Постанова

від 28.08.2013 по справі 826/8763/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2013 року № 826/8763/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 №0007712290, №0007722290

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0007712290, №0007722290.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для віднесення сум, сплачених ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених вказаним підприємствам - до податкового кредиту. При цьому позивач вказує на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесених рішень. При цьому відповідач посилається на неможливість виконання угод контрагентом позивача та фіктивність господарських операцій.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що в судове засідання 13.08.13р. відповідач не з'явився, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 35134847) по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р., за результатами якої складено акт від 22.05.2013р. №1498/22-90/35134847 (далі - акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства у періоді, що перевірявся, на загальну суму 102 281,00, в тому числі за 2 квартал 2012 в сумі 80 619 грн.; за 3 квартал 2012 в сумі 21 662грн.;

п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.2 ст.201, ст.. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, у періоді, що перевірявся на загальну суму 97 410 грн., в тому числі за травень 2012 в сумі 50 960 грн., за червень 2012 року в сумі 25 820 грн., за липень 2012 році в сумі 20 630 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.05.2013р.:

№ 0007712290, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 102 281 грн. та застосовано 25 570 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0007722290, яким, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97410 грн. та застосовано 24 353 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН» (Покупець), в особі директора Колесника Сергія Георгійовича, та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», в особі директора ОСОБА_2, були укладені договори про надання послуг з монтажу, кольороколекції та комп'ютерної графіки від 03.05.2012 №0305КК, №0305М, №03/05-12КГ, від 27.04.2012р. №27/04-12М, від 01.06.2012р. №0106912М, від 02.07.2012р. №020712М.

На виконання даних договорів були оформлені первинні документи, а саме акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення, які зазначені в акті перевірки.

В акті перевірки вчинено запис, що від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС отримано акт та протокол допиту гр. ОСОБА_2 - засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Згідно акту від 13.11.2012 року №7593/22-7/37889322 встановлено, що операції ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій. Також встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності.

Відповідно до вказаного протоколу допиту гр. ОСОБА_2 повідомив, що він підприємство зареєстрував за грошову винагороду у розмірі 200 (двісті) доларів США, документи фінансової звітності підприємства не підписував, статут не складав.

З огляду на вищезазначене, відповідач дійшов висновків, що податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту ТОВ «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН».

Ухвалою про відкриття провадження у справі судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконання робіт (надання послуг) та докази фактичного виконання робіт.

На вимогу суду позивачем надано пояснення, за змістом яких вбачається, що особи які здійснювали виконання робіт та підписання первинних документів зі сторони ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» згідно укладених договорів позивачем не встановлювались.

Суд вважає, що надання послуг особами, які залишилися невідомими позивачу неможливо як об'єктивно, так і з точки зору виконання договорів, укладених позивачем з замовниками. Суд вважає об'єктивно неможливим та законодавчо забороненим виконання робіт (послуг) невстановленими особами.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 вищезазначеного Закону, згідно з якою первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України, встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними правочинами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки контрагент позивача зареєстрований внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними правочинами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян