Постанова

від 30.08.2013 по справі 826/7887/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 серпня 2013 року                      № 826/7887/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Шрамко Ю.Т. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-3" до  Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 р. №0000832202 та №0000842202 ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-3", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 р. №0000832202 та №0000842202. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Торгсервіс" (код ЄДРПОУ 32903590) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, в силу чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав. Справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні. У судовому засіданні 04.07.2013 року судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у письмовому провадженні. Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Агро-3" при взаємовідносинах з ТОВ "Торгсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та податку на прибуток за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої відповідачем було складено Акт №247/22-2/32250669 від 23.01.2013 р. (далі - Акт перевірки). Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6., 201.7, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 273   611 грн., а також п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток в сумі 314   655 грн. за четвертий квартал 2011 року. На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 р.: - №0000832202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314 655 грн. (за основним платежем); - №0000842202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 342 014 грн., з яких 273 611  грн. - за основним платежем, а 68 403 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-3"  зареєстровано Солом'янською  районною у м. Києві державною адміністрацією 28.12.2002 р., 05.02.2003 р. взято на облік Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, 20.02.2003 р. зареєстровано платником податку на додану вартість, основними видами діяльності позивача, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зокрема, є неспеціалізована оптова торгівля. З матеріалів справи вбачається, що за  період, що перевірявся, ТОВ "Агро-3"  здійснювало господарські правовідносини з ТОВ "Торгсервіс" (код ЄДРПОУ 32903590), яке, на думку відповідача, має ознаки фіктивності. Судом встановлено, що між ТОВ "Агро-3"  (Покупець) та ТОВ "Торгсервіс" (Продавець) було укладено договір № 01/1 від 04.01.2010 р., згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає і зобов'язується оплатити партію товару, асортимент, номенклатура, кількість і вартість яких визначаються в товарних накладних або специфікаціях на передачу конкретної партії товару. За результатами виконання своїх зобов'язань ТОВ "Торгсервіс" було надано позивачу прибуткові накладні  №011226 від 01 грудня 2011 року на загальну суму 156041,60 грн., в тому числі ПДВ - 26 006,93 грн., №271204 від 27 грудня 2011 року на загальну суму 240 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 40 000,00 грн., №301202 від 30 грудня 2011 року на загальну суму 850 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 141 666,67 грн., а також видаткову накладну №211203 від 21 грудня 2011 року на загальну суму 395 629,00 грн., в тому числі ПДВ - 65 938,17 грн. ТОВ "Торгсервіс" було виписану на адресу позивача податкові накладні: -          №4 від 01 грудня 2011 року на загальну суму 156 041,60 грн., в тому числі ПДВ — 26006,93 грн.; - №52 від 07 грудня 2011 року на загальну суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ — 8333,33 грн.; - №62 від 08 грудня 2011 року на загальну суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ — 16666,67 грн.; - №67 від 09 грудня 2011 року на загальну суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ — 16666,67 грн.; - №73 від 12 грудня 2011 року на загальну суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; - №82 від 13 грудня 2011 року на загальну суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; - №93 від 15 грудня 2011 року на загальну суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; - №103 від 19 грудня 2011 року на загальну суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; - №109 від 20 грудня 2011 року на загальну суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; - №117 від 21 грудня 2011 року на загальну суму 395 629,00 грн., в тому числі ПДВ - 65938,17 грн.; - №134 від 27 грудня 2011 року на загальну суму 240 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 40000,00 грн. Зазначені документи містять всі реквізити, передбачені для первинних документів. Як вбачається з Акту перевірки (стор.4), та не заперечувалось відповідачем, зазначений контрагент позивача на час існування спірних правовідносин був зареєстрований платником податку на додану вартість. Згідно з дослідженою судом  податковою декларацією з ПДВ з додатками, зокрема, в розрізі контрагентів за грудень 2011 р. та податковою декларацією з податку на прибуток за четвертий квартал 2011 р., всі господарсько-фінансові операції позивача із ТОВ "Торгсервіс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що за вказаним вище правочином позивачем була здійснена часткова оплата контрагенту коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Крім того, позивач зазначив про те, що транспортування товару здійснювалося частково його власним транспортом та частково – ТОВ «Лоджистікс Експерт», що підтверджується актом №1626734 здачі-приймання робіт від 15.12.2011 р. та актом №1626843 від 31.12.2011 р.. Якість термоформовочної лінії, яка, серед іншого, поставлена ТОВ "Торгсервіс", Variovac PS SystemPack GmbH підтверджується сертифікатом відповідності № UA1.003.0006693-12, терміном дії з 19.01.2012 р.  по 18.01.2013 р., виданим Українським науково-технічним інститутом сертифікації та випробувань електрообладнання. Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Доказів на підтвердження того, що зазначений вище контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано. Разом з тим, позивач пояснив, що поставлені ТОВ «Торгсервіс» товари ТОВ «Агро-3» реалізувало зокрема ТОВ «Проскурів-Агро» за договором №VD0510 від 05.10.2011, ТОВ «Перший столичний хлібозавод» на підставі договору поставки №ГП1412 від 17 жовтня 2012 року, ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» на підставі договору поставки №ПВ2910 від 29 жовтня 2012 року, ТДВ «Колосок» на підставі договору поставки №ПВ3107 від 31 липня 2012 року, ТОВ «Артемівський хлібокомбінат плюс» на підставі договору поставки №ЛЄ 0912 від 27 липня 2012 року, ТОВ «Терновський хлібзавод» на підставі договору поставки №ГП 0312 від 06 лютого 2012 року, ТОВ «Проскурів-Агро» на підставі Договору поставки №УБ 0510 від 05 жовтня 2011 року з метою отримання прибутку, на підтвердження чого судом досліджено зазначені договори,  специфікацій до них, банківські виписки на підтвердження оплати позивачу вказаними контрагентами за поставлений товар. Також позивач зазначив про те, що залишки поставлених ТОВ «Торгсервіс» на користь ТОВ «Агро-3» деталей зберігаються на складських приміщеннях за адресами: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (приміщення за зазначеною адресою позивач орендує за договором №78А від 23.09.2009) та Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Антонова, 1, «МЛП Чайка» (складські послуги позивачу надає ТОВ «Лоджистікс експерт» за договором №014/03-11 від 31.03.2011). Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку. Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України. Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Суд також звертає увагу, що висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України податковий орган дійшов на підставі акту ДПІ у Києво-Святошинському районі м.Києва ДПС від 22.02.2012 р. №104/23-3/32903590 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгсервіс» (код за ЄДРПОУ 32903590) з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2011 року». З приводу зазначеного суд приймає до уваги наступне. Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність порушення податкового законодавства саме позивачем. Відповідачем не надано суду доказів порушення саме позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності за період з  01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., зокрема, і за результатами господарських взаємовідносин із ТОВ "Торгсервіс", доказів визнання недійсним вищевказаного договору із із ТОВ "Торгсервіс", доказів притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагента за порушення вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності за вказаний період. З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.7, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 273   611 грн., а також п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток в сумі 314   655 грн. за четвертий квартал 2011 року. Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-3" задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 07.02.2013 р. №0000832202 та №0000842202. 3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-3" (ідентифікаційний код 32250669) за рахунок Державного бюджету України. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко