Рішення

від 22.05.2013 по справі 5011-11/16459-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/16459-2012 22.05.13

За позовом Приватного підприємства "Фірма "Відродження"

до Приватного підприємства "Восток СВ"

про стягнення 46 911,79 грн. та виселення

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Судді: Котков О.В.

Привалов А.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 22.05.2013 колегія суддів, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосила вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Фірма "Відродження" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Восток СВ" (надалі - відповідач) про стягнення 46 911,79 грн. та виселення

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.06.2011 року між Приватним підприємством "Фірма "Відродження" та Приватного підприємства "Восток СВ" укладено Договір оренди нежилого приміщення № 03/11 (надалі - договір) строком на 11 місяців. Так, за переконанням позивача, відповідач не виконав свого зобов'язання в частині повернення майна, на час подачі позову до суду у приміщенні знаходиться, орендних платежів та комунальних послуг не сплачує та у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.

Так на підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Восток СВ" на свою користь неустойку, за період з 01.05.2012 по 01.11.2012, у розмірі 40 000, 00 грн та заборгованості по комунальних платежах у сумі 6 911, 79 грн. та усунути перешкоди у користуванні Приватного підприємства "Фірма "Відродження" належним їй на праві власності нерухомим майном шляхом виселення Приватного підприємства "Восток СВ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою:м. Київ, вул.. Турівська, буд. 32.

Ухвалою суду від 19.11.2012 суддя Смирнова Ю.М. порушила провадження у справі та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2012.

12.12.2012, через канцелярію Господарського суду міста Києва, представник позивача надав документи для доручення їх до матеріалів справи, зокрема заяву про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку з детальними підрахунками головного бухгалтера Приватного підприємства "Фірма "Відродження" сума неустойки та заборгованість по комунальних платежах станом на 01.11.2012 є більшою, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Восток СВ" на свою користь неустойку у розмірі 53 000, 00 грн. та заборгованість по комунальних платежах у сумі 50 389, 10 грн. та усунути перешкоди у користуванні Приватного підприємства "Фірма "Відродження" належним їй на праві власності нерухомим майном шляхом виселення Приватного підприємства "Восток СВ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою:м. Київ, вул.. Турівська, буд. 32.

Ухвалою суду від 12.12.2012 судді Смирнова Ю.М. прийняла до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та відклала розгляд справи на 14.01.2012.

В судове засідання, призначене на 14.01.2012 представники сторін з'явились.

Представник відповідача подав відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач вважає, що у зв'язку з наявністю судових справ, стороною в яких виступає Приватного підприємства "Фірма "Відродження" стосовно корпоративних відносин між його учасниками, стягнення орендних платежів та неустойки є передчасним, а відсутність законних власників Приватного підприємства "Фірма "Відродження" є підставою вважати, що стягнення орендної плати є не правомірним.

Також в своєму відзиві відповідач зазначає, що продовжує сплачувати орендні платежі та комунальні послуги за орендоване приміщення, а відтак просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Також відповідачем подані клопотання про зупинення провадження у справі та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Обухову С.Г.

В задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Обухову С.Г. судом відмовлено.

В судовому засіданні, на підставі ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, представником позивача подане клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.01.2013 продовжено стоки розгляду справи.

В судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2013.

16.01.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав пояснення в яких вказує, що підстави стягнення з відповідача на користь позивача неустойки є безпідставними виходячи з наступного.

Так, відповідач вважає, що договір оренди нежилого приміщення № 03/11 від 01.06.2013. Строк договору оренди, визначений з 01.06.2011 по 01.05.2012.

Після закінчення строку договору відповідач продовжує користуватись орендованим за даним договором майном. У зазначений законом строк заперечення позивача щодо продовження використання орендованого майна була відсутня, а відповідач в свою чергу вчиняв, дії що свідчать про продовження договору, а саме сплачує орендну плату за користування приміщенням та комунальні платежі, а позивач, в свою чергу приймає їх.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що договір оренди є продовженим, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки є безпідставними.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 25.01.2013, у зв'язку з перебуванням судді Смирнової Ю.М. у відпустці та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Цюкалу Ю.В.

Ухвалою суду від 25.01.2013 суддя Цюкало Ю.В. прийняв справу № 5011-11/16459/2012 до свого провадження та призначив ї до розгляду в судовому засіданні на 18.02.2013

14.01.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а також додаткові пояснення.

Заява про зменшення позовних вимог мотивована тим, що відповідачем надані докази оплати орендних платежів та проведення додаткового розрахунку, борг у відповідача перед позивачем зменшився.

На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 32 000, 00 грн та заборгованості по комунальних платежах у сумі 20 231, 21 грн. та усунути перешкоди у користуванні Приватним підприємством "Фірма "Відродження" належним їй на праві власності нерухомим майном шляхом виселення Приватного підприємства "Восток СВ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою:м. Київ, вул.. Турівська, буд. 32.

В своїх поясненнях, наданих через канцелярію Господарського суду міста Києва, позивач вказує, що зобов'язання сторін за договором оренди нежилого приміщення № 03/11 від 01.06.2013. припинились на підставі п. 10.3.1 та п. 10.3.3 вказаного договору з 01.05.2012, а відтак просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання призначене на 18.02.2013 представники сторін з'явились

Представник відповідача надав, через канцелярію Господарського суд у міста Києва, подав додаткові пояснення, якими окрім обставин, на які вже зверталася увага суду, додатково посилається на той факт, що в претензіях позивача, які направлялися на адресу відповідача позивачем підтверджується, що договірні відносини між сторонами у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення № 03/11 від 01.06.2011 не припинилися, відтак позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представники сторін заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив вказане клопотання.

Ухвалою суду від 18.02.2013 розгляд справи призначено на 18.03.2013.

В судовому засіданні 18.03.2013 оголошено перерву до 25.03.2013.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 № 152-р та наказу голови Господарського суду міста Києва від 25.03.2013 № 85-К, робочий день 25.03.2013 перенесено на 13.04.2013, у зв'язку подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 у Київській області та м. Києві.

За таких обставин, судове засідання 25.03.2013 не відбулося.

26.03.2013 р. суддя Цюкало Ю.В. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи №5011-11/16459-2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В. від 26.03.2013 розгляд справи №5011-11/16459-2012 за позовом Приватного підприємства "Фірма "Відродження" до Приватного підприємства "Восток СВ" про стягнення 46 911,79 грн. та виселення призначено здійснювати колегіально у складі: Головуючого судді Цюкало Ю.В, суддів Коткова О.В. та Привалова А.І.

Ухвалою суду від 26.03.2013 колегія суддів у складі суддів Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В. та Привалов А.І. прийняли справу № 5011-11/16459-2012 за позовом Приватного підприємства "Фірма "Відродження" до Приватного підприємства "Восток СВ" про стягнення 46 911,79 грн. до свого провадження та призначили до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2013.

В судове засідання призначене на 17.04.2013 представник позивача з'явився.

В судове засідання призначене на 17.04.2013 представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 17.04.2013 розгляд справи відкладено на 22.05.2013.

В судове засідання призначене на 22.05.2013 представники сторін вкотре не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату і час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 між Приватним підприємством "Фірма "Відродження" та Приватного підприємства "Восток СВ" укладено Договір оренди нежилого приміщення № 03/11.

Пунктом 1.1 договору зазначено, що орендодавець передає, а орендар прийає у строкове платне користування нежиле приміщення, яке належить на праві власності орендодавцю, існуючими комунікаціями та телефонним зв'язком.

Адреса об'єкту, що орендується: м. Київ, вул.. Турівська, 32. (п. 1.2 договору).

Об'єкт, що орендується, складається з приміщення площею 24 кв.м. (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту передання-приймання уповноваженими представниками сторін.

На виконання п. 3.2 договору сторони підписали акт приймання - передачі об'єкту, що орендується від 01.06.2011 у відповідності до якого позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт, що орендується за Договором оренди № 03/11 від 01.06.2011, а саме: приміщення загальною площею24 кв.м у нежитловому фонді, що розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Турівська, 32.

Пунктом 4.1 сторони погодили, що строк оренди: 11 місяців з моменту підписання акту приймання - передачі об'єкту, що орендується.

В позовній заяві позивач зазначає, що строк дії договору оренди закінчився 01.05.2012.

Пунктом 10.3.1 договору сторони погодили, що договір припиняється у випадку закінчення строку дії Договору.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що зміна або розірвання договору оренди мають місце за письмовою угодою сторін. Письмові пропозиції щодо зміни та доповнення до договору розглядаються сторонами у 20-ти денний термін з дня отримання пропозиції.

За твердженнями позивача, між ним та відповідачем велися переговори (в усній формі), щодо укладення нового договору або звільнення орендованого приміщення, але станом на 01.11.2012 договір так і не укладений, приміщення не звільнено та знаходиться у користуванні відповідача.

Окрім іншого позивач зазначає, що відповідачем з липня 2012 не здійснюються орендні платежі.

Так, на підставі вищенаведеного позивач, керуючись ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України зазначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідач не погоджується з твердженнями позивача, щодо припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 з 01.05.2012 та стверджує, що договір оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 є продовженим на підставі ст.. 764 Цивільного кодексу України.

Стаття 764 Цивільного кодексу України вказано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Цивільним кодексом України передбачена можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму.

Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем використовується об'єкт, що орендується за Договором оренди № 03/11 від 01.06.2011, а саме: приміщення загальною площею 24 кв.м у нежитловому фонді, що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Турівська, 32.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вже зазначалося вище, відповідач не тільки продовжує користуватися орендованим за договором оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 приміщенням, а і позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату орендної плати за даним договором після закінчення строку на який він був укладений.

Так, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії наступних рахунків:

- рахунок № 23 від 03.05.2012 з призначенням платежу - сплата орендної плати за травень 2012 у розмірі 4 000грн.;

- рахунок № 24 від 01.06.2012 з призначенням платежу -орендна плати за червень 2012 у розмірі 4 000грн.;

- рахунок № 25 від 01.07.2012 з призначенням платежу - орендна плати за липень 2012 у розмірі 4 000грн.;

- рахунок № 27 від 01.08.2012 з призначенням платежу - сплата орендної плати за серпень 2012 згідно договору № 03/11 від 01.06.2011 у розмірі 4 000грн.;

- рахунок № 30 від 01.09.2012 з призначенням платежу -орендна плата за вересень 2012 згідно договору № 03/11 від 01.06.2011 у розмірі 4 000грн.;

- рахунок № 32 від 01.10.2012 з призначенням платежу - орендна плата за жовтень 2012 згідно договору № 03/11 від 01.06.2011 у розмірі 4 000грн.

В свою чергу частина орендних платежів відповідачем оплачувалась, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Також позивач зазначає, що відповідачем припинено оплату орендних платежів з серпня 2012.

Також Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем направлявся на адресу відповідача лист № 14 від 14.09.2012 з проханням надати пропозицію щодо подальшої співпраці.

14.09.2012 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 12 в якій позивач вказує, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату та комунальні платежі та повідомляє про наявність заборгованості за серпень місяць - 4000 грн. та комунальні платежі в сумі 6 911, 79 грн., у зв'язку з чим просить погасити заборгованість.

17.09.2012 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 17 в якій позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за вересень за договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 у розмірі 4 000 грн. та проханням сплатити її до 27.09.2012.

Тобто, суд вважає, що між позивачем та відповідачем наявний правочин.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на все вищезазначене, суд вважає, що відсутність заперечень позивача проти продовження дії договором оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 упродовж місяця після спливу строку на який він був укладений, виставлення відповідачу рахунків за орендну плату за договором оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011, наявність листа з проханням надати пропозиції стосовно подальшої співпраці, наявність претензій з проханням оплатити борг з орендної плати саме за договором нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011, часткова оплата рахунків виставлених позивачем відповідачу за орендну плату по вищезгаданому договору та прийняття даних платежів позивачем - свідчить про визнання позивачем дії договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 продовженої на той самий строк та на тих самих умовах.

На підставі вищезазначеного, суд вважає доведеним факт продовження дії договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 на той самий строк та на тих самих умовах, а саме з 01.05.2012 по 01.04.2013.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги про сплату неустойки керується ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тобто, право вимагати сплати неустойки у позивача настає лише після припинення дії договору оренди та неповернення його орендарем у встановленому порядку.

Оскільки судом встановлена та обставина, що дія договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 продовжена на той самий строк та на тих самих умовах, а саме з 01.05.2012 по 01.04.2013, то підстави стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщення за період з 01.08.2012 по 01.11.2012 у позивача відсутня.

А відтак і позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 32 000 грн. суд вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення заборгованості по комунальних платежах у розмірі 20 013, 21 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5.2 договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 зазначено наступне: до вартості орендної плати входить послуга: телефонного зв'язку (абонентна плата). Вартість місцевих, міжміських та міжнародних розмов, за спожиту електроенергію, воду, тепло, Інтернету, пожарної сигналізації, охоронної сигналізації до орендної плати не входять та сплачуються орендарем на підставі окремих рахунків.

Рахунки, на підставі яких відповідач повинен здійснювати оплату комунальних послуг позивачем до матеріалів справи не надані.

Також суд вважає за необхідне вказати наступне.

Виставляючи відповідачу претензію № 19 від 30.10.2012 про сплату комунальних послуг позивач вказує заборгованість у розмірі 6 911, 79 грн.

Таблиці написані від руки без підпису з зазначенням «різниці боргу» у розмірі 25 177, 27 грн. судом як належний та допустимий доказ не приймаються.

У заяві про збільшення позовних вимог, яка подана до суду 12.12.2012, позивач посилається на те, що головним бухгалтером Приватного підприємства «Відродження» здійснений детальний підрахунок, на підставі якого позивачем встановлена заборгованість у відповідача, зокрема, за комунальні послуги, станом на 01.11.2012, у розмірі 50 389 грн.

Але ані розрахунку, ані будь-яких інших документів в обґрунтування вказаної суми суду не надано.

Позивач в заяві про зменшення позовних вимог посилається на факт надання відповідачем доказів оплати та проведення додаткового розрахунку, у зв'язку з чим, станом на 14.02.2013 заборгованість у відповідача перед позивачем, зокрема, з комунальних платежах становить 20 013, 21 грн.

Але і до даної заяви доказів, на підстав яких позивач прийшов до висновку про наявність заборгованості у відповідача по комунальних платежах саме у сумі 20 013, 21 грн. не додано.

Частиною 1 статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Частиною 2 статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, зокрема вказано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведеного вище суд вважає, що позивачем не доведений факт наявності заборгованості по оплаті комунальних платежів за період з серпня 2012 по листопад 2012 саме у розмірі 20 13, 21 грн.

Стосовно позовної вимоги щодо усунення перешкоди у користуванні Приватного підприємства "Фірма "Відродження" належним йому на праві власності нерухомим майном шляхом виселення Приватного підприємства "Восток СВ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою:м. Київ, вул.. Турівська, буд. 32. суд прийшов до висновку про наступне.

Згідно зі ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вже встановлено судом, строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 був продовжений на той же строк та на тих самих умовах і діяв до 01.04.2013.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В матеріалах справи наявна претензія № 19 від 30.10.2012, яка направлялася на адресу відповідача 30.10.2012, в якій позивач просить відповідача звільнити займане приміщення та сплатити заборгованість.

Тобто, позивач направив вказану претензію до закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 на який його було продовжено.

Суд вважає, що позивач висловив своє заперечення проти продовження дії вказаного договору.

Також суд вважає, що строк звернення з такою завою не обмежений місяцем після закінчення дії договору, а сторона за договором, яка зацікавлена у припиненні або зміні договору, може подати таку заяву і до закінчення строку дії договору, що відповідно, не суперечить наведеним вище нормам.

Вимоги позивача, викладені у вищезгаданій претензії відповідач залишив без задоволення, майно за актом приймання передачі позивачу не передав.

При передачі об'єкта, що орендується, складається акт приймання - передачі, який підписується сторонами за договором. (п. 8.1 договору).

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо місячного строку для повідомлення про припинення дії договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Враховуючи той факт, що договір оренди нежитлового приміщення № 3/11 від 01.06.2011 припинив свою дію 01.04.2013, у відповідача перед позивачем вини обов'язок повернути орендоване за вказаним договором оренди приміщення та передати його за актом приймання передачі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України Господарський зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства доказів на підтвердження звільнення орендованого приміщення не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині усунення перешкоди у користуванні Приватним підприємством "Фірма "Відродження" належним йому на праві власності майном шляхом виселення Приватного підприємства "Восток СВ" з нежитлового приміщення за адресою:м. Київ, вул.. Турівська, буд. 32. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Фірма "Відродження" задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди у користуванні Приватним підприємством "Фірма "Відродження" (м. Київ, вул. Турівська, 32, ідентифікаційний код 16401416) належним йому на праві власності майном шляхом виселення Приватного підприємства "Восток СВ" (м. Київ, вул. Наумова, 19, оф. 1, ідентифікаційний код 36113880) з нежитлового приміщення за адресою:м. Київ, вул.. Турівська, буд. 32.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Восток СВ" (м. Київ, вул. Наумова, 19, оф. 1, ідентифікаційний код 36113880) на користь Приватним підприємством "Фірма "Відродження" (м. Київ, вул. Турівська, 32, ідентифікаційний код 16401416) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 23.05.2013

Суддя Головуючий Ю.В. Цюкало

судді О.В. Котов

А.І. Привалов