Постанова

від 06.02.2014 по справі 826/7749/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7749/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.13р. у справі 826/7749/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.09.12р. №0001112202 та № 0001102202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.13р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Маркет-Про» та ТОВ «Телетрейд» мали реальний (товарний) характер, вчинені в межах та цілях господарської діяльності позивача з метою подальшої реалізації товару, що підтверджується документально та не спростовано відповідачем належними засобами доказування.

У судовому засідання апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі ДПС проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Маркет-Про» за жовтень 2011 року та ТОВ «Телетрейд» за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.08.12р. №640/22-2/16307479.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.09.12р.:

№0001102202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 496 596 грн., в т.ч. основний платіж - 397 277 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 99 319 грн.;

№0001112202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 282 277 грн., в т.ч. основний платіж - 282 277 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.

Підставою для їх прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 397 277 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 97 083 грн., за грудень 2011 року на суму 300 194 грн.;

пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на прибуток на загальну суму 282 277 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 року на суму 282 277 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується виключно на висновках актів ДПІ у Московському районі м. Харкова від 10.01.12р. « 5/232/37448396 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет-Про» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року» та ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.06.12р. №1849/22-9/37193621 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телетрейд» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за грудень 2011 року - лютий 2012 року», згідно яких встановлено відсутність факту передачі товару від контрагентів продавців на користь контрагентів покупців з врахуванням реального часу, відсутність у підприємств первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що на думку податкового органу, свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств та про нікчемність усіх укладених ними правочинів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: електромонтажні роботи; виробництво іншого електричного устаткування.

Так, між позивачем та ТОВ «Телетрейд» були укладені договори постачання товару №051211 від 05.12.11р., №071211 від 07.12.11р., за умовами яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити й прийняти товар в асортименті, кількості, за цінами, зазначеними у Специфікації, яка є додатком до договору.

Також, у перевіряємому періоді позивач уклав договори з ТОВ «Маркет-Про» від 28.09.11р. №280811, від 18.10.11р. №181011, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити й прийняти товар в асортиментів, кількості, за цінами, зазначеними у Специфікації, яка є додатком до договору.

Згідно наявних у матеріалах справи Специфікацій позивачем придбавались генератори, конденсатори, мікросхеми, реле, діоди, кабель електичний тощо.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, які були досліджені колегією суддів у повній мірі та які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV, підписані особами, відповідальними за здійснення господарських операцій, розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання товару.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що не заперечується відповідачем.

Так, згідно п.2.1 вказаних вище договорів поставка товару здійснюється покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має власний автомобільний транспорт, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ХТН3302304200772 (а/с 59, том ІІ).

Матеріали справи містять докази наявності у позивача складського приміщення для зберігання придбаного товару для подальшої його реалізації, зокрема: договір оренди №18 від 01.01.10р. укладений між позивачем та Гаражно-будівельним кооперативом «Дніпро» та акт прийому - передачі від 01.01.10р. (а/с 63 - 65, том ІІ).

Матеріали справи також містять докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Телетрейд» та ТОВ «Маркет-Про» товару на користь інших суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ «Секрет Сервіс», ДП «Водолій», ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ПП «Алмаз», ГТ ОВ «Фірма ОРІОН», ПП СКБ «Сатурн-2000», КП ДПОПСПА «Защіта», ТОВ «ТІС-Сервіс», ТОВ «Торговий дім «Флоріан», ТОВ «ЗАОДВА», ТОВ «НВП «Квант-Транспорт», ТОВ «ОПС» (рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні).

Слід зазначити, що матеріали справи місять докази перевезення товару на користь покупців, зокрема: ПП СКБ «Сатурн-2000» власним автомобільним транспортом позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Крім того, згідно відомостей у ТТН, адреса завантаження товару є адреса місцезнаходження складського приміщення позивача - м. Київ, вул. Північна, 3.

Крім того, частина придбаного у контрагентів товару (генератор «АГС-7/2», генератор «АГС-7/1» з вузлом обліку) було використано позивачем у власній господарській діядбності при виконанні ним будівельних робіт на замовлення ТОВ «К.А.Н.СТРОЙ», що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №31 за серпень 2012 року (а/с 230 234, том І).

Матеріали справи також містять докази обліку придбаного товару на складі позивача, зокрема акт списання №СпТ-000121 від 06.12.11р. (а/с 238, том І).

Слід зазначити, що ТОВ «Телетрейд» та ТОВ «Маркет-Про» станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо. Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник.

Без зґясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності, несплата податків і зборів, або ж порушення правил податкової звітності (навіть якщо таке і мало місце) - не може бути достатньою підставою для висновку про укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.

Доводи податкового органу про незнаходження підприємств за місцезнаходженням після виконання господарської операції, не є підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Покликання апелянта на акти ДПІ у Московському районі м. Харкова від 10.01.12р. « 5/232/37448396 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет-Про» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року» та ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.06.12р. №1849/22-9/37193621 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телетрейд» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за грудень 2011 року - лютий 2012 року» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини що до вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «Телетрейд» та ТОВ «Маркет-Про».

Доводи податкового органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як свідчення безтоварності вказаних операцій не заслуговують на увагу, з огляду на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи, в даному ж випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що господарські операції з поставки товарів мали реальний характер; товарність вказаних господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в тому числі доказами зберігання, обліку, подальшої реалізації, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно відображено такі операції у податковому обліку шляхом формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

За наведених обставин та правових норм, оспорювані податкові повідомлення - рішення від 04.09.12р. №0001112202 та № 0001102202 - протиправні, а відтак такі рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.13р. у справі 826/7749/13-а - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.13р. у справі 826/7749/13-а скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Державної податкової служби від 04.09.12р. №0001112202 та № 0001102202.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 06.02.14р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.