Постанова

від 30.08.2013 по справі 825/3148/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/3148/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геопласт-північ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геопласт-північ» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області від 08.08.2013 № 0004102200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем п. 198,2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Геопласт-північ», оскільки навіть у самому акті перевірки від 24.07.2013 № 165/22/37487896 вказано про наявність у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Геопласт-північ» всіх первинних документів, що підтверджує право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Також, згідно акту перевірки від 31.05.2013 № 1254/15/37487896 підтверджено право ТОВ «НВП «Геопласт-північ» на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012 року. Висновки ДПІ у м. Чернігові викладені в акті перевірки від 24.07.2013 № 165/22/37487896 базуються лише на висновках ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі, викладених у акті перевірки контрагента ТОВ «Новітні технології модернізації» № 1549/22-6/37069382 від 12.06.2013 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Враховуючи вищевказаний акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі, ДПІ у м. Чернігові зробило хибний висновок про те, що ТОВ «НВП «Геопласт-північ» не мало права для включення сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Новітні технології модернізації» до податкового кредиту за грудень 2012 року.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 № 0004102200 про зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 64000,00 грн та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 16000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 6263), в яких зазначив, що відповідно до наказу від 11.07.2013 № 111 та направлень від 11.07.2013 № 124, № 125, № 126 та згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, в зв'язку з тим, що до ДПІ у м. Чернігові надійшли відомості із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців щодо припинення юридичної особи, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВП «Геопласт-північ».

За період лютий - грудень 2012 року, січень - червень 2013 року ТОВ «НВП «Геопласт-північ» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 155703,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «НВП «Геопласт-північ» придбало послуги у грудні 2012 року від ТОВ «Новітні технології модернізації». Придбання робіт по наданню послуг по збору матеріалів з регіональної геологічної вивченості Дніпровсько-Донецького басейну згідно договору на виконання роботи по наданню послуг від 03.10.2012 № ЗА/12 та відповідно податкових накладних № 12 від 04.12.2012, № 16 від 05.12.2012, № 19 від 07.12.2012, № 26 від 10.12.2012, № 29 від 11.12.2012, № 29 від 26.12.2012.

Роботи по наданню послуг по збору матеріалів з регіональної геологічної вивченості Дніпровсько-Донецького басейну у грудні 2012 року підтверджуються актами здавання-приймання робіт по наданню послуг за договорами від 05.10.2012 № ЗБ/12, від 10.10.2012 № ЗВ/12, від 05.12.2012 № 4А/12 на загальну суму 384000,00 грн, в т.ч. ПДВ 64000,00 грн.

Оплата у грудні 2012 року проводилась відповідно платіжних доручень на загальну суму 294000,00 грн, в т.ч. ПДВ 49000,00 грн.

Згідно за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих ТОВ «НВП «Геопласт-північ» в деклараціях з податку на додану вартість, встановлені розбіжності з ТОВ «Новітні технології модернізації»: за грудень 2012 року на суму 64000,00 грн, яка виникла в наслідок отримання від ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі акту про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1549/22-6/37069382 від 12.06.2013.

Враховуючи вищевказаний акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі, ТОВ «НВП «Геопласт-північ» не мало права для включення сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Новітні технології модернізації» до податкового кредиту за грудень 2012 pоку - 64000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене ТОВ «Геопласт-північ» порушено п. 198.2 ст.198, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та завищено суму податкового кредиту за грудень 2012 року на загальну суму 64000,00 грн та згідно п. 200.1, п. 200 4 ст. 200 ПК України призвело до завищення бюджетного відшкодування за березень на загальну суму 64000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене Державна податкова інспекція у м. Чернігові вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірним, прийнятим на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, та просить відмовити ТОВ «НВП «Геопласт-північ» в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «НВП «Геопласт-північ» (код за ЄДРПОУ 37487896) зареєстроване виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 01.02.2011 та зареєстроване платником ПДВ з 18.01.2012, що підтверджується копією акту перевірки (зворот а. с. 13).

Судом встановлено, що на підставі наказу від 11.07.2013 № 111 та направлень від 11.07.2013 № 124, № 125, № 126 співробітниками ДПІ в м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВП «Геопласт-північ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.02.2011 по 11.07.2013, іншого законодавства за період з 17.02.2011 по 11.07.2013. За результатами перевірки складено акт від 24.07.2013 № 165/22/37487896 (а. с. 13-21), відповідно до якого перевіркою встановлено порушення п. 198,2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

ТОВ НВП «Геопласт-північ» було подано заперечення (а. с. 22-23) на акт позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «Геопласт-північ» № 165/22/37487896 від 24.07.2013 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.02.2011 по 11.07.2013, іншого законодавства за період з 17.02.2011 по 11.07.2013, за результатом розгляду якого ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області надало відповідь (а. с. 24), в якій зазначило, що аргументи наведені в запереченні не містять обгрунтованих доводів, а висновок виїзної позапланової перевірки № 165/22/37487896 від 24.07.2013 відповідає фактичним обставинам та є правомірним.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 № 0004102200 (а. с. 9), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 64000,00 грн, в тому числі за за штрафними (фінансовими) санкціями - 16000,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ НВП «Геопласт-північ» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Новітні технології модернізації».

Так, між ТОВ НВП «Геопласт-північ» та ТОВ «Новітні технології модернізації» було укладено договори № 3Б/12 від 05.10.2012 (а. с. 30-34), № 3В/12 від 10.10.2012 (а. с. 40-44), № 4А/12 від 05.12.2012 (а. с. 49-52), щодо виконання робіт, згідно яких оплата проводилась поетапно згідно виконаних робіт на підставі актів здавання-приймання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договори підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні № 12 від 04.12.2012 на загальну суму 58200,00 грн, в т.ч. ПДВ 9700,00 грн, № 16 від 05.12.2012 на загальну суму 58200 грн, в т.ч. ПДВ 9700,00 грн, № 19 від 07.12.2012 на загальну суму 58800,00 грн, в т.ч. ПДВ 9800,00 грн, № 26 від 10.12.2012 на загальну суму 59400,00 грн, в т.ч. ПДВ 9900,00 грн, № 29 від 11.12.2012 на загальну суму 59400,00 грн, в т.ч. ПДВ 9900,00 грн, № 53 від 26.12.2012 (а. с. 37-54);

- квитанцій від 04.12.2012, 05.12.2012, 07.12.2012, 10.12.2012, 11.12.2012, 14.12.2012, 15.01.2013 (а. с. 55-57);

- акти: здавання-приймання I етапу робіт по наданню послуг за договором № 3Б/12 від 05.10.2012, здавання-приймання II етапу робіт по наданню послуг за договором № 3Б/12 від 05.10.2012, здавання-приймання I етапу робіт по наданню послуг за договором № 3В/12 від 10.10.2012, здавання-приймання II етапу робіт по наданню послуг за договором № 3В/12 від 10.10.2012, здавання-приймання роботи по наданню послуг за договором № 4А/12 від 05.12.2012 (а. с. 35, 36, 45, 46, 53).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні змін майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача ТОВ «Новітні технології модернізації» було зареєстровано в якості юридичної особи та платником податків, що не заперечується сторонами та у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства дані обставини не потребують додаткового доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу)

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ НВП «Геопласт-північ» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій одни до одних не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Однак, відносини безпосередньо між учасниками операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку не було досліджено ДПІ у м. Чернігові, всі суми віднесені до податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, підтверджені податковими накладними, а тому суми ПДВ - 64000,00 грн правомірно віднесені до податкового кредиту за грудень 2012 pоку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ - 64000,00 грн за грудень 2012 pоку, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про завищення бюджетного відшкодування за березень є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геопласт-північ», - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області від 08.08.2013 № 0004102200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геопласт-північ» судові витрати в сумі 800 (вісімсот) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан