Постанова

від 28.08.2013 по справі 826/12666/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2013 року 15:46 № 826/12666/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. вирішив адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Росукрконсалтінг" до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 00003272290 від 11.03.2013, за участю представників сторін:

представник позивача Мельник Ю.В.;

представник відповідача Пономарьова Г.В.;

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 28.08.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтинг» (далі - позивач) звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №00003272290 від 11.03.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 21.08.2013 року та на 28.08.2013 року.

У судовому засіданні 28.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 роки, по взаємовідносинах з ТОВ Агентство «Віасат».

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтинг» встановлені порушення: пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.192.2, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість на загальну суму 68 167 грн. в тому числі: за липень 2011 року в сумі 15 833, 33 грн.; за серпень 2011 року в сумі 14666,6 грн.; за вересень 2011 року в сумі 16500 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 21166,7 грн.; пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 78 392,00грн., за період 3-4 квартал 2011р.

На підставі Акту від 22.02.2013 року №530/22-90/35829190 відповідачем було прийнято податкове повідомлення повідомлення-рішення №00003272290 від 11.03.2013 згідно з яким позивачу донараховано податок на прибуток на загальну суму 78 392,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтинг» зареєстровано 01.04.2008 за № 10741020000029493 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 35829190). Місцезнаходження позивача: 1032, м. Київ, вул. Саксаганського, д.119.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.04.2008 за № 32883. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є діяльність купівля та продаж власного нерухомого майна, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльність агентств нерухомості, дослідження і розробки в галузі суспільних наук, дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управляння.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ Агентство «Віасат» у 2009 - 2012 роках.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентам за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Так, 01.07.2011 між позивачем та ТОВ Агентство «Віасат» було укладено договір про надання послуг по проведенню соціального опитування населення № 010711/1.

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ Агентство «Віасат» за дорученням позивача надавати послуги з проведення соціального опитування населення, а позивач зобов'язувався приймати та оплачувати надані послуги в строки та на умовах, що передбачені цим Договором.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ Агентство «Віасат» надано послуги (проведення соціального опитування населення) на адресу позивача на загальну суму 409000, 00 грн.(в т. ч. ПДВ - 68167,00 грн.). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за липень - жовтень 2011р.

В ході перевірки встановлено, що розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані послуги від ТОВ Агентство «Віасат» було надано суду копії документів: договір № 010711/1 від 01.07.2011р., рахунок-фактура № 19.07./01 від 19.07.2011р., акт здачі-прийняття робіт № б/н від 31.07.2011р., податкова накладна № 94 від 19.07.2011р., аналітичний звіт, акт здачі-прийняття робіт № б/н від 31.10.2011р., рахунок фактура № 03.11./1 від 03.11.2011р., рахунок-фактура № 17.10/1 від 17.10.2011р., податкова накладна № 190 від 31.10.2011р., податкова накладна № 69 від 17.10.2011р., акт здачі-прийняття робіт б/н від 30.09.2011р., рахунок-фактура № 16.09./1 від 16.19.2011р., податкова накладна № 89 від 16.09.2011р., акт здачі-прийняття робіт № б/н від 31.08.2011р., рахунок-фактура № 26.08/1 від 26.08.2011р., рахунок-фактура № 16.08/1 від 16.08.2011р., податкова накладна № 109 від 23.08.2011р., податкова накладна № 124 від 26.08.2011р., копії платіжних доручень.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року - березні 2012 року та відображені у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

З наявних в матеріалах справи копій вищевказаних актів здачі-прийняття робіт вбачається, що ТОВ "Агентство «Віасат» надавались послуги про проведенню соціального опитування населення.

Однак, позивачем на вимогу суду не було надано жодних первинних документів, де було б чітко зазначено хто саме від імені ТОВ "Агентство «Віасат» підписував вище зазначені документи. Натомість надані первинні документи з печаткою ТОВ "Агентство «Віасат» та підписами невстановлених осіб.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що впроваджені з ОВС ГСВ ДПС України знаходиться кримінальна справа № 69-149 порушена відносно директора ТОВ «ЄВРО клас трейд» ОСОБА_3 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Відповідно до матеріалів даної кримінальної справи, група осіб, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг в порушення встановленого законодавства в порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності зареєстровані на «підставних» осіб, в коло яких входить ТОВ "Агентство «Віасат».

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені ТОВ "Агентство «Віасат» в копіях актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатків до них, податкових накладних виконані невстановленою особою.

Отже, згідно висновків акту перевірки встановлено, що господарські операції між ТОВ "Агентство «Віасат» та позивачем не підтвердились, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Агентство «Віасат» та позивачем були фіктивними правочинами та такими, що вчинялись без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам позивача та ТОВ Агентство «Віасат» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «Росукрконсалтинг» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товарів, оформлених як придбані у ТОВ "Агентство «Віасат».

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом не отримано належних доказів надання ТОВ "Агентство «Віасат» відповідних послуг позивачу та використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично послуги ТОВ "Агентство «Віасат» позивачу не надавались та не були використані у господарській діяльності.

Відсутність доказів надання послуг та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих послуг, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, а оскаржуване ППР №00003272290 від 11.03.2013 прийняти в межах повноважень і в спосіб, передбачені діючим законодавством України.

Стосовно правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення можливе лише за умови набрання законної сили відповідним рішенням суду, водночас в зазначеній нормі ПК України не зазначено коло платників податків, до якого мають застосовуватися вказані правила.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

У зв'язку із цим, суд зазначає, що кримінально-процесуальним законом в даному випадку є Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960.

Статтею 1 КПК України встановлено, що його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Статтею 98 КПК України врегульовано порядок порушення кримінальної справи шляхом винесення відповідної постанови, як єдиної процесуальної форми початку кримінального переслідування та досудового слідства.

Форми закінчення досудового слідства визначені статтею 212 КПК України, якими є: складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Розділом 3 КПК України визначені судові рішення, які можуть бути прийняті судом першої інстанції за наслідками розгляду кримінальної справи, це - або обвинувальний або виправдовувальний вирок.

По кримінальній справі судом також можуть бути прийняті і інші судові рішення, передбачені нормами вказаного Кодексу.

Таким чином, судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийняте лише за умови порушення кримінальної справи.

Отже, враховуючи те, що кримінальну справу в силу частини 1 статті 98 КПК України може бути порушено за фактом вчинення злочину (наприклад, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу. Приймаючи до уваги те, що під час розгляду адміністративної справи № 826/7694/13-а факту порушення кримінальної справи № 24/257 на час проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача не встановлено, тому відповідач діяв у спосіб, передбачений законом.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі № 2а-12994/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Горяйнова А.М., суддів Мамчура Я.С., Шостака О.О.).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтинг» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтинг» залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст виготовлено та підписано 30.08.2013 р.