Ухвала

від 22.08.2013 по справі 826/2359/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2359/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Своринь Ю. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інженерні технології" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 року №0000922205, №0000912205..

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та визначено суму грошового зобов'язання, так як позивачем дотримано всіх вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валові витрати на підставі виписаних податкових накладних контрагентів є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 16.01.2013 року по 22.01.2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Будівельно-інженерні технології» при взаємовідносинах з ПП «Фірма Володар» за період з 01.07.2009 р. по 01.09.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 29.01.2013 року №72/22.5-17/33229753 на підставі якого 14.02.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912205, яким позивачу за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 18 447,00 грн., з яких 14 757,00 грн. - основного платежу та 3 690,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.49) та податкове повідомлення-рішення №0000922205, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 16 969,00 грн., з яких основного платежу - 16 969,00 грн., штрафні санкції не застосовані.

Встановлено, що між позивачем та ПП «Фірма Володар» укладено договір підряду від 05 липня 2011 року №3/11, договір підряду від 04 липня 2011 року №2/11, та договір підряду від 25 серпня 2011 року №4/11.

Відповідно до умов договорів Підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи на об'єктах Замовника (м. Київ, вул. Велика Житомирська, 1-3), (м. Київ, вул. Тимошенка,19).

Замовник зобов'язується здійснити оплату всіх робіт в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною даного Договору, і в термін, передбачений умовами даного Договору. Вартість робіт з будівництва Об'єкта визначається в кошторисній документації, що є невід'ємною частиною договору. До вказаних договорів сторонами було підписано додаток - кошторис на виконання ремонтних робіт.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов зазначених Договорів ПП «Фірма Володар» було виконано ремонтні роботи на об'єктах ТОВ «Будівельно-інженерні технології», які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 1-3 та м. Київ, вул. Тимошенка,19, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: від 05.07.2011 р., від 22.07.2011 р., від 25.08.2011 р.

За наслідками виконаних робіт ПП «Фірма Володар» було виписано на користь ТОВ «Будівельно-інженерні технології» податкові накладні на загальну суму 88 541,70 грн., в тому числі ПДВ - 14 756,95 грн.: від 05.07.2011 №47 на загальну суму 22 594,94 грн., в тому числі ПДВ - 3 765,82 грн., від 22.07.2011 р. №194 на загальну суму 25 276,83 грн., в тому числі ПДВ - 4 212,80 грн., від 25.08.2011 р. №193 на загальну суму 40 670,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 778,33 грн.

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень-серпень 2011 року, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 7 978,62 грн., за серпень 2011 року у розмірі 6 778,33 грн. (а.с.194-196, 2051-207) та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаних податкових деклараціях.

Оплата виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На момент здійснення позивачем господарських операцій його контрагент було належним чином зареєстровано в якості суб'єктів господарювання та платників податку на додану вартість.

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Роботи, виконані ПП «Фірма Володар», фактично замовлялися позивачем з метою виконання будівельних робіт за договорами, укладеними з замовниками - ДП «Розвиток» та ТОВ «Патра».

Встановлено, що згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з ДП «Розвиток» договору підряду №20/11 від 26 червня 2011 року, позивач зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті Замовника (м. Київ, вул. Велика Житомирська, 1-3).

Також, згідно укладеного між позивачем (як Підрядником) та ТОВ «Патра» (як Замовником) договору підряду №19/11 від 01 липня 2011 року позивач зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті Замовника (м. Київ, вул. Тимошенка, 19).

Позивачем був залучений субпідрядник - ПП «Фірма Володар» для виконання частини обсягу замовлених за вищевказаними договорами робіт.

Виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ПП «Фірма Володар», що відноситься до його основних видів діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарські операції позивача з ПП «Фірма Володар» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інженерні технології" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 28.08.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 28.08.2013 року

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.