Постанова

від 19.08.2013 по справі 826/11160/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2013 року 12:22 № 826/11160/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю. при секретарі судового засідання Непомнящій А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Театраль" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 №0006772250 та №0006762250

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Театраль» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2013 року № 0006772250 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 349684 грн., у тому числі за основним платежем - 284492 грн. та за штрафними санкціями - 65192 грн.; податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2013 року № 0006762250 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324787 грн., у тому числі за основним платежем - 260560 грн. та за штрафними санкціями - 64227 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2294 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх безпідставними й необґрунтованими й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток підприємств внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп», а також зазначено про те, що укладання та виконання договорів відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, а також суми, віднесені до складу валових витрат, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, а тому правочини, укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до складу податкового з податку на додану вартість та завищення податку на прибуток підприємств. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

В період з 28 березня 2013 по 17 квітня 2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Театраль» (код ЄДРПОУ 21701764) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24 квітня 2013 року № 1228/22-50/21701764.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Театраль» податку на прибуток в сумі 284492 грн.;

- пп. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 260560 грн.

На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0006772250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 349684 грн., у тому числі за основним платежем - 284492 грн. та за штрафними санкціями - 65192 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0006762250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324787 грн., у тому числі за основним платежем - 260560 грн. та за штрафними санкціями - 64227 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено судом, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Миандр Груп» (Виконавець) укладено договори від 02 листопада 2009 року № 0211/03 з додатками (т. 1, а. с. 135-142), № 0211/02 з додатками (т. 1, а. с. 143-150), № 0211/01 з додатками (т. 1, а. с. 151-158), № 1410/01; від 14 жовтня 2009 року № 1410/01 з додатками (т. 1, а. с. 159-165), відповідно до умов яких Виконавець зобов'язується в порядку, на умовах та у строки, встановлені договорами, надати Замовникові рекламні послуги, перелік яких вказано в додатках до договорів, які є їх невід'ємною частиною.

На виконання умов Договорів ТОВ «Миандр Груп» розповсюджувало рекламний матеріал ресторану «Дежавю» через розсилку по базам адрес, біля станцій метро у м. Києві (розповсюдження флаєрів).

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Миандр Груп» позивачем додано до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1, а. с. 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180), звіт про розповсюдження флаєрів, звіти по клієнтам, звіти по інтернет-розсилці, звіти з розповсюдження по базам адрес (т. 1, а. с. 182-188). Позивачу контрагентом ТОВ «Миандр Груп» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Миандр Груп» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати послуги, обумовлені договорами, укладеними з ТОВ «Театраль» (т. 1, а. с. 205-209).

Як встановлено судом, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Інвест Бренд» (Виконавець) укладено договори від 05 серпня 2010 року № 0508-10 про надання маркетингових послуг з додатками (т. 1, а. с. 210-214), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати перелік дизайнерських та консультаційних послуг щодо реконструкції закладу харчування (ресторан «Дежавю», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 30/10); від 03 листопада 2011 року № 0311-11 з додатками (т. 1, а. с. 215-218), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати комплекс організаційних послуг щодо організації та проведення заходу Замовника ресторан «Дежавю», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 30/10). На виконання умов договорів ТОВ «Інвест Бренд» надавало послуги, обумовлені Додатками до Договорів.

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Інвест Бренд» позивачем додано до матеріалів справи копії фото звіту з організації та проведення заходу, проекти видів послуг, обумовлених додатком № 1 до договору, акти здачі-прийняття робіт, наявні в матеріалах справи. Позивачу контрагентом ТОВ «Інвест Бренд» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Інвест Бренд» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ.

Як встановлено судом, між позивачем (Заклад) та ТОВ «Альянс-стандарт» (Виконавець) укладено договори від 01 квітня 2010 року № 30/0104 з додатком (т. 2, а. с. 43-47), відповідно до умов якого Виконавець з метою забезпечення ефективного здійснення закладом комерційної діяльності зобов'язується надати Замовникові послуги, перелік яких зазначений у Додатку 1 до даного Договору, а заклад зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги.

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Альянс-стандарт» позивачем додано до матеріалів справи копії звітів до актів наданих послуг, матеріали для проведення навчання персоналу, акти надання послуг у відповідності до Додатка № 1 до Договору (т. 2, а. с. 48-231). Позивачу контрагентом ТОВ «Альянс-стандарт» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Альянс-стандарт» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати позивачу послуги, визначені договором, оскільки, у відповідності до видів діяльності за КВЕД займалося консультуванням з питань комерційної діяльності й керування; діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; консультування з питань інформатизації; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сельсман груп» (Виконавець) укладено договір від 02 квітня 2012 року № 104СГ з додатками, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується в порядку, на умовах та у строки, встановлені цим Договором, надати Замовникові рекламні послуги, перелік яких вказано в Додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною (т. 3, а. с. 1-7).

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Сельсман груп» позивачем додано до матеріалів справи копії актів надання послуг, відповідно до яких ТОВ «Сельсман груп» надавало позивачу послуги з розповсюдження рекламних матеріалів, звіти про розповсюдження флаєрів (т. 3, а. с. 8-16). Позивачу контрагентом ТОВ «Сельсман груп» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Сельсман груп» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати позивачу послуги, визначені договором, оскільки, у відповідності до видів діяльності за КВЕД займалося неспеціалізованою оптовою торгівлею; діяльністю у сфері права; консультування з питань комерційної діяльності й керування; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; рекламні агентства; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Гресленд» (Виконавець) укладено договори від 01 серпня 2012 року № 108ГФВ, № 108БА, № 108ІР, № 108СМС з додатками,відповідно до умов яких Виконавець зобов'язується в порядку, на умовах та у строки, встановлені цим Договором, надати Замовникові рекламні послуги, перелік яких вказано в Додатках до Договорів та які є їх невід'ємною частиною (т. 3, а. с. 20-57).

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Гресленд» позивачем додано до матеріалів справи копії звітів по розповсюдженню, звітів по клієнтам, звітів по інтернет-розсилці, акти надання послуг. Позивачу контрагентом ТОВ «Гресленд» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Гресленд» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати позивачу послуги, визначені договором, оскільки, у відповідності до видів діяльності за КВЕД займалося неспеціалізованою оптовою торгівлею; діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; рекламними агентствами; загальним придбанням будинків; діяльністю з підтримки театральних та концертних заходів.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Купідус гранд» (Виконавець) укладено договір від 01 березня 2012 року № 103КГУ, відповідно до умов якого позивачу надавались послуги з прибирання приміщень ресторану (т. 3, а. с. 135-138).

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Купідус гранд» позивачем додано до матеріалів справи копії графіку прибирання приміщень, специфікацію до Договору, акт надання послуг. Позивачу контрагентом ТОВ «Купідус гранд» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Купідус гранд» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати позивачу послуги, визначені договором, оскільки, у відповідності до видів діяльності за КВЕД займалося посередництвом у торгівлі товарами широкого асортименту; рекламною діяльністю; прибиранням виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів; інша видовищно-розважальна діяльність; інші види оптової торгівлі.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Орбіс Еліт» (Виконавець) укладено договір від 01 березня 2012 року № 103ОЕ з додатками, відповідно до умов якого позивачу надавались рекламні послуги з розповсюдження рекламних матеріалів(т. 3, а. с. 148-152).

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Орбіс Еліт» позивачем додано до матеріалів справи копії актів, звітів з розповсюдження реклами. Позивачу контрагентом ТОВ «Орбіс Еліт» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Орбіс Еліт» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати позивачу послуги, визначені договором, оскільки, у відповідності до видів діяльності за КВЕД займалося організацією перевезення вантажів; дослідженням кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; рекламною діяльністю; дослідженням і розробкою в галузі природничих наук.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Плуар ЛТД» (Виконавець) укладено договір від 02 квітня 2012 року № 104 ПЛ з додатками, відповідно до умов якого позивачу надавались рекламні послуги з розповсюдження рекламних матеріалів(т. 3, а. с. 163-168).

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Плуар ЛТД» позивачем додано до матеріалів справи копії актів, звітів з розповсюдження реклами. Позивачу контрагентом ТОВ «Плуар ЛТД» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Плуар ЛТД» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати позивачу послуги, визначені договором, оскільки, у відповідності до видів діяльності за КВЕД займалося іншою діяльністю у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; наданням інших інформаційних послуг; консультуванням з питань комерційної діяльності й керування; рекламними агентствами; дослідженням кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Делавар Груп» (Виконавець) укладено договори від 02 квітня 2012 року № 104ДГ, від 03 травня 2012 року № 105ДГ, від 01 червня 2012 року № 106ДГ, відповідно до умов яких позивачу надавались послуги з прибирання приміщень (т. 3, а. с. 186-199).

На підтвердження реальності надання послуг ТОВ «Делавар Груп» позивачем додано до матеріалів справи копії графіків прибирання приміщень за відповідні місяці, специфікації на виконання робіт акти. Позивачу контрагентом ТОВ «Делавар Груп» виписано податкові накладні за результатами наданих послуг та які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Згідно наданих позивачем документів ТОВ «Делавар Груп» на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як платник ПДВ та мало право надавати позивачу послуги, визначені договором, оскільки, у відповідності до видів діяльності за КВЕД займалося неспеціалізованою оптовою торгівлею; діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; іншою допоміжною діяльністю у сфері транспорту; рекламними агентствами; загальним прибиранням будинків; діяльністю з підтримки театральних і концертних заходів.

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по рахунку, надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за 2010-2012 роки на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп» у зв'язку з отриманням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп» були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ здійснює діяльність у сфері діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; обслуговування напоями; рекламні агентства; посередництво в розміщенні реклами в ЗМІ; діяльність у сфері фотографії.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копії торгового партерну на право здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обігу готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, свідоцтво про реєстрацію позивача платником ПДВ, що, в свою чергу свідчить про те, що позивач має право на виконання робіт, визначених укладеними з контрагентами договорами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року №0006762250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324787 грн., у тому числі за основним платежем - 260560 грн. та за штрафними санкціями - 64227 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0006772250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 349684 грн., у тому числі за основним платежем - 284492 грн. та за штрафними санкціями - 65192 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Миандр Груп», ТОВ «Інвест Бренд», ТОВ «Альянс-стандарт», ТОВ «Сельсман груп», ТОВ «Гресленд», ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Плуар ЛТД», ТОВ «Делавар Груп», яким вже була надана оцінка.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0006772250.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Театраль» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Театраль» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 травня 2013 року № 0006772250 та № 0006762250.

5. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Театраль» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст постанови виготовлено 23.08.2013 року.