Рішення

від 28.08.2013 по справі 910/11202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11202/13 28.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант»

про стягнення 51 785, 88 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Рогівська С.А. - по дов. № б/н від 15.07.2013р.

Від відповідача Шипськи й М.М. - по дов. №б/н від 27.08.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант» 51 795, 88 грн., із яких: 37 768, 00 грн. заборгованість по орендній платі, 9 662, 02 грн. витрати позивача по ремонту майна, 3 610, 87 грн. - пеня, 80,75 грн. інфляційні, 674, 24 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. порушено провадження у справі №910/11202/13, розгляд справи призначено на 08.07.2013р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 17.07.2013р.

В судовому засіданні 17.07.2013р. представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача:

52 000 грн. заборгованості по орендній платі, 9 662, 02 грн. - витрати на ремонт автомобіля, 3405, 36 грн. - пені, 1200, 64 грн. - 3% річних, 81,25 грн. - інфляційні.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову,

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Оскільки в поданій заяві позивач збільшує кількісні показники за тими ж вимогами, які було подано в позовні заяві, тому суд розцінює подану заяву, як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

З урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог та нез'явленням відповідача в судове засідання, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 28.08.2013р.

В судовому засіданні 28.08.2013р. представником позивача подана заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 52 000 грн. основного боргу, 4 133, 82 грн. пені, 1 200 грн. 64 коп. -3% річних, 81.25 грн. - інфляційні.

В судовому засіданні 28.08.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди від 28.03.2012р. №1, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 52 000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2013 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що орендоване майно було повернуто позивачу 07.12.2012р. Крім того, представник відповідача зазначив, що плату за орендоване майно відповідач сплачував готівкою директору позивача.

В судовому засіданні 28.08.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

28.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Совант» (надалі відповідач) був укладений договір оренди обладнання №1 (далі -договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору позивач, як орендодавець, передає відповідачу, а відповідач, як орендар, приймає від орендодавця в строкове платне нижче визначене майноа саме вантажний автомобіль КАМ АЗ бетонозмішувач, №АА0564ІР, модель 53229АБС7ДА, кузов №ХТС53229R62279017.

02.04.2012р. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі майна відповідно до умов договору та специфікації №1 до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як передбачено п. 4.2. договору, строк оренди складає 9 (дев»ять) місяців.

Згідно із п. 5.1. договору розмір орендної плати складає 8500 грн.в місяць, в т. ч. ПДВ 1416, 67 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, який передує розрахунковому.

Згідно п. 5.3 договору орендар (відповідач) сплачує орендну плату рівними частинами, два рази на місяць, тобто п»ятого та двадцятого числа місяця, наступного за тим в якому було передано майно, що орендується. здійснена протягом 5 банківських днів з мол метну виставлення позивачем рахунку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив оренду плату в повному обсязі, у зв'язку з чим виник борг в сумі 52 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідачем були порушені зобов'язання за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном у зв'язку з чим виник борг в сумі 52 000,00 грн.

Відповідачем в ході розгляду справи не було надано доказів сплати орендної плати по спірному договору.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 9662, 02 грн., що становлять витрати позивача на ремонт майна.

Відповідно до п. 7.1 договору відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві майно, що орендується, в технічно справному стані у відповідності до розділу 8 договору.

Згідно розділу 8 договору у разі пошкодження орендованого майна, відповідач зобов'язаний відремонтувати за свій рахунок ці ушкодження та повернути майно у технічному стані.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 9662, 02 грн. витрат позивача на ремонт майна не надано доказів повернення відповідачем майна в позивачу несправному стані. Крім того, умовами договору не передбачений обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу такі витрати.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9662,02 грн. задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4 133,82 грн., 81,25 грн. -інфляційні, 1200,64 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 9.3. договору у випадку прострочення сплати орендної плати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки платежу.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню пеня, з урахуванням перевіреного судом розрахунку позивача, в розмірі 4 133,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 52 000,00 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 1200,64 грн. та інфляційних в сумі 81,25 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

З огляду на задоволення позову частково витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант» (00024, м. Київ, вул.. Круглоуніверситетська, 22А, код ЄДРПОУ 36185913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрголовснабспецбуд» (03124, м. Київ, вул.. М. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 33233969) 52 000 грн. 00 коп. основного боргу, 4 133 грн. 82 коп. пені за прострочку платежу, 81 грн. 25 коп. - інфляційні, 1 200 грн. 64 коп. - 3 % річних, 1 472 грн. 575 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 02 .09.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.