Ухвала

від 04.12.2013 по справі 826/8763/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8763/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ПОСТПРОДАКШН" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ПОСТПРОДАКШН" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН» по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р., за результатами якої складено акт від 22.05.2013р. №1498/22-90/35134847 (далі - акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем: п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України , що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства у періоді, що перевірявся, на загальну суму 102 281,00, в тому числі за 2 квартал 2012 в сумі 80 619 грн.; за 3 квартал 2012 в сумі 21 662грн.; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , п.198.2, 198.3 , п.198.6 ст. 198 , п.201.2 ст. 201 , ст.. 200 , п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, у періоді, що перевірявся на загальну суму 97 410 грн., в тому числі за травень 2012 в сумі 50 960 грн., за червень 2012 року в сумі 25 820 грн., за липень 2012 році в сумі 20 630 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.05.2013р.:

- № 0007712290, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 102 281 грн. та застосовано 25 570 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0007722290, яким, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97410 грн. та застосовано 24 353 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН» (Покупець), в особі директора Колесника Сергія Георгійовича, та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», в особі директора ОСОБА_4 були укладені договори про надання послуг з монтажу, кольороколекції та комп'ютерної графіки від 03.05.2012 №0305КК, №0305М, №03/05-12КГ, від 27.04.2012р. №27/04-12М, від 01.06.2012р. №0106912М, від 02.07.2012р. №020712М.

На виконання даних договорів були оформлені первинні документи, а саме акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення, які зазначені в акті перевірки.

В акті перевірки вчинено запис, що від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС отримано акт та протокол допиту гр.. ОСОБА_4 - засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Згідно акту від 13.11.2012 року №7593/22-7/37889322 встановлено, що операції ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій. Також встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності.

Відповідно до вказаного протоколу допиту гр. ОСОБА_4 повідомив, що він підприємство зареєстрував за грошову винагороду у розмірі 200 (двісті) доларів США, документи фінансової звітності підприємства не підписував, статут не складав.

З огляду на вищезазначене, відповідач дійшов висновків, що податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту ТОВ «КИЇВ ПОСТПРОДАКШН».

Погоджуючись з висновками відповідача та суду першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України .

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу , у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу ; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України , для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Частиною першою ст. 69 цього КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 при допиті в якості свідка директора та засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_4, останній показав, що зареєстрував ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за грошову винагороду на прохання невстановленої слідством особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та ніякого відношення до діяльності цього підприємства не має, документи фінансової звітності підприємства не підписував.

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням керівника Товариства-контрагента, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України такий доказ є належним, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, обставини щодо фіктивності операцій з поставки послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, колегія суддів апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідних послуг з монтажу, кольороколекції та комп'ютерної графіки, виконання яких було здійснено відповідними особами ТОВ «КБ «Горизонталь», які фактично могли б надати такі послуги, а також не надано жодних доказів наявності у контрагента трудових ресурсів, виробничого, транспортного чи іншого обладнання, відтак, є підстави вважати, що господарські операції, що відбулися, оформлені лише документально.

Статус ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» як платника ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже за змістом наведеного вище п. 198.6 ст. 198 ПК не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК . Також не спростовують відсутність належно оформлених первинних бухгалтерських і податкових документів по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Констатація апелянтом того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями відповідача та висновком суду першої інстанції про нікчемність правочинів між позивачем і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати правочин нікчемним. Між тим, помилкові твердження відповідача щодо нікчемності правочину, у даному випадку, не спростовують відсутність належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», тому за цих обставин лише помилковість посилань відповідача на нікчемність правочинів не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів обґрунтованість та законність свого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ПОСТПРОДАКШН" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.12.13р.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.