Постанова

від 14.08.2013 по справі 826/7749/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2013 року 09:05 № 826/7749/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - ОСОБА_5, відповідача - Лисай О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2012 року № 0001102202, № 0001112202, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтосан» (далі - ТОВ «Алтосан», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2012 року № 0001102202, № 0001112202.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки від 15 серпня 2012 року № 640/22-2/16307479 і прийняті податкові повідомлення-рішення базуються на припущеннях та необгрунтованих даних, їх складено з порушенням норм чинного законодавства України та поза межами наданих посадовим особам відповідача повноважень

Відповідач в обгрунтування своєї правової позиції зазначає, що угоди, укладені ТОВ «Алтосан» з ТОВ «Маркет-Про» та ТОВ «Телетрейд» носять фіктивний характер, в результаті чого ТОВ «Алтосан» завищено податковий кредит на суму 397 277, 00 грн., завищено валові витрати на суму 1 227 291, 00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 282 276, 93 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Алтосан» (код ЄДРПОУ 16307479) зареєстроване 13 січня 1992 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 10691050001007211). Місцезнаходження позивача: 04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 3.

ТОВ «Алтосан» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13 січня 1992 року за № 3475 та перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

До видів діяльності ТОВ «Алтосан» за КВЕД відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 13 вересня 2012 року серії АБ № 508875 відносяться: 43.21 Електромонтажні роботи, 27.90 Виробництво іншого електричного устаткування, 80.20 Обслуговування систем безпеки, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 25 липня 2012 року № 1068 та направлення від 02 серпня 2012 року № 1207/22-3 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алтосан» (код ЄДРПОУ 16307479) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Маркет-Про» (код ЄДРПОУ 37448396) за жовтень 2011 року та ТОВ «Телетрейд» (код ЄДРПОУ 3719362) за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 15 серпня 2012 року № 640/22-2/16307479.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статті 626, статті 629, статті 655, статті 662, статті 656, статті 658, статті 664, статті 203, пункту 1 статті 215, пункту 2 статті 215, статті 228, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 397277,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 97083,00 грн., за грудень 2011 року на суму 300194,00 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 626, статті 629, статті 655, статті 662, статті 656, статті 658, статті 664, статті 203, пункту 1 статті 215, пункту 2 статті 215, статті 228, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 282277,00 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року на суму 282277,00 грн.

23 серпня 2012 року ТОВ «Алтосан» подано до податкового органу письмові заперечення № 148-і на акт перевірки від 15 серпня 2012 року № 640/22-2/16307479, за результатами розгляду яких, податковий орган висновки вказаного акту залишив без змін, а заперечення - без задоволення.

04 вересня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001112202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 та п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «Алтосан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 282 277, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 282 277, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0, 00 грн.;

- № 0001102202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Алтосан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 496 596, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 397 277, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 99 319, 00 грн.

ТОВ «Алтосан» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та до ДПС України, які своїми рішеннями від 19 листопада 2012 року № 7649/10/12-114 та від 19 грудня 2012 року № 7363/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 04 вересня 2012 року № 0001112202, № 0001112202 залишили без змін, а скарги без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Алтосан», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2011 року та 07 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Телетрейд» (постачальник) укладені договори № 051211 та № 071211, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - оплатити й прийняти товар в асортименті, кількості, цінам, зазначеним у специфікації № 1.

На виконання вказаних договорів, ТОВ «Телетрейд» виписано на адресу позивача податкові накладні від 12 грудня 2011 року № 18 на суму 321229,19 грн. (в тому числі ПДВ 53538,20 грн.), від 20 грудня 2011 року № 28 на суму 505664,68 грн. (в тому числі ПДВ 84277,45 грн.), від 23 грудня 2011 року № 39 на суму 452146,46 грн. (в тому числі ПДВ 75357,74 грн.), від 26 грудня 2011 року № 42 на суму 403702,20 грн. (в тому числі ПДВ 67283,70 грн.), від 30 грудня 2011 року № 57 на суму 118419,31 грн. (в тому числі ПДВ 19736,55 грн.) та видаткові накладні від 26 грудня 2011 року № РН-0000048 на суму 1682742,53 грн. (в тому числі ПДВ 280457,09 грн.), від 30 грудня 2011 року № РН-0000098 на суму 118419,31 грн. (в тому числі ПДВ 19736,55 грн.).

Окрім цього, 18 жовтня 2011 року та 28 вересня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Маркет-Про» (постачальник) укладені договори № 181011 та № 280811, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - оплатити й прийняти товар в асортименті, кількості, цінам, зазначеним у специфікаці № 1.

ТОВ «Маркет-Про» виписано на адресу позивача податкові накладні від 26 жовтня 2011 року № 201 на суму 232560,00 грн. (в тому числі ПДВ 38760,00 грн.), 28 жовтня 2011 року № 209 на суму 7968,61 грн. (в тому числі ПДВ 1328,10 грн.), від 28 жовтня 2011 року № 208 на суму 12221,74 грн. (в тому числі 2036,96 грн.), від 28 жовтня 2011 року № 210 на суму 100309,50 грн. (в тому числі ПДВ 16718,25 грн.), від 15 листопада 2011 року № 43 на суму 250295,36 грн. (в тому числі ПДВ 41715,89 грн.), від 17 листопада 2011 року № 49 на суму 227519,27 грн. (в тому числі ПДВ 37919,88 грн.), від 18 листопада 2011 року № 60 на суму 403702,20 грн. (в тому числі ПДВ 67283,70 грн.), 22 листопада 2011 року № 70 на суму 277208,84 грн. (46201,47 грн.), 25 листопада 2011 року № 78 на суму 377676,03 грн. (62946,01 грн.), від 30 вересня 2011 року № 12 на суму 129057,00 грн. (в тому числі ПДВ 21509,50 грн.), від 25 жовтня 2011 року № 199 на суму 229435,39 грн. (в тому числі ПДВ 38239,23 грн.) та видаткові накладні від 18 листопада 2011 року № РН-0000064 на суму 358492,39 грн. (в тому числі ПДВ 59748,73 грн.), від 18 листопада 2011 року № РН-0000067 на суму 517327,20 (в тому числі ПДВ 86221,20 грн.), від 25 листопада 2011 року № РН-0000076 на суму на суму 1351944,00 (в тому числі ПДВ 225324,00 грн.), від 25 листопада 2011 року № РН-0000077 на суму 12221,74 грн. (в тому числі ПДВ 2036,96 грн.), від 25 листопада 2011 року № РН-0000079 на суму 7968,61 (в тому числі ПДВ 1328,10 грн.).

На підтвердження факту оплати за вказаними договорами, позивачем надано копії банківських виписок по рахунку останнього.

Однак, суд критично ставить до наданих документів, з огляду на наступне.

Відповідно до наданого відповідачем письмово доказу - акту від 14.06.2012 року № 1849/22-9/37193621 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телетрейд» (код за ЄДРПОУ 37193621) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011 року - лютий 2012 року», останній не звітує про наявність основних фондів, чисельність працюючих складає 1 особа.

Окрім цього, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, податкових органом зроблено висновок, що операції ТОВ «Телетрейд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідних для виконання такого постачання або здійснення економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вказаним вище актом не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ «Телетрейд» контрагентам - покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Вищевказані факти, на думку податкового органу свідчать про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Телетрейд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття останнім належним чином цивільної праводієздатності, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Телетрейд» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Окрім цього, з акту перевірки позивача від 15 серпня 2012 року № 640/22-2/16307479 вбачається, що згідно акту ДПІ у Московському районі м. Харкова ДПС від 10.01.2012 року № 5/232/3744896 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет-Про» (код за ЄДРПОУ 37448396) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за грудень 2011 року» встановлено, що операції ТОВ «Маркет-Про» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вказане свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Маркет-Про» здійснюється поза межами правового поля та про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності останнього, у зв'язку із чим фінансово-господарські правовідносини між ТОВ «Маркет-Про» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Суд зазначає, що відповідно до досліджених умов зазначених вище договорів доставка продукції здійснюється Покупцем, тобто позивачем.

У той же час, інші умови цих договорів такий обов'язок покладають на контрагентів позивача, тобто умови договорів постачання товару є суперечливі.

Водночас, з досліджених в судовому засіданні первинних документів вбачається, що контрагентами позивача було відвантажено останньому товари, а саме: Генератор АГС-7/2 (у комплекті з вузлом пропуску), Генератор АГС-11/3 (у комплекті з вузлом пропуску), Генератор АГС-11/5( у комплекті з вузлом пропуску), Генератор АГС-8/2 ( у комплекті з вузлом пропуску), Генератор АГС-11/6 ( у комплекті з вузлом пропуску), Генератор АГС - 11/6( у комплекті з вузлом пропуску). Втім, документів, що підтверджують транспортування вказаного товару, позивачем надано не було.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є зокрема, товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН).

Згідно з пунктом 2 вказаного наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22 травня 2006 року № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи, ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду даної справи в суді позивачем не надані товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи.

Водночас, надані позивачем копії подорожніх листів вантажного автомобіля та копія технічного паспорту на нього, не беруться судом до уваги, як належний доказ, оскільки вони лише підтверджують факт наявності у позивача транспортного засобу та не підтверджують транспортування товару за спірними операціями.

Таким чином, суд зазначає, що за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та сформовано валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі первинні документи не підтверджують право позивача на їх формування.

Враховуючи викладене, суд також критично ставиться до наданих позивачем податкових, видаткових накладних, довіреностей, що підтверджують факт подальшої реалізації ТОВ «Секрет Сервіс», ДП «Водолій», ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ПП «Алмаз», ГТ ОВ «Фірма ОРІОН», ПП СКБ «Сатурн-2000», КП ДПОПСПА «Защіта», ТОВ «ТІС-Сервіс», ТОВ «Торговий дім «Флоріан», ТОВ «ЗАОДВА», ТОВ «НВП «Квант-Транспорт», ТОВ «ОПС» та ін. контрагентам товару, як доказ його придбання у ТОВ «Телетрейд» та ТОВ «Маркет-Про».

При цьому, суд вважає, що такий товар було поставлено позивачем на адресу вказаних контрагентів не за рахунок його придбання у ТОВ «Телетрейд» та ТОВ «Маркет-Про», а за рахунок його поставки іншими суб'єктами господарювання.

Судом також не береться до уваги протокол опитування свідка ОСОБА_3 (яка в період з вересня - жовтень 2011 року числилася директором ТОВ «Телетрейд»), здійсненого адвокатом АБ «Новобранець» ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_3 підтвердила факт укладення та виконання договорів з ТОВ «Алтосан», оскільки ці відомості спростовуються вищенаведеними обставинами.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2012 року № 0001102202, № 0001112202 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.08.2013 р.