Рішення

від 28.08.2013 по справі 912/1028/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 рокуСправа № 912/1028/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1028/13

за позовом: прокурора Маловисківського району в інтересах держави, в особі державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - позивач або ДП "Схід ГЗК"), Дніпропетровська область, м. Жовтні Води

до відповідача І: Маловисківської районної ради Кіровоградської області, Кіровоградська область, м. Мала Виска

та до відповідача ІІ: відділу Держземагентства у Маловисківському районі, Кіровоградська область, м. Мала Виска

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача І:

- громадянки Мельніченко Валентини Дмитрівни, Кіровоградська область, м. Мала Виска

- фермерського господарства "Мельниченко Микола Миколайович", Кіровоградська область, м. Мала Виска,

про визнання недійсним рішення та державного акта на право постійного користування землею

за участю представників:

від прокуратури - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури м. Кіровограда Угленко О.Ю., наказ № 235к від 30.04.2013 р.,

від позивача - юрисконсульт юридичної служби Новокостянтинівської шахти Наконечна О.І., довіреність № 18/2233 від 14.03.2013 р. ;

від відповідача I - начальник відділу з питань управління об'єктами спільної власності територіальних громад району Топчієнко А.Я., довіреність №01-08/302-1 від 30.07.2013 р.;

від відповідача ІІ - головний спеціаліст сектору землеустрою та ринку земель Іванченко О.М., довіреність № 2182/04/11-13;

від третьої особи - Мельніченко В.Д. особисто.

Прокурор Маловисківського району в інтересах держави, в особі державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до господарського суду з позовом про: визнання недійсним рішення Маловисківської районної ради Кіровоградської області № 92 від 26.11.1999 р. з моменту його прийняття - 26.11.1999 р.; визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею серії КР МВ 252, виданого на ім'я Мельниченка Миколи Миколайовича Маловисківською районною радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 320 від 29.12.1999 р., з покладенням на відповідачів судових витрат.

Ухвалою суду від 12.07.2013р. порушено провадження у даній справі.

Ухвалами від 06.08.2013 р. та від 20.08.2013 р. розгляд справи відкладався.

Позивач, згідно поданих до суду письмових пояснень. вимоги прокурора підтримав в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що земельна ділянка, яка згідно спірних рішення та Державного акту надавалась для ведення фермерського господарства "Мельниченко Микола Миколайович", знаходилась в постійному користуванні позивача - ДП "Схід ГЗК"

Маловисківська районна рада позов не визнала. У відзиві на позов районна рада послалась, зокрема, на те, що на день прийняття спірного рішення неможливо було зробити висновок про те, що земельна ділянка, яка надавалась в постійне користування Мельниченко М.М. для ведення селянського (фермерського) господарства входила до складу земель, наданих у постійне користування ДП "Схід ГЗК", за відсутністю таких документів у відповідача.

Від відділу Держземагентства у Маловисківському районі письмові пояснення не надійшли, однак, представник відділу у судовому засіданні повідомив, що дійсно земельна ділянка, яка надавалась в постійне користування Мельниченко М.М. для ведення селянського (фермерського) господарства знаходиться в межах земель, які використовує позивач згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №155101 від 21.04.2005 р.

Мельніченко Валентина Дмитрівна письмових пояснень суду не надала, в той же час повідомила, що земельна ділянка продовжує використовуватись фермерським господарством "Мельниченко Микола Миколайович".

Дослідивши подані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб; згідно з частиною 1 статті 36-1 Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ підвідомчим господарським судам" №7 від 23 березня 2012 року із подальшими змінами згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Обґрунтовуючи необхідність представництва прокуратурою інтересів ДП "Схід ГЗК", прокурор зазначає про те, що дане підприємство є одним з 28 уранових центрів світу та єдине в Україні підприємство, що забезпечує видобуток природного урану і виробництво його оксидного концентрату. За запасами урану Новокостянтинівське родовище є найбільшим у Європі і входить до першої десятки найбільших родовищ світу. Його освоєння є невід'ємною частиною Державної цільової економічної програми "Ядерне паливо України" та має стратегічне значення для розвитку енергетики країни.

Незаконне припинення ДП "Схід ГЗК" права постійного користування частиною земельної ділянки є втручанням в господарську діяльність позивача та позбавленням останнього, передбаченого ст. 95 Земельного кодексу України, права самостійно господарювати на землі.

Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, господарський суд прийшов до висновку, що прокурор з посиланням на законодавство належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, визначивши позивачем ДП "Схід ГЗК".

Згідно статуту ДП "Схід ГЗК", зареєстрованого 11.04.2012 р. дане підприємство засноване на державній власності відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.1951 року № 2659-1287 "Про розвиток видобування фосфорних руд на Першотравневому та Жовторічанському родовищах у Кривому розі та про організацію на базі цих родовищ Комбінату №9 Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР" та наказу Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР від 01.08.1951 р. № 3"„Про створення Комбінату №9" і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (п.1.1.).

Відповідно до п.2.1. цього статуту метою створення підприємства є забезпечення потреб атомних електростанцій України в урані шляхом видобутку уранових руд, виробництва концентрату природного урану, задоволення економічних та соціальних потреб підприємства.

Враховуючи мету створення підприємства, поставлених державою перед підприємством завдань, за пропозиції виконкому Кіровоградської обласної Ради народних депутатів Радою Міністрів УРСР було прийнято розпорядження від 08.05.1985 року № 282-рс про виділення Східному гірничо-збагачувальному комбінату для державних потреб земельної ділянки загальною площею 884,5 га (в безстрокове користування 615,2 га та в тимчасове довгострокове користування 269,3 га) під будівництво промислових та громадських об'єктів.

29 вересня 1985 року Східному гірничо-збагачувальному комбінату було видано Державний акт на право користування землею № 6, згідно з яким в Новомиргородському і Маловисківському районах Кіровоградської області Української РСР відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 року № 282-рс закріплено в постійне користування 615,2 га землі в межах згідно плану землекористування. Земля надається для державних потреб.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 № 563-XII, поступово в період з 1991 по 2000 рік проводилась робота з обстеження та визначення меж земельної ділянки в натурі, складання планів ділянок та проведено інвентаризацію земель відведених ДП "СхідГЗК" під будівництво промислових та цивільних об'єктів і інженерних мереж розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 № 282-рс.

Як вбачається із технічного звіту про встановлення меж земельних ділянок, інвентаризацію земель та складання планів ділянок зайнятих промисловими і громадськими об'єктами та інженерними мережами Східного гірничо-збагачувального комбінату на території Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області (т.2, а.с.9-54), по матеріалах відкоригованих в 1998 році зйомок було складено плани земельних ділянок з зазначенням меж земельної ділянки, довжин ліній по периметру меж, а також плани зовнішніх меж користування. Складено акти по встановленню та погодженню в натурі меж земельних ділянок, які підписані землекористувачем, суміжними землекористувачами, Маловисківським районним відділом земельних ресурсів та представником міської ради.

Із змісту висновків, наданих Маловисківським районним відділом земельних ресурсів та районним відділом будівництва, архітектури та житлової політики (т.2, а.с. 44-45) вбачається, що роботи про визначення меж земельних ділянок, інвентаризації земель, складання планів ділянок відведених під будівництво промислових та цивільних об'єктів проведено згідно діючих інструкцій про порядок інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками. Обмежень на використання земельних ділянок немає.

Розглянувши матеріали інвентаризації земель Східного гірничо-збагачувального комбінату, відведених відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 р. №282-рс Маловисківська районна рада 10.05.2002 р. на другій сесії двадцять четвертого скликання прийняла рішення №26 (т.2, а.с.46), яким підтверджено право постійного користування землею Східного гірничо-збагачувального комбінату, зокрема, на території Маловисківської міської ради загальною площею 148,73 га, вирішено видати державний акт на право постійного користування землею та зобов'язано підприємство використовувати надані землі за призначенням.

01.06.2002 р. головою Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області було прийняте розпорядження № 187-р "Про затвердження права постійного користування земельною ділянкою Східного гірничо-збагачувального комбінату" (надалі - розпорядження №187-р, т.2, а.с.52). Зазначене розпорядження прийняте на підставі тих же матеріалів інвентаризації.

На підставі розпорядження №187-р 21.04.2005 р. ДП "Схід ГЗК" був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 155101 (т.1, а.с.18). Відповідно до цього Державного акту позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 148,73 га. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування промислових і громадських об'єктів та інженерних мереж.

Підтвердження у 2002-2005 роках відповідними органами права постійного користування позивача земельною ділянкою загальною площею 148,73 га свідчить про те, що зазначена земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні позивача з 1985 року.

Проте, як вбачається із матеріалів справи позивачем в жовтні 2012 р. було виявлено пошкодження та зміни на частині земельної ділянки, яка находиться в постійному користуванні останнього, про що було складено акт огляду земельної ділянки 82,0778 га від 25.10.2012 р. (т.1., а.с. 178-179).

В подальшому прокуратурою Маловисківського району було проведено перевірку щодо законності використання вищезгаданої земельної ділянки із залученням посадових осіб Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.03.2013 р. (т.1., а.с.193-194), в якому зафіксовано факт використання земельної ділянки розміром 9,9 га, що входить до земель, які перебувають з 1985 року в постійному користуванні ДП "Схід ГЗК", селянським (фермерським) господарством "Мельниченко Микола Миколайович".

Із матеріалів справи вбачається, що 26.11.1999 р. Маловисківською районною радою прийнято рішення № 92 "Про затвердження проектів відведення земель селянським (фермерським) господарствам" (надалі - рішення №92 т.1, а.с.34). Із змісту даного рішення вбачається, що Маловисківською районною радою затверджено проект та надано в постійне користування Мельниченко Миколі Миколайовичу земельну ділянку (пасовище) площею 9,9 га на території Маловисківської міської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі цього рішення 29.12.1999 р. громадянину Мельниченку Миколі Миколайовичу видано Державний акт на право постійного користування серії КРМВ 252 (т.1, а.с. 11).

Надання гр. Мельниченку М.М. в постійне користування земельної ділянки стало підставою для створення селянського (фермерського) господарства "Мельниченко Микола Миколайович".

22.02.2001 р. розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації №220 було зареєстровано селянське фермерське господарство "Мельниченко Микола Миколайович". Викладене підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (т.1., а.с. 17), копією статуту цього господарства (т.1., а.с. 51-54) та витягом з ЄДРПОУ, який надано на вимогу суду Головним управлінням статистики у Кіровоградській області за №04.3-6767 від 14.08.2013 р. (т.1, а.с. 64).

06.09.2009 голова СФГ "Мельниченко Микола Миколайович" помер (т.1, а.с.55). Зміни до статутних документів та до реєстраційної справи щодо зміни керівництва цього господарства не вносились. Згідно пояснень дружини покійного (т.1., а.с. 12-13) після смерті Мельніченка М.М. обробітком даної земельної ділянки займався Авсейцев В.П., якому Мельніченко В.Д. надала земельну ділянку в оренду за усною угодою, за що отримувала щорічно орендну плату.

Згідно пояснень Мельніченко В.Д., які вона надала в судовому засіданні, спірна земельна ділянка продовжує використовуватись по даний час.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує, положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, господарський суд враховує положення пункту 2 роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. з подальшими змінами, відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції орану, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, спірне рішення №92 може бути визнане недійсним за наявності одночасного існування двох умов, таке рішення має суперечити нормам чинного законодавства та порушувати права та охоронювані законом інтереси держави в особі позивача.

Згідно положень ст. 19 Земельного кодексу України в редакції 1990 р., яка діяла на момент прийняття спірного рішення, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Матеріалами справи доведено, що рішенням №92 Маловисківська районна рада надала в постійне користування Мельниченко Миколі Миколайовичу земельну ділянку (пасовище) площею 9,9 га на території Маловисківської міської ради для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, які знаходяться в постійному користуванні ДП "СхідГЗК", без вилучення цієї ділянки в останнього.

Згідно пояснень Мельніченко В.Д. проект відведення земельної ділянки площею 9,9 га в постійне користування Мельниченко Миколі Миколайовичу для ведення селянського (фермерського) господарства не розроблявся та не затверджувався.

Викладене не спростовано ні відповідачем І ні відповідачем ІІ.

В результаті прийняття Маловисківською районною радою рішення, яке протирічить вимогам чинного законодавства, порушуються права та економічні інтереси держави в особі ДП "Схід ГЗК" щодо належного (цільового) використання спірної земельної ділянки.

З огляду на викладені обставини вимоги прокурора про визнання недійсним рішення №92 підлягають задоволенню господарським судом.

Крім того, порушення з боку Маловисківської районної ради норм Земельного кодексу України та інших норм чинного законодавства України призвели до неправомірної видачі Державного акту на право постійного користування землею, громадянину Мельниченко Миколі Миколайовичу. Спірний державний акт, враховуючи незаконність рішення №92 також протирічить нормам чинного законодавства та порушує права ДП "СхідГЗК" щодо повноцінного та цільового користування наданою земельною ділянкою та інтереси підприємства щодо належного виконання покладених на нього державних, економічних та стратегічних завдань.

Відповідно до п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. (з послідуючими змінами) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

З огляду на те, що рішення Маловисківської районної ради Кіровоградської області № 92 від 26.11.1999 р. є незаконним та підлягає визнанню недійсним, вимоги прокурора про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії КР МВ 252, виданого на ім'я Мельниченка Миколи Миколайовича Маловисківською районною радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 320 від 29.12.1999 року, також підлягають задоволенню.

При цьому, дослідивши заяви прокурора та позивача про застосування позовної давності, відповідно до вимог ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.

Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із матеріалів справи вбачається, що про порушення прав та інтересів ДП "СхідГЗК" стало відомо в лютому 2013 р., а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Таким чином, прокурором в інтересах держави в особі позивача подано позов в межах строку визначеного законодавством для захисту порушеного права. Тому порушене право підлягає захисту.

Отже, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України із двох вимог немайнового характеру покладаються на відповідачів по 1147,00 грн. на кожного.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Маловисківської районної ради Кіровоградської області № 92 від 26.11.1999 р.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії КР МВ 252, виданий на ім'я Мельниченка Миколи Миколайовича Маловисківською районною радою та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 320 від 29.12.1999 року.

Стягнути з Маловисківської районної ради Кіровоградської області (26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Жовтнева, 78, ідентифікаційний код 23694488) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1147,00 грн. судового збору.

Стягнути з відділу Держземагентства у Маловисківському районі (26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Шевченка, 60, ідентифікаційний код 24153317) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1147,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити ФГ "Мельниченко Микола Миколайович" за адресою: 26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Пархоменка, 3.

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя О.Б. Шевчук