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» та ТОВ «Айсберг Пром» укладено договори про надання консалтингових послуг № 471 від 15.12.2011 року, № 14 від 02.03.2012 року, № 2404-12 від 24.04.2012 року, № 18 від 28.02.2012 року, № 468 від 07.12.2011 року, № 1701 від 17.01.2012 року.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами прийому виконання робіт та надання послуг, податковими накладними, виписками по рахункам, що містяться у матеріалах справи, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Також, між ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» та ТОВ «Сільвертел» укладені договори про надання консалтингових послуг № 117 від 01.2011 року, №12 від 01.04.2011 року, № 114 від 27.10.2011 року, № 91 від 27.05.2011 року, № 119 від 02.11.2011 року.

Виконання зазначених договорів також підтверджується актами прийому виконання робіт та надання послуг, податковими накладними, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Крім того, як встановлено колегією суддів, між ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» та ТОВ «Інфостіл 2008» укладений договорів про надання консалтингових послуг № 271211 від 27.12.2011 року, виконання якого також підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому виконання робіт та надання послуг, податковими накладними.

Також, між ТОВ «БРІГ-РІТЕЙЛ» та ТОВ «Медіамастерс» укладені договори про надання консалтингових послуг № 118 від 02.09.2011 року, № 117 від 08.07.2011 року.

На виконання зазначених договорів позивачем та його контрагентами були підписані Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що містяться в матеріалах справи, та контрагентами на адресу позивача були виписані відповідні податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Крім того, на підтвердження товарності зазначених операцій позивачем до матеріалів справи були також надані: виписки по банківському рахунку позивача щодо оплати придбаних робіт (послуг), виписки операцій по карткам пального, подорожні листи та товарно-транспортні накладні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що згідно актів податкових органів № 641/1520/38037429, 670/1520/38037429, № 1974/2240/35678045, № 1692/2220/36050983 та довідки № 2352/22-3/26755832 зроблені висновки про нікчемність та недійсність угод між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, серед яких є підприємство позивача.

Однак, Окружним адміністративним судом м. Києва не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в них не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивними думками державних податкових ревізорів - інспекторів, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем в акті перевірки не зазначено інформацію про наявність вироку, що набрав законної сили, у вищевказаній кримінальній справі відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Доказом наявності ознак фіктивності контрагентів може бути тільки вирок суду в кримінальній справі. Протокол допиту свідка та постанова про порушення кримінальної справи є матеріалами досудового слідства та не носять преюдиційного характеру.

Відповідачем не надано доказів, та не встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки послуги були надані, оплата проведена, умови договорів виконано сторонами в повному обсязі.

Згідно із п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послугу цьому періоді.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальником та правомірно було віднесено відповідні суми до складу валових витрат.

А тому, податкові повідомлення - рішення від 06.02.2013 року № 0001102220 та № 0001092220 винесенні Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва з порушення вимог чинного законодавства.

Таким чином, неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову, а постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196, 198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг-Рітейл» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг-Рітейл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.02.2013 року № 0001102220 та № 0001092220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О. Г. Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 18.02.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.