Рішення

від 27.08.2013 по справі 915/1034/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа № 915/1034/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Панченко С.В., довіреність від 20.08.2013р.;

Луук А.В., довіреність від 20.08.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Приватного підприємства «Південь Техсервіс» (54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 38-А, кв. 32, код ЄДРПОУ 25378171)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон» (54038, м. Миколаїв, вул. Бутоми, буд. 2, код ЄДРПОУ 33798737)

про: стягнення 49285,96 грн., -

Суть спору: Приватне підприємство «Південь Техсервіс» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон» 49285,96 грн., з яких: 33074 грн. основного боргу за договором поставки №СР-019 від 24.03.2010р., 13566,95 грн. пені та 2645,01 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №СР-019 від 24.03.2010р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.08.2013р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк вирішення спору по справі №915/1034/13 до 28.08.2013р.

У судових засіданнях 02.07.2013р. та 06.08.2013р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 27.08.2013р. проти позову заперечили та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 23.08.2013р. за вх.№16514/13.

Позивач у судове засідання 27.08.2013р. не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідне поштове повідомлення та відповідна розписка представника позивача від 06.08.2013р. (а.с. 49), а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача у судовому засіданні 27.08.2013р.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

24.03.2010р. між Приватним підприємством «Південь Техсервіс» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон» (Покупець, відповідач) був укладений договір поставки №СР-019, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити в порядку, визначеному даним договором, зварювальні матеріали (товар).

Відповідно до п.1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару та його ціна вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору та видаткових накладних, які направляються на адресу Покупця, або, за узгодженням сторін, вище перелічене вказується лише у видаткових накладних, без оформлення специфікації.

За п.1.3 договору поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок Покупця, направлених на адресу Постачальника електронною поштою, факсом, листом.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що передача товару здійснюється шляхом підписання накладної, на підставі довіреності представника Покупця, оформленої належним чином.

Згідно з п.3.7 договору право власності на товар переходить до Покупця після оплати вартості товару.

У відповідності до п.4.2 договору за узгодженням сторін Покупець здійснює оплату за кожну партію товару: оплата за фактом відвантаження товару на протязі 3 робочих днів.

За п.9.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині виконання грошових зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

30.03.2010р. та 30.06.2010р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 77598 грн., що підтверджується видатковими накладними №2 від 30.03.2010р. №11 від 30.06.2010р. (а.с. 15-16), довіреностями №1 від 29.03.2010р., №32 від 29.06.2010р. (а.с. 17-18).

При цьому з наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних та довіреностей не вбачається, що поставлений позивачем за ними товар був поставлений відповідачу саме на виконання договору поставки №СР-019 від 24.03.2010р. , адже посилань на вказаний договір ані видаткові накладні, ані довіреності не містять.

В подальшому відповідачем було частково оплачено отриманий товар на суму 44524 грн., що підтверджується відповідними банківськими рахунками (а.с. 21-22). У вказаних банківських виписках з призначення платежів також не вбачається оплата відповідачем поставленого товару саме за договором поставки №СР-019 від 24.03.2010р.

Залишок заборгованості відповідача складає 33074 грн.

Як свідчать матеріали справи, на даний час відповідачем наявний борг не сплачено.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 33074 грн. основного боргу, який на думку позивача виник за договором поставки №СР-019 від 24.03.2010р., 13566,95 грн. пені та 2645,01 грн. трьох відсотків річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом, виходячи з наявних матеріалів справи, встановлено факт поставки позивачу товару, вартість якого відповідачем частково сплачено.

У судовому засіданні 27.08.2013р. представники відповідача проти факту поставки відповідачу товару не заперечували, так само як не заперечували і проти суми наявного у відповідача основного боргу.

Разом з тим, господарським судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 14.06.2013р., від 02.07.2013р. та від 06.08.2013р. суд витребовував у позивача докази поставки товару за накладними №2 від 30.03.2010р., №11 від 30.06.2010р. саме на виконання договору поставки №СР-019 від 24.03.2010р.

Між тим, позивачем вимог ухвал суду не виконано та не надано до суду жодного належного у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України доказу на підтвердження того, що заборгованість відповідача у розмірі 33074 грн. виникла при виконанні зобов'язань за договором поставки №СР-019 від 24.03.2010р.

Натомість відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано про здійснення позивачем поставок товару, стягнення боргу за який становить предмет позову по справі, не на підставі договору поставки №СР-019 від 24.03.2010р. і не обумовлення сторонами строків оплати за зазначену поставку.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали викладене у відзиві та надали до суду письмові пояснення щодо того, що у спірний період 2010 року поставки товару позивачем відповідачу здійснювались не тільки на підставі договору №СР-019 від 24.03.2010р., а й на підставі інших договорів та замовлень.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про те, що поставка товару, стягнення вартості якого в т.ч. становить предмет позову по даній справі, була позадоговірною.

Водночас з огляду на не встановлення в такому випадку строку (терміну) виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, господарський суд приходить до висновку про обов'язок відповідача сплатити за поставлений товар у відповідності до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги позивачем .

В матеріалах справи наявна претензія-вимога ПП «Південь Техсервіс» №1/21-01 від 21.01.2013р. про сплату заборгованості в розмірі 33074 грн. Між тим, в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надано належні у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України докази надсилання/вручення вказаної вимоги відповідачу. При цьому напис «Отримала. 21.01.2013р.», вчинений на зворотному боці вказаної вимоги невідомою особою, без вказання прізвища та посадового становища, таким доказом не є.

Відповідачем факт отримання вказаної вимоги заперечений і у відзиві на позовну заяву, і у відповідних письмових поясненнях за вх.№16599/13 від 27.08.2013р., і представниками відповідача у судовому засіданні 27.08.2013р. При цьому представники відповідача пояснили суду, що на товаристві не працює жодної особи жіночої статі, яка могла б отримати таку вимогу та поставити свій підпис від імені відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про ненастання на даний час строку виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого позивачем товару, з огляду на що позовні вимоги ПП «Південь Техсервіс» про стягнення з відповідача основного боргу є передчасними та не підлягають задоволенню.

За вищенаведених обставин є безпідставними і позовні вимоги ПП «Південь Техсервіс» про стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПП «Південь Техсервіс».

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Південь Техсервіс» відмовити.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 30 серпня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська