Постанова

від 16.08.2013 по справі 826/9432/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2013 року № 826/9432/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» до 1. Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби 2. Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби, інспектора податкової служби I рангу Єфіменка Р.В. провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року № 0000212204, № 0000222204 та визнання протиправними дій податкового інспектора, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 червня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» (далі - ТОВ «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Акту перевірки Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, відповідач 1) від 18 лютого 2013 року № 289/2240/36100211; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року № 0000212204, № 0000222204; визнання протиправними дій Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби, інспектора податкової служби I рангу Єфіменка Р.В.

09 липня 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби, інспектора податкової служби I рангу Єфіменка Р.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту перевірки від 18 лютого 2013 року № 289/2240/36100211 закрито.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача 2 по проведенню перевірки, зазначенню в Акті № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року відомостей та висновків, які на думку позивача є хибними, прийняттю податкових повідомлень-рішень, є протиправними.

Протиправність таких дій полягає в безпідставному посиланню в акті перевірки на ненадання позивачем документів для перевірки; прийняттю двох податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року № 0000212204 (на суму 169 707,25 грн.), № 0000222204 (на суму 192 319,25 грн.); застосуванню на власне розуміння ознак фіктивності підприємств без звернення до суду про припинення юридичної особи, що не передбачено Податковим кодексом України і тому заборонено п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 19 Конституції України; зазначенню в акті перевірки висновків про нікчемність та недійсність угод між ТОВ «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» та ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ», ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС», ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» без застосування законного та судового порядку визнання договорів недійсними, чим порушено ст. 204, ст. 215 ЦК України, не передбачено Податковим кодексом України і заборонено п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Також позивач вважає, що винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів інших податкових органів, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїми контрагентами платник податку декларував з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На думку позивача, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Також, позивач звертає увагу на те, що на даний час жоден із договорів, що були укладені платником податку за весь час діяльності, не віднесені законом до нікчемних, як і відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Крім того, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено відповідальності однієї особи за дії (бездіяльність) іншої особи, а тому, в разі порушення законодавства контрагентами, негативні наслідки юридичної відповідальності мають наступати саме для цих контрагентів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що правочини з продажу та придбання товарів (робіт/послуг), укладені ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ», ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС» та ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» суперечать положенням Цивільного кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, а отже, первинні документи, виписані ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ», ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС» та ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» на користь ТОВ «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ», не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту та валових витрат ТОВ «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ», що в свою чергу і призвело до порушення податкового законодавства.

За таких обставин, відповідач 1 вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач 1 просить в задоволенні позову повністю відмовити.

Відповідач 2 правами, передбаченими ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, письмових пояснень та/або заперечень не надав.

У зв'язку з неявкою представника відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання, призначене на 07.08.2013 р., суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 36100211) зареєстроване Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 28 серпня 2008 року за № 10661020000005979. Вказане товариство розташоване за адресою: 02232, м. Київ, вул. Радунська, будинок 1/10, квартира 6-7.

ТОВ «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29 серпня 2008 року за № 11175 та перебуває на обліку у ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 200057912 від 20 липня 2012 року ТОВ «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» є платником податку на додану вартість з 25 вересня 2008 року (індивідуальний податковий номер 361002126529).

В період з 05 лютого 2013 року по 11 лютого 2013 року ДПІ у Деснянському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» (код за ЄДРПОУ 36100211) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36803875), ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС» (код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37563531) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року.

Перевірка проводилась на підставі Наказу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 04 лютого 2013 року № 172, виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС та направлення № 82/22-40/36100211 від 05 лютого 2013 року, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями та пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. у розмірі 172 367,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: I квартал 2010 р. на суму - 11 046,00 грн.; II квартал 2010 р. на суму - 12 280,00 грн.; III квартал 2010 р. на суму - 41 167,00 грн.; IV квартал 2010 р. на суму - 15 312,00 грн.; I квартал 2011 р. на суму - 7 731,00 грн.; II квартал 2011 р. на суму - 28 911,00 грн.; III квартал 2011 р. на суму - 25 772,00 грн.; IV квартал 2011 р. на суму - 30 148,00 грн.;

- пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. у розмірі 142 030,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: лютий 2010 р. - 683,00 грн.; березень 2010 р. - 8 153,00 грн.; квітень 2010 р. - 2 600,00 грн.; травень 2010 р. - 1 534,00 грн.; червень 2010 р. - 5 690,00 грн.; липень 2010 р. - 6 783,00 грн.; серпень 2010 р. - 2 440,00 грн.; вересень 2010 р. - 23 711,00 грн.; жовтень 2010 р. - 4 370,00 грн.; листопад 2010 р. - 7 880,00 грн.; лютий 2011 р. - 3 500,00 грн.; березень 2011 р. - 2 685,00 грн.; квітень 2011 р. - 16 530,00 грн.; травень 2011 р. - 8 610,00 грн.; липень 2011 р. - 9 367,00 грн.; вересень 2011 р. - 13 044,00 грн.; жовтень 2011 р. - 9 850,00 грн.; листопад 2011 р. - 14 600,00 грн.

22 лютого 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 01 березня 2013 року № 1385/10/22-421, висновки, викладені в акті № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року залишено без змін.

06 березня 2013 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000212204, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 169 707,25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 142 030,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 677,25 грн.

06 березня 2013 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000222204, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями та пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 192 319,25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 172 367 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 952,25 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача 1 та діями відповідача 2 під час проведення перевірки обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній в момент проведення перевірки).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі Наказу «Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 172 від 04.02.2013 року, направлення № 82/22-40/36100211 від 05.02.2013 року, відповідачем 2, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36803875), ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС» (код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37563531) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

При перевірці посадовою особою контролюючого органу були використані акти перевірок ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС» від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36445186, ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» від 07.04.2011 р. № 280/7/23-1/36803875 та від 11.07.2011 р. № 487/7/23-1/36803875, ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» від 26.09.2012 р. № 252/22-1/37563531.

Перевіркою були встановлені порушення наступних вимог: пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями та пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до абз. четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Як встановлено в судовому засіданні, надані позивачем докази, а саме: рахунки-фактури з фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, видаткові, податкові накладні, акти здачі-прийомки робіт (надання послуг), суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були здійснені/надані саме цими контрагентами.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, за результатами перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС» (акт № 282/23-1/36445186), ДПІ у Вишгородському районі Київської області встановила, що товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року в розумінні ст. 134 р. III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI та ст. 185, ст. 198 р. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Як наслідок, ДПІ у Вишгородському районі Київської області у своєму акті № 282/23-1/36445186 дійшла висновку про відсутність у ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Також, за результатами перевірок ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» (акти № № 280/7/23-1/36803875, 487/7/23-1/36803875), Бориспільська ОДПІ Київської області встановила, що невстановлені особи, використовуючи ім'я гр. ОСОБА_2 для прикриття незаконної діяльності, створили підприємство, до реєстрації та діяльності якого вона не мала відношення.

На думку податкового органу, створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

Як наслідок, Бориспільська ОДПІ Київської області у своїх актах № № 280/7/23-1/36803875, 487/7/23-1/36803875 дійшла висновку, що фінансово-господарські операції ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» та контрагентів-покупців, в період січень 2010 р. - лютий 2011 р., березень, квітень, травень 2011 р., не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36803875) є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У результаті порушення ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36803875) своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Таким чином, в ході проведення аналізу, Бориспільською ОДПІ Київської області встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36803875) господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже, всі операції купівлі-продажу за ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36803875) не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Також, за результатами перевірки ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» (акт № 252/22-1/37563531), Бориспільська ОДПІ Київської області встановила, що фінансово-господарські операції ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» та контрагентів-покупців за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

На думку податкового органу, наслідком діяльності ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Як наслідок, Бориспільська ОДПІ Київської області у своєму акті № 252/22-1/37563531 дійшла висновку про неможливість фактичного здійснення ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37563531) господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної дальності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

А тому, всі операції купівлі-продажу за ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37563531) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Підводячи підсумок вищезазначеному, відповідач 1 в своєму Акті № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року робить висновок, що ТОВ «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» мало правовідносини з фіктивними підприємствами (ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАЙЛІС», ТОВ «ТПК «ТЕХНОМАШПОСТАЧ», ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ»), а тому здійснювало сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовувало документи, що не відповідають дійсності.

Також, згідно вказаного вище акту перевірки, відповідачем 2 зроблено висновок про нікчемність та недійсність угод між позивачем та його контрагентами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податковий орган та його посадова особа (відповідач 2) під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формі позапланової виїзної перевірки, вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовою особою органу державної податкової служби певних фактів та відомостей.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 86.8 п. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, дії відповідача 2 стосовно визнання в Акті № 289/2240/36100211 від 18 лютого 2013 року правочинів нікчемними та дії стосовно винесення податкових повідомлень-рішень, є правомірними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі під час організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 36100211), діяли у відповідності до норм податкового законодавства.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року № 0000212204, № 0000222204 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Зазначене вище дає суду підстави стверджувати, що дії відповідача 2 є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачі діяли у відповідності до повноважень, наданих їм законодавством та довели правомірність прийнятих ними податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГА-ТРЕЙДИНГ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко