Ухвала

від 11.09.2014 по справі 826/7887/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7887/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменко В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-3» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року №0000832202 та №0000842202, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агро-3» при взаємовідносинах з ТОВ «Торг сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої відповідачем було складено Акт №247/22-2/32250669 від 23.01.2013 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6., 201.7, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 273 611 грн., а також п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток в сумі 314 655 грн. за четвертий квартал 2011 року.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 року №0000832202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314 655 грн. (за основним платежем); та №0000842202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 342 014 грн., з яких 273 611 грн. - за основним платежем, а 68 403 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агро-3» здійснювало господарські правовідносини з ТОВ «Торг сервіс», яке, на думку відповідача, має ознаки фіктивності.

Судом встановлено, що між ТОВ «Агро-3» (Покупець) та ТОВ «Торг сервіс» (Продавець) було укладено договір № 01/1 від 04.01.2010 року, згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає і зобов'язується оплатити партію товару, асортимент, номенклатура, кількість і вартість яких визначаються в товарних накладних або специфікаціях на передачу конкретної партії товару.

На підтвердження виконання умов договорів, позивачем було надано на розгляд суду прибуткові накладні, податкові накладні, а також видаткову накладну. Колегія суддів наголошує, що зазначені документи містять всі реквізити, передбачені для первинних документів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що транспортування товару здійснювалося частково його власним транспортом та частково - ТОВ «Лоджистікс Експерт», що підтверджується актом №1626734 здачі-приймання робіт від 15.12.2011 року та актом №1626843 від 31.12.2011 року.

Разом з тим, позивач пояснив, що поставлені ТОВ «Торгсервіс» товари ТОВ «Агро-3» реалізувало зокрема ТОВ «Проскурів-Агро» за договором №VD0510 від 05.10.2011 року, ТОВ «Перший столичний хлібозавод» на підставі договору поставки №ГП1412 від 17.10.2012 року, ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» на підставі договору поставки №ПВ2910 від 29.10.2012 року, ТДВ «Колосок» на підставі договору поставки №ПВ3107 від 31.07.2012 року, ТОВ «Артемівський хлібокомбінат плюс» на підставі договору поставки №ЛЄ 0912 від 27.07.2012 року, ТОВ «Терновський хлібзавод» на підставі договору поставки №ГП 0312 від 06.02.2012 року, ТОВ «Проскурів-Агро» на підставі Договору поставки №УБ 0510 від 05.10.2011 року з метою отримання прибутку, на підтвердження чого судом досліджено зазначені договори, специфікацій до них, банківські виписки на підтвердження оплати позивачу вказаними контрагентами за поставлений товар.

Залишки поставлених ТОВ «Торгсервіс» на користь ТОВ «Агро-3» деталей зберігаються на складських приміщеннях за адресами: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (приміщення за зазначеною адресою позивач орендує за договором №78А від 23.09.2009) та Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Антонова, 1, «МЛП Чайка» (складські послуги позивачу надає ТОВ «Лоджистікс експерт» за договором №014/03-11 від 31.03.2011).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16.09.2014 року

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.