Постанова

від 23.08.2013 по справі 826/11948/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року № 826/11948/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто позитив" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 №0000942201 та №0000952201

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів і зборів України у місті Києві щодо видання наказу № 44 від 11 червня 2013 року та проведення на його підставі перевірки ТОВ «Авто Позитив»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05 липня 2013 року № 0000942201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 91948,60 грн., у тому числі за основним платежем - 73559 грн. та за штрафними санкціями - 18389,60 грн., № 0000952201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 96547,50 грн., у тому числі за основним платежем - 77238 грн. та за штрафними санкціями - 19309,50 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та прийнятими з порушенням норм чинного законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем незаконно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, не надано жодного доказу на підтвердження неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток приватних підприємств внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентом ВКМ ПП «Фірма Сато», а також зазначено про те, що всі припущення податкового органу, викладені в Акті перевірки, спростовуються первинною документацією, наданою позивачем для залучення до матеріалів справи, укладання та виконання договорів відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на правомірність винесення наказу № 44 від 11 червня 2013 року та дій по проведенню перевірки, а також на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, а тому правочини, укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до складу податкового з податку на додану вартість та завищення податку на прибуток підприємств. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Враховуючи згоду сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 11 червня 2013 року № 44 та повідомлення № 169/10/22-2-14 від 11 червня 2013 року, виданих Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів зборів України у місті Києві, на підставі підпункту 78.1.1. статті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Авто Позитив» (код ЄДРПОУ 37333634) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ВКМ ПП «Фірма Сато» (код ЄДРПОУ 21584956) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14 червня 2013 року № 68/22-2-05/37333634.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення: підпункту 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 77237 грн.; пункту 198.2., пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 73559 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований наступним: до ДПІ у Подільському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києва надійшов акт від ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 2222/22.5-07/21584956 від 04 березня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ВК МПП «ФІРМА САТО» код за ЄДРПОУ 21584956, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2012 року, в якому встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між ТОВ «Авто Позитив» та ВКМ ПП «Фірма Сато» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомлення - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 05 липня 2013 року № 0000942201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91948,60 грн., у тому числі за основним платежем - 73559 грн. та за штрафними санкціями - 18389,60 грн.;

Податковим повідомлення - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 05 липня 2013 року № 0000952201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 139.1.6, 139.1 9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96547,50 грн., у тому числі за основним платежем - 77238 грн. та за штрафними санкціями - 19309,50 грн.

На думку позивача, у відповідача відсутні законні підстави для прийняття наказу про проведення перевірки, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення та наказ є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ВКМ ПП «Фірма Сато», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено судом, позивач згідно довідки АБ № 327450 з ЄДРПОУ здійснює діяльність у сфері: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; інша поштова та кур'єрська діяльність.

Згідно наявних в матеріалах справи пояснень основним видом господарської діяльності позивача є комерційне представництво в Київському регіоні ТОВ «Inter Cars Ukraine».

На підтвердження пояснень позивачем додано до матеріалів справи агентські договори від 01 грудня 2010 року № 15 та від 01 вересня 2012 року № 8 (т. 5, а. с. 166-188), укладені між ТОВ «Авто Позитив» (Агент) та ТОВ «Inter Cars Ukraine» (Принципал).

Відповідно до умов договорів Принципал доручає, а Агент зобов'язується протягом строку дії договору за винагороду надати Принципалу послуги з обслуговування клієнтів Принципала від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок Принципала. Сферою агентської діяльності є пошук клієнтів, підготовка контрактів, угод і договорів, та інших угод між Принципалом та потенційними клієнтами в частині задоволення інтересів останніх у автомобільних запчастинах, аксесуарах та інших супутніх товарах для авто, а також мастильних матеріалах і технічних рідинах, які продає (поставляє) Принципал. Діяльність здійснюватиметься Агентом спільно з Центральною філією Принципала у приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 агент діє без довіреності на підставі укладених договорів. На підтвердження наявності складського приміщення позивачем надано договори оренди, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Inter Cars Ukraine» від 01 березня 2012 року № 2 та від 01 лютого 2012 року № 1, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та позивачем.

Позивачем в межах здійснення господарської діяльності згідно договорів від 01 грудня 2010 року № 15 та від 01 вересня 2012 року № 8 укладались трьохсторонні договори поставки між ТОВ «Inter Cars Ukraine» та клієнтами, яких підшукував позивач.

Для прикладу позивачем додано до матеріалів справи договори поставки від 23 грудня 2010 року № 16542, укладений між ТОВ «Inter Cars Ukraine» та ФОП ОСОБА_2,від 10 січня 2011 року № 1017, укладений між ТОВ «Inter Cars Ukraine» та ТОВ «Укрростехно», від 01 вересня 2011 року № U18514, укладений між ТОВ «Inter Cars Ukraine» та ТОВ «Сінта Груп», від 26 грудня 2012 року, укладений між ТОВ «Inter Cars Ukraine» та ТОВ «Кінг Авто», від 15 серпня 2013 року, укладений між ТОВ «Inter Cars Ukraine» та ФОП ОСОБА_3, в яких позивач є третьою особою.

Судом встановлено, що за результатом укладення таких договорів позивач доставляє товар зі складу Принципала клієнтам шляхом укладення кур'єрських договорів, власним чи громадським транспортом, чи іншим шляхом, за що отримує агентську винагороду. Оплата товарів здійснювалась позивачем за рахунок ТОВ «Inter Cars Ukraine». При постачанні товару складалися товарно-транспортні накладні, які є первинною документацією та зберігаються у ТОВ «Inter Cars Ukraine».

01 грудня 2010 року між позивачем (Виконавець) та ТОВ «Inter Cars Ukraine» (Замовник) укладено кур'єрський договір № 1, відповідно до умов якого в порядку та на умовах цього Договору Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з доставкою бандеролей з товаром, листів, пакетів, документів (далі - ТМЦ) Замовника на території міста Києва та Київської області. Позивач зобов'язаний отримати товар та передати його одержувачу.

01 вересня 2012 року між позивачем (Виконавець) та ТОВ «Inter Cars Ukraine» (Замовник) укладено кур'єрський договір № 1 (т.5, а. с. 163-165), відповідно до умов якого в порядку та на умовах цього Договору Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з доставкою бандеролей з товаром, листів, пакетів, документів (далі - ТМЦ) Замовника на території міста Києва та Київської області. Позивач зобов'язаний отримати товар та передати його одержувачу.

Саме з метою виконання укладених з ТОВ «Inter Cars Ukraine» договорів позивач (Замовник) уклав договір на кур'єрські послуги від 01 січня 2012 року № 10112 з ВКМ ПП «Фирма Сато» (Виконавець) (т. 5, а. с. 160-162).

Відповідно до умов договору, в порядку та на його умовах, Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з доставкою бандеролей з товаром, листів, пакетів, документів (далі - ТМЦ) Замовника на території міста Києва та Київської області. Позивач зобов'язаний отримати товар та передати його вантажоотримувачу.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі здійснення перевезень контрагентом ВКМ ПП «Фирма Сато», позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних за 2012 рік. На підставі вказаних накладних та за фактом здійснення перевезень щомісяця складались акти прийому - здачі з додатками, акти здачі - прийняття робіт наявні в матеріалах справи (т. 6, а. с. 58-81).

Оплата за надані ВКМ ПП «Фирма Сато» послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

За результатом виконання умов даного договору позивачу контрагентом ВКМ ПП «Фирма Сато» виписані податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за період січень - грудень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ВКМ ПП «Фирма Сато» у зв'язку з отриманням послуг.

На підтвердження факту відображення сум ПДВ позивачем надано копії податкових декларацій з ПДВ.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ВКМ ПП «Фирма Сато» була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мала право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи докази на підтвердження права ВКМ ПП «Фирма Сато» надавати послуги, обумовлені укладеним договором, а саме: довідка з ЄДРПОУ із зазначенням видів діяльності за КВЕД ВКМ ПП «Фирма Сато», згідно якого останнє має право займатися наступними видами діяльності: технічне обслуговування та ремонт автомобілів; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля електропобутовими приладами; надання інших комерційних послуг.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; інша поштова та кур'єрська діяльність, а отже має право на виконання робіт, визначених укладеним з контрагентом договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ВКМ ПП «Фирма Сато» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ВКМ ПП «Фирма Сато» була зареєстрована як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

В спростування доводів відповідача стосовно неможливості ВКМ ПП «Фирма Сато» здійснення господарських операцій з позивачем, останнім забезпечено виклик у якості свідка ОСОБА_4, який працював водієм на ВКМ ПП «Фирма Сато» в 2012 році. В судовому засіданні 21 серпня 2013 року свідок пояснив, що він неофіційно працював водієм на ВКМ ПП «Фирма Сато», здійснював перевезення товарів, оформлював та підписував товарно-транспортні накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Під час огляду в судовому засіданні копій та оригіналів товарно - транспортних накладних свідок ОСОБА_4 підтвердив, що підписи, які містяться на них дійсно належать йому.

В спростування доводів представника відповідача стосовно неналежним чином оформлених деяких товаро - транспортних накладних (відсутність підпису водія), суд зазначає, що саме по собі неналежне оформлення не підтверджує відсутність здійснення господарської операції, а матеріалами справи підтверджується їх здійснення.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав можливості на виконання господарських зобов'язань по перевезенню товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На думку суду, позивач, як Виконавець послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків замовником, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень статті 7, глави 6, статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ВКМ ПП «Фирма Сато», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 05 липня 2013 року № 0000942201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91948,60 грн., у тому числі за основним платежем - 73559 грн. та за штрафними санкціями - 18389,60 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 05 липня 2013 року № 0000952201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96547,50 грн., у тому числі за основним платежем - 77238 грн. та за штрафними санкціями - 19309,50 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Фирма Сато», яким вже була надана оцінка.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року № 0000952201.

Водночас, суд не погоджується із вимогою позивача про визнання протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів і зборів України у місті Києві щодо видання наказу № 44 від 11 червня 2013 року та проведення на його підставі перевірки ТОВ «Авто Позитив»з огляду на наступне.

Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Зокрема, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2. пункту 75.1.статті 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4. статті 78 Податкового кодексу України).

Так, на виконання наведених приписів законодавства податковим органом 07 квітня 2012 року надіслано на адресу позивача запит стосовно надання пояснень з документальним підтвердженням № 3402/10/22-214 від 28 березня 2013 року, на який 17 квітня 2013 року позивачем надано відповідь та копії документів.

При цьому, наявність правових підстав для направлення запиту позивачу, податковий орган мотивує наявністю податкової інформації, а саме Акту ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС № 222/25.5-07/21584956 від 04 березня 2013 року, з якого вбачається відсутність реальних господарських операцій зі сторони контрагента позивача ВКМ ПП «Фирма Сато».

За таких обставин, враховуючи отримання неповної відповіді на запит № 3402/10/22-214 від 28 березня 2013 року, відповідачем призначена позапланова невиїзна документальна перевірка.

Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачем на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України винесено наказ від 11 червня 2013 року № 44 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, та, на виконання вимог законодавства копію наказу разом з направленням на перевірку вручено особисто директору позивача 11 червня 2013 року (т. 5, а. с. 222).

За таких обставин, відповідачем правомірно винесено наказ від 11 червня 2013 року № 44 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 05 липня 2013 року № 0000942201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91948,60 грн., у тому числі за основним платежем - 73559 грн. та за штрафними санкціями - 18389,60 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 05 липня 2013 року № 0000952201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96547,50 грн., у тому числі за основним платежем - 77238 грн. та за штрафними санкціями - 19309,50 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5.Судові витрати в сумі 2227,59 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Позитив» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник