Постанова

від 14.01.2014 по справі 826/12666/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12666/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника відповідача - Глушковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтінг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтінг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Росукрконсалтінг» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0003272290.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «Агентство «Віасат» послуг. Окрім того, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що ТОВ «Агентство «Віасат» входить до кола осіб, зареєстрованих невстановленими особами з метою сприяння ряду підприємств у мінімізації податкових зобов'язань, як випливає зі змісту постанови про порушення кримінальної провадження відносно директора ТОВ «Євро Клас Трейд» ОСОБА_4 у кримінальній справі №69-149.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Віасат» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за підсумками якої складено акт від 22.02.2013 року №530/22-90/35829190 та виявлено, зокрема, порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78392,00 грн. за ІІІ - ІV квартали 2011 року.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0003272290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 78392,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу стало виявлення придбання позивачем послуг за договором №010711/1 від 01.07.2011 року, який, на переконання податкового органу, є нікчемним та не створює обумовлених ним юридичних наслідків.

Зазначене припущення контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування кримінальної справи №69-149, порушеної відносно директора ТОВ «Євро Клас Трейд» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання СГД, зокрема: ПП «Фірма «Володар», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Техінпромприлад», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Техномашпостач», ТОВ «Маркон групп Ко» та ТОВ «Остін Трейд» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Євро Клас Трейд» в мінімізації ним податкових зобов'язань. Як зазначено в акті податкової перевірки, для функціонування вказаної схеми названі особи, діючи без наміру здійснювати господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг в порушення встановленого законодавства і порядку здіснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на «підставних» осіб, в тому числі ТОВ «Агентство «Віасат».

Враховуючи наведене, а також те, що в ході податкової перевірки позивача виявлено, що останнім до складу валових витрат ІІІ та ІV кварталу 2011 року було включено вартість послуг, отриманих від ТОВ «Агентство «Віасат» у розмірі 340833,00 грн., податковий орган дійшов висновку про безпідставність віднесення вказаних витрат на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 78392,00 грн.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що між позивачем, в особі директора ОСОБА_12, як замовником, та ТОВ «Агентство «Віасат», в особі директора ОСОБА_13, як виконавцем, укладено договір №010711/1 від 01.07.2011 року. Предметом цього договору, за п. 1.1, виступало зобов'язання виконавця надати позивачу послуги у вигляді проведення соціального опитування населення. Згідно п. 2.1 договору передача результатів виконаних робіт супроводжується підписанням акту здачі-приймання робіт. Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що вартість послуг за даним договором визначається на підставі рахунків, що виставляються виконавцем щомісячно, на підставі яких і здійснюється оплата.

Як убачається із матеріалів справи, на виконання умов указаного договору ТОВ «Агентство «Віасат» виставило позивачу рахунки-фактури на загальну суму 409000,00 грн. (в тому числі 68167,00 грн. ПДВ): №19.07./01 від 19.07.2011 року на суму 95000,00 грн. з ПДВ; №16.08/1 від 16.08.2011 року на суму 56000,00 грн. з ПДВ; №26.08/1 від 26.08.2011 року на суму 32000,00 грн. з ПДВ; №16.09./1 від 16.09.2011 року на суму 99000,00 грн. з ПДВ; №17.10/1 від 17.10.2011 року на суму 97000,00 грн. з ПДВ; №03.11./1 від 03.11.2011 року на суму 30000,00 грн. з ПДВ.

У матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2011 року, від 31.08.2011 року, від 30.09.2011 року, від 31.10.2011 року, які підтверджують фактичне виконання соціологічного опитування.

Розрахунки за поставлені послуги підтверджуються копіями платіжних доручень від 18.07.2011 року №487, від 22.08.2011 року №504, від 25.08.2011 року №508, від 16.09.2011 року №511, від 17.10.2011 року №527, від 03.11.2011 року №539 позивача у ПАТ «Кредтпромбанк».

За наслідками поставки послуг та проведення їх оплати ТОВ «Агентство «Віасат» виписало позивачу податкові накладні №94 від 19.07.2011 року, №109 від 23.08.2011 року, №124 від 26.08.2011 року, №89 від 16.09.2011 року, №69 від 17.10.2011 року, № 190 від 31.10.2011 року на сплачену позивачем, як замовником послуг, суму.

Реальність проведення ТОВ «Агентство «Віасат» обумовлених договором №010711/1 від 01.07.2011 року соціологічних досліджень підтверджується відповідними, наявними в матеріалах справи, звітами. Згідно з якими у липні на замовлення позивача ТОВ «Агентство «Віасат» провело дослідження сприйняття працівниками основних аспектів діяльності Авдієвського коксохімічного заводу (м. Авдіївка); у серпні-вересні 2011 року - Маріупольського коксохімічного заводу «Маркохім» (м. Маріуполь); у вересні 2011 року - Центрального гірничо-збагачувального комбінату (м. Кривий Ріг); у жовтні 2011 року - вугільновидобувного підприємства «Краснодонвугілля» (м. Краснодон).

Дані щодо здійснених господарських операцій були відображені позивачем у відповідних звітних деклараціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не висловлено конкретних зауважень з приводу оформлення та змісту первинних документів, що опосередкували господарські операції, які були предметом податкової перевірки щодо дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. За змістом указаної норми відповідні витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про безтоварність угод, що відбулися між позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» протягом липня - листопада 2011 року.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі як на підставу визнання недійсними угод, укладених між позивачем та його контрагентами, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента.

Апеляційний суд зауважує, що в оскаржуваній постанові місцевий суд помилково виходив із того, що неможливо підтвердити реальність господарських операцій, які документально зафіксовані позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат», з огляду на врахування необхідного для їх здійснення часу, місця знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, позаяк переважна більшість зазначених умов не являються необхідними для проведення соціологічного опитування, яке було предметом вищезгаданої цивільно-правової угоди.

Із акту податкової перевірки слідує, що відповідач посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на те, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, які уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Водночас, як вже зазначалось судом, податковим органом не доведено існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагента.

До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми матеріального права - податкового законодавства, які регулюють порядок та особливості формування податкового кредиту за рахунок сплаченого податку на додану вартість на підставі отриманих від контрагента податкових накладних (ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України), у той час як позивачем оскаржується рішення податкового органу, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені судом обставини та викладені висновки, колегія суддів вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції ухваленою з порушенням вищеназваної правової норми, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, відтак оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтінг» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року скасувати .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукрконсалтінг» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 березня 2013 року №0003272290.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 20 січня 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М